ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.11.2020Справа № 910/4140/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до Міністерства оборони України про стягнення 30 853,20 грн.,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У березні 2020 року акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - Залізниця) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Філія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Міністерства оборони України (далі - Міноборони) заборгованості в розмірі 30 853,20 грн., посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з організації перевезень військових вантажів і проведення розрахунків за них від 30 квітня 2019 року № 341/16/19/2.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 березня 2020 року вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4140/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали
16 квітня 2020 року через відділ діловодства суду надійшов відзив Міноборони від 13 квітня 2020 року на позовну заяву, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог Залізниці, посилаючись на те, що позивач безпідставно нарахував збір за подання та забирання вагонів на суму 30 853,20 грн. з ПДВ на станції Кривий Ріг-Західний у вересні 2019 року. Відповідач також вказав, що зі змісту накопичувальної картки від 26 вересня 2019 року № 26090214 вбачається, що вона складена на підставі пам'ятки про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 № 70, яку не долучено до позовної заяви. Натомість позивачем було подано пам'ятку № 71 про забирання вагонів з місця загального користування та пам'ятку № 75 про подавання вагонів. Однак, згідно з розділом 3 Тарифного керівництва № 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 року № 317 (далі - Збірник тарифів), збір за подачу й забирання навантажених і порожніх вагонів на місця загального користування не нараховується. За твердженням відповідача, долучене до позову телеграфне повідомлення № 12 датоване 2 жовтня 2019 року, тобто після вантажних операцій, на які посилається позивач. Окрім того, Міноборони зазначило, що Залізниця разом із заявою подала копію витягу з журналу руху поїздів і локомотивів станції Мусіївка за період з 24 вересня 2019 року по 21 жовтня 2019 року та копію витягу з Книги обліку закріпленого рухомого стану на коліях по станції Мусіївка. Проте, на думку відповідача, жодних доказів надання спірних послуг у таких документах не міститься, необхідність їх долучення позивачем не обґрунтована. Разом із тим, накопичувальна карта складена 16 вересня 2019 року, тобто перед виконанням вантажних операцій, на які посилається позивач, тоді як у даний документ включаються платежі за додаткові послуги, штрафи, які не були включені в перевізні документи, тобто після вантажних операцій.
Слід також зазначити, що в даному відзиві на позовну заяву відповідач просив суд поновити йому строк на подання цієї заяви по суті спору.
Однак, під час дослідження матеріалів справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення цієї заяви, оскільки за пунктом 4 Прикінцевих Положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) (у редакції, чинній на момент подання відзиву) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, зокрема, строк на подання відзиву, продовжуються на строк дії такого карантину.
Зважаючи на те, що строк дії встановленого Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) на час подання відповідачем відзиву на позовну заяву не закінчився, відзив Міністерства оборони України в розумінні приписів ГПК України було подано в установлений строк, у зв'язку з чим правові підстави для його поновлення відсутні.
30 квітня 2020 року через відділ діловодства суду надійшла відповідь позивача від 24 квітня 2020 року № НЮС-06/822 на відзив, в якій останній навів аргументи на спростування викладених відповідачем у відзиві обставин. Позивач також просив поновити строк для подання відповіді на відзив. Однак, з огляду на те, що ця заява по суті спору подана під час дії карантину, строк на подання відповіді на відзив також пропущений не був, а отже, відсутні правові підстави для його поновлення.
29 травня 2020 року через відділ діловодства суду надійшли заперечення відповідача на відповідь на відзив, в яких останній просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вони не підтверджені належними і допустимими доказами.
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 ГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Враховуючи подання сторонами у даній справі заяв по суті спору, в яких останні висловили свої правові позиції, доводи та міркування щодо спірних вимог, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, в яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
30 квітня 2019 року між Залізницею та Міноборони було укладено договір про надання послуг з організації перевезень військових вантажів і проведення розрахунків за них № 341/16/19/2, предметом якого є надання послуг з перевезень громадським залізничним транспортом (60210000-3) (послуги з перевезень військових вантажів (надання вантажного вагону для перевезення та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у вагонах перевізника і проведення розрахунків за них)).
Зазначений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.
Відповідно до пункту 4.1 вказаної угоди розрахунки за цим договором здійснюються філією "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця" (далі - філія ЄРЦ).
За умовами пункту 4.4 договору розмір плати за додаткові послуги при перевезенні вантажів у вагонах перевізника розраховуються за ставками і тарифами, які визначаються згідно з умовами Збірника тарифів із урахуванням відповідних коефіцієнтів, що затверджуються наказом Міністерства інфраструктури України. Ставки і тарифи можуть змінюватися відповідно до діючого законодавства та в порядку, визначеному перевізником, для вільних тарифів.
