21 жовтня 2020 року справа № 2340/4507/18
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді: Тимошенко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, консультанта (по роботі з персоналом) Шполянського районного суду Черкаської області Бондаренко Світлани Борисівни, в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Надії Петрівні, керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області Курінної Ірини Михайлівни про визнання бездіяльності протиправною та стягнення невиплаченої суддівської винагороди,
встановив:
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, консультанта (по роботі з персоналом) Шполянського районного суду Черкаської області Бондаренко Світлани Борисівни, в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Надії Петрівні, керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області Курінної Ірини Михайлівни, в якому з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог просить:
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача 1 щодо невиплати судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за вересень 2018 року;
- визнати протиправними та незаконними дії консультанта (по роботі з персоналом) Шполянського районного суду Черкаської області Бондаренко Світлани Борисівни щодо внесення та підписання недостовірних даних до табелю обліку використання робочого часу з 01.09.2018 по 30.09.2018, що призвело до невиплати суддівської винагороди за вересень 2018 року;
- визнати протиправними та незаконними дії в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Надії Петрівни щодо внесення, шляхом підписання, недостовірних даних до табелю обліку використання робочого часу з 01.09.2018 по 30.09.2018, що призвело до невиплати суддівської винагороди за вересень 2018 року;
- визнати протиправними та неправомірними дії керівника апарату Шполянського районного суду Черкаської області Курінної Ірини Михайлівни щодо внесення, шляхом підписання, недостовірних даних до табелю обліку використання робочого часу з 01.09.2018 по 30.09.2018, що призвело до невиплати суддівської винагороди за вересень 2018 року;
- стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області на користь позивача суддівську винагороду за вересень 2018 року в розмірі 58441 грн. 79 коп.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 12.03.2019 адміністративний позов задовольнив частково
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 04.06.2019 рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 12 березня 2019 року скасував, та прийняв нове, яким задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 частково. Визнано протиправними та незаконними дії в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Н.П. щодо внесення, шляхом підписання, недостовірних даних до табелю обліку використання робочого часу з 01.09.2018 по 30.09.2018, що призвело до невиплати суддівської винагороди за вересень 2018 року. Визнано протиправною бездіяльність ТУ ДСАУкраїни у Черкаській області щодо невиплати судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за вересень 2018 року. Зобов'язано ТУ ДСА України у Черкаській області нарахувати та виплатити судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за вересень 2018 року. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 06.08.2020 постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2019 року скасовано, справу направлено до Черкаського окружного адміністративного суду на новий розгляд.
У вказаній постанові Верховним Судом зазначено, що під час нового розгляду справи суду необхідно дослідити обставини щодо правових підстав для нарахування ТУ ДСА у Черкаській області суддівської винагороди, наявність визначених законодавством підстав для внесення змін до табелю обліку робочого часу за вересень 2018 року (складання додаткового табелю обліку використання робочого часу за вересень 2018 року) та наявності відповідних повноважень у посадових осіб на заповнення та підписання табеля та додаткового табеля обліку використання робочого часу як підстави для нарахування суддівської винагороди позивачу за вересень 2018 року.
Крім того суду також необхідно ретельно дослідити Положення про ТУ ДСА у Черкаській області, наказ Державного комітету статистики України від 05 грудня 2008 року № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці", посадову інструкцію консультанта Шполянського районного суду Черкаської області по роботі з персоналом Бондаренко С.Б .
Ухвалою судді Тимошенко В.П. від 18.08.2020 прийнято до свого провадження справу та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
02.09.2020 в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області надала до суду пояснення, в яких зазначила, що на суддів поширюються норми трудового законодавства та нарахування суддівської винагороди здійснюється на підставі документів з первинного обліку праці, зокрема табелів обліку використання робочого часу, який складається та підписується консультантом суду (по роботі з персоналом), головою суду чи особою, яка здійснює його адміністративні повноваження.
Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.
Указом Президента України "Про призначення суддів" від 02 березня 2011 року №250/2011 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Шполянського районного суду Черкаської області строком на п'ять років.
Відповідно до наказу голови Шполянського районного суду Черкаської області від 14 березня 2011 року № 21, ОСОБА_1 приступив до виконання обов'язків судді Шполянського районного суду Черкаської області.
