Україна
Донецький окружний адміністративний суд
03 листопада 2020 р. Справа№200/9144/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зінченка О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (за місцезнаходженням юридичної адреси: 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок 5, код ЄДРПОУ 41325231) про визнання протиправними дії щодо припинення щомісячних страхових сум за період з 01 квітня 2017 року та зобов'язання відновити нарахування та виплату заборгованості по страховим виплатам за період з 01 квітня 2017 року, -
05 жовтня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , який звернувся до суду через свого представника - адвоката Ракова А.В., діючого на підставі ордеру серії ДН № 0612999 від 05 жовтня 2020 року, до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, в якій просить:
- визнати протиправними дії щодо припинення нарахування та виплати страхових виплат з 01 квітня 2017 року;
- зобов'язати поновити нарахування страхових виплат та сплатити заборгованість по страховим виплатам з 01 квітня 2017 року;
- зобов'язати подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В позовній заяві просить здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що він перебуває на обліку в Краматорському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області. Проте, відповідач не виплачує страхові виплати з невідомих йому підстав. Вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційні права, тому звернувся до суду з даним позовом. В позовній заяві позивач просить розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 07 жовтня 2020 року позовна заява прийнята до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (арк. справи 19-20).
Розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
28 жовтня 2020 року відповідачем до суду наданий відзив на позов, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що чинними нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України врегульовано порядок страхових виплат особам, переміщеним з тимчасово окупованих територій. Зазначив, що позивач знаходився на постійному обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні ВД Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки в Донецькій області.
Позивач, як внутрішньо переміщена особа, перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати з 01 жовтня 2014 року по 31 березня 2017 року у Краматорському міському відділенні Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (далі - Краматорське міське відділення). У березні 2015 року йому сплачено заборгованість за період з 01 червня 2014 року по 30 вересня 2014 року.
Рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконкомі Краматорської міської ради (Протокол комісії від 06 березня 2017 року № 29) відмовлено внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 ( довідка від 29 листопада 2014 року № 13102) у призначенні(відновленні) страхових виплат відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 09 лютого 2017 року № 2431.
25 квітня 2017 року позивач звернувся до Краматорського міського відділення із заявою, в якій просив припинити страхові виплати з 01 квітня 2017 року у зв'язку зі зміною місця проживання.
Постановою відділення Фонду № 0536/6842/6842/29 від 27 квітня 2017 року позивачу припинено щомісячні страхові виплати з 01 квітня 2017 року.
Відповідач вважає, що оскільки позивач особисто подав заяву про припинення йому страхових виплат, тим самим здійснив волевиявлення щодо реалізації права на отримання страхових виплат, встановлених Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування”, то у даному випадку Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області припинило виплату страхових сум позивачу з 01 квітня 2017 року в порядку та у спосіб, встановлений діючим законодавством, у зв'язку з чим, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (арк. справи 24-27).
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_2 (арк. справи 10-11).
29 листопада 2014 року за № 1426/13102 позивачу видана довідка про те, що він є особою, яка переміщена з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції за адресою: АДРЕСА_4 (арк. справи 14).
14 жовтня 2014 року позивач звернувся із заявою до Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про продовження виплат страхових сум у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, за адресою: АДРЕСА_5 (арк. справи 29).
Постановою Краматорського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Донецькій області від 23 жовтня 2014 року № 0536/6842/6842/15 ОСОБА_1 продовжена виплата раніше призначеної щомісячної грошової допомоги у розмірі 3301,69 гр., виплати продовжені з 01 жовтня 2014 року (арк. справи 30).
Рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при виконкомі Краматорської міської ради (Протокол комісії від 06 березня 2017 року № 29) відмовлено внутрішньо переміщеній особі ОСОБА_1 ( довідка від 29 листопада 2014 року № 13102) у призначенні (відновленні) страхових виплат відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї від 09 лютого 2017 року № 2431 (арк.справи 30, зворотній бік).
25 квітня 2017 року позивачем подана заява про зняття з обліку з обліку у зв'язку зі зміною місця проживання з 01 квітня 2017 року (арк. справи 31).
Постановою відділення Фонду № 0536/6842/6842/29 від 27 квітня 2017 року позивачу припинено щомісячні страхові виплати з 01 квітня 2017 року (арк. справи 31, зворотній бік).
З довідки, представленої відповідачем вбачається, що ОСОБА_1 не нараховуються та не виплачуються страхові виплати з квітня 2017 року (арк. справи 28).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходив з наступного.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Право громадян України на соціальних захист у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності від нещасного випадку на виробництві передбачено Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV, (далі за текстом ЗУ № 1105-XIV).
Відповідно до частини 1 статті 19 цього Закону право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
За статтею 36 Закону № 1105-XIV, страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці". Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, та перелік професійних захворювань визначаються Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частиною першою статті 42 наведеного Закону сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.
Відповідно до частини першої статті 46 Закону № 1105-XIV, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Частиною четвертою статті 47 Закону передбачено, що виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням.
Пунктом третім розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (надалі Закон № 1706-VII).
Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Згідно із статтею 7 «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
У разі отримання інформації з Єдиної інформаційної бази даних про взяття на облік осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, про закінчення строку дії довідки про взяття на облік, її скасування або про відмову у продовженні строку дії такої довідки робочий орган виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) особи, яка тимчасово переміщена, припиняє нарахування і фінансування страхових виплат та страхових витрат на медичну і соціальну допомогу (абз. 3 п. 2 постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 № 20 "Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції").
