02 листопада 2020 р. м. Чернівці Справа № 600/1210/20-а
Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнір В.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання дій протиправними та зобов"язання вчинити дії, -
У поданому позові ОСОБА_1 (далі - позивач) просить суд:
- визнати протиправною відмову відповідача щодо здійснення йому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020року у зв'язку із збільшенням розміру заробітної плати працюючого судді;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити йому перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше виплачених сум, в розмірі, передбаченому ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 4 червня 2016 року №1402 з наступними змінами заробітної плати працюючого судді без обмежень граничного розміру такого утримання, починаючи з 19 лютого 2020 року відповідно до довідки ТУ ДСА України в Чернівецькій області №43 від 06 березня 2020 року, допустивши негайне виконання рішення суду в межах платежів за один місяць.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в ГУПФУ в Чернівецькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати працюючого судді без обмеження граничного розміру. Вказує, що 10.03.2020р. звернувся до пенсійного органу із заявою про перерахунок та виплату грошового утримання судді у відставці відповідно до довідки ТУ ДСА України в Чернівецькій області №43 від 06.03.2020р., виходячи із заробітної плати працюючого судді 107202грн. 60коп. Однак, зазначає, що 12.03.2020р. йому надійшла відповідь органу Пенсійного фонду про те, що підстав для проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання немає, оскільки пункт 25 розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону "Про судоустрій і статус суддів" від 4 червня 2016 року не передбачив проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям, яким щомісячне довічне грошове утримання було обчислено на умовах Закону України "Про статус суддів" №2453-VI від 07.07.2010р.
Позивач вважає, що відмова відповідача у проведенні перерахунку довічного грошового утримання йому як судді у відставці з урахуванням Рішення Конституційного Суду №2-р/2020 від 18 лютого 2020 року є протиправною та такою, що порушує його законні права та інтереси, гарантії судді, суперечить Конституції України. На думку позивача, розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці безпосередньо залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, оскільки нараховується в залежності від розміру грошового утримання такого судді.
Позивач вважає безпідставними посилання відповідача на те, що підстав для проведення йому перерахунку щомісячного довічного грошового утримання немає, оскільки згідно рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020р. №2-р/2020 судді України, які перебувають у відставці, мають безперечне право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, залежно від зміни розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.
Позивач вважає, що розмір щомісячного грошового утримання слід визначати у відповідності до ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 04.06.2016р., тобто 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді із збільшенням за кожен повний рік роботи на посаді судді понад 20 відсотків на два відсотки.
Таким чином, оскільки з 01.01.2020р. змінились складові суддівської винагороди працюючого судді, то, на думку позивача, виникли підстави для проведення перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці відповідно до рішення Конституційного Суду від 18 лютого 2020 року, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Відповідач подав до суду відзив, у якому вказано, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Відповідач зазначає, що пункт 25 розділу XII Закону №1402-VIII не передбачав проведення перерахунків щомісячного довічного грошового утримання суддям, яким щомісячне довічне грошове утримання було обчислено на умовах Закону України "Про статус суддів" №2453-VI від 07.07.2010р., або ж Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992р. №2862-ХІІІ. Звертає увагу, що згідно з положеннями ст.142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку виплачується пенсія на умовах визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. Ця виплата виплачується судді у відставці в розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Відповідно до ч.4 ст.142 Закону №1402-VIII у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
В свою чергу, відповідач вказує, що положення п.4 ст.142 Закону №1402-VIII, стосується лише суддів, яким призначено щомісячне довічне грошове утриманим на умовах цього Закону, що набрав чинності 30.09.2016р.
У зв'язку з цим, відповідач вважає, що в діях органу Пенсійного фонду не вбачається жодних протиправних дій по відношенню до позивача.
Ухвалою суду від 18.08.2020р. відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 працював на посаді судді Сторожинецького районного суду Чернівецької області. Постановою Верховної Ради України №1600-УП від 22.09.2016р. позивача було звільнено із посади судді в зв'язку з поданням заяви про відставку.
10.10.2016 року позивача відраховано зі штату Сторожинецького районного суду у зв'язку з виходом у відставку.
