ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
02 листопада 2020 року м. Київ № 640/15076/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до про Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, викладене в листі № 2600-0311-8/61053 від 15.05.2020 про відмову у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 призначеної пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми усіх складових заробітної плати (грошового забезпечення), зазначеної у довідці Офісу Генерального прокурора № 21-883 зп від 04.05.2020;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 раніше призначеної на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (№ 1789-ХІІ в ред. від 26.07.2001) пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми усіх складових заробітної плати (грошового забезпечення), зазначених у довідці Офісу Генерального прокурора № 21-883 зп від 04.05.2020, без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.04.2020.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач протиправно відмовив у перерахунку призначеної пенсії. Рішення відповідача суперечить вимогам діючого законодавства, у тому числі Законам України "Про прокуратуру", "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" носить юридично невизначений характер та порушує його конституційні права на соціальний захист та пенсійне забезпечення. Залишення вказаного рішення в силі без порушення прав та інтересів позивача неможливо.
Ухвалою суду від 10.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення 16.07.2020 відповідачеві вручено ухвалу суду від 10.07.2020, проте в установлений строк останній відзиву на позовну заяву до суду не подав.
12.08.2020 до суду надійшла заява ОСОБА_1 від 10.08.2020 про зміну предмету позову, а саме: рішення та підстав, зазначених у листі відповідача № 2600-0311-8/61053 від 15.05.2020, на рішення та його підстави, зазначені в листі № 2600-0311-8/93491 від 10.07.2020, до якої позивачем додано докази її надсилання відповідачу.
Враховуючи, що заява позивача подана у відповідності до статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається з урахуванням заяви про зміну предмету позову.
Розглянувши подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та йому призначена й виплачується пенсія за вислугу років за нормами та у порядку, передбаченими ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-XII в редакції від 26.07.2001, в розмірі 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, що відповідачем не заперечується.
08.05.2020 позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок призначеної пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми усіх складових заробітної плати (грошового забезпечення), зазначених у довідці Офісу Генерального прокурора № 21-883 зп від 04.05.2020 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії, без обмеження максимального розміру.
10.07.2020 відповідач листом № 2600-0311-8/93491 у відповідь на вказану заяву, на заміну листа від 15.05.2020 № 2600-0311-8/61053, повідомив позивача про відмову у перерахунку пенсії у зв'язку недоцільністю, оскільки на думку останнього, це призведе до зменшення її розміру. Вказане рішення обґрунтовано прийняттям Конституційним Судом України Рішень № 7-р (ІІ)2019 від 13.12.2019 та № 6-р/2020 від 26.03.2020, якими поновлено право працівників прокуратури на перерахунок пенсії та визначено порядок нарахування їм заробітної плати.
В якості обґрунтування рішення відповідач послався на вимоги ч. 5 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" зазначивши, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, пенсія призначається у розмірі, пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах, із розрахунку 60 відсотків місячної заробітної плати за відповідну вислугу років, передбачену частиною п'ятою статті 86 Закону України.
Також, відповідач послався на Закон України "Про державний бюджет на 2020 рік" та визначив максимальний розмір пенсії, у зв'язку з чим попередив позивача про наслідки проведення перерахунку призначеної пенсії, який, на його думку, може здійснюватися лише в бік зменшення її розміру.
Вважаючи протиправними рішення відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Стаття 1 вказаної Конвенції (у редакції протоколів № 11 та № 14 від 04.11.1950), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції визначає, що кожна фізична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні "Суханов та Ільченко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.
Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. The United Kingdom № 44277/98).
Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.
Таким чином, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 № 23-рп/2010, від 11.10.2011 № 10-рп/2011).
Стаття 1 Першого протоколу не встановлює жодних обмежень свободи Договірних держав вирішувати, мати чи ні будь-яку форму системи соціального забезпечення та обирати вид або розмір виплат за такою системою. Проте, якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату як право на отримання соціальної допомоги (обумовлене попередньою сплатою внесків чи ні), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам (параграф 31).
Європейський суд з прав людини у справі "Мюллер проти Австрії" (ухвала щодо прийняття заяви №6849/72 від 16.12.1974) зазначив, що у зв'язку зі сплатою обов'язкових внесків до пенсійного фонду у застрахованої особи може виникнути право власності на пенсію.
На зазначене рішення послався Верховний Суд у рішенні від 15.02.2018 у справі №820/6514/17 (п.36 Рішення).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Щокін проти України" (Заяви № 23759/03 та № 37943/06) від 14.10.2010 зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходив військову службу та був відряджений до Генеральної прокуратури України.
