ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.11.2020Справа № 910/13593/20
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Національної поліції України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтекс"
про стягнення 15 899, 40 грн.,
Без повідомлення (виклику) представників сторін.
Національна поліція України (далі - позивач) звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Оскар-Т" (далі - відповідач) про стягнення штрафних санкцій у розмірі 15 899, 40 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач вказує на те, що 16.09.2019 між ним та відповідачем укладено Договір № 192 НП про закупівлю капелюхів та головних уборів (кашкет типу А) у кількості 2 000 одиниць загальною вартістю 1 059 960, 00 грн., проте у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем покладених на нього умовами Договору обов'язків щодо своєчасної поставки частини цього товару, у позивача виникли підстави для нарахування штрафних санкцій за порушення строку виконання зобов'язання. У зв'язку з наведеними обставинами, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.09.2020 відкрито провадження у справі № 910/13593/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали про відкриття провадження від 14.09.2020 у справі № 910/13593/20 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02132, місто Київ, вулиця Садова 49А, будинок 12.
Відповідно до пункту 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Копію вищенаведеної ухвали суду уповноважений представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтекс" отримав 28.09.2020 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення цього поштового відправлення з штрихкодовим номером: 0105474420260.
Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою господарського суду міста Києва від 14.09.2020, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.
Водночас, судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006 року у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
16.09.2019 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено Договір про закупівлю капелюхів та головних уборів (кашкет типу А) (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1844) № 192 НП, за умовами якого постачальник зобов'язався у 2019 році поставити покупцю кашкети типу А (код згідно ЄЗС ДК 021:2015-1844), а покупець зобов'язався прийняти і оплатити вказаний товар у порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.
Відповідно до пункту 1.2 Договору загальна кількість товару, що підлягає поставці, та ціна Договору визначається у специфікації товару (Додаток № 1 до Договору) і розмірах товару (Додаток № 2 до Договору).
Ціна Договору становить 1 059 960,00 грн., у тому числі ПДВ - 176 660,00 грн. (пункт 3.1 Договору).
За умовами пункту 3.3 цієї угоди до ціни даного Договору включається вартість товару, оплата податків та зборів (інших обов'язкових платежів) у відповідності до вимог законодавства України, усі види послуг, всі витрати, що пов'язані з пакуванням, маркуванням, вартістю тари, транспортні витрати, вартість вантажно-розвантажувальних робіт у місці завантаження та розвантажування товару, вартість доставки товару, у тому числі й ті, які будуть доручатися до виконання третім особам, вартість розвантаження товару у місці поставки: вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115 та інші витрати постачальника, пов'язані з виконанням умов цього Договору.
Згідно з пунктом 4.1 Договору розрахунки проводяться шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у цьому Договорі, протягом бюджетного періоду. Підставою для проведення розрахунків є накладна (накладна повинна бути оформлена та містити обов'язкові реквізити відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"). Зміст та обсяг господарської операції, зазначеної в накладній, повинен відповідати специфікації товару (Додаток № 1 до Договору), підписаній уповноваженими особами сторін.
У пункті 5.1 Договору сторони погодили, що постачальник зобов'язується здійснити поставку товару до місця виконання Договору протягом 30 календарних днів включно з дати набрання чинності цього Договору за адресою покупця у місті Києві (вул. Святошинська, 27, м. Київ, 03115). У разі, якщо останній день поставки припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем поставки вважається перший за ним робочий день.
Датою поставки товару вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін накладної (пункт 5.2 Договору).
Відповідно до пункту 12.1 цього Договору, з урахуванням Додаткової угоди № 1/259НП від 21.12.2019 до нього, останній набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін, реєстрації у покупця та діє до 31.05.2020, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами умов цього Договору.
У матеріалах справи наявні Додатки № 1 - № 5 до вказаного правочину, в яких сторони погодили специфікацію та розміри товару, його технічний опис та інші характеристики товару.
За умовами специфікації товару (Додатку № 1 до Договору) відповідач взяв на себе зобов'язання поставити позивачу кашкет типу А (ТУ У 14.1-34045600-017.2016 (зі змінами)) у кількості 2 000 одиниць на загальну суму 1 059 960,00 грн.
Таким чином, виходячи з умов пункту 5.1. Договору, відповідач повинен був поставити позивачу товар на суму 1 059 960,00 грн. у строк до 16.10.2019 року включно.
Проте з матеріалів справи вбачається, що відповідач взятий на себе за спірним Договором обов'язок щодо поставки усієї партії передбаченого цією угодою товару в установлений строк (до 16.10.2019 року) виконав неналежним чином, передавши Національній поліції України за накладною № ОТ-0000520 від 15.10.2019 року погоджені сторонам кашкети типу А в кількості 1 000 одиниць та поставивши позивачу решту передбаченого Договором товару - кашкетів типу А в кількості 1 000 одиниць, лише 15.11.2019, тобто з простроченням поставки, що підтверджується наявною в матеріалах справи відповідною накладною № ОТ-0000566 від 15.11.2019 року.
