ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.10.2020Справа № 910/6626/20
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чарівниця" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська,135, ідентифікаційний номер 37567061)
до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )
про витребування майна з чужого незаконного володіння
в межах справи №910/3620/18
За заявою Приватного підприємства "Дари Сонця" (20250, Черкаська обл., м. Ватутіне, вул. Миру,7-А,кв.22, ідентифікаційний код 36771372)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Чарівниця" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська,135, ідентифікаційний код 37567061)
про банкрутство
Суддя Мандичев Д.В.
секретар судового засідання Судак С.С.
Представники сторін:
від позивача - Сорокопуд М.А.,
від відповідача - не з'явилися.
Ліквідатор Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чарівниця" арбітражний керуючий Білик Юрій Миколайович звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.05.2020 позовну заяву залишено без руху. Встановлено заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви - 7 (сім) днів з дня вручення даної ухвали.
03.06.2020 від заявника надійшли докази усунення недоліків позовної заяви, встановлених в ухвалі Господарського суду м. Києва від 14.05.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2020 вирішено звернутися до Подільської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 , за формою, наведеною в додатку 3 до Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207. Зобов'язати Подільську районну в місті Києві державну адміністрацію протягом п'яти днів з моменту отримання запиту суду надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) Звернутися до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 , за формою, наведеною в додатку 3 до Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207. Зобов'язати Оболонську районну в місті Києві державну адміністрацію протягом п'яти днів з моменту отримання запиту суду надати інформацію про місце проживання (перебування) фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Так, до Господарського суду міста Києва надійшли відомості від державних реєстраторів, зокрема, від Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, в яких зазначено, що відповідно до даних, які містять в інформаційній системі "Реєстр територіальної громади міста Києва", гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 з 27.11.2015р. по 28.02.2020, та з 28.02.2020 вибув до нового місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначене на 15.07.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2020 відкладено підготовче засідання на 17.08.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 закрито підготовче провадження у справі № 910/6626/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чарівниця" до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Розгляд справи призначено по суті на 16.09.2020.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2020 заяву ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Чарівниця" арбітражного керуючого Білика Ю.М. про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на транспортний засіб-автомобіль марки Ford Mondeo, VIN код № НОМЕР_2 , сірого кольору, 2011 р.в, власником якого є ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 ).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2020 відкладено розгляд справи у судовому засіданні на 05.10.2020.
У призначеному судовому засіданні 05.10.2020 представник позивача просив задовольнити позов.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Відповідно статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
В ході виконання повноважень, покладених нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», ліквідатором за результатами проведення інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, що обліковуються на балансі Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Чарівниця» було встановлено, що на балансі Товариства, обліковується автомобіль марки Ford Mondeo, VIN код № НОМЕР_2 , сірого кольору, 2011 р.в., державний номер НОМЕР_3 , Свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_4 від 28.07.2011р.
У той же час, у ході ознайомлення з документами, наявними у боржника, зокрема з Довідки Регіонального сервісного центру в м. Києві №31/26-140із від 27.06.2017., що надійшла у відповідь на запит Товариства від 23.06.2017, стало відомо, що автомобіль марки Ford Mondeo, VIN код № НОМЕР_2 , сірого кольору, 2011 р.в., державний номер НОМЕР_3 серед зареєстрованих за ТОВ «ТД «Чарівниця» автомобілів не обліковується.
У відповідь на черговий запит Товариства від 05.07.2017 року з вимогою надати розгорнуту інформацію, а також копії відповідних документів на підставі яких проводилась реєстрація/перереєстрація автомобіля марки Ford Mondeo, VIN код № НОМЕР_2 , сірого кольору, 2011 р.в., державний номер НОМЕР_3 з моменту його реєстрації 28.07.2011року за ТОВ «ТД «Чарівниця» по дату звернення з запитом до РСЦ повідомив, що: 08.10.2016 року автомобіль марки Ford Mondeo, VIN код № НОМЕР_2 , сірого кольору, 2011 р.в., державний номер НОМЕР_3 було перереєстровано на нового власника ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі Договору укладеного в ТСЦ 8041 та в подальшому 07.03.2017 перереєстровано на громадянина ОСОБА_3 .
