ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.11.2020Справа № 910/14284/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу
За позовом Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ», Донецька область, м.Добропілля
до відповідача: Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ
про стягнення 138 440,77 грн,
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Публічне акціонерне товариство «ДТЕК Добропільська ЦЗФ» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 138 440,77 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем, як перевізником, вимог чинного законодавства України, в частині збереження прийнятого до перевезення вантажу, у зв'язку із чим позивачу заподіяні збитки у вигляді вартості втраченого майна.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/14284/20. При цьому, з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування, суд дійшов висновку про можливість здійснювати розгляд даної справи за правилами спрощеного провадження.
Ухвалою від 23.09.2020 встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення, посилаючись на те, що залізниця відшкодовує лише фактично понесені збитки у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, проте, позивачем доказів повної оплати товару, перевезення якого здійснювалось Акціонерним товариством «Українська залізниця», надано не було.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
З огляду на те, що до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідно до ч.4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Згідно з накладними №48316004 від 29.03.2020, №48338842 від 30.03.2020, №48749766 від 08.05.2020, №48747123 від 08.05.2020, №48754469 від 08.05.2020, №48748149 від 08.05.2020, №48748149 від 08.05.2020, №48749758 від 08.05.2020, №48749774 від 08.05.2020, №48754485 від 08.05.2020, №48754477 від 08.05.2020 залізниця прийняла у Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" вугілля для перевезення. Згідно змісту вказаних накладних право на пред'явлення претензій та позовів передано Публічному акціонерному товариству "ДТЕК Добропільська ЦЗФ".
На станціях призначення були складені комерційні акти №453105/117 від 09.04.2020, №494209/63 від 10.05.2020, №494209/59 від 10.05.2020, №494209/55 від 10.05.2020, №494209/60 від 10.05.2020, №494209/61 від 10.05.2020, №494209/62 від 10.05.2020, №494209/53 від 10.05.2020, №494209/54 від 10.05.2020, за змістом яких при переваженні вагонів було виявлено, що частину товару у вагонах №56943889, №60715355, №55590616, №66687278, №56194277, №56434624, №55339972, №52379864, №56946379, №53560470, №56966153, №53527727, №62311972, №62119011, №62198536, №61079042, №53503025, №56089584, №53420576 було втрачено.
Спір у справі виник у зв'язку з наявністю, на думку позивача, вини відповідача у незабезпеченні збереження вантажу під час його перевезення, внаслідок чого позивачу заподіяно збитки на суму 138 440,77 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Добропільська ЦЗФ». При цьому, суд виходить з такого.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами статей 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства.
Матеріалами справи (накладними №48316004 від 29.03.2020, №48338842 від 30.03.2020, №48749766 від 08.05.2020, №48747123 від 08.05.2020, №48754469 від 08.05.2020, №48748149 від 08.05.2020, №48748149 від 08.05.2020, №48749758 від 08.05.2020, №48749774 від 08.05.2020, №48754485 від 08.05.2020, №48754477 від 08.05.2020) підтверджується прийняття вантажу до перевезення Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) від Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станцій відправлення до станцій призначення, які вказані у накладних.
За приписами ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ч. 2 ст. 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Частиною 1 статті 110 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У статті 52 Статуту залізниць України передбачено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення обставин невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Як встановлено судом вище, за результатами зважування вантажу, який перевезено згідно з накладними №48316004 від 29.03.2020, №48749766 від 08.05.2020, №48747123 від 08.05.2020, №48754469 від 08.05.2020, №48748149 від 08.05.2020, №48748149 від 08.05.2020, №48749758 від 08.05.2020, №48749774 від 08.05.2020, №48754485 від 08.05.2020, №48754477 від 08.05.2020, виявлено його часткову втрату у вагонах №56943889, №60715355, №55590616, №66687278, №56194277, №56434624, №55339972, №52379864, №56946379, №53560470, №56966153, №53527727, №62311972, №62119011, №62198536, №61079042, №53503025, №56089584, №53420576, на підтвердження чого перевізником складено відповідні комерційні акти.
Згідно змісту комерційного акту №453105/117 від 09.04.2020 на станції призначення Ігрень було здійснено переважування вантажу у вагоні №56943889, за наслідками якого встановлено: вага брутто 89400 кг, тара за документом 23500 кг, вага нетто 65900 кг, що менше ваги вказаної в документі на 3700 кг.
В комерційному акті №494209/63 від 10.05.2020 вказано, що за наслідками переважування на станції призначення Світлодарське було виявлено недостачу у вагоні №60715335 - 2420 кг, у вагоні 55590616 - 2320 кг.
Згідно змісту комерційного акту №494209/59 від 10.05.2020 у вагоні №66687278 виявилось: брутто 88980 кг, нетто 67380, тара за документом 21600 кг, що менше документа на 1920 кг; у вагоні №56194277: брутто 81740 кг, нетто 59740 кг, тара по документу 22 000 кг, що менше документа на 2060 кг.
У комерційному акті №494209/55 від 10.05.2020 зазначено, що за наслідками переважування на станції призначення встановлено, що у вагоні 56434624 виявилось: брутто 86600 кг, нетто - 65000 кг, тара по документу - 21600 кг, що менше документа на 3700 кг; у вагоні №55339972 виявилось: брутто 86900 кг, нетто - 65 000 кг, тара за документом 21900 кг, що менше документа на 4300 кг.
Відповідно до комерційного акту №494209/60 від 10.05.2020 при перевантаженні вагонів на станції призначення встановлено, що у вагоні №56946379 виявилось брутто - 87640 кг, нетто 65940 кг, тара за документом 24700 кг, що менше документа на 2360 кг.
