про зупинення провадження в адміністративній справі
30 жовтня 2020 року Справа № 580/2313/20
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Мельникової О.М.,
представника позивача - Дмитрика С.В. (за ордером),
представника відповідача 2 - Цибаня В.І. (за довіреністю),
розглядаючи у підготовчому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Черкаської обласної прокуратури про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
30.06.2020 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) (далі - позивач) із позовною заявою до Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул.Різницька, 13/15) (далі - відповідач 1), прокуратури Черкаської області (18002, м.Черкаси, вул. Шевченка, 286), в якій просить:
- визнати протиправними дії першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора щодо проведення ОСОБА_1 першого етапу атестації - складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора з використанням програмного забезпечення та комп'ютерної техніки, які не забезпечують, об'єктивність, достовірність та конфіденційність оцінювання результатів іспиту;
- визнати протиправним та скасувати рішення першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора № 224 від 10.04.2020 про неуспішне проходження заступником прокурора Черкаської області ОСОБА_1 атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
- визнати протиправним та скасувати наказ Генерального прокурора №106к від 29.04.2020 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Черкаської області та органів прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України “Про прокуратуру” з 30 квітня 2020 року. Підстава рішення кадрової комісії № 1;
- поновити ОСОБА_1 в органах прокуратури на посаді заступника прокурора Черкаської області з 30.04.2020;
- стягнути з прокуратури Черкаської області (ЄДРПОУ - 02911119) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30.04.2020 і до винесення рішення у справі.
Ухвалою суду від 06.07.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою від 22.09.2020 суд допустив заміну первинного відповідача - прокуратури Черкаської області на правонаступника Черкаську обласну прокуратуру (далі - відповідач 2).
У черговому підготовчому засіданні 30.10.2020 суд поставив на обговорення питання зупинення провадження у справі до часу набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за результатом розгляду подання 50 народних депутатів України від 18.03.2020 №3/116(20) щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” від 19 вересня 2019 року №113-ІХ (зі змінами).
Представники позивача та відповідача 2 заперечували проти зупинення провадження, зазначивши, що це призведе до затягування розгляду справи.
Ознайомившись із матеріалами справи суд дійшов висновку зупинити провадження у справі, з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Генерального прокурора України від 29.04.2020 №106к позивача звільнено з посади заступника прокурора Черкаської області на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України «Про прокуратуру» з 30.04.2020.
Вказаний наказ прийнято на підставі ст.9, п.2 ч.2 ст.41 Закону України «Про прокуратуру», підп.2 п.19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».
Підп.2 п.19 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 № 113-IX встановлено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури.
Крім того, наведеним Законом доповнено, зокрема, статтю 51 Закону України «Про прокуратуру» ч.5 такого змісту: на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
Отже, спірні у цій справі обставини виникли у зв'язку з реалізацією відповідачами норм розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо першочергових заходів із реформи прокуратури" від 19 вересня 2019 року №113-ІХ з огляду на рішення кадрової комісії про неуспішне проходження позивачем атестації.
Суд встановив, що до Конституційного Суду України подано подання 50 народних депутатів України від 18.03.2020 №3/116(20) щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” від 19 вересня 2019 року №113-ІХ (зі змінами).
Згідно з інформацією на офіційному веб-порталі Конституційного Суду України станом на 30.10.2020 ухвалою колегії суддів Конституційного Суду України відкрито конституційне провадження у справі та здійснюється підготовка справи до розгляду на пленарному засіданні Великої палати Суду.
Отже, на розгляді Конституційного Суду України перебуває подання щодо конституційності закону, що став підставою для здійснення заходів атестації органів прокуратури та, як наслідок, звільнення позивача.
Суд враховує, що одним з основоположних принципів адміністративного судочинства є, зокрема, принцип законності, який полягає у тому, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відтак, суд зобов'язаний вирішувати справи відповідно до Конституції та законів України, водночас, виникнення сумнівів у відповідності закону Конституції України фактично унеможливлює розгляд справи із дотриманням основоположних і фундаментальних принципів адміністративного судочинства.
Конституційний Суд України в підп. 3.1 п. 3 мотивувальної частини рішення від 29.06.2010 №17-рп/2010 зазначив, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлених такими обмеженнями.
Так, за правилами ч.ч.1, 2 ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Основний Закон України, закріпивши частиною 1 статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права.
Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього (абз.2, 3 п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99).
Відповідно до ст. 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Частиною 6 п.4 рішення Конституційного Суду України від 14.12.2000 у справі №1-31/2000 (справа про порядок виконання рішень Конституційного Суду України) передбачено, що незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Системний аналіз наведених норм в контексті зазначених положень рішень Конституційного Суду України свідчить про те, що у випадку визнання неконституційним окремих положень Закону України Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19 вересня 2019 року № 113-ІХ (зі змінами) останні втрачають чинність з дня ухвалення відповідного рішення. Проте, як було зазначено вище, Конституційний Суд вправі визначити у своєму рішенні, порядок і строки його виконання.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що визнання неконституційними певних норм згаданого Закону може призвести до порушення його логіки і структури, спричинити виникнення прогалин у ньому. У зв'язку із цим, може виникнути необхідність вжиття додаткових заходів щодо забезпечення виконання прийнятого рішення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у випадку визнання Конституційним Судом України неконституційними норм Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», яким передбачена юридична відповідальність за неуспішне проходження атестації, буде мати місце скасування юридичної відповідальності, що в силу положень частини 1 статті 58 Конституції України є підставою застосувати таке рішення до спірних правовідносин.
Згідно з вимогами ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Тому наявна об'єктивна неможливість до вирішення Конституційного Суду України вказаного вище подання вирішити цей спір з дотриманням завдань адміністративного суду, визначеного в ст.2 КАС України.
Частиною 1 ст.236 КАС України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких суд зобов'язаний зупинити провадження у адміністративній справі. Зокрема, п.3 ч.1 ст.236 КАС України встановлено, що суд зупиняє провадження у справі в разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Тому суд дійшов висновку зупинити провадження у справі до часу набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за результатом розгляду подання 50 народних депутатів України від 18.03.2020 №3/116(20) щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури” від 19 вересня 2019 року №113-ІХ (зі змінами).
Керуючись ст.ст.2-16, 44, 190, ст.236, 242, 294 КАС України, суд
1. Зупинити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Черкаської обласної прокуратури про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу до часу набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за результатом розгляду подання 50 народних депутатів України від 18.03.2020 №3/116(20) щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-ІХ (зі змінами).
2. Копію ухвали направити учасникам справи.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом 15 днів з дня складення повного її тексту.
Суддя О.А. Рідзель
Ухвала складена у повному обсязі 30.10.2020.