21 вересня 2020 року Справа № 160/8628/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кальника В.В.
за участі:
секретаря судового засідання Туренко К.М.
представників позивача Саідової М.В., Касіщевої Г.В.
представника відповідача Кравченко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Табако" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу № 1632-п від 22 липня 2020 року, -
28 липня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Табако" звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, у якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 1632-п від 22 липня 2020 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Юнайтед Табако» (код ЄДРПОУ 40930346).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 23.07.2020 року співробітники ГУ ДПС у Дніпропетровській області вручили представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнайтед Табако» наказ № 1632-п від 22 липня 2020 року «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Юнайтед Табако» з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів. Позивачем зауважено, що в оскаржуваному наказі відсутні будь-які посилання на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки у контексті розуміння п.п.80.2.5 п.п.80.2.2 п.80.2 ст. 80 ПКУ, окрім звичайного посилання на норми, що регулюють питання призначення перевірки. З посиланням на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.03.2019 року у справі № 820/4893/18, та на постанови Третього апеляційного адміністративного суду, позивач вважає, що наказ винесено відповідачем без урахування положень чинного законодавства, з порушенням положень Податкового кодексу України, відповідно він є таким, що підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29.07.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
31.08.2020 року відповідачем надано відзив на позов, в якому він просив в задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що підставою для проведення фактичної перевірки стало здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів. При цьому вказав, що норма підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів. З посиланням на постанову Верховного суду від 25.01.2019 року по справі №812/1112/16, зауважив, що в даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган функції здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального). Відтак, відповідач вважає наказ таким, що відповідає вимогам, встановленим Податковим кодексом України, прийнятим без порушення визначеної чинним законодавством процедури призначення фактичної перевірки та за наявності передбачених підстав для її проведення.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили задовольнити позов з підстав, наведених у позові та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов, підтримав, проти задоволення позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі. В судовому засіданні зауважив про помилкове зазначення у відзиві на позов про те, що підставою видання наказу було здійснення позивачем операцій з пальним, оскільки відповідач мав на увазі проведення операцій в сфері саме підакцизних товарів.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 22.07.2020 року начальником управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДПС у Дніпропетровській області, на підставі ст. 19-1, ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п.п. 80.2.2 п.80.2 статті 80 України, прийнято наказ № 1632-п «Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Юнайтед Табако». Вказано: фактичну перевірку провести за адресою: вул. Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул.Гагаріна, буд. 40/35, тривалістю 10 діб, з 23.07.2020 року, з питань дотримання законодавства у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів.
На підставі даного наказу виписані направлення на перевірку від 23.07.2020 року №2144, №2145.
23.07.2020 року наказ від 22.07.2020 року №1632-п та направлення від 23.07.2020 року №2144, №2145 вручено начальнику юридичного відділу ТОВ «Юнайтед Табако» Касіщевій Г.В., про що свідчить її підпис на зазначених документах.
В подальшому, 23.07.2020 року посадові особи податкового органу прибули для проведення фактичної перевірки, однак, не були допущені до її проведення, про що складено акт від 23.07.2020 року про відмову від допуску до перевірки, який вручено начальнику юридичного відділу ТОВ «Юнайтед Табако» ОСОБА_1 особисто під підпис.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного наказу на відповідність вимогам діючого законодавства України, суд зазначає наступне.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з того, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, у тому числі податку на прибуток та податку на додану вартість, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, врегульовані ПК України.
Функції контролюючих органів визначені статтею 19-1 ПК України, згідно із підпунктами 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17, 19-1.1.19, 19-1.1.20 пункту 19-1.1 якої контролюючі органи виконують такі функції, зокрема: здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять роздрібну торгівлю тютюновими виробами, вимог законодавства щодо максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких виробів; забезпечують контроль за дотриманням суб'єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями, вимог законодавства щодо мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін на такі напої.
Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Згідно з п.п. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
У пункті 61.1. статті 61 ПК України визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до статей 75, 80 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків, зокрема, фактичні перевірки, в порядку, встановленому цим Кодексом
Відповідно до пп.75.1.3 п. 75.1. ст. 75 Податкового кодексу України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок та підстави проведення фактичної перевірки передбачені ст. 80 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Зі змісту оскаржуваного наказу вбачається, що останній видано саме на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, з метою здійснення контролю за дотриманням платниками податків законодавства у сфері обігу підакцизних товарів.
