03 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/16921/20
категорія 102010000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
судді Попової О. Г.,
розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про визнання неправомірною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області, в якому просить:
- визнати неправомірною бездіяльність Головного управління національної поліції в Київський області в частині ненадання повної та достовірної інформації на запит від 04 вересня 2020 року;
- зобов'язати Головне управління національної поліції в Київський області надати повну та достовірну інформацію на запит від 04 вересня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 04 вересня 2020 року звернувся до Головного управління національної поліції в Київський області та просив сповістити Чи є працівником поліції ГУ НП в Київський області гр. ОСОБА_2 ?; Де знаходився працівник поліції ГУ НП в Київський області ОСОБА_2 04 вересня 2020 року?; На роботі ? У відрядженні ? На лікарняному? У відпустці ? Вихідний? Однак, відповіді на запит від 04.09.2020 ним отримано не було, а тому Головне управління Національної поліції в Київській області, на думку позивача, проявляє протиправну бездіяльність щодо не розгляду його заяви. На думку позивача, вказана бездіяльність Головного управління Національної поліції в Київській області порушує вимоги Закону України «Про звернення громадян» та Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 05.10.2020 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
30.10.2020 відповідач надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що листом Управління кадрового забезпечення ГУНП в Київській області від 09.09.2020 № 80зі/109/12 «Про надання відповіді» надана відповідь, яка є повністю обґрунтованою, достовірною, повною та такою, що не порушує жодних прав позивача.
Вказує, що відповідно до п. 4 розділу 9 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію в системі Національної поліції затвердженого наказом Національної поліції України від 12.10.2018 № 945 відомості у сфері роботи з кадрами службовою є інформація, що розкриває: відомості, що розкривають структуру та штатну чисельність підрозділів кримінальної поліції із функціями оперативної служби, підрозділу швидкого реагування ДВБ підрозділів, уповноважених на проведення оперативно-технічних заходів, підрозділів забезпечення діяльності, пов'язаної з небезпечними матеріалами, оперативно-технічної розвідки, за винятком відомостей, які віднесені до державної таємниці. Відповідно до п. З ч. 1 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації», інформацією з обмеженим доступом є службова інформація.
У відповідності до положень частини п'ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що 04.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції в Київській області із запитом про надання інформації, у якому просив надати інформацію: «Чи є працівником поліції ГУ НП в Київський області гр. ОСОБА_2 ?; Де знаходився працівник поліції ГУ НП в Київський області ОСОБА_2 04 вересня 2020 року ? На роботі ? У відрядженні ? На лікарняному? У відпустці ? Вихідний ?» (а.с.4).
Зазначений запит 05.09.2020 направлено позивачем на адресу відповідача засобами поштового зв'язку рекомендованим листом (а.с.4).
Відповідно листа Управління кадрового забезпечення ГУНП в Київській області від 09.09.2020 № 80зі/109/12 «Про надання відповіді» за результатами розгляду запиту повідомлено, що громадянин ОСОБА_2 є працівником підрозділів оперативно - технічних заходів. Відповідно до нормативних документів, які регламентують роботу даних підрозділів (п. 5 Розділу V Положення про Департамент оперативно - технічних заходів Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 25.11.2015 № 108/ ДСК (у редакції наказу Національної поліції України від 29.11.2017 № 1233 ДСК) та п.5 Розділу V Положення про Управління оперативно-технічних заходів ГУНП в Київській області, затвердженого наказом ГУНП в Київській області від 30.06.2016 № 381 дек зі змінами), а також відповідно до п, 4 Розділу 9 Переліку затвердженого наказом Національної поліції України від 12.10.2018 № 945, інформація про штатну структуру, чисельність та особовий склад підрозділів оперативно-технічних заходів з обмеженим доступом. Враховуючи викладене, вказані обмеження інформації також розповсюджуються на питання, зазначені в п. 2, 3 запиту.
Позивач стверджує, що ним не отримано відповідь на запит від 04.09.2020 року, у зв'язку з чим звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.ст.5, 7 Закону України "Про інформацію" кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Право на інформацію охороняється законом.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України "Про доступ до публічної інформації", відповідно до ст.1 якого публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом; публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст.3 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до публічної інформації гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
За змістом ст.5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право на доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" право, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, серед іншого, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.
Розпорядники інформації зобов'язані надавати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації (п.6 ч.1 ст.14 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Частинами 1 та 2 ст. 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні; запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.
Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
За приписами ч. 4 ст.20 Закону України "Про доступ до публічної інформації" у разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.
Отже, Законом України "Про доступ до публічної інформації" встановлений чіткий порядок надання публічної інформації на запит. Також вказаним законом передбачена відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації, у тому числі, за несвоєчасне надання інформації.
Як зазначалось судом, запит від 04.09.2020 відповідачем отримано 07.09.2020 (трек номер 1002003382253)
Відповідач разом з відзивом на позов наданий лист Управління кадрового забезпечення ГУНП в Київській області від 09.09.2020 № 80зі/109/12 «Про надання відповіді». За результатами розгляду повідомлено позивача, що громадянин ОСОБА_2 є працівником підрозділів оперативно - технічних заходів. Відповідно до нормативних документів, які регламентують роботу даних підрозділів (п. 5 Розділу V Положення про Департамент оперативно - технічних заходів Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 25.11.2015 № 108/ ДСК (у редакції наказу Національної поліції України від 29.11.2017 № 1233 ДСК) та п.5 Розділу V Положення про Управління оперативно-технічних заходів ГУНП в Київській області, затвердженого наказом ГУНП в Київській області від 30.06.2016 № 381 дек зі змінами), а також відповідно до п, 4 Розділу 9 Переліку затвердженого наказом Національної поліції України від 12.10.2018 № 945, інформація про штатну структуру, чисельність та особовий склад підрозділів оперативно-технічних заходів з обмеженим доступом. Враховуючи викладене, вказані обмеження інформації також розповсюджуються на питання, зазначені в п. 2, 3 запиту.
