02 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/5015/20
категорія 111060000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій просить:
- визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 березня 2020 року №Ф-1478-52 за 4 квартал 2019 року в сумі 2754 грн. 18 коп. (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні 18 копійок), видану Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, 7, код ЄДРПОУ 43142501);
- зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, 7, код ЄДРПОУ 43142501) відкорегувати дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення з особового рахунку платника податків недоїмки з єдиного внеску за 4 квартал 2019 року в сумі 2754 грн. 18 коп. (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні 18 копійок).
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 12 березня 2020 року Головним управлінням ДПС у Житомирській області було автоматично нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 4 квартал 2019 року та сформовано вимогу №Ф-1478-52 від 12.03.2020 року про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 2754,18 грн. Вказана вимога винесена на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Позивач зазначає, що перебуваючи у трудових відносинах з приватним підприємством “Укрпалетсистем”, на підставі рішення Ради адвокатів Житомирської області від 15 травня 2019 року №23/2 отримав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. За весь період роботи Позивача на посаді юрисконсульта приватного підприємства “Укрпалетсистем”, роботодавцем, як страхувальником, було нараховано та сплачено за Позивача єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі не менше мінімального, що підтверджується довідкою ПП “Укрпалетсистем” №888 від 20.03.2020 року та індивідуальною відомістю Пенсійного фонду України про застраховану особу Позивача (форми ОК-7, ОК-5).
Тому, позивач вважає, що вимога про сплату боргу з ЄСВ №Ф-1478-52 від 12.03.2020 є незаконною та підлягає до скасування, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 03.04.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
23 квітня 2020 року від Головного управління ДПС у Житомирській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Оскільки платником не виконувалось жодних дій, передбачених чинним законодавством, зокрема подання звітності на нарахування ЄСВ самостійно, то Головним управлінням ДФС у Житомирській області відповідно до статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та на підставі інформаційної системи органів доходів і зборів було сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1478-52 від 12.03.2020. Щодо твердження позивача про сплату ЄСВ роботодавцем приватним підприємством “Укрпалетсистем”, те підприємство, де працевлаштований позивач, не має жодного відношення до професійної діяльності у сфері права, тобто не є адвокатським бюро або адвокатським об'єднанням.
Позивач у судовому засідання, призначеному на 06 липня 2020 року позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив на позовну заяву від 29.04.2020 (за вх.№14291/20).
Відповідач у судовому засіданні, заперечував щодо задоволення позовних вимог.
У ході судового розгляду справи, судом оголошено зміст позовної заяви, заслухано пояснення позивача та відповідача, досліджено письмові докази, долучені до матеріалів справи та відповідно до протокольної ухвали (без виходу до нарадчої кімнати) суд ухвалив подальший розгляд справи продовжити у письмовому провадженні.
Згідно наказу приватного підприємства “Укрпалетсистем”№357-к від 08.08.2016 року та запису у трудовій книжці НОМЕР_2 ОСОБА_1 було прийнято на посаду помічника юрисконсульта юридичного відділу з 09.08.2016 року з випробувальним терміном один місяць з оплатою праці згідно зі штатним розписом.
01 вересня 2016 року згідно наказу приватного підприємства “Укрпалетсистем” №396-К від 29.08.2016 року переведено з посади помічника юрисконсульта на посаду юрисконсульта на постійній основі з оплатою праці згідно штатного розпису, де Позивач і працює до цього часу.
На підставі рішення Ради адвокатів Житомирської області від 15 травня 2019 року №23/2 ОСОБА_1 отримав свідоцтво № НОМЕР_3 про право на заняття адвокатською діяльністю.
Головним управлінням ДПС у Житомирській області, 12.03.2020 на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-1478-52.
Не погоджуючись з таким рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Перевіряючи оскаржувану вимогу відповідача на її відповідність нормам податкового законодавства та вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон), в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (п. 2 ч. 1 ст.1 Закону).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 4 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
За п. 3 ч. 1 ст.7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Згідно з ч. 2 та 3 ст. 9 Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Приписами п. 2. п. 1 ст. 7 Закону передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Згідно п. 4 ст. 25 Закону орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову політику і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, а його стягнення відповідно до ст. 25 Закону здійснюють органи державної виконавчої служби України.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (далі - Інструкція № 449).
Так, положеннями п. 1 Розділу VI Інструкції № 449 визначено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.
У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абз. 2 п. 2 Розділу VI Інструкції № 449).
Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):
- платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);
- платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За визначенням підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою-підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Згідно з п. 63.1, 63.2 ст. 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
П. 63.5 ст. 63 ПК України визначено, що всі фізичні особи-платники податків та зборів реєструються у контролюючих органах шляхом включення відомостей про них до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків у порядку, визначеному цим Кодексом.
