03 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 908/2356/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020 (головуючий Іванов О.Г., судді: Антонік С.Г. і Дармін М.О.)
у справі № 908/2356/19
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - Компанія)
до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" (далі - Товариство)
про стягнення 49 353 014,23 грн.
За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд
Компанія звернулась до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства про стягнення 49 353 014,23 грн, з яких: 38 830 561,22 грн - інфляційні втрати та 10 522 453,01 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством умов договору купівлі-продажу природного газу від 04.01.2013 № 13-215-ВТВ (далі - Договір) у частині повної та вчасної сплати заборгованості, що стало підставою для нарахування інфляційних втрат та відсотків річних, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Рішенням господарського суду Запорізької області від 24.12.2019 позовні вимоги задоволено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю та обґрунтованістю позовних вимог. Крім того, суд першої інстанції посилався у своєму рішенні на висновки економічної експертизи, проведеної у рамках розгляду справи № 908/2287/17.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2020 скаржнику відновлено строк для подачі апеляційної скарги; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства на рішення господарського суду Запорізької області від 24.12.2019; зупинено дію оскаржуваного рішення на час розгляду апеляційної скарги; призначено розгляд справи в судовому засіданні.
04.03.2020 Товариством до суду апеляційної інстанції подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду справи № 908/2287/17.
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що обидві справи є пов'язаними, а результат розгляду справи № 908/2287/17 має суттєве значення для вирішення спору у даній справі № 908/2356/19.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020 зупинено провадження у справі № 908/2356/19 за апеляційною скаргою Товариства до розгляду Центральним апеляційним господарським судом справи № 908/2287/17 та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту відповідної постанови. Зобов'язано сторони негайно повідомити Центральний апеляційний господарський суд про усунення обставин, що зумовили зупинення провадження по даній справі.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що визначення розміру основної заборгованості, що є предметом розгляду у справі № 908/2287/17 (тобто наявності справи, в якій вже визначається розмір основної заборгованості за Договором), з урахуванням відсутності можливості у цій справі № 908/2356/19 самостійно встановити розмір основної заборгованості, буде мати важливе значення для наявності правових підстав для нарахування інфляційних втрат та відсотків річних, і визначення їх розміру у справі № 908/2356/19.
Не погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, Компанія звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції, а справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 227 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали апеляційного суду, просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 02.11.2020 № 29.3-02/2870 у зв'язку з відпусткою судді Колос І.Б. призначено повторний автоматичний розподіл судової справи № 908/2356/19, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.
Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального права, відповідно до встановлених ним обставин справи Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у даній справі предметом позову є стягнення 49 353 014,23 грн, з яких: 38 830 561,22 грн - інфляційні втрати за період з 01.09.2017 по 31.05.2019 та 10 522 453,01 грн - 3% річних за період з 12.09.2017 по 12.07.2019, які нараховані на основну суму боргу в розмірі 191 364 989,99 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Товариством умов Договору в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару за Договором.
У свою чергу, в Центральному апеляційному господарському суді перебуває справа № 908/2287/17 за позовом Компанії до Товариства про стягнення 277 740 489,29 грн, з яких: 191 364 989,99 грн основного боргу, 38 048 531,88 пені, 9 422 335,55 грн - 3% річних та 28 904 631,87 грн інфляційних за Договором.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.12.2019 зупинено провадження у справі № 908/2287/17 до вирішення по суті та набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 640/22634/19 за позовом Товариства до Національної комісії, що здійснює регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
При цьому, зупиняючи провадження у справі, суд встановив, що заборгованість Товариства за Договором утворилась упродовж 2013-2015 років у зв'язку з неможливістю Товариством виконувати умови Договору через відсутність у тарифі на розподіл природного газу, який встановлює НКРЕКП, компенсації виробничо-технологічних втрат та нормативних витрат (далі - ВТВ) Товариства, оскільки протягом 2013-2015 років при формуванні та затвердженні гранично допустимого розміру ВТВ та тарифу на розподіл природного газу Міненерго та НКРЕКП не було враховано обсяги витрат газу на покриття ВТВ.
Разом з цим, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2015 у справі № 826/15132/15, яка є чинною, скасовано додаток до наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 02.03.2015 № 122 "Про затвердження розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат газорозподільних підприємств на 2015 рік" у частині встановлення, зокрема для Товариства, розміру ВТВ природного газу в газорозподільних мережах на 2015 рік, зобов'язано Міністерство енергетики та вугільної промисловості України затвердити на 2015 рік розміри ВТВ природного газу в газорозподільних мережах, зокрема Товариству, на підставі Методик визначення питомих втрат та виробничо-технологічних втрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 30.05.2003 № 264, та Методики визначення питомих втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення об'єму газу до стандартних умов, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України від 21.10.2003 № 595.