Так, як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2016 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Чарівниця» в особі ОСОБА_4 , який діяв на підставі довіреності на продаж та зняття з обліку транспортного засобу від 26.09.2016, виданої директором Товариства ОСОБА_5 , який діяв на підставі статуту та ОСОБА_2 було укладено Договір купівлі-продажу №8041/2016/118809 транспортного засобу, зокрема автомобіля марки Ford Mondeo, VIN код № НОМЕР_2 , сірого кольору, 2011 р.в., державний номер НОМЕР_3 .
З метою укладення спірного договору купівлі-продажу до Сервісного центру №8041 РСЦ МВС в м. Києві було подано: Довіреність на ім'я ОСОБА_4 за підписом Директора Товариства Приходько В.А. та Протокол Зборів засновників Товариства, з якого встановлено, що єдиним учасником Товариства громадянином ОСОБА_5 , який володіє 100% голосів вирішено питання щодо продажу та зняття з обліку автомобіля марки Ford Mondeo, VIN код № НОМЕР_2 , сірого кольору, 2011 р.в., державний номер НОМЕР_3 та доручення водію ОСОБА_4 вчинити відповідні дії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 в справі №910/3620/18 було частково задоволено позовні вимоги Ліквідатора ТОВ "ТД "Чарівниця" та визнано недійсним Договір №8041/2016/118809 від 08.10.2016 купівлі-продажу автомобіля марки Ford Mondeo, VIN № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , сірого кольору, 2011 р. в., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Чарівниця", в особі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Разом із цим, належний Товариству з обмеженою відповідальністю "ТД "Чарівниця" спірний автомобіль неодноразово перереєстровувався органами МВС за іншими особами.
Згідно з листом від 30.01.2020 № 31/26-6498 РСЦ МВС в м. Києві автомобіль Ford Mondeo, 2011 року випуску, VIN № НОМЕР_2 , зареєстрований відповідно до даних Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 29.01.2020 за ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу транспортного засобу від 23.06.2018 № 8046/2018/998153, укладеного в територіальному сервісному центрі № 8046 РСЦ МВС в м. Києві.
17.03.2020 РСЦ МВС в м. Києві надано до суду в межах справи № 910/3620/18 лист № 31/26-2573 з документами, на підставі яких відбулася реєстрація спірного автомобіля за ОСОБА_1 , а саме: договір купівлі-продажу транспортного засобу від 23.06.2018 № 8046/2018/998153, укладений між ОСОБА_3 (продавець) та ОСОБА_1 (покупець).
Таким чином, оскільки належний позивачу на праві власності автомобіль Ford Mondeo, 2011 року випуску, VIN № НОМЕР_2 , вибув з володіння позивача поза волею останнього, позивач просив витребувати вказаний автомобіль із чужого незаконного володіння, що наразі перебуває у відповідача.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 ЦК України).
У системі правових норм, що регулюють цивільно-правовий захист права власності, центральне місце займають норми, які передбачають такий речово-правовий спосіб захисту права, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикація.
Статтею 387 ЦК України передбачено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Позивачем у віндикаційному позові може бути власник майна, а відповідачем - особа, яка незаконно володіє майном, тобто заволоділа ним без достатньої правової підстави.
Отже, для застосування вимог ст.387 ЦК України необхідною умовою є доведення позивачем, насамперед, того факту, що позивач є власником майна. Тобто, особа яка звертається до суду з вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що перебуває у володінні відповідача.
Позов про витребування майна на підставі ст. 387 ЦК України підлягає задоволенню у випадку, якщо у власника майна, що вибуло з його володіння і перебуває у неправомірному володінні іншої особи, залишається право на це майно.
До предмету доказування за віндикаційним позовом входить також і встановлення факту наявності спірного майна у незаконному володінні відповідача на час звернення з позовом до суду.
