29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"02" листопада 2020 р. Справа № 924/461/20
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю. В., при секретарі Сарело Р.О., розглянувши матеріали справи
за позовом акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до комунального підприємства "Славутське житлово комунальне об'єднання", м. Славута, Хмельницька обл.
про стягнення грошей
за участю представників сторін: не з'явились
встановив:
Позивач у позові просить суд стягнути з відповідача заборгованість, яка виникла через неналежне виконання договору № 1233/1718-ТЕ-34 від 26.09.17 в розмірі 131 529, 89 грн., з яких: 85 471, 07 грн. пені, 16 965, 66 грн. 3% річних, 29 093, 16 грн. інфляційних.
Обгрунтовуючи позов, позивач зазначає що відповідач порушував умови договору щодо строків здійснення розрахунків за поставлений позивачем природний газ. Дана обставина в силу ст. 625 ЦКУ є підставою до нарахування відповідачу річних та інфляційних за період прострочення. Крім того, прострочення платежу, згідно умов договору є також підставою для стягнення пені, що також узгоджується з правилами ст. ст. 193, 216, 218, 230, 231 ГКУ та ст. ст. 549, 611 ЦКУ.
У відповіді на відзив позивач додатково вказує таке.
При здійсненні відповідачем оплат спожитого ним природного газу, у відповідності до умов укладеного між сторонами договору, він жодного разу не здійснював оплату у відповідності до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою КМУ № 20 від 11.01.05. Тому, твердження відповідача щодо підписання сторонами спільного протокольного рішення, яке змінює порядок і строк виконання договору відносно оплати є необґрунтованим. Більше того, в силу п. 5.3. спільного протокольного рішення, останнє є чинним лише у разі проведення відповідного фінансування.
Аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати, що відсутність у боржника коштів не є підставою до звільнення його від виконання договірних зобов'язань. Тому, враховуючи належне виконання умов договору зі сторони відповідача, обов'язок щодо оплати у визначені договором строки виникає у нього на підставі загальних нори цивільного законодавства, які регулюють відповідні відносини. Укладений між сторонами договір не містить жодної відкладальної умови щодо проведення розрахунків в інший строк, ніж передбачено договором. Зокрема, згідно п. 6.3. договору визначено, що відповідач в будь-якому випадку зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений газ. При цьому, сторони передбачили, що у разі відсутності або несвоєчасності надходження грошей на рахунок зі спеціальним режимом використання, відповідач зобов'язаний оплатити поставлений газ власними коштами, у передбачені договором строки.
Таким чином твердження про те, що оскільки сторони передбачили використання рахунків зі спеціальним режимом використання, позивач позбавлений можливості впливати на процес оплати - є необґрунтованим (оскільки передбачено альтернативу рахункам зі спеціальним режимом використання, а саме власними коштами).
Крім того, Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки не поширює свою дію на відносини, пов'язані з остаточним розрахунком газопостачального підприємства та його структурних підрозділів із оптовим продавцем природного газу, операторами газотранспортної та газорозподільних систем відповідно до умов укладених договорів та погашенням заборгованості споживачів за природний газ. Отже, питання остаточного розрахунку за спожитий природний газ не регулюються даним нормативним актом. Тобто, відсутня заборона на здійснення оплат поза механізмом автоматичного розподілу коштів. Однак, відповідач не скористався наданим йому правом на здійснення остаточного розрахунку поза механізмом авторозподілу коштів, що і стало причиною виникнення заборгованості.
Дані обставини підтверджують обґрунтованість стягнення пені, інфляційних і річних (що є предметом спору). При цьому, аналіз судової практики дає підстави стверджувати, що аргументи відповідача щодо відсутності підстав для стягнення вищевказаних нарахувань є необґрунтованими та безпідставними, оскільки застосування рахунків із спеціальним режимом використання та алгоритму в сукупності, врегульовують питання розподілу власних коштів відповідача, які вже знаходяться на поточному рахунку із спеціальним режимом використання, і не впливають на зобов'язання сторін щодо належної оплати за поставлений газ по договору.
Представник позивача до суду не з'явився. Належність повідомлення позивача про дату, час і місце судового засідання підтверджується наявним у справі поштовим повідомленням про вручення йому відповідної ухвали суду.
Представник відповідача до суду не з'явився. Належність повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання підтверджується наявним у справі поштовим повідомленням про вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідач у письмовому відзиві проти позову заперечує, зазначає таке.
1. Починаючи з лютого 2019 року - початку дії Постанови КМУ від 06.02.19 № 62, в результаті монетизації субсидій кошти, які раніше надходили централізовано на казначейський рахунок підприємства в повному обсязі, тепер поступають в розмірі 70 - 71% від перерахованих на рахунки отримувачів субсидій. Станом на 01.01.19 сума непогашеної різниці в тарифах відповідача становить 8 229 822 грн. Головною причиною виникнення різниці в тарифах є те, що при затвердженні тарифу на теплову енергію для населення була закладена нульова рентабельність, а сам тариф не переглядався в цілому при зміні складових собівартості, а лише проводилось коригування тарифу на зміну ціни на енергоносії.
2. Звертається увага, що станом на 10.04.17 вся сума боргу за договором сплачена відповідачем в повному обсязі, а максимальний термін прострочення складав лише 37 днів. Тобто, відповідач доклав максимум зусиль для належного виконання умов договору.
3. Враховуючи те, що згідно роз'яснень постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 індекс інфляції є показником, найменший період якого складає місяць, поданий позивачем розрахунок інфляційних є необґрунтованим.
4. Згідно положень договору розрахунки за природний газ між сторонами здійснюється з використанням рахунку зі спеціальним режимом використання. Зокрема, споживач теплової енергії, який здійснює оплату за спожиті послуги перераховує грошові кошти на розподільчий рахунок, з якого вони автоматично перераховуються на рахунок позивача. Таким чином, відповідач технічно не має можливості впливати на рух коштів з розподільчого рахунку, в зв'язку з чим, виникнення прострочення оплати поставленого газу виникло не з вини відповідача.
Згідно положень чинного законодавства застосування штрафних санкцій і ст. 625 ЦКУ здійснюється у випадку прострочення виконання зобов'язання з вини контрагента. Однак, жодних умисних дій щодо невиконання умов договору чи ухилення від їх виконання відповідач не здійснив. Таким чином, застосування вищевказаних наслідків (пеня, річні, інфляційні) неналежного виконання умов договору до відповідача необґрунтоване.
5. Відповідач звертає увагу, що згідно діючого законодавства, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо вони надмірно великі порівняно з збитками кредитора. При цьому, береться до уваги ступінь виконання зобов'язання і майновий стан сторін. Відповідач наголошує, що станом на час вирішення справи основний борг сплачено, а період прострочення склав всього 37 днів. Заявлена ж сума штрафних санкцій є надмірно великою.
6. Згідно спільного протокольного рішення № 2693 (СПР) за рахунок коштів загального фонду державного бюджету України здійснено оформлення документів для погашення заборгованості відповідача. Даним СПР сторони погодили, що предметом даного рішення є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови КМУ від 11.01.05 № 20 „Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій” (Порядок). Однак, з незалежних від відповідача причин, дане СПР так і не було профінансовано. Зазначено, що вищезгаданий Порядок є імперативним впливом держави на відносини сторін (які погодилися з вказаним Порядком) з приводу оплати природного газу, що змінює відповідні положення договору.
Підписавши СПР, позивач в такий спосіб погодився з здійсненням розрахунків відповідно до вищевказаної постанови КМУ, і тим самим, змінив порядок проведення розрахунків, який передбачено у договорі. Отже, відсутність фінансування СПР, за умови погодження позивача з правилами СПР відносно фінансування, свідчить про те, що виникнення прострочення відбулося не з вини відповідача, а тому, заявлені вимоги позивача є необґрунтованими.
Матеріалами справи встановлено.
26.09.17 між сторонами (позивач - постачальник, відповідач - споживач) укладено договір постачання природного газу № 1233/1718-БО-34 відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити споживачу у 2017-2018 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
За п. 2.1. договору постачальник передає споживачу з 01.10.17 по 31.03.18 природний газ орієнтовним обсягом до 1011, 9 тис. куб. м., в тому числі по місяцях (тис. куб. м.): жовтень - 92, 2, листопад - 152, 9, грудень - 210, 2, січень - 195, 4, лютий - 211, 6, березень 149, 6.
Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1.).
Відповідно п. 6.3. договору оплата за природний газ здійснюється таким чином:
1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством - у разі коли на споживача станом на 30.09.15 поширювалася дія ст. 19-1 Закону України „Про теплопостачання”;
2) в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1. цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу;
3) з поточного рахунку споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку - у разі коли на споживача станом на 30.09.15 не поширювалась дія ст. 19-1 Закону України „Про теплопостачання” в частині відкриття поточного рахунка із спеціальним режимом використання;
4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором.
У разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 16, 4% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (п. 8.2.).
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.17 до 31.03.18 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 12.1).
Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками.
05.04.18 сторони вищевказаного договору уклали (підписали і скріпили печатками) додаткову угоду № 1 до договору постачання природного газу від 26.09.17 № 1233/1718-БО-34, якою:
- доповнили п. 2.1. розділу 2 договору абзацом такого змісту - „постачальник передає споживачу в період з 01.04.18 по 31.05.18 природний газ орієнтовним об'ємом до 53, 6 тис. м. куб. (квітень - 53, 6, травень - 53, 6);
- розділ 12 договору викладено в наступній редакції: „договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.17 по 31.05.18, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення”.
В період з жовтня 2017 року по квітень 2018 року позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 7 072 357, 84 грн., що підтверджується наявними в справі актами прийому-передачі природного газу (постачальник - позивач, споживач - відповідач, договір - № 1233/1718/БО-34 від 26.09.17), які підписані обома сторонами та скріплені їх печатками: від 31.10.17 на суму 193 843, 43 грн., від 30.11.17 на суму 1 016 470, 56 грн., від 31.12.17 на суму 1 660 654, 33 грн., від 31.01.18 на суму 1 090 927, 92 грн., від 28.02.18 на суму 1 392 125, 82 грн., від 31.03.18 на суму 1 361 420, 58 грн., від 30.04.18 на суму 356 915, 20 грн.
Така ж сума зазначена у сальдо по відповідачу з 01.10.17 по 31.12.18
Динаміка розрахунків за поставлений газ відображена в „Операции по договору 1233/1718-БО-34, предприятие „Славутське житлово-комунальне об'єднання КП” с 01.10.17 по 31.12.18”.
Також до справи додано: лист Народного депутата України О. Жмеренецького від 25.05.20 № 50, адресований міському голові м. Славута про прийняття до уваги відповіді на звернення щодо звільнення від нарахування постачальниками електроенергії та природного газу, пені та штрафних санкцій підприємства централізованого водопостачання та водовідведення; лист Міненергетики та захисту довкілля України, адресований Славутській міській раді про розгляд звернення, де зазначено, що відповідно до чинного законодавства, тимчасово, на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID - 19), передбачено звільнити від нарахування постачальникам електричної енергії та природного газу пені та штрафних санкцій підприємствам централізованого водопостачання та водовідведення незалежно від форми власності, а також виробників енергії незалежно від форми власності; інформація про стан розрахунків теплопостачальних підприємств за спожитий природний газ з ресурсів НАК „Нафтогаз України” за прямими договорами; інформація про здійснення розрахунків за спожитий природний газ підприємствами комунальної теплоенергетики за січень-травень 2020; розрахунок обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялися, транспортувалися та постачалися, установами і організаціями, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів по КП „Славутське житлово0комунальне об'єднання”; лист від 25.06.20 № 880; наказ Мінрегіонрозвитку від 26.06.17 № 157 про включення до Реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурах врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, суб'єкти господарювання згідно з додатком, в якому, в тому числі вказано КП „Славутське житлово-комунальне об'єднання”.
Дослідивши подані сторонами заяви по суті справи та докази, надавши їм оцінку в сукупності при аналізі чинного законодавства, що регулює спірні відносини, суд врахував таке.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини, які виникли між сторонами за своїм характером являються господарськими, виходячи зі змісту ст.ст. 173, 174 ГК України, як такі, що виникли з господарського договору, і відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України є предметом його регулювання.
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач та відповідач уклали договір постачання природного газу, визначивши умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них. За своїм характером даний договір є договором купівлі-продажу.
Зокрема, згідно ст. 655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковий для виконання сторонами.
З позовних матеріалів вбачається, що позивач на виконання умов договору у період з жовтня 2017 по квітень 2018 року (включно) поставив, а відповідач прийняв імпортований природний газ на загальну суму 7 072 357, 84 грн., що підтверджується наданими актами прийому-передачі природного газу за відповідний період (постачальник - НАК „Нафтогаз України”, споживач - КП „Славутське житлово-комуналбне об'єднання”, договір - від 26.09.17 № 1233/1718-БО-34).
Прийняття поставленого газу відповідачем підтверджується підписом та печаткою останнього на актах.