Виходячи з аналізу статті 12 Закону України "Про ціни і ціноутворення", статті 17 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", Закону України "Про природні монополії", а також з огляду на те, що органом, уповноваженим на формування цінової політики встановлення тарифу на розподіл природного газу є НКРЕКП, апеляційний суд дійшов висновку (з аналогічним висновком погодився Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 22.04.2019 у справі № 922/2381/16) про те, що можливість Товариства розрахуватись за природний газ для потреб ВТВ перед Компанією прямо залежить від затвердженого граничного допустимого розміру ВТВ, а також від наявності та суми передбаченої в тарифі на розподіл природного газу відповідної складової.
Таким чином, встановлення обставин порушення Товариством умов Договору в частині неповних та несвоєчасних розрахунків за газ саме для потреб ВТВ, що є предметом розгляду справи № 908/2287/17, невід'ємно пов'язане із встановленням обставин порушення та/або непорушення права Товариства на визначення НКРЕКП економічно обґрунтованого тарифу та компенсацію таких витрат у тарифі на розподіл природного газу розподільними трубопроводами, що є предметом розгляду адміністративної справі № 640/22634/19.
Отже, враховуючи, що у справі № 908/2287/17 оспорюється сума основної заборгованості за Договором, від вирішення справи № 908/2287/17, зокрема від встановленого у ній розміру основної заборгованості, буде залежати правильне вирішення спору у цій справі № 908/2356/19, предметом позову в якій є відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані саме на розмір основної заборгованості за Договором.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що справи № 908/2356/19 і № 908/2287/17 є пов'язаними між собою.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Причиною зупинення провадження у справі згідно з вказаною нормою ГПК України є неможливість розгляду справи, що знаходиться в провадженні господарського суду, до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, яка розглядається іншим судом.
Для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати як пов'язана справа, яка розглядається господарським судом, зі справою, що розглядається іншим судом та чим зумовлюється неможливість розгляду справи.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема, факти, що мають преюдиціальне значення (частина четверта статті 75 ГПК України). Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
Неможливість розгляду даної справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі. Йдеться про те, що господарський суд не може розглянути певну справу через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок: непідвідомчості; обмеженості предметом позову; неможливості розгляду тотожної справи; певної черговості розгляду вимог.
При цьому іншим судом є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно з статтею 3 та частиною другою статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"; іншим судом може вважатися й інший склад суду (одноособовий чи колегіальний) в тому ж самому судовому органі, в якому працює суддя (судді), що вирішує (вирішують) питання про зупинення провадження у справі.
Згідно із статтею 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Предметом розгляду даної справи є стягнення з Товариства на користь Компанії 38 830 561,22 грн - інфляційних втрат за період з 01.09.2017 по 31.05.2019 та 10 522 453,01 грн - 3% річних за період з 12.09.2017 по 12.07.2019, нарахованих на суму основної заборгованості 191 364 989,99 грн за Договором.
Таким чином, на підставі наявних у справі доказів суд має встановити обставини щодо наявності або відсутності основної заборгованості у Товариства перед Компанією за Договором та за наявності заборгованості (враховуючи її розмір) визначити правильність нарахування Компанією інфляційних втрат та відсотків річних за заявлений нею період, перевіривши відповідні розрахунки Компанії.
У свою чергу, підстава нарахування інфляційних втрат та відсотків річних, що є предметом розгляду у цій справі, - основна заборгованість за Договором вже є предметом розгляду у господарській справі № 908/2287/17.
Отже, з урахуванням черговості розгляду вимог та меж позовних вимог, визначення розміру основної заборгованості, що є предметом розгляду у справі № 908/2287/17 (тобто за наявності справи, в якій вже визначається розмір основної заборгованості за Договором), суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що він не має можливості у цій справі самостійно встановити розмір основної заборгованості, а визначена в іншій справі сума основної заборгованості матиме важливе значення для з'ясування наявності правових підстав нарахування інфляційних втрат та відсотків річних і визначення їх розміру.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для зупинення провадження у даній справі.
Посилання в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 227 ГПК України, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами суду апеляційної інстанції.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Відповідно до частини третьої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.
Згідно із статтею 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 309 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами були прийняті рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
Керуючись статтями 129, 304, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд
Касаційну скаргу акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а ухвалу Центрального апеляційного господарського суду від 16.03.2020 у справі № 908/2356/19 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя І. Булгакова
Суддя Б. Львов
Суддя В. Селіваненко