Разом з тим, згідно з п. 65.2 ст. 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб-платників податків записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, що передбачені Порядком обліку платників податків, зборів.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначені Законом України «Про адвокатуру» (далі - ЗУ «Про адвокатуру»).
Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про адвокатуру» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Системний аналіз наведених норм доводить, що платниками єдиного соціального внеску є самозайняті особи, зокрема адвокати. Разом з тим, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої роботи.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 05.11.2018 року у справі № 820/1538/17.
У випадку не своєчасного нарахування та/або сплати платником сум єдиного внеску, він обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки).
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є найманим працівником та перебуває в трудових відносинах з ПП "Укрпалетсистем". Роботодавець, згідно довідки вих. № 888 від 20.03.2020 року, регулярно нараховує та сплачує за позивача єдиний соціальний внесок в розмірі. Даний факт також підтверджується відомостями Пенсійного фонду України про застраховану особу, форми ОК-5 та ОК-7. Вказані обставини виключають обов'язок позивача по сплаті єдиного внеску як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема, у періоди, коли вона була найманим працівником, а не самозайнятою особою. Оскільки, як вже зазначалося вище, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнобов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.
При цьому, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської прибуткової діяльності та факту зайнятості особи.
Не є підставою для сплати єдиного соціального внеску і перебування позивача на обліку в органах фіскальної служби, з огляду на те, що взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.
Кваліфікуючою ознакою для сплати єдиного соціального внеску самозайнятою особою є саме отримання такою особою доходу від такої діяльності. У зв'язку з цим суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що позивач повинен сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від отримання прибутку.
Позивач, будучи найманим працівником, не отримував жодного доходу від безпосереднього зайняття адвокатською діяльність, що підтверджується податковою декларацією за 2019 рік, та відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків за період 1 квартал 2019 року по 4 квартал 2019 року, в яких зафіксовано відсутність прибутку позивача від зайняття адвокатською діяльністю. Декларація, у встановленому законом порядку, направлялася до органів фіскальної служби та була отримана останнім, про що свідить квитанція №2, долучена до матеріалів справи. Крім того, позивачем було підтверджено факт отримання доходів тільки від працевлаштування за основним місцем роботи ПП "Укрпалетсистем" та відсутність здійснення адвокатської діяльності поза основним місцем роботи.
Зважаючи на те, що позивач не провадив самостійної адвокатської діяльності та не отримував доходу від адвокатської діяльності, суд приходить до висновку про безпідставність прийняття оспорюваної вимоги про сплату боргу (недоїмки).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростували б доводи позивача, відповідно спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) від 12 березня 2020 року №Ф-1478-52 є протиправною.
Також, позивачем заявлена вимога про зобов'язання відповідача відкорегувати дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом виключення з особового рахунку платника податків недоїмки з єдиного внеску за 4 квартал 2019 року в сумі 2754 грн. 18 коп.
Враховуючи задоволення судом позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Житомирській області від 12 березня 2020 року №Ф-1478-52, підлягає задоволенню і похідна вимога про відкорегування даних інтегрованої картки платника ОСОБА_1 шляхом виключення з особового рахунку платника податків недоїмки з єдиного внеску за 4 квартал 2019 року в сумі 2754 грн. 18 коп. .
Водночас, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка сформувалась з питань імперативності правила про прийняття рішення на користь платників податків, слідує, що у разі існування неоднозначності у тлумаченні прав та/чи обов'язків платника податків слід віддавати перевагу найбільш сприятливому тлумаченню національного законодавства та приймати рішення на користь платника податків (справи "Серков проти України" (заява №39766/05), "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права.
Цими рішеннями встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
Відповідно до частини першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції"). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року в справі "Трегубенко проти України").
Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що винесена відповідачем оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) не відповідає критерію "пропорційності", адже у такий спосіб не дотримано справедливої рівноваги між інтересами держави та інтересами особи - позивача.
Згідно частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" суд визначив, що "... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".
За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваного рішення.
Таким чином, виходячи з встановлених обставин справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами статті 90 КАС України та наведені положення чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Приймаючи рішення у даній справі, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 245 КАС України, де передбачено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про скасування індивідуального акта, попередньо визнавши його протиправним.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (частина перша статті 139 КАС України).
Таким чином, оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору у розмірі 840,80 грн. згідно квитанції №020871 від 25.03.2020.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 12 березня 2020 року №Ф-1478-52 за 4 квартал 2019 року в сумі 2754 грн. 18 коп. (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні 18 копійок), видану Головним управлінням Державної податкової служби у Житомирській області.
Зобов'язати Головне управління Державної податкової служби у Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, 7, код ЄДРПОУ 43142501) відкорегувати дані інтегрованої картки платника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) шляхом виключення з особового рахунку платника податків недоїмки з єдиного внеску за 4 квартал 2019 року в сумі 2754 грн. 18 коп. (дві тисячі сімсот п'ятдесят чотири гривні 18 копійок).
Стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова