ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
07.10.2020Справа № 910/7804/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Варухи Я.М., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/7804/19
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз"
(Україна, 50051, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, просп. Металургів, буд. 1; ідентифікаційний код: 03341397)
до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
(Україна, 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код: 20077720)
про визнання недійсним одностороннього правочину
Представники сторін:
від позивача: Павліченко Л.М., довіреність № 007.1Др-69-0520 від 26.05.2020;
від відповідача: Никоненко А.Г., довіреність № 14-495 від 20.12.2019.
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - відповідач) про визнання недійсним одностороннього правочину АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог - заяву від 12.04.2019 № 39-3310/1.17-19.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на адресу позивача надійшла заява № 39-3310/1.17-19 від 12.04.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до якої відповідачем заявлено про повне припинення зобов'язань перед позивачем з повернення грошових коштів, отриманих на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 904/6892/17 в сумі 1 682 756,90 грн, шляхом часткового зарахування зустрічних зобов'язань позивача перед відповідачем з оплати заборгованості за природний газ за Договором купівлі-продажу природного газу № 13-156-ВТВ від 04.01.2013. Позивач, у свою чергу, направив на адресу відповідача повідомлення № 50101.2-Сл-9730-0419 від 22.04.2019 про відмову в прийняті заяви № 39-3310/1.17-19 від 12.04.2019, оскільки зазначена заява, на думку позивача, є нікчемним правочином, який не припиняє зобов'язання відповідача щодо повернення грошових коштів у сумі 1 682 756,90 грн, відтак вказаний правочин вчинений з порушенням положень статті 601 Цивільного кодексу України та підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 у справі № 910/7804/19, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою Верховного Суду від 11.06.2020 рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 у справі № 910/7804/19 скасовано. Справу № 910/7804/19 передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2020, справу № 910/7804/19 передано для розгляду судді Нечаю О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2020 справу № 910/7804/19 прийнято до свого провадження, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.07.2020.
10.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, з урахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 910/7804/19, відповідно до яких позивач зазначає, що остаточного рішення у справі № 904/6892/17, в якій розглядається спір про стягнення з позивача грошових коштів за Договором купівлі-продажу природного газу № 13-156-ВТВ від 04.01.2013 судом не прийнято, що, на думку позивача, свідчить про спірність вимог, які зараховуються, а саме наявність спору між сторонами щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань. Крім того, позивач посилається на те, що ним було направлено відповідачу повідомлення про відмову в прийнятті заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, оскільки вказаний правочин, на думку позивача, є нікчемним та не припиняє зобов'язань відповідача повернути грошові кошти в сумі 1 682 756,90 грн позивачу.
20.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли пояснення, з урахуванням вказівок, викладених у постанові Верховного Суду від 11.06.2020 у справі № 910/7804/19, відповідно до яких відповідач зазначає, що сторонами протягом 2013 - 2015 років було підписано акти приймання-передачі природного газу за Договором купівлі-продажу природного газу № 13-156-ВТВ від 04.01.2013 на загальну суму 287 590 878,56 грн та наявність заборгованості у позивача перед відповідачем за вказаним договором, відтак, на думку відповідача, наявність факту існування вказаної заборгованості, що була частково зарахована оспорюваною заявою, свідчить про відсутність спору щодо характеру, розміру та строку виконання зобов'язання, яке зараховується. Крім того, відповідач заперечує проти доводів позивача про те, що наявність заперечень на заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог іншої сторони виключає проведення зарахування у добровільному порядку.
20.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі, відповідно до якого відповідач просив суд зупинити провадження у справі №910/7804/19 до вирішення справи №904/6892/17.
У підготовче засідання 22.07.2020 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 22.07.2020 судом було прийнято до розгляду пояснення сторін, розгляд клопотання відповідача про зупинення провадження у справі відкладено до наступного судового засідання, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 02.09.2020.
30.07.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшло заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, відповідно до якого позивач зазначає, що в момент вчинення одностороннього правочину, заява про зарахування зустрічних однорідних вимог не відповідала статтям 601, 602 Цивільного кодексу України, відтак вимоги, які зараховуються, були спірні, а тому, на думку позивача, зупинення провадження у цій справі до вирішення справи № 904/6892/17 не призведе до встановлення фактів, необхідних для прийняття рішення у цій справі.
17.08.2020 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке задоволено судом.
У підготовче засідання 02.09.2020 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 02.09.2020 представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, просив суд його задовольнити.
