02 листопада 2020 року ЛуцькСправа № 140/13399/20
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Волдінера Ф. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Локачинського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постанови в частині,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Локачинського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) (далі - відповідач, Локачинський РВ ДВС) про визнання протиправною та скасування постанови начальника Локачинського РВ ДВС Пельца Андрія Миколайовича про арешт коштів боржника від 01.06.2020 у виконавчому провадженні № 57967224 (далі - Постанова № 57967224 від 01.06.2020), в частині накладення арешту на кошти соціальної допомоги, які надходять на рахунок спеціального призначення, а саме поточний рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито у Локачинському відділені Волинського регіонального управління/філії Приватбанку.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 19.10.2020 було відкрито провадження у справі та постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін, з урахуванням § 2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та призначено судове засідання на 28.10.2020.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що вона є інвалідом ІІ групи загального захворювання і отримує соціальну допомогу у зв'язку із втратою працездатності, як особа, яка не має права на пенсію. Вказану соціальну допомогу позивач отримує на поточний рахунок № НОМЕР_1 відкритий у Локачинському відділені Волинського регіонального управління/філії Приватбанку.
15.07.2020 при відвідуванні банку з метою отримання соціальної допомоги позивачу стало відомо, що рахунок заарештований згідно Постанови № 57967224 від 01.06.2020.
Вважає, що вказана постанова в частині накладення арешту на кошти соціальної допомоги є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на те, що чинним законодавством не передбачено можливості державному виконавцю накладати арешт на кошти боржника, які отримуються ним в якості соціальної допомоги, так як чинним законодавством передбачений окремий порядок здійснення таких відрахувань. Крім того, арешт коштів державної соціальної допомоги, позбавляє позивача джерел до існування та порушує її право на соціальний захист гарантований Конституцією України.
Представник відповідача у запереченнях на позов від 26 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог просив відмовити з тих підстав, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунку, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, на які заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів.
Також виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
В зв'язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судове засідання у даній справі призначене на 28.10.2020 не відбулось.
Зважаючи на встановлені КАС України скорочені строки розгляду даної категорії справи, а також беручи до уваги, що спір виник з приводу права позивача на розпорядження призначених їй соціальними виплатами та значення рішення у справі для позивача, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.
Вивчивши матеріали справи суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи.
ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи загального захворювання і отримує соціальну допомогу у зв'язку із втратою працездатності, як особа, яка не має права на пенсію. Вказана допомогу перераховується на поточний рахунок № НОМЕР_1 відкритий у Локачинському відділені Волинського регіонального управління/філії Приватбанку.
01.06.2020 начальником Локачинського РВ ДВС Пельцом Андрієм Миколайовичем винесено Постанову про арешт коштів боржника ВП № 57967224 про накладення арешту на кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику - ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Приписами статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII(далі - Закон №1404) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1404 виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 7 частини третьої статті 18 Закону №1404 визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 48 статті 48 Закону №1404 звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.
Частинами першою-другою статті 56 Закону № 1404 визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до частини першої статті 68 Закону № 1404 стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
Згідно статті 70 Закону № 1404 розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, у зв'язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами.
Пунктом 8 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 визначено, що на кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт, про що виноситься постанова виконавця. У постанові зазначається сума коштів, яка підлягає арешту, з урахуванням вимог за виконавчим документом, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця та вказуються реквізити рахунку, на якому знаходяться кошти, що підлягають арешту, або зазначається, що арешт поширюється на кошти на всіх рахунках боржника, у тому числі тих, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів.
Відповідно до частини четвертої статті 59 Закону №1404 підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.
Статтею 46 Конституцією України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Конституційний Суд України у своєму рішенні № 25рп/2009 від 7 жовтня 2009 року зазначив, що право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел та забезпечується статтями 7, 22, 46, 58, 68 Конституції України. А саме, кожний громадянин має право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення і всі застраховані особи є рівноправними щодо отримання пенсійних виплат. Конституційні права і свободи громадянина України гарантуються і не можуть бути скасовані.
Таким чином накладення державним виконавцем арешту на кошти соціальної допомоги суперечить закріпленим Конституцією України гарантіям соціального захисту громадян, що отримують такі виплати, а відтак оскаржувана у даній справі постанова в цій частині є протиправна, а отже підлягає до скасування, а адміністративний позов до задоволення.
Згідно з частиною п'ятою статті 59 Закону № 1404 арешт з майна (коштів) може бути знятий за рішенням суду.
Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а-15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись Кодексом адміністративного судочинства України та на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Локачинського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) Пельца Андрія Миколайовича про арешт коштів боржника від 01.06.2020 у виконавчому провадженні № 57967224, в частині накладення арешту на кошти соціальної допомоги, які надходять на рахунок спеціального призначення, а саме: поточний рахунок № НОМЕР_1 , який відкрито у Локачинському відділені Волинського регіонального управління/філії АТ «Приватбанк».
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його винесення.
Суддя Ф.А. Волдінер