Листом № 4268/26/3-2019 від 10.12.2019 позивач звернувся до відповідача з претензією про сплату штрафних санкцій, нарахованих покупцем у зв'язку з несвоєчасною поставкою постачальником погодженої між сторонами кількості товару. Проте така претензія була залишена Товариством з обмеженою відповідальністю "Олтекс" без задоволення, нараховані позивачем штрафні санкції у добровільному порядку відповідачем не сплачені.
Враховуючи вищевикладені обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну поставку товару.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду на правову природу укладеного між сторонами договору поставки, який у розумінні статей 173, 174 Господарського кодексу України та статей 11, 509 Цивільного кодексу України є належною підставою для виникнення у його сторін кореспондуючих прав і обов'язків, спірні правовідносини регламентуються положеннями глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).
Статтею 663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Як зазначалось вище, положеннями пункту 5.1. Договору передбачено строк поставки товару протягом 30 календарних днів включно з дати набрання чинності цього Договору, у зв'язку з чим відповідач повинен був виконати взяті на себе зобов'язання з поставки усієї партії товару позивачу в строк до 16.10.2019 року включно.
Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічні положення містить частина 1 статті 193 Господарського кодексу України.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Під час розгляду справи судом було встановлено, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання щодо поставки позивачу товару у строк, визначений за домовленістю сторін.
Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Під виконанням зобов'язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов'язків, що є змістом зобов'язання.
Невиконання зобов'язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов'язання, а неналежним виконанням є виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем обов'язку щодо поставки покупцеві передбаченого укладеним між сторонами Договором товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 15 899,40 грн. пені, нарахованої у період з 17.10.2019 року по 15.11.2019 року включно на суму вартості несвоєчасно поставленої частини товару в кількості 1 000 одиниць кашкетів типу А загальною вартістю 529 980,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з частиною 3 даної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 552 Цивільного кодексу України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, за порушення строків виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом чи договором, стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Слід також зазначити, що штрафні санкції, передбачені частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, застосовуються у разі порушення строків виконання негрошового зобов'язання.
Отже, виходячи з положень зазначеної норми матеріального права, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, передбачених абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо при сукупності відповідних умов, а саме: якщо інший розмір цього виду штрафних санкцій не передбачений договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення, пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, якщо допущено прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконаних робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір пені за кожний день прострочення виконання такого зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі № 903/545/17 від 11.05.2018.
Судом встановлено, що позивач відноситься до суб'єктів господарювання, які належать до державного сектора економіки, і виконання його грошових зобов'язань фінансується за рахунок Державного бюджету України.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина 6 статті 231 Господарського кодексу України).
Зі змісту положень статті 231 Господарського кодексу України вбачається, що остання носить диспозитивний характер, оскільки передбачає можливість встановлення сторонами розміру пені безпосередньо в укладеному між ними договорі.
Відповідно до пункту 8.2.10 Договору покупець має право, зокрема, на сплату неустойки (штрафу, пені) у випадку невиконання або неналежного виконання постачальником своїх зобов'язань за цим Договором.
У пункті 9.2 Договору сторони погодили, що за порушення строків виконання зобов'язання щодо поставки товару з постачальника стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості товару, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
При цьому, день поставки товару, поставленого постачальником з порушенням строку, передбаченого пунктом 5.1 розділу 5 цього Договору, вважається днем прострочення, за який постачальнику нараховуються штрафні санкції згідно умов цього Договору.
Оскільки судом встановлено, що відповідач несвоєчасно виконав взятий на себе обов'язок щодо поставки всього обсягу погодженого між сторонами товару, і розмір нарахованої позивачем пені відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, суд дійшов висновку, що позовна вимога Національної поліції України про стягнення з відповідача спірної суми цієї штрафної санкції є обґрунтованою.
Частиною 3 статті 13 та частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
У відповідності до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження поставки товару позивачу в установлені Договором строки, у зв'язку з чим, на підставі встановлених під час розгляду справи обставин суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги Національної поліції України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтекс" про стягнення 15 899, 40 грн. задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтекс" (02132, місто Київ, вулиця Садова 49А, будинок 12; код ЄДРПОУ 30435050) на користь Національної поліції України (01601, місто Київ, вулиця Богомольця, будинок 10; код ЄДРПОУ 40108578) 15 899 (п'ятнадцять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять) грн. 40 коп. пені та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Відповідно до підпункту 17.5. пункту 17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 03.11.2020 року.
Суддя В.С. Ломака