26 жовтня 2020 року Чернігів Справа № 620/3069/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді Ткаченко О.Є.,
за участю секретаря Андрушко І.М.,
представника заявника Острицького А.О.,
представника УПФУ у Чернігівській області Мірошніченко О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву про визнання протиправною бездіяльність по виконанню рішення суду у справі № 620/3069/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
В провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебувала справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.05.2020, яке набрало законної сили 07.08.2020, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 за рахунок виплати 75% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 05.03.2018 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 05.03.2019. В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
15.10.2020 від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява в порядку ст.383 КАС України, в якій заявник просить суд визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, яка полягає у невиконанні рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 по справі № 620/3069/19 в повному обсязі протиправною та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області негайно (без відстрочення) здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії у розмірі з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 05.03.2019.
Відповідачем надані пояснення на заяву, в яких зазначено, що виплата нарахованої доплати у сумі буде здійснена після виділення Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду.
Представник заявника в судовому засіданні вимоги заяви підтримав та просив їх задовольнити.
Представник Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області в судовому засіданні підтримав позицію, викладену в своїх поясненнях.
Дослідивши заяву представника заявника, пояснення на заяву відповідача, інші письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об'єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд встановив наступне.
Так ст. 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно з ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно з ч.1 ст.370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до ч.1, ч.4 ст.383 КАС України особа, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
Як вбачається зі змісту заяви позивача вона обґрунтована тим, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2019 по справі №640/5248/19 скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649.
Розглянувши заяву про визнання протиправною бездіяльність відповідача, суд зазначає наступне.
Так, станом на дату набрання законної сили рішенням суду у справі №620/3069/20 питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду було врегульовано постановою Кабінету Міністрів України №649 від 22.08.2018 «Про погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішення суду».
Пунктом 2 Постанови № 649 установлено, для виконання судових рішень, якими на органи Пенсійного фонду України покладені зобов'язання з нарахування (перерахунку) пенсійних виплат, що фінансуються з держаного бюджету, виплата коштів, нарахованих за період до набрання судовим рішенням законної сили, здійснюються відповідно до Порядку погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, затвердженого цією Постановою.
При цьому, суд зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.11.2019 №640/5248/19 визнано протиправною та скасовано Порядок погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649. Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2020 по справі №640/5248/19 змінено рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2020. Пункт 2 резолютивної частини рішення викласти у наступній редакції: «Визнати протиправними та нечинними пункти 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №649 «Питання погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду».
Твердження відповідача, що фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України на 2020 рік в межах бюджетних асигнувань на зазначені цілі, а після втрати чинності Постанови №649 не встановлено подальший порядок погашення заборгованості, що утворилася внаслідок нарахування (перерахунку) пенсійних виплат на виконання судових рішень, як обґрунтування його правомірності в частині бездіяльності з приводу нездійснення ОСОБА_1 виплати заборгованості пенсії за минулий час, суд визнає безпідставними з огляду на наступне.
Право на отримання перерахованого розміру пенсії визначається Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262 (далі - Закон України № 2262), а отже підпадає під дію ст.1 Першого протоколу до Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений своєї власності.
Суд звертає увагу, що відповідно до ст.1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які, на її думку, є необхідними для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Отже, вищевказана норма гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і в оцінці дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на вчинення ним активних дій, які направлені на виконання рішення суду щодо виплати заборгованості ОСОБА_1 за минулий період після втрати чинності Постанови КМУ №649, а саме з метою збільшення бюджетних асигнувань для виплати такої заборгованості, зокрема, але не обмежуючись, шляхом звернення до Пенсійного фонду України із вказаними бюджетними запитами.
Також, суд не погоджується із відповідачем про відсутність порядку погашення заборгованості після втрати чинності Постанови КМУ №649, оскільки, зокрема частиною 3 ст. 52 Закону України № 2262 передбачено, що виплата пенсій провадиться за поточний місяць загальною сумою у встановлений строк, але не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія. Частиною 2 ст. 55 Закону України № 2262 передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Крім того, згідно з практикою ЄСПЛ Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних (рішення від 09.101979 в справі Ейрі (п.24). У розумінні ст.1 Першого протоколу до Конвенції "майном" визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» (п.32)), а також право на певні суми соціальних виплат, у тому числі, у разі їх невиплаті є втручанням у право на мирне володіння майном (п.34. рішення ЄСПЛ по справі «Суханов та Ільченко проти України» (заяви №68385/10 та №71378/10), рішення набуло статусу остаточного від 26.09.2014.
«Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява №44912/98, п.52, ЄСПЛ 2004-IX). Проте не можна стверджувати про наявність законного сподівання, якщо існує спір щодо правильного тлумачення та застосування національного законодавства і вимоги заявника згодом відхиляються національними судами (див. вищенаведене рішення у справі «Копецький проти Словаччини» (Кореску v. Slovakia), п.50; «Anheuser-Busch Inc. проти Португалії» (Anheuser-Busch Inc. v. Portugal) [ВП], заява №73049/01, п.65, ЄСПЛ 2007-І).
Першим і найголовнішим правилом ст.1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Формер Кінг з Греції та інші проти Греції» (Former King of Greece and Others v. Greece) [ВП], заява №25701/94, пп.79 та п.82, ЄСПЛ 2000-XII).
У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення ст.1 Протоколу №1 Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 Рішення).
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Невиплата позивачу належних йому коштів, на думку суду, призводить до неналежного виконання відповідачем рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі №620/3069/19 та, як наслідок, порушення відповідачем норм Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших нормативно-правових актів в частині обов'язковості виконання судового рішення.
Зважаючи на положення наведених норм, суд вважає необхідним задовольнити заяву позивача в частині визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області по виконанню рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі №620/3069/19 в частині невиплати ОСОБА_1 пенсії у розмірі з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 05.03.2019.
Щодо зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області негайно (без відстрочення) здійснити виплату ОСОБА_1 пенсію у розмірі з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 05.03.2019, суд зазначає наступне.
Згідно ч.6 ст.383 КАС України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому ст.249 цього Кодексу.
Зазначена вище норма є імперативною та позбавляє суд можливості вчиняти будь-які інші дії за результатами розгляду заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, окрім встановлених ст.249 КАС України.
Так, відповідно до ч.1 ст.249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне постановити окрему ухвалу, яку направити на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли невиконанню рішення суду від 18.05.2020 у справі № 620/3069/19 та на адресу Пенсійного фонду України до відома.
Керуючись ст.ст. 241-243, 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву про визнання протиправною бездіяльність по виконанню рішення суду у справі № 620/3069/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області по виконанню рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі №620/3069/19 в частині невиплати ОСОБА_1 пенсію у розмірі з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018, з 05.03.2019.
Винести окрему ухвалу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо невиконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 у справі № 620/3069/19.
Направити окрему ухвалу на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли невиконанню рішення суду від 18.05.2020 у справі № 620/3069/19.
Направити окрему ухвалу на адресу Пенсійного фонду України до відома.
Встановити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області строк у тридцять днів для надання відповіді до суду про виконання ним окремої ухвали.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання в повному обсязі.
Повний текст ухвали складено 30 жовтня 2020 року.
Суддя О.Є. Ткаченко