26.04.10 Справа № 13/35-10.
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до відповідача: Сумської міської ради
про визнання договору оренди недійсним
СУДДЯ ЛИХОВИД Б.І.
За участю секретаря судового засідання М.О. Ейсмонт
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2, довіреність від 09.04.2010 року
від відповідача: Парфененко М.С., довіреність № 306/05-09 від 19.02.2009 року
У судовому засіданні 08.04.2010 року оголошено перерву до 26.04.2010 р.
СУТЬ СПОРУ: позивач просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 13.09.2006 року, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Сумською міською радою, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Кушнір Л.Г. (зареєстровано в реєстрі за № 696), затверджений рішенням Сумської міської ради від 22.02.2006 року № 1627-МР.
Представник відповідача у запереченні № 2184/05.01-07 від 08.04.2010 р. на позовну заяву просить відмовити у позові, посилаючись на пропуск позивачем строку позовної давності, а також просить врахувати, що господарський суд Сумської області вже розглядав спір між тими ж сторонами та про той же предмет у справі № 14/284-09, рішенням по якій у позові було відмовлено. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2010 року рішення господарського суду Сумської області від 26.10.2009 року по справі № 14/284-09 змінено в частині зазначення відповідачем - Сумську міську раду замість Виконавчого комітету Сумської міської ради, в іншій частині рішення по справі залишено без змін.
У судове засідання 26.04.2010 року позивач подала клопотання № 15 від 08.04.2010 року, в якому просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити строк позовної давності, посилаючись на те, що у господарському суді першої, а потім апеляційної інстанцій знаходилась на розгляді справа № 14/284-09, предметом спору по якій був договір оренди земельної ділянки від 13.09.2006 року. Крім того, позивач просить врахувати, що про порушення свого права дізналась у 2009 році з листа Державного комітету України із земельних ресурсів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, дослідивши наявні докази, які мають значення для вирішення справи по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного:
Відповідно до ст.. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно зі ст.. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідач вважає, що оскільки у договорі оренди земельної ділянки є додаток № 4 (акт прийому-передачі об'єкта оренди від 13.09.2006 року), в якому зазначено, що межі земельної ділянки на плані не зазначаються і в натурі (на місцевість) не виносяться, то для позивача перебіг строку позовної давності починається з 13.09.2006 року, тому вважає, що позивач пропустила встановлений трирічний строк для звернення до суду.
Відповідно до ст.. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Позивач подала клопотання № 15 від 08.04.2010 року, в якому просить визнати поважними причини пропуску строку позовної давності та поновити строк позовної давності.
Враховуючи доводи, викладені у даному клопотанні, суд вважає, що строк позовної давності підлягає поновленню, а порушене право - захисту.
13.09.2006 року між позивачем - фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та відповідачем - Сумською міською радою був укладений договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Кушнір Л.Г. (зареєстрований в реєстрі за № 696), затверджений рішенням Сумської міської ради від 22.02.2006 року № 1627-МР.
Відповідно до умов зазначеного договору, відповідач, на підставі рішення Сумської міської ради від 22.02.2006 року № 1627-МР «Про вилучення, надання в оренду, продовження терміну користування земельними ділянками підприємствам, установам, організаціям і підприємцям та внесення змін до рішень Сумської міської ради» надає, а позивач приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2; в оренду передається земельна ділянка площею 17/1000 частин від 0,1762 га (300 кв.м.); на земельній ділянці знаходиться житловий будинок з вбудованими нежитловими приміщеннями. Категорія земельної ділянки - землі житлової і громадської забудови (п. 1.3 договору).
Відповідно до ст. 42 Земельного кодексу України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні житлові будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного житлового будинку, відповідна земельна ділянка може передаватись безоплатно у власність або надаватись у користування об'єднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації.
Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік осіб, які можуть бути землевласниками чи землекористувачами земельних ділянок під багатоквартирними житловими будинками, на яких покладається обов'язок з уплати земельного податку чи орендної плати. Покладання такого обов'язку на інших осіб, в тому числі на власників нежитлових приміщень є неправомірним.
