Справа №22ц-6044/2008 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 20 суддя Мороз В.П.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
13 листопада 2008 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
суддів: Лисичної Н.М., Повєткіна В.В.
При секретарі: Чергенець С.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Індустріального районного суду М.Дніпропетровська від Об червня 2008 року
за позовом Прокурора Індустріального району М.Дніпропетровська в інтересах ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2 про визнання приватизації квартири та договору купівлі-продажу недійсним, треті особи: Дніпропетровська міська рада, Комунальне підприємство "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації", Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, Орган опіки та піклування Індустріального району, ОСОБА_6, -
Встанов.ив :
У липні 2002 року Прокурор Індустріального району М.Дніпропетровська в інтересах неповнолітньої ОСОБА_7 звернувся до суду з вказаним позовом посилаючись на те, що з 05 лютого 1992 року ОСОБА_8, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 проживали та були зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 на підставі ордеру № 6, виданого Дніпропетровським міськвиконкомом. В 1997 році бабуся ОСОБА_7 - ОСОБА_8 померла. В спірній квартирі залишились мешкати ОСОБА_5, яка вела аморальний спосіб життя, вживала наркотичні засоби і вихованням доньки не займалась, та її неповнолітня донька ОСОБА_9 31 жовтня 1997 року відділом РАЦС Індустріального району м.дніпропетровська було зареєстровано фіктивний шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4, який на підставі рішення Ленінського районного суду М.Дніпропетровська від 18 червня 2002 року визнано недійсним на підставі того, що шлюб було укладено без мети утворення сім'ї, а з метою прикриття іншої угоди купівлі-продажу квартири. На підставі цього фіктивного шлюбу ОСОБА_4 приватизував спірну квартиру з порушенням норм чинного законодавства, що ущемляє права неповнолітньої ОСОБА_7 на приватизацію житла. Після чого 16 січня 1998 року ОСОБА_4 продав вказану квартиру ОСОБА_2 Вказаний договір порушує право неповнолітньої ОСОБА_7 на житло. А тому прокурор просив визнати приватизацію спірної квартир>и та договір купівлі-продажу квартири недійсними (а.с.2-4).
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 11 березня 2004 року у задоволенні позову прокурора - відмовлено (а.с.101-103) .
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2004 року вказане судове рішення скасоване і справу направлено до суду першої інстанції на новий рогляд (а.с.148-151).
Ухвалою від 09 липня 2007 року Апеляційного суду Автономної республіки Крим, діючого в порядку Закону України від 22 лютого 2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій України» щодо забезпечення касаційного розгляду цивільних справ», ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21 червня 2004 року залишена без зміни (а.с.186).
В грудні 2007 року прокурор звернувся до суду з уточненою позовною заявою, в якій, посилаючись на ті ж самі обставини, просив визнати недійсними рішення міськвиконкому № 3/4186-97 від 30 грудня 1997 року про приватизацію ОСОБА_4 квартири АДРЕСА_1 в М.Дніпропетровську та договору купівлі-продажу цієї квартири, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та посвідчений нотаріально 16 січня 1998 року (а.с.216-218) .
В березні 2008 року до суду з уточненим позовом від імені та в інтересах ОСОБА_7 звернулася її представник ОСОБА_6, яка, посилаючись на ті ж самі обставини, вказала, що неповнолітня ОСОБА_7 на час приватизації спірної квартири ОСОБА_4 з вересня 1997 року по серпень 1998 року знаходилась на лікуванні в міській дитячій лікарні № 1, поки рішенням Індустріальної райради не було оформлене опікунство, а з серпня 1998 року ОСОБА_7 проживала у ОСОБА_6 Вважає, що ОСОБА_7 була позбавлена житла незаконно, оскільки всі дії відповідачів були спрямовані на усунення ОСОБА_7 від здійснення свого права на користування спірною квартирою, а тому просила визнати недійсними рішення міськвиконкому про приватизацію ОСОБА_4 спірної квартири та договору купівлі-продажу квартири, укладеного ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.233-234).
В квітні 2008 року ОСОБА_6 звернулася до суду з доповненням до позову та, посилаючись на ті ж самі обставини, додатково до раніше вказаних вимог про визнання недійсними рішення міськвиконкому про приватизацію ОСОБА_4 спірної квартири та договору купівлі-продажу квартири, укладеного ОСОБА_4 та ОСОБА_2, просила скасувати реєстрацію в МЕТІ права власності на спірну квартиру ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.240-242).