Згідно змісту комерційного акту №494209/61 від 10.05.2020 на станції призначення Ігрень було здійснено переважування вантажу у вагонах №53560470, №56966153, за наслідками якого встановлено, що у вагоні №53560470: вага брутто 87540 кг, тара за документом 21450 кг, вага нетто 66090 кг, що менше ваги вказаної в документі на 2410 кг.
У комерційному акті №494209/62 від 10.05.2020 зазначено, що за наслідками переважування на станції призначення у вагоні №62119011 виявилось: брутто 87620 кг, нетто - 63770 кг, тара по документу - 23850 кг, що менше документа на 5630 кг; у вагоні №53527727 виявилось: брутто 77440 кг, нетто - 55990 кг, тара за документом 21450 кг, що менше документа на 12510 кг; у вагоні №62311972 виявилось: брутто 89500 кг, нетто - 67550 кг, тара за документом 21950 кг, що менше документа на 1950 кг.
Відповідно до комерційного акту №494209/53 від 10.05.2020 при перевантаженні вагонів на станції призначення встановлено: у вагоні №62198536 брутто - 87720 кг, нетто 65420 кг, тара за документом 22300 кг, що менше документа на 3980 кг; у вагоні №61079042 брутто - 87280 кг, нетто 64880 кг, тара за документом 22400 кг, що менше документа на 5120 кг.
Згідно змісту комерційного акту №494209/54 від 10.05.2020 на станції призначення Світлодарське було здійснено переважування вантажу у вагонах, за наслідками якого встановлено: у вагоні 53503025 вага брутто 84700 кг, тара за документом 21500 кг, вага нетто 63200 кг, що менше ваги вказаної в документі на 5400 кг; у вагоні №56089584: вага брутто 87740 кг, тара за документом 22500 кг, вага нетто 65240 кг, що менше ваги вказаної в документі на 3160 кг.
За приписами ч. 2 ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт" за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Частинами 1, 3 статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, у разі втрати або нестачі вантажу перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
За незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. (ст. ст. 113, 114 Статуту залізниць України).
За приписами ст.22 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування збитків, які їй було завдано в результаті порушення її цивільного права. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначено вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування таких правових наслідків порушення зобов'язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вище перелічених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов'язань.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами, за визначенням частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За висновками суду, всупереч викладеним вище нормам закону, враховуючи обставини, встановлені у комерційних актах №453105/117 від 09.04.2020, №494209/63 від 10.05.2020, №494209/59 від 10.05.2020, №494209/55 від 10.05.2020, №494209/60 від 10.05.2020, №494209/61 від 10.05.2020, №494209/62 від 10.05.2020, №494209/53 від 10.05.2020, №494209/54 від 10.05.2020, відповідачем не було спростовано надані позивачем докази та не доведено суду, що втрата вантажу сталася не вини перевізника.
Статтею 115 Статуту залізниць України передбачено, що вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано суду довідки №1359 від 13.08.2020, №11/904 від 10.06.2020, №11/909 від 10.06.2020, №11/905 від 10.06.2020, №11/908 від 10.06.2020, №11/907 від 10.06.2020, №11/906 від 10.06.2020, №11/898 від 10.06.2020, №11/902 від 10.06.2020, яка складені, як це і передбачено статтею 115 Статуту залізниць України, відправником - Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Добропільська ЦЗФ", відповідно до яких вартість 1 тони вугільної продукції становить: за накладною №48316004 - 1749,06 грн; за накладною №48749766 - 2447, 50 грн; за накладною №48748123 - 2541,38 грн; за накладною №48754469 - 2516,35 грн; за накладною №48748149 - 2447,22 грн; за накладною №48749758 - 2447,22 грн; за накладною №48749774 - 2447,22 грн; за накладною №48754485 - 2540,60 грн; за накладною №48754477 - 2560,60 грн.
При цьому, судом враховано, що положення статті 115 Статуту залізниць України не визначають вичерпного переліку документів, які можуть підтверджувати вартість вантажу. Відтак, вказані обставини можуть бути встановлені судом за допомогою наданих позивачем доказів.
Отже, безпідставними є твердження відповідача про необхідність доведення позивачем обставин оплати ним вартості відправленого вантажу за залізничними накладними. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 10.08.2018, від 16.10.2019 у справах №910/22324/16 й 910/16904/18.
Згідно з п. "г" ст. 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси.
Пунктом 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за №862/5083, визначено, що вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
З урахуванням пункту 27 Правил видачі вантажів, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 1% від маси вантажу.
При здійсненні перевірки наданого позивачем розрахунку ціни позову, господарським судом встановлено, що такий розрахунок є вірним, а сума збитків, заподіяних позивачу внаслідок втрати частини вантажу з вини перевізника, з урахуванням норми природних втрат визначено вірно і становить 138440,77 грн.
За таких обставин, приймаючи до уваги встановлений судом факт втрати частини вантажу, та враховуючи, що відповідачем не спростовано факту наявності в діях перевізника вини за незбереження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення суми збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, в розмірі 138440,77 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2102 грн.
Керуючись ст. ст. 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 138440,77 грн - задовольнити.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжі Гедройця, 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Добропільська ЦЗФ" (85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул. Київська, буд. 1; ідентифікаційний код 00176472) вартість втраченого вантажу в розмірі 138 440 (сто тридцять вісім тисяч чотириста сорок) грн, 77 коп. та судовий збір в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 02.11.2020
Суддя В. В. Князьков