Справа №22ц-5860/2008 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 45 суддя Черненкова Л.А.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
13 листопада 2008 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
Суддів: Лисичної Н.М., Повєткіна В.В.
При секретарі: Чергенець С.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Ленінського районного суду М.Дніпропетровська від 05 червня 2008 року
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, відшкодування моральної шкоди, встановлення межі земельних ділянок: треті особи - Земельне управління Дніпропетровської міської ради, Управління земельних ресурсів у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, Міське комунальне підприємство "Земград", -
Встановив:
В березні 2004 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та просила поновити межі належної їй земельної ділянки в межах плану земельної ділянки розміром 1057,0 кв.м., придбаної при купівлі-продажу домоволодінняАДРЕСА_1, усунути перешкоди в користуванні належної їй земельною ділянкою та зобов'язати ОСОБА_4 звільнити земельну ділянку від самовільно збудованих споруд і будівельних матеріалів, поновити на межі земельних ділянок знесену огорожу, стягнути моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн. та судові витрати (т.1 а.с.4-6).
Рішенням Ленінського районного суду М.Дніпропетровська від 13 грудня 2004 року в задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено (т.1 а.с.87-89).
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 квітня 2007 року вказане рішення суду скасоване, справу направлено на новий розгляд (т.1 а.с.113-114) .
Рішенням Ленінського районного суду М.Дніпропетровська від 02 жовтня 2006 року в задоволенні позову ОСОБА_2 - відмовлено (т.1 а.с.153-154).
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 грудня 2006 року рішення суду 02 жовтня 2006 року скасоване, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд (т.1 а.с.171).
В травні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з уточненим позовом до ОСОБА_4 та виконкому Дніпропетровської міської ради та, посилаючись на ті ж самі обставини та встановлення відповідачкою бетонної огорожі, просила поновити межі земельної ділянки, на якій розташоване належне їй домоволодіння АДРЕСА_1, в межах плану земельної ділянки розміром 1057,0 кв.м., усунути перешкоди в користуванні належної їй земельною ділянкою, зобов'язавши ОСОБА_4 убрати з її земельної ділянки самовільно збудований сарай, металеві листи, брівна, ящики та інші будівельні матеріали, демонтувати встановлену між належним позивачці жилим будинком та літньою кухнею огорожу, поновити на межі земельних ділянок знесену раніше огорожу, стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду в розмірі 3000,00 грн. та судові витрати (т.1 а.с.199-200) .
В травні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з уточненим позовом до ОСОБА_4, виконкому Дніпропетровської міської ради та Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів та, посилаючись на ті ж самі обставини та наявність перешкод (дерева, ящики, навіс з боку будинку № 30, мурована стіна, огорожа з металевих листів) для доступу до стін приміщень 1-1,1-3,1-4 будинку «А-1» та стін літньої кухні «Б» і тамбуру «б» для їх обслуговування, просила зобов'язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в користуванні належною позивачці земельною ділянкою по АДРЕСА_1, шляхом знесення самовільно збудованого сараю, навісу на межі суміжниж земельних ділянок, прибрання мотлоху, стовбурів, ящиків, металевих листів, мурованої стіни, огорожі з метало-бетону від житлового будинку «А-1» до літньої кухні «Б» і тамбуру «б», та відновити раніше існуючу межу між домоволодіннями, шляхом встановлення огорожі по прямій лінії від «червоної лінії» вул-Колективної на відстані 1,25 м від стін будинку «А-1» до кінця стіни літньої кухні «Б» (т.2 а.с.5-9).
У судовому засіданні 12 березня 2008 року ухвалою, постановленою судом порадившись на місці, замінено неналежного відповідача ОСОБА_4 на належного відповідача ОСОБА_3, як власника домоволодіння та земельної ділянки АДРЕСА_2 (т.2 а.с.101).
Рішенням Ленінського районного суду М.Дніпропетровська від 05 червня 2008 року ОСОБА_2 у задоволенні позову відмовлено (а.с.124-133).
В апеляційній скарзі (т.2 а.с.140-144) ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати у зв'язку з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд, оскільки суд:
- не надав оцінки наданим нею доказам, що відповідачка ОСОБА_4 самовільно збільшила свою земельну ділянку за рахунок її земельної ділянки та в 2007 році встановила між земельними ділянками огорожу з залізобетоних листів;
- не призначив додаткову експертизу для вирішення питання про відповідність встановленої відповідачкою огорожі будівельно-технічним нормам;
- не врахував, що в провадженні суду першої інстанції є справа за її позовом про визнання недійсним рішення виконкому про надання земельної ділянки відповідачці ОСОБА_4 в приватну власність.
Перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що земельна ділянка позивачки межує з земельною ділянкою відповідачки; огорожа з металевих листів, мурована стіна, навіс знаходяться на власній земельній ділянці відповідачки, доказів того, що вказані споруди перешкоджають позивачці обслуговувати свій жилий будинок та літню кухню суду не надано; мають місце розбіжності в правовстановчих документах, технічному паспорті та земельно-кадастровій документації, але доказів того, що з часу придбання позивачкою у власність домоволодіння АДРЕСА_1 межа спірних суміжних земельних ділянок фактично змінувалась і що площа земельної ділянки у користуванні позивачки зменшилась саме із-за протиправних дій зі сторони власників домоволодіння № 30, суду не надано.
Колегія суддів вважає, що з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна.
Як встановлено судом першої інстанції, згідно відомостей МЕТІ відповідно до інвентарізації 1949 року будинок позивачки був розташований на 0,5 м від межі ділянки № 30, а згідно інвентарізації 1968 року і 1990 року на відстані - 1,0 м.
Таким чином на час придбання позивачкою будинку № 32 наявна межа відповідала інтересам обох сторін і права позивачки ніяким чином порушені не були.
Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи при приватизації земельних ділянок не були враховані будівельні норми мінімальних відстань від жилих будинків і будівель.
Відмовляючи позивачці в задоволенні позову, суд першої інстанції зазначені обставини до уваги не прийняв і фактично не розглянув позовні вимоги ОСОБА_2 про усунення перешкод щодо встановленої межі.
Суд першої інстанції не встановив, коли, ким і яка була встановлена межа між спірними земельними ділянками, порушення якої з боку відповідачів оскаржується позивачкою.
Посилаючись на знаходження огорожи з металевих листів, мурованої стіни, навісу на власній земельній ділянці відповідачки ОСОБА_3, суд першої інстанції не врахував, що право відповідачки ОСОБА_3 на земельну ділянку є походним від права на цю ділянку її матері ОСОБА_4, право якої в свою чергу є похідним від права її чоловіка ОСОБА_5
При цьому суд не врахував, що рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 жовтня 2001 року визнані недійсними рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 1615 від 16 жовтня 1997 року, № 4 99 від 19 березня 1998 року та № 974 від 20 травня 1999 року в частині передачі земельних ділянок в приватну власність та видані на їх підставі державні акти про право приватної власності на землю на ім'я ОСОБА_2 та ОСОБА_5, а крім того в провадженні суду першої інстанції є справа за позовом ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення виконкому про надання земельної ділянки відповідачці ОСОБА_4 в приватну власність.
Розглянувши справу, суд першої інстанції не врахував, що рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради № 1991 від 16 вересня 1999 року встановлені обмеження щодо користування земельною ділянкою по АДРЕСА_2
Так само рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради № 2 94 0 від 03 листопада 2000 року, яким земельну ділянку по АДРЕСА_2 передано в приватну власність ОСОБА_4, ОСОБА_4 забезпечити безперешкодний прохід по вказаній земельній ділянці власникам домоволодіння по АДРЕСА_1 для обслуговування житлового будинку, господарчіх будівель та споруд.
Суд першої інстанції виконання цього рішення сторонами нє перевірив.
В той же час з наданих позивачкою фотографій, які не заперечувала в суді апеляційної інстанції відповідачка ОСОБА_3, вбачається, що між житловими будинками відсутня будь-яка межа, земельна ділянка між житловими будинками належить відповідачці і починається прямо з під вікон будинку позивачки, а огорожа з бетону від житлового будинку «А-1» до літньої кухні «Б», збудована відповідачкою, є продовженням стіни будинку позивачки (т.1 а.с.175, т.2 а.с.182-183) .
З огляду на вищевикладене колегя суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у звязку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, та невідповідністю висновків суду обставинам справи.
В травні 2007 року ОСОБА_2 звернулася до суду з уточненим позовом до ОСОБА_4, виконкому Дніпропетровської міської ради та Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів (т.2 а.с.5-9).
Як вбачається з рішення суду першої інстанції, уточнені позовні вимоги, заявлені позивачкою до Дніпропетровського міського управління земельних ресурсів, судом не розглянуті, а само управління, яке зазначено у рішенні суду третьою особою, у якості відповідача до участі у справі не було залучено.
З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до вимог п.4,5 ч.1 ст.311 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду на новий розгляд.
При новому розгляді справи суду першої інстанції слід дослідити питання, чи є на цей час між земельними ділянками сторін межа, встановлена компетентним органом відповідно до вимог діючого законодавства, а також вирішити питання щодо можливості розгляду цієї справи до розгляду справи за адміністративним позовом позивачки до виконкому Дніпропетровської міської ради про визнання недійсним рішення № 2940 від 03 листопада 2000 року про передачу земельної ділянки в приватну власність ОСОБА_4
У зв'язку з викладеним і керуючись п.4,5 ч.1 ст.311 та ст.ст.307,309,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду М.Дніпропетровська від 05 червня 2008 року - скасувати.
Справу направити до Ленінського районного суду М.Дніпропетровська на новий розгляд.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.