Справа №22ц-5128/2008 р. Головуючий у 1-ій інстанції
Категорія 34 суддя Петешенкова М.Ю.
Доповідач суддя Повєткін В.В.
13 листопада 2008 р. Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді: Рудь В.В.
Суддів: Лисичної Н.М., Повєткіна В.В.
При секретарі: Чергенець С.О.
Розглянув у відкритому судовому засіданні в М.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Самарського районного суду М.Дніпропетровська від 04 березня 2007 року
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди та
за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, -
Встановив:
В грудні 2004 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування витрат на ремонт належного їй автомобіля НОМЕР_1, у сумі 4064,10 грн. внаслідок ДТП, що мало місце 11 вересня 2004 року по вул.Малиновського в М.Дніпропетровську, в якому постановами Самарського райсуду М.Дніпропетровська винними визнані обидва водії: і ОСОБА_3, який керував належним їй автомобілем по довіреності, і ОСОБА_4, який керував автомобілем НОМЕР_2. Розмір витрат на ремонт встановлений на підставі оцінки експерта, за ці послуги нею сплачено 240,00 грн., які позивачка просила стягнути з відповідачів, а також судові витрати. Крім того просила стягнути моральну шкоду у сумі 1000,00 грн., яку їй спричинено відповідачами у зв'язку з тим, що вони відмовляються відшкодувати збитки (т.1 а.с.2-3).
В лютому 2005 року ОСОБА_2 звернулась до суду з доповненням до вказаного позову стосовно обставин здійснення ДТП та встановлення вини ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (т.1 а.с.20).
В червні 2005 року ОСОБА_2 звернулась до суду з уточненням до вказаного позову та просила стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно вартість ремонту у сумі 4064,10 грн., витрати на проведення експертизи у сумі 240,00 грн., моральну шкоду, спричинену пошкодженням належного їй майна, у сумі 1000,00 грн. (т.1 а.с. 41) .
В серпні 2005 року ОСОБА_2 звернулась до суду з доповненням до вказаного позову, в якому наданий аналіз діям відповідачів в ДТП (т.1 а.с.45-48).
Рішенням Самарського районного суду М.Дніпропетровська від 29 листопада 2005 року позов ОСОБА_2 задоволений частково, на її користь з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно стягнуто матеріальну шкоду у сумі 4064,10 грн., моральну шкоду у сумі 500,00 грн., витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у сумі 240,00 грн., судові ситрати у сумі 68,00 грн., в решті позову - відмовлено (т.1 а.с.67) .
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровсьої області від 30 травня 2006 року вказане судове рішення скасоване та справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд (т.1 а.с.115-116).
В грудні 2006 року ОСОБА_2 звернулась до суду з доповненням до вказаного позову про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди, витрат на проведення експертизи та судових витрат та, посилаючись на понесені нею витрати на ремонт автомобіля, просила стягнути з відповідачів моральну шкоду у сумі 5000,00 грн. (т.1 а.с.172-173).
В січні 2007 року ОСОБА_4 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_2 та, посилаючись на ті ж самі обставини ДТП, просив стягнути з неї витрати на ремонт його автомобіля у сумі 5754,00 грн., оскільки ним придбано запасних частин на суму 1990,00 грн. та сплачено за ремонт автомобіля 37 64,00 грн., а крім того просив стягнути моральну шкоду у сумі 1000,00 грн. та судові витрати, оскільки ОСОБА_2 є власником мікроавтобуса, яким керував ОСОБА_3 (т.1 а.с. 178-179).
В листопаді 2007 року ОСОБА_2 звернулась до суду з уточненням до свого позову та просила стягнути на її користь матеріальні збитки з урахуванням індекса інфляції в сумі 5919,72 грн. за період з 2005 року по жовтень 2007 року та моральну шкоду в сумі 5919,72 грн. (т.2 а.с.18).
Рішенням Самарського районного суду М.Дніпропетровська від 04 березня 2007 року в задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди та в задоволені зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки - відмовлено (т.2 а.с.52-53).
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 рішення суду в частині відмови в задоволенні її позову просить скасувати та постановити нове рішення, яким її позов задовольнити, з тих підстав, що справа розглянута судом першої інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки суд невірно дав оцінку правовідносинам між нею та ОСОБА_3, в той час як роботодавцем ОСОБА_3 є її син ОСОБА_5, та безпідставно прийняв до віри голослівні твердження ОСОБА_3 про проведення ним ремонту мікроавтобусу, в той же час не прийняв до уваги надані нею докази про розмір шкоди (т.2 а.с.63-65).
В решті рішення суду першої інстанції сторонами не оскаржене.
Перевіривши законність і обґрунтованість., рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що скарга є обґрунтованою і підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволені позову суд першої інстанції встановив, що внаслідок зіткнення автомобилів під керуванням відповідачів завдані пошкодження автобомілю ОСОБА_2 IVEKO 35S держномер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_3, який здійснив ремонт пошкодженого транспорного засобу, належного позивачці, в той час як позивачка не надала суду доказів на підтвердження витрат на проведення ремонту.
Колегія суддів вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Відмовляючи позивачці в задоволенні позову про про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції помилково виходив з того, що позивачка не надала доказів понесених нею витрат на ремонт автомобіля.
Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Обставини спричинення позивачці шкоди з вини відповідачів у зв'язку з пошкодженням автомобіля судом першої інстанції були встановлені.
На підтвердження розміру спричиненої шкоди позивачкою було надані відповідні документи, які судом першої інстанції досліджені не були.
Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається зі справи, доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову та про здійснення ремонту автомобіля відповідачем ОСОБА_3 суду не надано.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 керуючи належним позивачці мікроавтобусом, здійснював перевозки пасажірів, про що свідчать Інтрукція для водіїв, договір № 15 на перевезення пасажирів на маршруті від 02 січня 2004 року, укладений між приватним підприємством «Зіфірд-М» та приватним підприємцем ОСОБА_5, який є сином позивачки.
Незважаючи на пояснення самої позивачки, свідка ОСОБА_5 та наявні докази, суд першої інстанції не прийняв до уваги доводи позивачки про те, що ОСОБА_3 знаходився в трудових відношеннях з приватним підприємцем ОСОБА_5, визнавши, що ОСОБА_3 фактично виконував трудові обов'язки та перевозив людей по маршруту Іларіонове-Дніпропетровськ на підставі довіреності позивачки, але при цьому не встановив, з ким саме ОСОБА_3 знаходився в трудових відносинах.
Колегія суддів вважає, що суду першої інстанції слід повторно дослідити вказані обставини, залучивши до участі у справі приватного підприємця ОСОБА_5, який за його та позивачки твердженнями та наявними в справі доказами, може бути особою, з якою відповідач ОСОБА_3 знаходився в трудових відносинах.
З огляду на вищевикладене колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи до суду на новий розгляд.
У зв'язку з викладеним і керуючись п.4 ч.1 ст.311 та ст.ст.307,309,314,316 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Самарського районного суду М.Дніпропетровська від 04 березня 2007 року в частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - скасувати.
Справу направити до Самарського районного суду М.Дніпропетровська на новий розгляд.
Ухвала Апеляційного суду Дніпропетровської області набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.