Відповідно до пункту 14 статті 92 та статті 131-1 Конституції Україні організація і порядок діяльності прокуратури визначаються виключно законами України.
Особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (далі - Закон №1789-ХІІ):
прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина перша статті 50-1);
обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина дванадцята статті 50-1);
призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1).
До статті 50-1 Закону №1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 №3668-VI (далі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону №3668-VI з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.
14.10.2014 ухвалено новий Закон України «Про прокуратуру» №1697-VІІ (далі - Закон №1697-VІІ).
Частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.
Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону №1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).
1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:
частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»;
частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: « 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».
Таким чином, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні:
жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»;
законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.
Як встановлено судом, Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.
У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 (2413/18, 2807/19) ухвалив рішення від 13.12.2019 №7-р(II)/2019 та вирішив таке:
визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України;
положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019:
частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».
04.05.2020 Офісом Генерального прокурора позивачу видано довідку № 21-883 зп про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій.
В якості основного обґрунтування свого рішення відповідач навів витяг з контексту ч. 5 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" (№ 1697 від 14.10.2014).
Як уже зазначалось, умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються виключно первинною редакцією частини 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру". Жодних правових застережень, що встановлюють підстави для зменшення раніше встановленого розміру пенсії внаслідок її перерахунку, вказаний Закон не містить.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що доводи відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 у зв'язку з недоцільністю та про зменшення розміру пенсії у разі проведення її перерахунку суперечать вимогам первинної редакції ч.20 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", а ч. 5 ст. 86 наведеного Закону стосується саме призначення пенсії.
Крім того, відповідно до п. 3 Розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 № 911-VIII обмеження щодо виплати пенсії не застосовуються протягом особливого періоду до пенсій, що призначені особам, які проходять військову службу або перебувають на посадах у органах військової прокуратури.
Проходження позивачем військової служби в особливий період та перебування його на час призначення пенсії на посадах в органах військової прокуратури стало підставою та обумовило виплату пенсії без застосування обмежень, передбачених вказаним Законом. Особливий період триває. Відповідач проти вказаних обставин не заперечує.
Аналогічним чином питання захисту права військовослужбовців на пенсійне забезпечення кореспондуються з Рішенням Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 про визнання неконституційними положення ст. 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо обмеження максимального розміру пенсії.
Положення та зміст ст. 43 вказаного Закону повністю дублює зміст та є ідентичним з відповідним положенням абз.6 ч. 15 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" (№ 1697 від 14.10.2014).
Відповідно до висновку Конституційного Суду України особи, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також члени їхніх сімей мають спеціальний статус та особливі умови соціального захисту.
Організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, пов'язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування, а особливістю виконуваних ними обов'язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захисту суверенітету, територіальної цілісності України (ч.1ст.17 Основного Закону України).
Конституційний Суд України зазначав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, абзац четвертий пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004).
У рішеннях Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 та від 20.03.2002 №5-рп/2002 розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.
Крим цього, у своєму рішенні Суд сформулював чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі в органах прокуратури.
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що їх служба пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей, а тому це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Згідно висновків Європейського суду з прав людини перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення пункту 1 дозволяє позбавлення власності лише "на умовах, передбачених законом". "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права (пункт 83 рішення від 12 липня 2001 року у справі "Ганс-Адам 11 проти Німеччини").
"Легітимні сподівання" за характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копецький проти Словачини").
Згідно з вимогами статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
За приписом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Звуження та обмеження змісту й обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 13.12.2019 № 7-р (ІІ)2019 особи, яким пенсії призначені відповідно до Закону №1789-ХІІ або Закону №1697-VII, мають право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам.
За встановлених обставин суд дійшов висновку, що рішення відповідача, викладене у листі від 10.07.2020 № 2600-0311-8/93491, є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, відповідно, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 9, 14, 72-74, 77, 90, 139, 241-246, 250, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві ((04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368), викладене в листі від 10.07.2020 № 2600-0311-8/93491, про відмову у здійсненні перерахунку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) призначеної пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми усіх складових заробітної плати (грошового забезпечення), зазначеної у довідці Офісу Генерального прокурора № 21-883 зп від 04.05.2020.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ), призначеної на підставі ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (№ 1789-XII в ред. від 26.07.2001) пенсії за вислугу років в розмірі 90% від суми усіх складових заробітної плати (грошового забезпечення), зазначених у довідці Офісу Генерального прокурора № 21-883 зп від 04.05.2020, без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01.042020, з урахуванням проведених виплат.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_1 ) 1681,60 грн сплаченого судового збору.
Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).
Суддя В.П. Катющенко