Повноваження ОСОБА_1 , як судді закінчилися 02 березня 2016 року.
Рішенням зборів суддів Шполянського районного суду Черкаської області від 06 квітня 2017 року № 2, зокрема, ОСОБА_1 обрано суддею - спікером.
14 червня 2017 року загальними зборами трудового колективу Шполянського районного суду Черкаської області затверджено Правила внутрішнього трудового розпорядку Шполянського районного суду Черкаської області (Протоколом №1).
Станом на серпень, вересень 2018 року ОСОБА_1 не здійснював правосуддя у зв'язку із закінченням повноважень.
У період 3-6, 10, 12-14, 17-20, 24-28 вересня 2018 року консультантом Шполянського районного суду Черкаської області по роботі з персоналом Бондаренко С.Б. , у формі доповідних записок, доведено до відома виконувача обов'язки голови Шполянського районного суду Черкаської області Побережної Н.П. про відсутність судді ОСОБА_1 на робочому місці у вказані вище дні більше трьох годин без поважних на те причин.
Згідно із даних доповідних записок, спеціальною комісією, уповноваженою фіксувати факти відсутності на роботі суддів та працівників апарату Шполянського районного суду Черкаської області, складено акти про відсутність на роботі судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 .
Відповідно до Додаткового табеля обліку використання робочого часу Шполянського районного суду Черкаської області з 01 вересня 2018 року по 30 вересня 2018 року, суддею ОСОБА_1 за зазначений період відпрацьовано 3 дні.
ТУ ДСА України у Черкаській області, як розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення оплати праці, зокрема, суддів місцевих загальних судів області, нараховано суддівську винагороду судді ОСОБА_1 за період роботи з 01 по 30 вересня 2018 року пропорційно до відпрацьованого часу, згідно табеля обліку використання робочого часу, за 01 год. 25 хв.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 3, частини першої статті 4 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з
Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Закон України "Про оплату праці" визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати.
За змістом статті 7 Закону України "Про оплату праці" законодавство про оплату праці ґрунтується на Конституції України і складається з Кодексу законів про працю України, цього Закону, Закону України "Про колективні договори і угоди", Закону України "Про підприємства в Україні" та інших актів законодавства України.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців (частина перша статті 1 та частина перша статті 2 Закону України "Про оплату праці").
Відповідно до частини другої статті 1 Закону України "Про оплату праці" розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Згідно частини другої статті 130 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Частиною першою статті 52 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
Згідно частин другої, третьої, четвертої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; <…>.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються <…> регіональні коефіцієнти: <…>.
Відповідно до частини десятої Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя, який не здійснює правосуддя (крім випадків тимчасової непрацездатності, перебування судді у щорічній оплачуваній відпустці), не має права на отримання доплат до посадового окладу.
Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що суддівська винагорода є різновидом заробітної плати, яка отримується у якості винагороди за здійснення правосуддя на професійній основі особою, що призначена суддею та займає штатну суддівську посаду в одному з судів України.
У свою чергу, суддя, що не здійснює правосуддя, зокрема у зв'язку із закінченням строку повноважень, вправі отримувати виключно посадовий оклад з урахуванням відповідного регіонального коефіцієнту.
Конституційний Суд України у рішенні від 4 грудня 2018 року № 11-р/2018 наголосив на тому, що суддівська винагорода є гарантією незалежності судді та невід'ємною складовою його статусу.
Як вказав Верховний Суд у постанові по даній справі, статус судді пов'язаний не тільки з безпосереднім здійсненням правосуддя, що є одним із його обов'язків, але й покладає на суддю низку інших обов'язків морально-етичного характеру.
Так, відповідно до частини сьомої статті 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суддя зобов'язаний 1) справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; 2) дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів; 3) подавати декларацію доброчесності судді та декларацію родинних зв'язків судді; 4) виявляти повагу до учасників процесу; 5) не розголошувати відомості, які становлять таємницю, що охороняється законом, у тому числі таємницю нарадчої кімнати і закритого судового засідання; 6) виконувати вимоги та дотримуватися обмежень, установлених законодавством у сфері запобігання корупції; 7) подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 8) систематично розвивати професійні навички (уміння), підтримувати свою кваліфікацію на належному рівні, необхідному для виконання повноважень у суді, де він обіймає посаду; 9) звертатися з повідомленням про втручання в його діяльність як судді щодо здійснення правосуддя до Вищої ради правосуддя та до Генерального прокурора упродовж п'яти днів після того, як йому стало відомо про таке втручання; 10) підтверджувати законність джерела походження майна у зв'язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання або в порядку дисциплінарного провадження щодо судді, якщо обставини, що можуть мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викликають сумнів у законності джерела походження майна або доброчесності поведінки судді.