При цьому, суд зазначає, що зазначення в наказі будь-яких додаткових відомостей (фактичних обставин, що стали передумовою для призначення перевірки за цією підставою) законодавством не вимагається.
Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Отже, фактична перевірка проводиться на підставі наказу керівника контролюючого органу, який повинен відповідати вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України, та за наявності підстав для її проведення, а право на проведення такої перевірки надається за умови пред'явлення копії наказу про проведення фактичної перевірки та направлення на проведення такої перевірки.
Дослідивши спірний наказ Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 1632-п від 22 липня 2020 року про проведення фактичної перевірки, було встановлено, що останній містить визначені пунктом 81.1 статті 81 ПК України: дату видачі; найменування контролюючого органу; найменування та реквізити суб'єкта; адреса об'єкта; мета перевірки (перевірка з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів); підстави для проведення перевірки (підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України); дата початку перевірки; тривалість перевірки, що відповідає вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України.
Окрім того, наказ містить підпис начальника управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області та скріплений печаткою контролюючого органу.
Позивач, як на підставу для скасування спірного наказу, посилається на відсутність будь-яких посилань в наказі на конкретні (фактичні) підстави призначення перевірки.
Суд не може погодитися з такими доводами позивача, оскільки, згідно підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, підставою для проведення фактичної перевірки належного позивачу підприємства може бути також і необхідність здійснення фіскальним органом функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу підакцизних товарів і отримання будь-якої інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва і обігу підакцизних товарів не є необхідною умовою для призначення перевірки, а відтак, і зазначення таких обставин в наказі - не є обов'язковим.
Отже, відповідач мав право на проведення фактичної перевірки позивача на підставі здійснення контролюючим органом функцій відповідно до положень статті 19-1 ПК України.
Також, суд під час розгляду справи враховує правову позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 22.05.2018 року у справі № 810/1394/16, від 25.01.2019 по справі №812/1112/16, відповідно якої здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства. В даному випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Суд враховуючи правову позицію Верховного Суду, яка викладена у вищезазначених постановах, та беручи до уваги зміст ч. 5 ст. 242 КАС України, зазначає, що окреслена правова позиція підлягає застосуванню в рамках розгляду справи №160/8628/20 та зазначає, що правові наслідки оскаржуваного наказу є вичерпаними.
Посилання позивача на рішення апеляційної інстанції до увагу судом не приймаються, оскільки такі рішення не є рішеннями в розумінні вимог які в силу приписів ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховуються судом при застосуванні таких норм права.
Що стосується посилань позивача на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 05.03.2019 року у справі № 820/4893/18, суд вважає за необхідне зауважити, що така прийнята за інших фактичних обставин: наказ про проведення перевірки у вказаній справі прийнято на підставі підпунктів 80.2.2 та 80.2.7 пункту 80.2 статті 80 ПК України, а не на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, як у даній справі, а відтак, така правова позиція не може бути застосована до спірних правовідносин.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області при винесені оскаржуваного наказу № 1632-п від 22 липня 2020 року Про проведення фактичної перевірки ТОВ «Юнайтед Табако», діяло правомірно та згідно приписів чинного законодавства, за наявності визначених законом підстав.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Приписами частини 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття оскаржуваного наказу, покладено на контролюючий орган.
Відповідач довів суду правомірності прийнятого ним наказу про проведення фактичної перевірки.
На переконання суду, контролюючий орган у спірних правовідносинах діяв правомірно, у межах наданих повноважень та у визначений законодавством спосіб, а тому підстави для скасування оскаржуваного наказу відсутні.
Враховуючи конкретні обставини даної справи, в межах заявлених позивачем аргументів, з урахуванням наданих сторонами письмових доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Вирішуючи питання щодо судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з відмовою позивачу в задоволенні позову понесені ним судові витрати, пов'язані зі зверненням до суду, не відшкодовуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Табако" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу № 1632-п від 22 липня 2020 року - відмовити.
Розподіл судових витрат у справі не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складений 01.10.2020 року.
Суддя В.В. Кальник