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2008 року позовні вимоги задоволені (а.с.280-284) :
- рішення міськвиконкому № 3/4186-97 від 30 грудня 1997 року про приватизацію квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 -визнано недійсним;
- договір купівлі - продажу від 16 січня 1998 року квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 визнаний недійсним;
- КП "ДМБТІ" зобов'язано скасувати реєстрацію права власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі (а.с.290-292) ОСОБА_2 просить рішення суду в част-ні визнання недісним договору купівлі-продажу спірної квартири скасувати у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального та матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи та в цій частині ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову про визнання недісним договору купівлі-продажу спірної квартири відмовити, посилаючись на те, що суд:
- не врахував, що позовні вимоги в частині оскарження рішення виконкому та в частині скасування реєстрації права власності на спірну квартиру слід розглядати в порядку адміністративного судочинства;
- пославшись на ст.48 ЦК України 1963 року, не навів в рішенні обгрунтування, який саме закон порушений при укладенні договору купівлі-продажу;
- визнавши угоду недійсною, не зобов'язав кожну із сторін повернути другій стороні все одержане за угодою та не встановив у рішенні наслідки визнання право-чину недійсним;
- не застосував вимоги ст.145 ЦК України 1963 року стосовно добросовісного набувача;
- не прийняв до уваги, що учасниками приватизації є ОСОБА_4 та виконавчий комітет міської ради;
- не надав оцінки документу, що є наслідком приватизації, - свідоцтву про право власності на житло на ім'я ОСОБА_4
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_7 проживала в спірній квартирі з 1992 року, в жовтні 1997 року її мати ОСОБА_5 вступила в шлюб з ОСОБА_4, який в листопаді прописується в спірну квартиру та переофомлює на себе особовий рахунок на квартиру, а в грудні 1997 року ОСОБА_5. та ОСОБА_7 виписуються зі спірної квартири на іншу адресу, де остання не прописана та ніколи не проживала, оскільки з вересня 1997 року по серпень 1998 року знаходилась на лікуванні в міській дитячій лікарні № 1, а після оформлення опікунства з серпня 1998 року проживала у ОСОБА_6, в грудні ж 1997 року ОСОБА_4 отримав свідоцтво про приватизацію спірної квартири лише на своє імя, що дало йому можливість продати спірну квартиру в січні 1998 року ОСОБА_2
При цьому в порушення вимог ч.2 ст.311 ЦПК України суд першої інстанції, ухваливши рішення, не залучив до участі в якості відповідача виконкому міської ради, рішення якого № 3/4186-97 від 30 грудня 1997 року про приватизацію спірної квартири АДРЕСА_1 визнане недійсним, та не перевірив доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що він є добросовісним набувачем відповідно до вимог ст.145 ЦК України 1963 року, про що зазначено в ухвалі апеляційного суду від 21 червня 2004 року при по-верненні справи на новий розгляд (а.с.148-151).
Визнавши недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений між відповідачами ОСОБА_4 та ОСОБА_2, суд першої інстанції не вирішив питання про не зобов'язання кожної із сторін повернути другій стороні все одержане за угодою та не встановив у рішенні наслідки визнання правочину недійсним.
Визнавши недійсним рішення виконкому про приватизацію житла, суд першої інстанції не вирішив питання щодо свідоцтва про право власності на ім'я ОСОБА_4
Розглянувши справу за позовом прокурора, суд першої інстанції не врахував, що в березні та квітні 2008 року з таким самим позовом до суду від імені та в інтересах ОСОБА_7 звернулася її представник ОСОБА_6, але як вбачається з рішення суду, ці позовні вимоги судом не розглядалися.
З огляду на вищевикладене рішення суду підлягає скасуванню у зв'язку з неповним зясуванням обставин справи, які мають значення для справи, та порушенням норм матеріального та процесуального права.
При цьому невиконання вимог ухвали апеляційного суду в частині залучення до участі у справі в якості відповідача виконкому міської ради та нерозгляд всіх позовних вимог по справі є підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.
У зв'язку з викладеним і керуючись п.4,5 ч.1 ст.311 та ст.ст.307,308,314,315 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 червня 2008 року - скасувати.
Справу направити до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська на новий розгляд.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.