Судом встановлено, що позивач не належить до жодної з названої в ст. 42 Земельного кодексу України категорії осіб, яким може бути передано право користування прибудинковою територією багатоквартирного житлового будинку.
Так, надати в оренду або у власність землю під належним позивачу приміщенням багатоквартирного житлового будинку неможливо, оскільки неможливо створити об'єкт земельних відносин - земельну ділянку, не порушуючи єдиний комплекс нерухомого майна - виділити приміщення будинку, як окрему будівлю та надати йому окрему адресу, яка необхідна для визначення місця розташування земельної ділянки.
Таким чином, власникам квартир і нежитлових приміщень у багатоквартирних будинках виділення часток земельної ділянки в натурі та їх окреме відчуження не допускається, у зв'язку з чим позивач не може бути землекористувачем, тому покладення на нього обов'язків землекористувача 17/1000 частин від 0,1762 га прибудинкової території, на якій знаходиться багатоквартирний житловий будинок АДРЕСА_2 є неправомірним.
Позивач звернувся до суду з вимогою про визнання недійсним зазначеного договору оренди земельної ділянки, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що ст. 15 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 року № 161-ХІV передбачені певні істотні умови договору оренди земельної ділянки, які повинні бути узгоджені сторонами при укладанні договору, а відсутність в договорі однієї з істотних умов є підставою для визнання недійсним договору та визначено, що невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених вказаним законом.
Так, в порушення вказаних вимог, оспорюваний договір не містить плану земельної ділянки, яка передається в оренду (замість нього є план земельної ділянки всієї прибудинкової території багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_2, на першому поверсі якого знаходиться нежитлове приміщення, що належить позивачу), а також відсутній акт визначення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, що передається в оренду за оспорюваним договором (замість нього є акт визначення (встановлення) меж земельної ділянки всієї прибудинкової території житлового будинку АДРЕСА_2) .
Таким чином, в оспорюваному договорі не визначений об'єкт оренди (місце розташування земельної ділянки), оскільки положення ст. 42 Земельного кодексу України не допускають виділення відповідачем земельної ділянки в натурі із земель прибудинкової території для передачі її в оренду. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оренду землі», відсутність вказаної істотної умови в оспорюваному договорі є підставою для визнання його недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Згідно з ч 1. ст.. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Заперечення відповідача судом не приймаються, оскільки є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи.
Посилання відповідача на той факт, що спірний договір вже був предметом розгляду по справі № 14/284-09 судом не приймаються, оскільки відповідність спірного договору вимогам чинного законодавства досліджувалась судами першої та апеляційної інстанцій по справі № 14/284-09 з інших підстав, ніж ті, що викладені позивачем в обґрунтування позовних вимог по даній справі, а відповідно до п. 2 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України суд припиняє провадження у справі якщо є рішення господарського суду, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.
Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 13.09.2006 року, укладеного між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Сумською міською радою, посвідченого приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Кушнір Л.Г. (зареєстровано в реєстрі за № 696), затвердженого рішенням Сумської міської ради від 22.02.2006 року № 1627-МР є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Визнати поважними причини пропущення позовної давності.
2. Позов задовольнити.
3. Визнати недійним договір оренди земельної ділянки від 13.09.2006 року, укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (40000, АДРЕСА_1, ідент. № НОМЕР_1) та Сумською міською радою (40030, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код 23823253), посвідчений приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Кушнір Л.Г. (зареєстровано в реєстрі за № 696), затверджений рішенням Сумської міської ради від 22.02.2006 року № 1627-МР.
4. Стягнути з Сумської міської ради (40030, м. Суми, майдан Незалежності, 2, код 23823253) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (40000, АДРЕСА_1, ідент. № НОМЕР_1) 85 грн. 00 коп. витрат по держмиту та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
СУДДЯ (підпис) Б.І. ЛИХОВИД
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписано 27.04.2010 року.
Суддя