Відповідно до ст. 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках:
1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит;
2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону;
3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком;
4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.
Відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
У відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
Відмова в задоволенні запиту на інформацію надається в письмовий формі.
Відстрочка в задоволенні запиту на інформацію допускається в разі, якщо запитувана інформація не може бути надана для ознайомлення в передбачені цим Законом строки у разі настання обставин непереборної сили. Рішення про відстрочку доводиться до відома запитувача у письмовій формі з роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
У рішенні про відстрочку в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату надсилання або вручення повідомлення про відстрочку; 3) причини, у зв'язку з якими запит на інформацію не може бути задоволений у встановлений цим Законом строк; 4) строк, у який буде задоволено запит; 5) підпис.
Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено мотивовану підставу відмови.
Розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача. У такому разі відлік строку розгляду запиту на інформацію починається з дня отримання запиту належним розпорядником.
Судом з наданої відповіді встановлено, що остання не містить порядку оскарження відмови.
У частині 1 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено види інформації з обмеженим доступом, зокрема, це: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (частина другою статті 6 Закону №2939-VI).
Отже, вказані вимоги складають собою "трискладовий тест", який має застосовуватися розпорядником інформації під час віднесення будь-якої інформації до публічної інформації з обмеженим доступом.
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 22.05.2018 року по справі № 800/592/17, таке обмеження можливе при дотриманні всіх указаних вимог. Відповідність одному із зазначених критеріїв не відносить інформацію до службової (конфіденційної). Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї зі згаданих у частині другій статті 6 Закону № 2939 трьох вимог означає, що законних підстав для обмеження доступу до інформації немає, а відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
Такий підхід також відповідає Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (статті 8) та практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до яких втручання у право на приватність особи можливе, якщо воно ґрунтується на законі, переслідує легітимну мету та є необхідним у демократичному суспільстві.
З системного аналізу вищезазначених норм права випливає, що з відмови у доступі до публічної інформації повинно зазначатись: 1) якому з перелічених у пункті 1 частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інтересів відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам); 2) у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв'язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (пункту 2 частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації"); 3) чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (пункту 3 частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
При дотриманні вимог, передбачених частиною другою цієї статті, зазначене положення не поширюється на випадки, коли оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, оборони, розслідуванню чи запобіганню злочину (ч. 5 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Отже, право особи на отримання публічної інформації включає в себе право на доступ до публічної інформації шляхом надання розпорядником інформації достовірної, точної та повної інформації на запит особи. Ненадання інформації на запит або надання інформації, яка не відповідає зазначеним критеріям достовірності, точності та повноти, по своїй суті, є відмовою у наданні публічної інформації.
Суд звертає увагу на те, що у відповіді (листі від 09.09.2020) відповідачем не наведено обґрунтованих підстав для віднесення запитуваної позивачем інформації до інформації з обмеженим доступом саме в розумінні пункту 2 частини першої статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації"; не вказано, в якому з перелічених у пункті 1 частини 2 статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації" інтересів відповідає обмеження, а також чому обмеження доступу відповідає зазначеному інтересу (інтересам); у чому конкретно полягає шкода правомірному інтересу (інтересам); яким є причинно-наслідковий зв'язок між наданням доступу та можливим настанням шкоди; чому ця шкода є істотною; яка ймовірність настання шкоди внаслідок надання доступу до інформації (пункту 2 частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації"); чому шкода від надання інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (пункту 3 частини другої статті 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації").
Відповідач вказує, що відповідь на запит від 04.09.2020 надана позивачу листом Управління кадрового забезпечення ГУНП в Київській області від 09.09.2020 №80зі/109/12 «Про надання відповіді» (а.с.16).
Однак, жодних доказів на підтвердження направлення на адресу позивача вказаного листа відповідачем суду не надано.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 вважав порушеними свої права внаслідок не надання повної та достовірної інформації на запит.
Право на доступ особи до публічної інформації включає в себе не тільки право на отримання відповідної інформації, а і право на своєчасність її отримання. У частині реалізації права особи на отримання інформації суб'єкт владних повноважень має можливість виправити допущене порушення шляхом надання запитуваної інформації.
Відповідно до положень статті 23 Закону №2939-VІ рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити: відмову в задоволенні запиту на інформацію; відстрочку задоволення запиту на інформацію; ненадання відповіді на запит на інформацію; надання недостовірної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.
Положеннями статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
З метою відновлення порушених прав позивача слід зобов'язати відповідача Головне управління національної поліції в Київський області надати повну та достовірну інформацію на запит від 04 вересня 2020 року.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до положень ст.139 КАС України питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області вул. Володимірська, 15, Мсп601, Центральна Частина Києва, Київ,01601. Код ЄДРПОУ 40108616)про визнання неправомірною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати неправомірною бездіяльність Головного управління національної поліції в Київський області в частині ненадання повної та достовірної інформації на запит ОСОБА_1 від 04 вересня 2020 року;
Зобов'язати Головне управління національної поліції в Київський області надати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію на запит від 04 вересня 2020 року.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленимистаттями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 03 листопада 2020 року.
Суддя О.Г. Попова