Пунктом 4.5 цього правочину встановлено, що обсяг та розмір плати за додаткові послуги, які виконуються за вільними тарифами, та їх перелік наведений у додатку 1 до даного договору.
Згідно з пунктом 4.6 вказаної угоди зміни ставок за додаткові послуги, що виконуються за вільними тарифами, перелік яких наведений у додатку 1 до цього договору, визначаються перевізником самостійно і публікуються на його офіційному сайті з зазначенням строку введення їх у дію не раніше ніж через 30 календарних днів після оголошення. Протягом 10 календарних днів з моменту їх опублікування сторони зобов'язуються укласти додаткову угоду до договору.
У пунктах 4.11-4.12 зазначеного правочину сторони погодили, що до 5 числа місяця, наступного за звітним, філія ЄРЦ надає замовнику на електронну адресу visp_zsu@i.ua переліки перевізних документів за місяць по кожній регіональній філії окремо з відображенням інформації про надані послуги по військовим частинам, витяги з його особового рахунку та акти наданих послуг і рахунки на оплату.
Представник замовника щомісяця до 15 числа місяця, наступного за звітним, перевіряє розрахункові документи та повідомляє про результати перевірки замовника засобами електронного зв'язку. Оформлені розрахункові документи, що не відповідають вимогам нормативно-правових актів у сфері оформлення первинних бухгалтерських (розрахункових) документів, повертаються перевізнику для доопрацювання.
До 18 числа місяця, наступного за звітним, замовник підписує акт наданих послуг та направляє його перевізнику, а у разі незгоди із сумою нарахувань та стягнених платежів, надсилає на адресу філії ЄРЦ обґрунтовані заперечення та протоколи розбіжностей із зазначенням суми, що підлягає перегляду, та повертає непідписаний акт наданих послуг.
Протокол розбіжностей розглядається філією ЄРЦ протягом 10 календарних днів з дня надходження такого протоколу. У разі згоди із запереченнями замовника філія ЄРЦ за встановленим порядком здійснює відповідні коригування розрахункових документів та відображає їх на особових рахунках замовника та надає протягом 2 робочих днів рахунки та акти наданих послуг, скориговані на узгоджену сторонами суму.
У разі незгоди із зауваженнями замовника, філія ЄРЦ надсилає йому заперечення до протоколу розбіжностей з детальним обґрунтуванням власної позиції та, за необхідності, наданням копій підтверджуючих документів та повторно надсилає рахунки й акти наданих послуг, які не підлягають перегляду.
У разі неповернення замовником підписаного акта наданих послуг та/або ненадання заперечення щодо його змісту протягом 10 календарних днів після направлення або повторного направлення перевізником, акт наданих послуг важаться погодженим у редакції перевізника та підписаним замовником, а послуги вважаються належним чином наданими та прийнятими останнім.
Відповідно до пункту 4.13 даної угоди замовник на підставі акта наданих послуг та рахунку на погоджену суму здійснює оплату за фактично надані за договором послуги до останнього числа місяця, наступного за звітним.
Надання послуг за цим договором підтверджується одним або кількома документами: залізничною накладною, відомістю плати за користування вагонами (контейнерами), відомістю плати за подання, забирання вагонів та маневрову роботу, накопичувальною карткою та іншими документами (пункт 5.2 правочину).
За умовами пункту 11.1 даного договору він набирає чинності з дати його підписання і діє до 31 грудня 2019 року, а в частині проведення розрахунків - до повного їх виконання.
Судом встановлено, що відповідно до дорожньої відомості № 32102261 23 вересня 2019 року військова частина НОМЕР_1 зі станції відправки Жукотки 324807 направила на адресу військової частини НОМЕР_2 на станцію призначення Кривий Ріг-Західний 464305 вантаж у вагонах №№ 44020337, 44242717, 44729689, 44917102, 44950186 (ешелон № 62629). Зазначений вантаж прибув на станцію призначення 26 вересня 2019 року.
Зі змісту пам'ятки № 75 про подавання вагонів вбачається, що 26 вересня 2019 року о 8 год. 00 хв. на станцію Мусіївка Придніпровської залізниці були подані вагони №№ 44020337, 44242717, 44729689, 44917102, 44950186 на колію № 9, вантажовласником зазначено в/ч А3283; код і найменування під'їзної колії: 9898, місце загального користування.
Згідно з пам'яткою № 71 про забирання вагонів, копія якої також наявна в матеріалах справи, з тієї ж станції були забрані ті ж самі вагони № № 44020337, 44242717, 44729689, 44917102, 44950186 з колії № 9, вантажовласником також зазначено в/ч А3283, код і найменування під'їзної колії: 9898, місце загального користування.