Обов'язок оплати (остаточний розрахунок) за поставлений обсяг газу, відповідно до договору виникає у відповідача до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1.). Тобто, враховуючи, що останнім місяцем заявленого до стягнення періоду поставки газу є квітень 2018 року, весь обсяг поставленого газу за заявлений період мав бути оплачений 25 травня 2018 року. Однак, як вбачається з „Операции по договору № 1233/1718-БО-34, Предприятие „Славутське житлово-комунальне об'єнання КП” оплата здійснювалась з порушенням зазначених дат.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що прострочення виконання договірних зобов'язань зумовлено використанням сторонами при оплаті поставленого газу рахунків з спеціальним режимом використання, що по суті усуває відповідача від процесу розподілу отриманих від споживачів грошових коштів на свій розсуд та полягає в автоматичному перерахуванні з рахунків з спеціальним режимом використання грошових коштів на рахунки позивача за визначеними нормативами. Тому у відповідача відсутня можливість впливати на порядок, строки та розмір розрахунків з позивачем за поставлений природний газ, що виключає можливість застосування до відповідача відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат.
Необхідно вказати, що правове регулювання спірних правовідносин здійснюється з огляду на норми: Закону України "Про ринок природного газу" від 09.04.2015 № 329-VIII (далі - Закон), постанови Кабінету Міністрів України № 792 від 30.09.2015 "Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ", якою затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ (далі - Постанова № 792), постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Порядок № 20), постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Порядок № 256), постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2516, якою затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки (далі - Алгоритм) з урахуванням часу їх дії на період спірних відносин.
Відповідно до частини шостої статті 11 Закону для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів.
Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України. Забороняється зарахування на інші рахунки коштів за спожитий природний газ, який постачається постачальниками природного газу на виконання спеціальних обов'язків, покладених на них Кабінетом Міністрів України.
Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурних підрозділів, а також оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов'язків, покладених на таких продавців, подається уповноваженим банком до Регулятора на затвердження та доводиться до відома всіх учасників розрахунків. Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, протягом 10 робочих днів інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурними підрозділами. Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритих в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов'язки, та їх структурними підрозділами згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим Регулятором, виключно на: 1) поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового продавця, що здійснює продаж природного газу такому постачальнику на виконання спеціальних обов'язків, покладених на такого продавця; 2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи; 3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи; 4) поточний рахунок постачальника природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
Постановою № 792 затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ (далі - Порядок відкриття (закриття) рахунків), та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ (далі - Порядок проведення розрахунків). При цьому норми цієї постанови не застосовуються до правовідносин, врегульованих Порядком № 256 (пункт 4 Постанови № 792).
За змістом пунктів 1, 2, 3, 5 Порядку відкриття (закриття) рахунків постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов'язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов'язків (далі - оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком.
Газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для виконання покладених на них спеціальних обов'язків щодо постачання та продажу природного газу. Газопостачальні підприємства і оптові продавці обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право уповноваженого банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ, без застосування платіжних вимог.
Газопостачальні підприємства укладають у двомісячний строк із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за спожитий природний газ виключно на такий рахунок. Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання.
За змістом пунктів 1, 2, 4 Порядку проведення розрахунків він визначає механізм проведення розрахунків за спожитий природний газ з газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями.
Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами. Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка здійснюють перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий газопостачальними підприємствами, двічі на день, у визначений час.
При цьому, дію пунктів 5- 8 Порядку проведення розрахунків, які містять положення про застосування затвердженого НКРЕКП алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, було зупинено постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 296 "Деякі питання розрахунків за спожитий природний газ".
Аналіз положень Порядку відкриття (закриття) рахунків та Порядку проведення розрахунків, затверджених Постановою № 792, в сукупності з приписами частини шостої статті 11 Закону дозволяє дійти висновку, що хоча Постановою № 792 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків, який усуває газопостачальні підприємства від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожитий ними природний газ на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, однак положення Постанови № 792 не обмежують газопостачальні підприємства у можливості виконати свої обов'язки з оплати отриманого газу за договорами, укладеними з оптовими продавцями, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання газопостачальними підприємствами договірних обов'язків з оплати отриманого газу на користь оптових продавців в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов'язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та оптовими продавцями.
Отже, приписи постанови № 792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за договором, не позбавляють відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами договору, зокрема, у вигляді пені за прострочення оплати природного газу та виникнення зобов'язань, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, з оплати боргу з урахуванням 3 % річних та встановленого індексу інфляції. (Дана позиція викладена у постанові ВС від 26.06.20 № 904/1210/18).