З 11.10.2016 року відповідачем було призначено довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 90% заробітної плати судді (а.с.28, 25).
Таким чином, позивач є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90% заробітної плати працюючого судді.
У зв'язку із зміною розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, 10.03.2020р. позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці, до якої додано довідку від 06 березня 2020 року №43, видану ТУ ДСА в Чернівецькій області (а.с.7,8,29).
За наслідками розгляду заяви позивача відповідачем прийнято рішення від 12.03.2020р. №2400-0211-8/8089, яким відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання позивача. Відмова обґрунтована тим, що підстав для проведення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання немає, оскільки пункт 25 розділу XII Закону "Про судоустрій і статус суддів" від 04.06.2016р. не передбачив проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям, яким щомісячне довічне грошове утримання було обчислено на умовах Закону України "Про статус суддів" №2453-VI від 07.07.2010р., або ж Закону України "Про статус суддів" від 15.12.1992р. №2862-ХІІІ. У листі від 17.07.2020р. зазначено, що згідно з положеннями ст.142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. (а.с.5)
06.07.2020р. позивач повторно звернувся до відповідача із заявою в якій просив переглянути рішення про відмову від 12.03.2020р. та здійснити перерахунок відповідно до раніше виданої ТУ ДСА в Чернівецькій області довідки (а.с.9)
Відповідач на вказану заяву надав відповідь від 10.07.2020р., у якій зазначив, що відсутні правові підстави для проведення перерахунку відповідно до чинного законодавства (а.с.10).
Позивач вважає протиправною відмову відповідача, у зв'язку із чим звернувся до суду з даним позовом.
До вказаних правовідносин суд застосовує наступні положення чинного законодавства та робить висновки по суті спору.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ст. 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
В свою чергу в п.6 ч.1 ст.92 Конституції України зазначено, що основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з ч.1 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Статтею 130 Конституції України визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, регулюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII).
Згідно з ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 3 ст.135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді з 1 січня 2020 року становить, зокрема, судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до ч.1 ст.142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Відповідно до ч.3 ст.142 Закону №1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Водночас, "Прикінцевими та перехідними положеннями" Закону №1402-VIII передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пп.4 п.24 розділу ХІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII встановлено, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, з 1 січня 2020 року, для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування" від 16.10.2019р. №193-IX, який набрав чинності 07.11.2019р., виключено п.п. 22, 23 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII, якими було передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Пунктом 25 розділу ХІІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Досліджуючи правове поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011р. №18-рп/2011, зазначив, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячне грошове утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці сплачує Пенсійний фонд України за рахунок Державного бюджету, діючому судді виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказує про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції щодо гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, а також у рішенні № 2-р/2020 від 18 лютого 2020 року.
Суд звертає увагу, що рішенням Конституційного Суду України №2-р/2020 від 18.02.2020р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.25 розділу ХІІ „Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016р. №1402-VIII зі змінами.
Суд враховує, що право судді на відставку є конституційною гарантією незалежності суддів (п.4 ч.6 ст.126 Конституції України).
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуттям прав на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац 4 пп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013р. №10-рп/2013).
Визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом; такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці; право судді у відставці на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією належного здійснення правосуддя і незалежності працюючих суддів та дає підстави висувати до суддів високі вимоги, зберігати довіру до їх компетентності і неупередженості; щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу; конституційний принцип незалежності суддів означає, в тому числі, конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію не допущення впливу або втручання у здійснення правосуддя; конституційний статус судді передбачає достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку (пенсія) чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці (щомісячне довічне грошове утримання); статус судді та його елементи, зокрема матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя (абзаци 5, 6 пп.2.2 п.2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 2013 року № 3-рп/2013).Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання.
Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип'ятирічного віку, з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом №1402-VIII.
Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує діючий суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України.
Згідно з ч.1 ст.91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020р. №2-р/2020 Закон №1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд у постановах від 06.03.2019р. у справі №638/12586/16-а та від 11.02.2020р. у справі №200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Водночас, набрання чинності рішенням Конституційного Суду України, яким визнаються неконституційними відповідні норми законодавства, тягне за собою виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів правовідносин, до яких застосовуються (застосовувалися) положення законодавства, яке згодом було визнано неконституційним. Отже, такі правовідносини безпосередньо пов'язуються з дією закону. Тобто, якщо це один день (втрата чинності повністю чи в окремій частині закону за рішенням Конституційного Суду України з дня його ухвалення), то цей строк закінчується о 24 години 00 хвилини цього дня; відповідно, з 00 годин 00 хвилин наступного дня, з дати ухвалення відповідного рішення Конституційного Суду України, до правовідносин, що регулюється таким законодавством, застосовується норма, що відповідає Конституції України, вступила у силу і діє.
Таким чином, саме з 19.02.2020, наступного дня з дати ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 18.02.2020 у справі №2-р/2020 у позивача виникло право (підстава) на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді відповідно до Закону №1402-VIII.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм права сформовано у рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 16.06.2020 у зразковій справі №620/1116/20, який підлягає врахуванню судом першої інстанції відповідно до ч.3 ст.291 Кодексу адміністративного судочинства України.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА в Чернівецькій області №43 від 06.03.2020р. про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме з 19.02.2020р., оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені п.25 розділу XII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону №1402-VIII, якими визначалось, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Зважаючи на те, що ОСОБА_1 вийшов у відставку з посади судді та не проходив кваліфікаційне оцінювання суддів і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, яке має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, яким позивачу відмовлено у перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19.02.2020р. є протиправним та підлягає скасуванню.
Водночас, суд зазначає, що позивач у позові помилково просить зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити йому перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою ТУ ДСА в Чернівецькій області №43 від 06.03.2020р., в розмірі, передбаченому ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" з послідуючими змінами заробітної плати працюючого судді з 19.02.2020р.
Однак, чинним законодавством, в тому числі ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", передбачає виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а не заробітної плати працюючого судді.
Враховуючи вище викладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позов у цій частині шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно з довідкою ТУ ДСА в Чернівецькій області №43 від 06.03.2020р., з урахуванням фактично виплачених сум, починаючи з 19.02.2020р.
За таких обставин, позов у наведеній частині підлягає задоволенню.
Разом з тим, суд вважає, що позов в частині здійснення такого перерахунку і виплати без обмежень граничного розміру такого утримання та негайного виконання рішення суду в межах платежів за один місяць - не підлягає задоволенню.
Так, ключовим правовим питанням у справі, щодо якого фактично виник спір, є право позивача на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання у зв'язку з прийняттям Конституційним Судом України рішення від №2-р/2020 від 18.02.2020.
Відповідно питання щодо обмеження довічного грошового утримання максимальним розміром є похідним і повинно вирішуватись після вирішення питання про наявність відповідного права на перерахунок. Іншими словами, така вимога є передчасною.
З приводу допущення негайного виконання рішення суду в межах платежів за один місяць суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших платежів, а не щодо їх перерахунку.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що обґрунтованими є позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною відмови відповідача та зобов'язання останнього здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020року у зв'язку із збільшенням розміру суддівської винагороди працюючого судді.
Натомість не мають підстав для задоволення вимоги щодо зобов'язання пенсійного органу здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці без обмежень граничного розміру такого утримання та звернення до негайного виконання рішення суду в межах платежів за один місяць.
Відтак позов слід задовольнити частково.
У відповідності до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що часткове задоволення позову, а саме відмова суду в частині вимог зобов'язального характеру полягає в зміні обраного позивачем способу поновлення його порушеного права, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений ним судовий збір в повному обсязі.
Керуючись статтями 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020року у зв'язку із збільшенням розміру суддівської винагороди працюючого судді.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше виплачених сум, в розмірі, передбаченому ст.142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 4 червня 2016 року №1402-VIII, з наступними змінами, суддівської винагороди працюючого судді, починаючи з 19 лютого 2020 року відповідно до довідки ТУ ДСА України в Чернівецькій області №43 від 06 березня 2020 року.
4. В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.
Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач - ОСОБА_1 АДРЕСА_1 НОМЕР_1
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області площа Центральна, 3,м. Чернівці,58002 40329345
Суддя В.О. Кушнір