Відповідно до накопичувальної картки № 26090214 від 26 вересня 2019 року на код вантажовласника № 3749 (військова частина НОМЕР_2 ), код платника № 8138098 (Міноборони), нараховано платіж за подачу й забирання вагонів на станції, не відкритої для виконання комерційних операцій, на суму 25 711,00 грн. без ПДВ (30 853,20 грн. з ПДВ.). Вказана накопичувальна картка, належним чином засвідчена копія якої міститься в матеріалах справи, підписана повноважними представниками станції та вантажовласника. Однак відповідачем вартість вказаних додаткових послуг сплачена не була.
Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, встановлюється Статутом залізниць України (далі - Статут). Вказаним актом також регламентується порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
За умовами статті 5 Статуту на підставі даного Статуту Мінтранс затверджує: Правила перевезення вантажів; Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України; інші нормативні документи.
Відповідно до пункту 32 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26 березня 2009 року № 317 розрахунки за роботи й послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, щодо яких не здійснюється державне регулювання тарифів, провадяться за вільними тарифами, які визначаються суб'єктами господарювання за згодою сторін у порядку, що не суперечить законодавству про захист економічної конкуренції.
При цьому, до робіт і послуг, які виконуються залізничним транспортом за вільними (договірними) тарифами, зокрема, належить подача й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на станції, не відкриті для виконання комерційних операцій, а також роботи, пов'язані з прийманням, видачею, навантаженням і вивантаженням на цих станціях.
У додатку 1 до вищенаведеного договору (з урахуванням додаткової угоди до нього від 22 серпня 2019 року № 1) сторони погодили ставки плат за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами. Так, вартість подачі й забирання вагонів та контейнерів для навантаження або вивантаження на станції, не відкриті для виконання комерційних операцій, становить 257,11 грн. без ПДВ за 1 вагон/1 кілометр.
Враховуючи те, що станція Мусіївка Придніпровської залізниці закрита для виконання комерційних операцій, позивачем було нараховано збір за подання та забирання вагонів у сумі 25 711,00 грн. без ПДВ за наступною формулою: 257,11 грн. * 5 вагонів *20 км, де: 257,11 грн. - ставка збору за подання та забирання вагонів для навантаження та вивантаження на станції, не відкритої для виконання комерційних операцій, відповідно до додатку 1 до вищенаведеного договору; 5 вагонів - кількість вагонів, які подавалися/забиралися (№№ 44020337, 44242717, 44729689, 44917102, 44950186); 20 км - 10 км на подавання вагонів та 10 км на забирання вагонів, 10 км. - відстань між станцією Кривий Ріг-Західний, де були проведені маневрові роботи з розформування поїзда та оформлення документів на подання та забирання вагонів, та станцією Мусіївка, де відбулася видача вантажу. З урахуванням ПДВ вказаний збір становить 30 853,20 грн.
Відповідно до пункту 5.2 вищезазначеного договору надання послуг за цим правочином підтверджується, зокрема, накопичувальною карткою.
У той же час судом встановлено, що накопичувальна картка № 26090214 від 26 вересня 2019 року, в якій зазначений платіж у розмірі 25 711,00 грн. за подачу й забирання на станції, не відкритої для виконання комерційних операцій, підписана представником відповідача без будь-яких зауважень.
Водночас посилання Міноборони на те, що в даній накопичувальній картці вказана пам'ятка ГУ-45 № 70, яка відсутня в матеріалах справи, не спростовує самого факту надання позивачем зазначених додаткових послуг за спірним договором.
Окрім того, відповідач не надав доказів того, що він у встановлені договором порядку та строки подав Залізниці заперечення на вказану нараховану суму. Відповідні докази також відсутні у матеріалах справи. Зазначений платіж у розмірі 30 853,20 грн. Міноборони не сплатило.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на положення пункту 4.13 договору відповідач мав здійснити оплату послуг до останнього числа місяця, наступного за звітним.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З урахуванням того, що Міноборони не виконало свій обов'язок з оплати послуг за вищенаведеним договором у визначені ним строки, у нього перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 30 853,20 грн.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи те, що заборгованість відповідача з оплати послуг за вищенаведеним договором у розмірі 30 853,20 грн. підтверджена належними доказами, а відповідач під час розгляду справи не надав суду доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, суд дійшов висновку про задоволення даного позову.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, місто Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, будинок 108; ідентифікаційний код 40081237) 30 853 (тридцять тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн. 20 коп. заборгованості та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 2 листопада 2020 року.
Суддя Є.В. Павленко