02 листопада 2020 року
м. Київ
Справа № 19/465
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Стратієнко Л.В. - головуючий, судді - Губенко Н.М., Кролевець О.А.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
на ухвалу Господарського суду міста Києва
(суддя - Джарти В.В.)
від 31.08.2020,
на постанову Північного апеляційного господарського суду
(головуючий - Попікова О.В., судді - Корсак В.А., Євсіков О.О.)
від 19.10.2020,
за скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування",
на дії та рішення Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиціїі (м. Київ),
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська будівельна спілка"
до Дочірньої компанії "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"
про стягнення 58 315,18 грн
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду міста Києва зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якій просило: визнати неправомірними дії державного виконавця відділу Чорного Володимира Вікторовича з направлення до ПАТ АК "Укргазбанк" платіжної вимоги від 06.08.2020 №6579701/UAN/1712/8 на суму 5832,05 грн; визнати неправомірною платіжну вимогу відділу від 06.08.2020 №6579701/UAN/1712/8 на суму 5832,05 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020, яка залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі №19/465 відмовлено у відкритті провадження з розгляду скарги АТ "Укргазвидобування" на дії та рішення державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі №19/465.
23.10.2020 АТ "Укргазвидобування" звернулося з касаційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі №19/465 до суду касаційної інстанції.
Розглянувши матеріали касаційної скарги АТ "Укргазвидобування", колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №19/465, з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Враховуючи, що повноваження суду касаційної інстанції обмежено перевіркою правильності застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, зважаючи на особливий статус Верховного Суду, вирішення питання про можливість відкриття касаційного провадження відноситься до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг цим судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2002 у справі №19/465 стягнуто з Дочірньої компанії «Укргазвидобування» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська будівельна спілка» 51004,00 грн основного боргу, 969,08 грн інфляційних втрат, 1119,29 грн 3% річних, 530,92 грн витрат по сплаті державного мита та 118,00 грн. витрат на оплату послуг з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.
03.03.2003 Господарським судом міста Києва на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2002 у справі №19/465 було видано відповідний наказ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.07.2020 замінено боржника у виконавчому провадженні - Дочірню компанію "Укргазвидобування" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" її правонаступником - АТ "Укргазвидобування".
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.08.2020 АТ "Укргазвидобування" платіжним дорученням №315533 повністю сплатило зазначену в наказі Господарського суду міста Києва від 03.03.2003 у справі №19/465 суму боргу в загальному розмірі 53741,29 грн на рахунок Відділу.
06.08.2020 державний виконавець Відділу Чорний В.В. виніс постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №6579701, якою боржнику визначено розмір мінімальних витрат цього виконавчого провадження в сумі 457,92 грн, а також постанову про стягнення з АТ "Укргазвидобування" виконавчого збору в розмірі 5374,13 грн.
06.08.2020, АТ «Укргазвидобування» платіжним дорученням №317922 на виконання зазначених постанов сплатило на рахунок Відділу грошові кошти у загальному розмірі 5832,05 грн (у тому числі: 457,92 грн, що становить розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, а також 5374,13 грн. виконавчого збору).
ПАТ АБ «Укргазбанк», у відповідь на запит АТ «Укргазвидобування» від 13.08.2020, листом від 14.08.2020 (вих. №15932/23417/2020) надало АТ «Укргазвидобування» інформацію щодо примусового списання 12.08.2020 грошових коштів, з рахунків АТ «Укргазвидобування», а саме: 12.08.2020 ПАТ АБ «Укргазбанк» отримав поштове повідомлення з платіжними вимогами Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ від 06.08.2020 №6579701/UAN/1712/8 на суму 5832,05 грн з призначенням платежу, примусове списання коштів при примусовому виконанні виконавчих документів: наказу №19/465 від 03.03.2003, що видав Господарський суд міста Києва; постанова про стягнення виконавчого збору №6579701 від 06.08.2020, постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження ВП №6579701 від 06.08.2020.
Зміст платіжної вимоги від 06.08.2020 №6579701/UAN/1712/8 свідчить, що 10.08.2020, шляхом надіслання поштовим зв'язком, державний виконавець подав її до банку, що його обслуговує - Управління державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва.
Отже, платіжна вимога від 06.08.2020 була оформлена та надіслана державним виконавцем Шевченківського РВДВС у м. Києві Центрального МРУ МЮ вже після сплати АТ «Укргазвидобування» коштів в сумі 5832,05 грн, що стало підставою для звернення АТ «Укргазвидобування» зі скаргою на його дії та рішення до господарського суду.
Звертаючись з касаційною скаргою скаржник вказує на те, що при ухваленні судових рішень, господарськими судами було неправильно застосовано норми матеріального права, а саме частин першої і другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц, від 23.06.2020 у справі № 705/1804/13-ц.
Згідно з приписами статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом пункту 5 частини першої статті 3 Закону постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є окремими виконавчими документами.
Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу.
За змістом пункту 7 частини другої статті 17 Закону постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу є виконавчими документами. Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір, витрати на проведення виконавчих дій або штраф не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною другою статті 74 Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців.
Отже, Законом України «Про виконавче провадження» установлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, стягнення штрафів, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Аналогічний висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 06.06.2018 року у справах № 127/9870/16-ц та № 921/16/14-г/15, від 20.09.2018 року у справі № 821/872/17, від 17.10.2018 року у справі № 826/5195/17, від 16.01.2019 року у справі № 279/3458/17-ц, від 21.08.2019 року у справі № 1915/1868/2012, від 09.10.2019 року у справі № 758/201/17, від 18.12.2019 року у справі №344/21436/18, від 23.06.2020 у справі № 705/1804/13-ц.
Таким чином, відмовляючи у відкритті провадження з розгляду скарги, господарські суди дійшли правильного висновку про те, що скарга не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства, оскільки вимоги до державного виконавця, стосуються стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
З огляду на викладене, правильне застосування судами положень частин першої і другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, не спростовують висновків господарських судів та не викликають сумнівів щодо правомірності застосування норм права під час прийняття оскаржуваних судових рішень.
Крім того, колегія суддів відхиляє помилкові доводи скаржника про те, що оскаржувану постанову ухвалено судом апеляційної інстанцій без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду 06.06.2018 року у справах № 127/9870/16-ц і від 23.06.2020 у справі № 705/1804/13-ц, оскільки зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що залишаючи без змін ухвалу господарського суду про відмову у відкритті провадження з розгляду скарги на дії державного виконавця, апеляційний суд використовував правові висновки Великої Палати Верховного Суду, отже, суд апеляційної інстанції переглянув ухвалу місцевого господарського суду відповідно до висновків, викладених у вказаних постановах Великої Палати Верховного Суду.
Водночас, розглянувши клопотання Акціонерного товариства "Укргазвидобування" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для його задоволення, оскільки питання юрисдикції у подібних правовідносинах, вже розглядалося Великою Палатою Верховного Суду і за результатами такого розгляду було викладено висновок, відповідно до якого такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів. Отже, у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідно відмовити.
Згідно з частиною другою статті 293 Господарського процесуального кодексу України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі №19/465, у зв'язку з її необґрунтованістю, оскільки правильне застосування норм права судами попередніх інстанцій є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 234, 287, 290, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №19/465 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020.
2. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укргазвидобування" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.10.2020 у справі №19/465 надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді Н. Губенко
О. Кролевець