За приписами пункту 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, у разі наявності підстав, передбачених статтею 12 Закону, МВС, Національна поліція, ДМС, СБУ, Адміністрація Держприкордонслужби, Мінфін подають уповноваженому органу відповідну інформацію для прийняття рішення щодо зняття з обліку внутрішньо переміщених осіб. Рішення про скасування дії довідки відповідно до статті 12 Закону приймається керівником уповноваженого органу за місцем проживання особи та надається їй протягом трьох днів з дати прийняття такого рішення або надсилається на адресу місця проживання, зазначену в довідці. Уповноважений орган на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб запис про скасування дії довідки.
Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 "Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (далі-постанова № 365) установлено, що комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, утворені районними, районними у мм. Києві і Севастополі державними адміністраціями, виконавчими органами міських, районних у містах (у разі утворення) рад, приймають рішення про відновлення або про відмову у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, довідки яких недійсні на дату набрання чинності цією постановою, відповідно до Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого цією постановою, за умови отримання внутрішньо переміщеною особою нової довідки відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб".
Відповідно до пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, соціальні виплати припиняються у разі: 1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати; 2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї; 3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб"; 5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
В даному випадку наявність або відсутність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього, на відміну від інших громадян України, певні перешкоди в отриманні страхових виплат, та потребує від людини здійснення додаткових дій, не передбачених Законами.
Стаття 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачає, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Згідно статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - це житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає постійно або тимчасово.
Відповідно до статті 29 ЦК України, місце проживання фізичної особи - це житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Частина 6 статті 29 ЦК України, дозволяє фізичній особі мати кілька місць проживання.
Отже, виходячи із зазначених норм законодавства, правової та соціальної природи пенсії, право громадянина на призначення йому страхових виплат не можна пов'язувати з такою умовою, як постійне місце проживання (реєстрація місця проживання), а держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначені страхові виплати.
Суд також зазначає, що згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одними з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Положення частини першої статті 27 Основ передбачають, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості, якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність, якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи, внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування, в інших випадках, передбачених законами.
Відтак, Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування вичерпних випадків припинення страхових виплат не передбачають, але встановлюють, що вони можуть бути передбачені іншими законами.
Відповідно до частин п'ятої, шостої статті 47 Закону № 1105-XIV, страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них; страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. Строк проведення страхових виплат продовжується з дня їх припинення і до часу, встановленого при наступному огляді МСЕК або ЛКК, незалежно від часу звернення потерпілого або заінтересованих осіб до Фонду. При цьому сума страхових виплат за минулий час виплачується за умови підтвердження МСЕК втрати працездатності та причинного зв'язку між настанням непрацездатності та ушкодженням здоров'я.
Суд зазначає, що згідно довідки МСЕК № 038888 від 04 березня 2010 року, виданої позивачеві, вбачається, що позивач є особою з інвалідністю другої групи безстроково та переогляду не потребує (арк. справи 13).
Згідно пред'явленої відповідачем довідки про доходи вбачається, що ОСОБА_1 страхові виплати не виплачуються з квітня 2017 року (арк. справи 28).
Отже, судом встановлено, що позивачеві не нараховуються та не виплачуються з квітня 2017 року страхові виплати по теперішній час.
За приписами статті 44 Закону № 1105-XIV фонд розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів. Фонд може затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.
Разом із цим, як встановлено та зазначалось судом вище, позивач особисто 25 квітня 2017 року надав заяву про зняття його з обліку у зв'язку зі зміною місця проживання і на підставі його заяви відповідачем винесена постанова відділення Фонду № 0536/6842/6842/29 від 27 квітня 2017 року про припинення позивачу щомісячних страхових виплат з 01 квітня 2017 року.
Таким чином, в розглядуваному випадку відповідачем вчинялись дії щодо припинення виплат щомісячних грошових сум у відношенні до позивача внаслідок саме його заяви, як передбачено статтею 44 Закону № 1105-XIV.
Як також встановлено судом, позивач до цього часу до відповідача з приводу продовження виплат не звертався.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Доказів звернення до відповідача з питань продовження виплат або виплат за минулі періоди позивач суду не надав, а судом такі обставини не встановлені.
Аналізуючи всі докази у їх сукупності та обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача, заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню через їх необґрунтованість, оскільки страхові виплати припинені відповідачем за наслідком розгляду саме заяви позивача, а з приводу продовження виплат чи з інших питань позивач до відповідача не звертався, як визначено статтею 44 Закону № 1105-XIV.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
У зв'язку з тим, що позивач має інвалідність 2 групи, відповідно до пункту 9 частини 1статті 5 Закону України "Про судовий збір", він звільнений від сплати судового збору, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 291, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (юридична адреса: 84122, Донецька обл., місто Слов'янськ, вулиця Свободи, будинок 5, код ЄДРПОУ 41325231) про визнання протиправними дії щодо припинення щомісячних страхових сум за період з 01 квітня 2017 року та зобов'язання відновити нарахування та виплату заборгованості по страховим виплатам за період з 01 квітня 2017 року,- відмовити повністю.
Повний текст судового рішення прийнятий в письмовому провадженні 03 листопада 2020 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя О.В. Зінченко