При цьому, суд врахував, що згідно пп. 1 п. 6.3 укладеного між позивачем і відповідачем договору оплата за природний газ здійснюється таким чином - споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством - у разі коли на споживача станом на 30.09.15 поширювалася дія ст. 19-1 Закону України „Про теплопостачання”.
В той же час, за пп. 2 п. 6.3. в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1. цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу.
Тобто, виклавши у договорі дані умови, сторони, тим самим встановили (узгоджується з постановою ВС № 904/1210/18) що навіть при наявності рахунку зі спеціальним режимом використання (який встановлює порядок оплати, а не його строк), відповідач зобов'язаний оплатити поставлений газ у строк, обумовлений п. 6.1. договору (до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим).
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Тому, враховуючи, що строк оплати пропущено (підтверджується довідкою), у відповідача виникла заборгованість за періоди прострочення, яка згідно п. 8.2. укладеного договору та ст. 625 ЦКУ дає підстави до нарахування пені, річних і інфляційних.
Щодо заперечень відповідача відносно того, що між сторонами погоджено спільні протокольні рішення, які і обумовлювали строк та порядок здійснення розрахунків, відмінні від договірного, однак, такі СПР не були профінансовані.
Суд звертає увагу на відмінність регулювання розрахунків за поставлений природний газ за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету і без субвенцій відповідно до Постанови № 792.
У статті 12 Господарського кодексу України зазначено, що держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання є, зокрема, регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій.
Одним із засобів державного регулювання господарської діяльності є визначення механізму перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за природний газ, що видобувається в Україні.
Це регулювання визначено Порядком № 20, який діяв на час укладення договору і втратив чинність з 01.01.2018.
З аналізу змісту Порядку № 20 випливає, що держава взяла на себе бюджетне зобов'язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населення, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами.
Відповідно до пункту 6 Порядку № 20 органи Державної казначейської служби України (далі - Казначейство) на підставі платіжних доручень головних розпорядників коштів місцевих бюджетів перераховують кошти на рахунки постачальників ресурсів (товарів, послуг). Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і СПР, підписаних усіма учасниками таких розрахунків (пункт 7 Порядку № 20).
Дані обставини свідчать про те, що дійсно, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, а сторони, підписавши СПР, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків. Цей правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18 (пункти 6.23, 6.24) викладені правові висновки, що для нарахування пені на підставі договору, 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України необхідно, щоб відповідач здійснив оплату отриманих коштів поза межами порядку і строків, визначених СПР, а підставою для стягнення таких нарахувань за порушення грошового зобов'язання може бути наявність суми основного боргу, яка не була предметом регулювання СПР, та яка була несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів.
Враховуючи вказану правову позицію Верховного Суду слід зазначити, що вказавши про наявність СПР, відповідач, в той же час, не надає доказів наявності останніх. А це не дає змогу проаналізувати відповідні обставини, в тому числі щодо зміни строку оплати, передбаченого у договорі. Крім того, як вказав сам відповідач СПР так і не були профінансовані. Тому, можна дійти висновку, що оплата здійснювалась саме на підставі пп. 2 п. 6.3. договору (в будь-якому випадку, споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п. 6.1. цього договору - в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходить недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу), тобто поза межами СПР, що дає право на нарахування пені, інфляційних і річних.
Щодо заперечень відповідача про неправильне нарахування інфляційних.
Як вбачається з наявного розрахунку інфляційних, позивач здійснив нарахування останніх за березень та квітень 2018 року, в яких існував борг. При цьому, слід зазначити, що позивач, в відповідності до постанови Пленуму ВГС України № 14 від 17.12.13 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” здійснив нарахування інфляційних помісячно, з урахуванням суми боргу, яка існувала на кінець місяця (графа 3 колонки) з урахуванням чергових оплат (суми боргу за відповідні місяці різні, враховано оплати).
Зокрема, за березень нараховано:
- у травні на індекс інфляції 100, 0 (інфляційне збільшення 0, 00),
- у червні на індекс інфляції 100, 0 (інфляційне збільшення 0, 00),
- у липні - серпні на відповідні індекси інфляції 99, 3 та 100, 0 (відповідно інфляційне зменшення, оскільки дефляція мінус 4 528, 10 грн.), що також свідчить про врахування позивачем дефляції.