Не зважаючи на викладене, на переконання суду, суддівська винагорода, як різновид заробітної плати, виплачується за виконання суддею, зарахованому до штату відповідного суду, професійних обов'язків, пов'язаних саме зі здійсненням правосуддя. У свою чергу, нарахування та виплата суддівської винагороди не пов'язані із обов'язками судді морально-етичного характеру, неналежне виконання яких не є підставою для зменшення чи позбавлення суддівської винагороди, а може бути підставою для застосування інших визначених законом заходів впливу на суддю.
У світлі викладеного слід відмітити, що Закон України "Про судоустрій і статус суддів" як спеціальний та єдиний нормативно-правовий акт, що регулює суддівську винагороду (згідно частини першої статті 135), не зважаючи на нездійснення суддею правосуддя, все ж не позбавляє суддю права на отримання посадового окладу. Це пов'язано насамперед із статусом судді та обмеженнями, які, зокрема, передбачають заборону обіймати інші оплачувані посади та виконувати іншу оплачувану роботу (крім викладацької, наукової чи творчої), гарантуючи при цьому незалежність суддів та належний рівень їх забезпечення.
Таким чином, виплата судді винагороди у розмірі посадового окладу з урахуванням регіонального коефіцієнту здійснюється незалежно від того, чи здійснює суддя правосуддя та чи належним чином виконує обов'язки морально-етичного характеру.
У світлі викладеного, суд вважає недоречним застосування до спірних правовідносин правових висновків Великої Палати Верховного Суду, що висловлені, зокрема у постанові від 19 квітня 2018 року у справі № 9901/18/17, оскільки позбавлення судді права на отримання суддівської винагороди не є тотожним накладенню на нього дисциплінарного стягнення, відмові у рекомендації на призначення на посаду тощо, внаслідок відсутності його на роботі. Правовідносини, правові проблеми та правові наслідки, що мають місце у справі, що розглядається та у справі № 9901/18/17 є суттєво різні, хоч і пов'язані із спільними обставинами щодо відсутності суддів на робочому місці.
У зв'язку із цим, суд наголошує на тому, що закон, визначаючи розмір, підстави та порядк нарахування і виплати суддівської винагороди, не пов'язує із виробітком суддею певних норм часу чи інших часових норм щодо перебування на робочому місці.
Жодних застережень щодо права судді на отримання посадового окладу пропорційно відпрацьованого часу норми спеціального законодавства не містять. Відповідні ж положення містяться у загальному законодавстві.
Так, частинами першою, другою статті 56 КЗпП визначено, що за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Оплата праці в цих випадках провадиться пропорціонально відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
У світлі викладеного слід відмітити, що умови роботи судді не визначають неповний робочий день або неповний робочий тиждень, а тому ці положення КЗпП не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
До того ж, Верховний Суд у постанові від 15 січня 2019 року у справі №826/8358/17 наголосив на тому, що відмінність правового регулювання відповідних правовідносин, у тому числі в частині наявності або відсутності певних прав та обов'язків за спеціальним законодавством, не вказує на неврегульованість цих правовідносин.
Суд касаційної інстанції у цьому рішенні наголосив, що суддівська винагорода регулюється Законом України "Про судоустрій і статус суддів" (крім суддів Конституційного Суду України) і не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Продовжуючи викладене правове розуміння Верховного Суду про те, що закон (спеціальний закон - Закон України "Про судоустрій і статус суддів") не надає суддям право на суддівську винагороду за роботу у святкові, неробочі й вихідні дні, а тому така робота може бути компенсована наданням іншого дня відпочинку, суд зазначає, що цей же закон також і не позбавляє суддів права на отримання повного посадового окладу з урахуванням регіональних коефіцієнтів у разі відсутності певний час на робочому місці, чи порушення обов'язків морально-етичного характеру, чи вчинення дисциплінарного проступку та накладення дисциплінарного стягнення, тощо.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку про те, що отримання суддею, який не здійснює правосуддя, суддівської винагороди у розмірі посадового окладу із урахуванням регіональних коефіцієнтів, гарантовано законом. Таке право судді не містить будь-яких законодавчих застережень чи обмежень у тому числі й у разі відсутності судді на робочому місці у робочий час певний період (періоди).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що ТУ ДСА у Черкаській області неправомірно нарахувало та виплатило позивачу суддівську винагороду за вересень 2018 року пропорційно відпрацьованого часу, а тому суд дійшов висновку про визнання протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо невиплати судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за вересень 2018 року та зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області нарахувати та виплатити судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за вересень 2018 року у повному обсязі.