Представник позивача заперечувала проти вказаного клопотання, просила суд відмовити в його задоволенні.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У підготовчому засіданні 02.09.2020 судом було відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, оскільки відповідачем у даному випадку не доведено об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №904/6892/17, натомість судом, з огляду на предмет та підстави заявленого позову, встановлено, що зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Враховуючи, що судом було здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.10.2020.
У судове засідання 07.10.2020 з'явились представники сторін.
Представник позивача надала суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.
У судовому засіданні 07.10.2020 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд
04.01.2013 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Публічним акціонерним товариством "Криворіжгаз" (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу природного газу №13-156-ВТВ, за умовами якого продавець зобов'язувався передати у власність покупця природний газ, а покупець зобов'язувався прийняти та оплатити газ на умовах цього Договору.
01.06.2016 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу природного газу № 13-156-ВТВ від 04.01.2013, за яким Господарський суд Дніпропетровської області порушив провадження у справі № 904/5511/16 та прийняв позовну заяву до розгляду.
За результатом розгляду зазначеної позовної заяви Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення від 20.09.2016 у справі № 904/5511/16 про відмову в задоволенні позову Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з підстав ненастання строку виконання покупцем (ПАТ "Криворіжгаз") зобов'язання з оплати природного газу за договором та відсутності зі сторони відповідача (ПАТ "Криворіжгаз") прострочення виконання зобов'язання. При цьому, суд керувався умовами Договору в редакції, що була чинна на час вирішення спору по справі №904/5511/16 згідно з висновками, викладеними у постанові Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі № 910/497/16, якою були внесені зміни до пункту 6.1 Договору в частині умов щодо строку виконання зобов'язання (не пізніше 20.01.2018).
Постанова Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі №910/497/16 була скасована постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016, наслідком чого стало повернення чинності первинної редакції Договору в частині умов щодо строку виконання зобов'язання - не пізніше 20.01.2016.
27.12.2018 Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як позивач у справі № 904/5511/16, звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 у цій справі за нововиявленими обставинами. Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 08.01.2019 у справі №904/5511/16, яка залишена без змін постановами Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2019 та Верховного Суду від 21.05.2019, відмовив у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про поновлення строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 у справі №904/5511/16 та повернув заявнику зазначену заяву і додані до неї документи без розгляду з підстав пропуску процесуального строку на подання цієї заяви.
Разом з цим, у червні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" про стягнення 148 303 270,33 грн заборгованості за Договором купівлі-продажу природного газу № 13-156-ВТВ від 04.01.2013, з яких: 109 228 155,83 грн - основний борг, 21 591 324,76 грн грн - пеня, 3 894 707,35 грн - три відсотки річних, 13 589 082,39 грн - інфляційні втрати.
За результатом розгляду зазначених позовних вимог Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення від 20.09.2016 у справі № 904/6892/17, яким припинив провадження у справі в частині стягнення основного боргу в розмірі 109 228 155,83 грн, пені в розмірі 17 586 200,58 грн, 3% річних в розмірі 1 379 878,18 грн, інфляційних втрат в розмірі 4 521 167,38 грн, нарахованих за період з 21.01.2016 по 21.06.2016, а також відмовив в частині стягнення пені в розмірі 4 005 124,18 грн, 3% річних в розмірі 2 514 829,17 грн та інфляційний втрат в розмірі 9 067 915,01 грн, нарахованих за період з 22.06.2016 по 31.05.2017.
Зазначене рішення суду мотивоване ухваленням 20.09.2016 Господарським судом Дніпропетровської області рішення у іншій справі № 904/5511/16 між тими ж сторонами, про той же предмет спору, з тих же підстав про відмову в задоволенні позову щодо вимог, які є тотожними частині вимог у справі № 904/6892/17 щодо стягнення заборгованості за поставлений з січня 2013 року по грудень 2015 року природний газ за Договором купівлі-продажу природного газу № 13-156-ВТВ від 04.01.2013, сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих з 21.01.2016 по 21.06.2016.
Дніпропетровський апеляційний господарський суд постановою від 16.08.2018 у справі № 904/6892/17 скасував рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2017 у справі № 904/6892/17 та ухвалив нове рішення, яким позов задовольнив та стягнув з Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 109 228 155,83 грн основного боргу, 21 591 324,76 грн пені, 3 894 707,35 грн три проценти річних, 13 589 082,39 грн інфляційних втрат та 240 000,00 грн судового збору.