Віндикаційний позов може застосовуватися лише у випадку відсутності між позивачем і відповідачем зобов'язальних відносин. Матеріально-правова вимога позивача у віндикаційному позові повинна мати відповідні підстави, що тягнуть за собою визначені законом правові наслідки.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
При цьому, ч. 5 ст. 12 ЦК України передбачає, що у разі, якщо законом встановлені правові наслідки недобросовісного або нерозумного здійснення особою свого права, вважається, що поведінка особи є добросовісною та розумною, якщо інше не встановлено судом, тобто за змістом цієї норми добросовісність набувача презюмується.
Добросовісність набуття в розумінні ст. 388 ЦК України полягає в тому, що майно придбавається не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права його відчужувати.
Якщо майно за відплатним договором придбано в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК України, зокрема якщо майно вибуло із володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (було загублено, викрадено, вибуло з їхнього володіння іншим шляхом).
У разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК України.
У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором права відчужувати це майно.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Суду України, зокрема, у постановах від 05.10.2016 у справі № 916/2129/15 та від 25.01.2017 у справі № 916/2131/15, Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 10.05.2018 у справі № 29/5005/6381/201, від 05.02.2020 у справі № Б-50/232-09.
Отже, вирішуючи спір про витребування майна із чужого незаконного володіння, суд повинен встановити, чи вибуло спірне майно із володіння власника в силу обставин, передбачених частиною 1 статті 388 ЦК, зокрема, чи з волі власника майно вибуло із його володіння.
Разом з тим, права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захистові шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого статтями 215, 216 ЦК України. При встановленні наявності речово-правових відносин, до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача.
Судом встановлено, що внаслідок укладення договору №8041/2016/118809 від 08.10.2016 купівлі-продажу автомобіля марки Ford Mondeo, VIN № НОМЕР_2 , державний номер НОМЕР_3 , сірого кольору, 2011 р. в., між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД "Чарівниця", в особі ОСОБА_4 , що діяв на підставі довіреності за підписом Директора Товариства Приходько В.А., та ОСОБА_2 вказаний автомобіль було продано ОСОБА_2 .
Водночас, під час розгляду справи №910/3620/18 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Чарівниця" в ухвалі Господарського суду міста Києва від 25.09.2019 було встановлено, що ОСОБА_5 ніколи не був учасником Товариства, жодного рішення про затвердження Договору, його схвалення, Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Чарівниця» не приймалось, доручення на зняття транспортного засобу з обліку та реалізацію Директором товариства не видавалось. У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що Договір №8041/2016/118809 від 08.10.2016 купівлі-продажу укладено з порушенням ч.2 ст. 207 Цивільного кодексу України, на підставі чого вказаний договір визнаний судом недійсним.
Отже, вибуття автомобіля Ford Mondeo, 2011 року випуску, VIN № НОМЕР_2 , з власності Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Чарівниця" відбулося не з його волі на підставі договору купівлі-продажу, який у подальшому судом було визнано недійсним.
Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі № 183/1617/16.
При цьому, метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.
Таким чином, судом встановлено, що автомобіль Ford Mondeo, 2011 року випуску, VIN № НОМЕР_2 вибув з володіння Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Чарівниця" поза його волею та після неодноразового відчуження знаходиться у володінні ОСОБА_1 .
Відтак, внаслідок скасування судом правової підстави набуття спірного майна попереднім (першим) набувачем, а саме визнання недійсним договору №8041/2016/118809 від 08.10.2016 купівлі-продажу автомобіля Ford Mondeo, 2011 року випуску, VIN № НОМЕР_2 , останній підлягає витребуванню на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Чарівниця" на підставі частини 1 статті 388 ЦК України.
Одночасно судом враховано, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.
Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
За таких обставин, витрати по сплаті судового збору в покладаються на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Витребувати з володіння ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) транспортний засіб автомобіль марки Ford Mondeo, VIN код № НОМЕР_2 , сірого кольру, 2011 р.в.
3. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Чарівниця" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 135, код ЄДРПОУ 37567061) судовий збір у розмірі 2 425 (дві тисячі чотириста двадцять п'ять) грн. 00 коп.
4. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 02.11.2020
Суддя Мандичев Д.В.