Суд додатково звертає увагу, що направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові у даній справі не висловив жодних правових висновків щодо правильності/неправильності застосування норм матеріального права зі зменшення розміру суддівської винагороди судді пропорційно відпрацьованого часу.
Щодо решти позовних вимог суд зазначає таке.
Як зазначалося, підставою для звернення позивача до суду із позовом, що розглядається у даній справі, слугувало нарахування йому суддівської винагороди за вересень 2019 року в меншому розмірі у зв'язку із його знаходженням на роботі лише 1 год. 25 хв. протягом місяця.
У свою чергу, позивач вважає, що до неповної виплати суддівської винагороди за вересень 2018 року призвели протиправні дії консультанта суду Бондаренко С.Б. , в.о. голови суду Побережної Н.П. та керівника апарату суду Курінної І.М. щодо підписання та внесення недостовірних даних до табелю обліку використання робочого часу з 01 вересня 2018 року по 30 вересня 2018 року стосовно позивача.
Повертаючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав про необхідність дослідити наявність відповідних повноважень у посадових осіб на заповнення та підписання табеля обліку використання робочого часу як підстави для нарахування суддівської винагороди позивачу за вересень 2018 року.
Відповідно до частини п'ятої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Так, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" не визначає норм та порядку обліку часу роботи судді. Верховний Суд у постанові у даній справі також зазначив про те, що спеціальним законодавством не врегульовано спірні правовідносини щодо обліку робочого часу суддів. Таким чином, у даному випадку слід застосовувати норми загального трудового законодавства.
Відповідно до частини першої статті 50 КЗпП нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень.
Частиною першою статті 52 КЗпП передбачено, що для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. При п'ятиденному робочому тижні тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує власник або уповноважений ним орган за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) підприємства, установи, організації з додержанням установленої тривалості робочого тижня (статті 50 і 51).
За змістом частини першої статті 53, частини першої статті 57 КЗпП напередодні святкових і неробочих днів (стаття 73) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у статті 51 цього Кодексу, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.
Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.
Правила внутрішнього трудового розпорядку Шполянського районного суду Черкаської області, затверджені загальними зборами трудового колективу Шполянського районного суду Черкаської області (протокол № 1 від 14 червня 2017 року) (далі - Правила).
Згідно пункту 5.1 Правил норма тривалості робочого часу працівників суду відповідно до законодавства не може перевищувати 40 годин на тиждень. Установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями - суботою та неділею.
Відповідно до чинного режиму роботи в суді встановлюється такий трудовий розпорядок: початок роботи 8:00 год; перерва на обід 12:00-13:00 год.; закінчення роботи 17:15 год (п'ятниця 15:00 год. без перерви на обід).
Напередодні святкових і неробочих днів тривалість роботи працівників скорочується на одну годину.
Типове положення про організацію бухгалтерського обліку в місцевих та апеляційних судах загальної юрисдикції, Державній судовій адміністрації України та її територіальних управліннях, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, Національній школі суддів України, затверджене наказом Державної судової адміністрації України від 04.07.2016 № 132 (далі - Типове положення)
Згідно пункту 3 розділу 7 "Облік оплати праці" Типового положення, для обліку робочого часу використовується Табель обліку використання робочого часу (Додаток № 7) та/або типова форма № П-5, затверджена наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489 "Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці" (далі - Наказ № 489). Графи, для заповнення яких відсутня інформація, можуть бути виключені з форми.
Неточності в Табелі обліку робочого часу, пов'язані із завчасною подачею табелів (не в останній робочий день місяця), виправляються через оформлення додаткових (уточнюючих) табелів за минулий місяць.