- у вересні - жовтні на індекс інфляції відповідно 101, 9 та 101, 7, разом 103, 63 (інфляційне збільшення 22 965, 87 грн.). Тому, 22 965, 87 мінус 4 528, 10 грн. = 18 437, 77 грн., що відповідає розрахунку. Вищевказані індекси інфляції перевірені судом.
За квітень нараховано:
- у червні - жовтні на індекс інфляції (загальний) 102, 90 (червень - 100, 0, липень - 99, 3, серпень - 100, 0, вересень - 101, 9, жовтень - 101, 7), що також свідчить про врахування дефляції (99, 3), відповідно інфляційне збільшення - 10 375, 07 грн., що відповідає розрахунку.
- у листопаді на індекс інфляції 101, 4, що дорівнює 135, 05 грн., в той час як позивач зазначив 280, 31. Тому, за листопад 2018 року позовні вимоги в частині стягнення інфляції підлягають задоволенню частково (мінус 145, 26 грн.) на суму 28 958, 10 грн.
Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені (на 90%).
Згідно ч. 1 ст. 233 ГКУ у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. У силу ч. 3 ст. 551 ЦКУ розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити: чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи ( у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення суми неустойки є правом суду, що за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин дозволяє суду, оцінивши надані сторони докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішувати питання про наявність чи відсутність у кожному конкретному випадку обставини, за яких можливе зменшення неустойки.
У даному випадку суд враховує, що станом на час розгляду справи заборгованість відповідача повністю погашена, а період прострочення був незначний. Аналізуючи причини прострочення відповідачем оплати поставленого газу, слід прийняти до уваги наступне.
За п. 1.2. укладеного між позивачем і відповідачем договору природний газ, що поставляється за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Відповідач є комунальним підприємством. Прострочення виникло внаслідок відсутності коштів та неприбутковості підприємства. Основним фінансовим джерелом відповідача, з якого проводиться оплата за спожитий природний газ є грошові кошти від реалізації теплової енергії споживачам, платіжна дисципліна яких є незадовільною. Крім того, суд врахував, що прострочення виконання відповідачем договірних зобов'язань зумовлене також несвоєчасною компенсацією від держави різниці між тарифами на теплову енергію та її собівартістю.
Вказані обставини свідчать про скрутний матеріальний стан відповідача, який виник з об'єктивних причин. Крім того, грошові кошти, які надходять на рахунки відповідача автоматично перераховуються на поточний рахунок позивача без участі відповідача, що свідчить про невеликий ступінь вини у затримці розрахунків.
Суд враховує, що відповідач є комунальним підприємством, основним напрямком діяльності якого є задоволення потреб споживачів (бюджетних установ/організацій) у теплопостачанні. Таким чином, сплата неустойки (що впливатиме на фінансовий стан) в даному випадку зачіпає інтереси не лише відповідача, а й бюджетних організацій з точки зору можливості забезпечення їх належним теплопостачанням .
Таким чином, приймаючи до уваги фінансовий стан відповідача, проаналізовані причини неналежного виконання ним договірних зобов'язань, ступінь їх виконання та особливості бюджетного фінансування, суд вважає за належне зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені на 50%. При цьому, стягнення 50 % від заявленої у позові суми пені, з урахуванням обставин справи, на думку суду, є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань та проявом балансу між інтересами кредитора та боржника.
Отже, позов підлягає задоволенню частково з покладенням судових витрат на відповідача повністю, враховуючи ч. 9 ст. 129 ГПК України як на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.
Керуючись ст.ст. 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з комунального підприємства „Славутське житлово комунальне об'єднання” (30000, Хмельницька область, м. Славута, вул. Миру, 14А, код ЄДРПОУ 34432514) на користь акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄЛРПОУ 20077720) 42 735, 53 грн. (сорок дві тисячі сімсот тридцять п'ять грн. 53 коп.) пені, 16 965, 66 грн. (шістнадцять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять грн. 66 коп.) 3% річних, 28 958, 11 грн. (двадцять вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят вісім грн. 11 коп.) інфляційних та 2 102 грн. ( дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судових витрат.
В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. (ч.1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. (ч.1 ст. 256 ГПК України).
Повний текст рішення складено 03.11.20.
Суддя Ю.В. Гладюк
Віддрук.3 прим.:
1- до справи
2- позивачу (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6)
3 - відповідачу (3000, Хмельницька обл., м. Славута, вул. Миру, 14А)
Всім рекомендованим з повідомленням