На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 у справі № 904/6892/17 приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області 05.10.2018 відкрив виконавче провадження № 57370017, в межах якого стягнуто з Акціонерного товариства "Криворіжгаз" на користь Акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" в рахунок погашення заборгованості грошові кошти в сумі 1 682 756,90 грн.
Верховний Суд постановою від 21.11.2018 у справі №904/6892/17 скасував постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.08.2018 та направив справу №904/6892/17 на новий розгляд до апеляційного господарського суду.
За результатами нового розгляду справи № 904/6892/17 Центральний апеляційний господарський суд постановою від 20.03.2019 змінив рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2017 у справі № 904/6892/17, виклавши його мотивувальну частину в іншій редакції, а резолютивну частину рішення залишив без змін.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - відповідач, АТ "НАК "Нафтогаз України") звернулось до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз", яке змінило найменування на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" (далі - позивач, АТ "Криворіжгаз") із заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог № 39-3310/1.17-19 від 12.04.2019, в якій зазначило про те, що на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 904/6892/17 АТ "НАК "Нафтогаз України" отримало від АТ "Криворіжгаз" грошові кошти в сумі 1 682 756,90 грн. Проте, враховуючи скасування постановою Верховного Суду від 21.11.2018 постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 904/6892/17, правова підстава отримання АТ "НАК "Нафтогаз України" цих коштів відпала та відповідні кошти підлягають поверненню АТ "Криворіжгаз". Водночас, оскільки позивач має перед відповідачем заборгованість з оплати вартості природного газу за Договором купівлі-продажу природного газу № 13-156-ВТВ від 04.01.2013 в розмірі 109 228 155,83 грн, то АТ "НАК "Нафтогаз України", керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України, заявило про повне припинення зобов'язань перед АТ "Криворіжгаз" з повернення грошових коштів, отриманих на виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №904/6892/17 в сумі 1 682 756,90 грн, шляхом часткового зарахування зустрічних зобов'язань АТ "Криворіжгаз" перед АТ "НАК "Нафтогаз України" з оплати заборгованості за природний газ за Договором купівлі-продажу природного газу № 13-156-ВТВ від 04.01.2013 в сумі 1 682 756,90 грн.
АТ "Криворіжгаз" відмовило АТ "НАК "Нафтогаз України" у прийняті заяви № 39-3310/1.17-19 від 12.04.2019, про що направило відповідачу повідомлення №50101.2-Сл-9730-0419 від 22.04.2019, посилаючись на те, що вказана заява є нікчемним правочином, який не припиняє зобов'язання відповідача щодо повернення позивачу грошових коштів у сумі 1 682 756,90 грн, вчинений з порушенням положень статті 601 Цивільного кодексу України, статті 203 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим позивач відмовився від проведення такого зарахування.
Спір у цій справі виник внаслідок того, що позивач вважає заяву відповідача № 39-3310/1.17-19 від 12.04.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог такою, що не відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України, а тому, на думку позивача, вказаний односторонній правочин підлягає визнанню недійсним в судовому порядку.
Верховний Суд, скасовуючи рішення Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2020 у справі №910/7804/19 та направляючи справу на новий розгляд до Господарського суду міста Києва, у постанові від 11.06.2020 вказав, що:
- суди попередніх інстанцій застосували положення статей 601, 602 Цивільного кодексу України без урахування висновку Верховного Суду про те, що наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи недотримання будь-якої із наведених умов виключає можливість зарахування вимог у добровільному порядку;
- суди попередніх інстанцій залишили поза увагою доводи позивача про наявність спору між сторонами щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, зокрема зобов'язань за Договором купівлі-продажу природного газу № 31-156-ВТВ від 04.01.2013, не з'ясували чи відповідав спірний правочин - заява № 39-3310/1.17-19 від 12.04.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог усім умовам, необхідним для зарахування зустрічних однорідних вимог. Зокрема, суди не дослідили таку умову для зарахування зустрічних вимог як безспірність вимог, які зараховуються, не з'ясували чи є безспірними вимоги за заявою № 39-3310/1.17-19 від 12.04.2019;
- суди попередніх інстанцій не дослідили Договір купівлі-продажу природного газу №13-156-ВТВ від 04.01.2013, додатки до нього та первинну документацію, що підтверджує факт виконання/невиконання зобов'язань за договором будь-якою із сторін, з огляду на що зробили висновки у справі на підставі доказів, які не досліджувалися, чим порушили положення частини 1 статті 76, частину 1 статті 77 та статті 210 Господарського процесуального кодексу України.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1 - 3 статті 202 Цивільного кодексу України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Згідно з частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Аналогічні положення закріплені також у статті 601 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Отже, за змістом наведених норм заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином.