Пунктом 5.12 Правил передбачено, що облік робочого часу суддів та працівників апарату суду здійснюється спеціалістом суду (з питань персоналу) у табелі обліку робочого часу.
Згідно Посадової інструкції консультанта Шполянського районного суду Черкаської області по роботі з персоналом Бондаренко С.Б. , затвердженої керівником апарату Шполянського районного суду Черкаської області та погодженого в.о. голови Шполянського районного суду Черкаської області 16.05.2018 (далі - Посадова інструкція), до завдань та обов'язків консультанта належить здійснення обліку робочого часу працівників суду, шляхом внесення відповідних даних до табелю обліку використання робочого часу працівників суду, копію якого вносить до АСДС (КП Д-3), крім того вносить відповідні дані щодо суддів до табелю обліку використання робочого часу судді в АСДС (КП Д-3) (пункт 2.35 Посадової інструкції).
Згідно Типової форми N П-5, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 05.12.2008 № 489, табель обліку використання робочого часу підписується відповідальною особою, керівником структурного підрозділу, працівником кадрової служби.
Пунктом 2 примітки до форми N П-5 визначено, що форма носить рекомендаційний характер і складається із мінімальної кількості показників, необхідних для заповнення форм державних статистичних спостережень.
Як вказав Верховний Суд у постанові у даній справі, Наказом № 489 вичерпний перелік посадових осіб, уповноважених заповнювати табель обліку використання робочого часу. Проте, колегія суддів наголошує, що Наказ № 489 такого переліку не містить, а посилання на назву посад мається виключно у реквізитах відповідної форми табеля обліку використання робочого часу.
Так, згідно реквізитів назви посад у додатку 7 до Типового положення, табель обліку використання робочого часу підписується керівником установи, його заступником, керівником апарату (секретаріату) або керівником самостійного структурного підрозділу установи, а також особою, відповідальною за складання табеля.
Як вбачається з матеріалів справи, для обліку робочого часу працівників апарату та суддів у Шполянському районному суді Черкаської області викоритовувалася форма табеля обліку робочого часу, визначена саме додатком 7 до Типового положення.
Враховуючи викладені положення, беручи до уваги висновки Верховного Суду у даній справі щодо визначення в Наказі № 489 посадових осіб, уповноважених заповнювати табель обліку використання робочого часу, колегія суддів дійшла висновку, що консультант суду Бондаренко С.Б. , в.о. голови суду Побережна Н.П. та керівника апарату суду Курінна І.М. мали повноваження та право на заповнення та підписання табеля обліку використання робочого часу Шполянського районного суду Черкаської області з 01 вересня 2018 року по 30 вересня 2018 року. У свою чергу, позивач свою відсутність на робочому місці у спірний період не заперечив та належними доказами не спростував.
З огляду на це, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій консультанта суду Бондаренко С.Б. , в.о. голови суду Побережної Н.П. та керівника апарату суду Курінної І.М. щодо підписання та внесення недостовірних даних до табелю обліку використання робочого часу з 01 вересня 2018 року по 30 вересня 2018 року, задоволенню не підлягають.
Таким чином, на виконання вимог Верховного Суду, судом досліджені правила внутрішнього трудового розпорядку Шполянського районного суду Черкаської області у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, а також перевірені повноваження посадових осіб на заповнення та підписання табеля обліку використання робочого часу. У свою чергу, наявність таких повноважень у відповідачів, не є підставою для нарахування (зменшення нарахування) суддівської винагороди, у тому числі і позивачу.
Таким чином, суд дійшов висновку визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо невиплати судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за вересень 2018 року та зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області нарахувати та виплатити судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за вересень 2018 року з урахуванням раніше проведеної виплати за вказаний період.
У зв'язку із вищевикладеним суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 6, 14, 139, 242-245, 255, 295, 370 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо невиплати судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 суддівської винагороди за вересень 2018 року.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області нарахувати та виплатити судді Шполянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 суддівську винагороду за вересень 2018 року, з урахуванням раніше проведеної виплати за вказаний період..
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення суду про присудження виплати суддівської винагороди у межах суми стягнення за один місяць, допустити до негайного виконання.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складене 21.10.2020.
Суддя В.П. Тимошенко