З огляду на вищевикладене, в силу положень статей 202 та 601 Цивільного кодексу України заява відповідача № 39-3310/1.17-19 від 12.04.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог, надіслана позивачу, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недотримання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Як на підставу недійсності оспорюваного правочину - заяви відповідача № 39-3310/1.17-19 від 12.04.2019 про зарахування зустрічних однорідних вимог позивач посилається на те, що ця заява вчинена з порушенням положень статті 601 Цивільного кодексу України.
Зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України, є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам:
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей. При цьому, правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги;
- безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умови виконання та розміру зобов'язань.
Наслідком здійснення такого правочину є припинення як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.
Згідно зі статтею 602 Цивільного кодексу України не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
З огляду на викладене, зобов'язання з оплати заборгованості за договором може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених статтею 601 Цивільного кодексу України, та за відсутності обставин, передбачених статтею 602 Цивільного кодексу України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі №914/3217/16, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17, від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, від 11.09.2019 у справі №910/21566/17, від 25.09.2019 у справі №910/21645/17, від 05.11.2019 у справі №914/2326/18, від 01.10.2019 у справі №910/12968/17.
Отже, безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої із наведених умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку.
Судом встановлено, що Господарський суд Дніпропетровської області у справі №904/5511/16 рішенням від 20.09.2016 відмовив у задоволенні позову АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з АТ "Криворіжгаз" (до зміни назви - ПАТ "Криворіжгаз") 110 225 584,11 грн боргу за отриманий природний газ згідно з Договором купівлі-продажу природного газу № 31-156-ВТВ від 04.01.2013 за період із січня 2013 року по грудень 2015 року, 17 586 200,58 грн пені, 4 521 167,38 грн інфляційних втрат і 1 379 878,18 грн трьох відсотків річних з підстав відсутності зі сторони відповідача (АТ "Криворіжгаз") прострочення виконання зобов'язання через ненастання строку виконання відповідачем зобов'язання за договором. При цьому, суд у справі № 904/5511/16 керувався умовами договору в редакції, що була чинна на час вирішення спору по справі №904/5511/16 згідно з висновками, викладеними у постанові Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі № 910/497/16, якою були внесені зміни до пункту 6.1 Договору в частині умов щодо строку виконання зобов'язання (не пізніше 20.01.2018).
Вищий господарський суд України постановою від 02.11.2016 скасував постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.08.2016 у справі № 910/497/16, наслідком чого стало повернення чинності первинної редакції Договору в частині умов щодо строку виконання зобов'язання - не пізніше 20.01.2016.
Судом також встановлено, що АТ "НАК "Нафтогаз України", як позивач у справі №904/5511/16, звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із заявою про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 у вказаній справі за нововиявленими обставинами. Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 08.01.2019 у справі № 904/5511/16, залишеною без змін постановами Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2019 та Верховного Суду від 21.05.2019, відмовив у задоволенні клопотання АТ "НАК "Нафтогаз України" про поновлення строку на подання заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.09.2016 у справі № 904/5511/16 та повернув зазначену заяву і додані до неї документи заявнику без розгляду з підстав пропуску процесуального строку на подання цієї заяви.
У червні 2017 року АТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" про стягнення 148 303 270,33 грн заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 13-156-ВТВ від 04.01.2013, з яких: 109 228 155,83 грн - основний борг, 21 591 324,76 грн - пеня, 3 894 707,35 грн - три відсотки річних, 13 589 082,39 грн - інфляційні втрати.
За результатом розгляду зазначених позовних вимог Господарський суд Дніпропетровської області ухвалив рішення від 22.08.2017 у справі № 904/6892/17, резолютивна частина якого залишена без змін згідно з постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019, за яким припинив провадження у справі у частині стягнення основного боргу в розмірі 109 228 155,83 грн, пені в розмірі 17 586 200,58 грн, 3% річних у розмірі 1 379 878,18 грн, інфляційних втрат у розмірі 4 521 167,38 грн, нарахованих за період з 21.01.2016 по 21.06.2016, у зв'язку з ухваленням 20.09.2016 Господарським судом Дніпропетровської області рішення у іншій справі № 904/5511/16 про відмову в задоволенні позову між тими ж сторонами, про той же предмет спору, з тих же підстав, а також відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 22.06.2016 по 31.05.2017.
Верховний Суд в постанові від 09.07.2019 у справі № 904/6892/17, враховуючи встановлений судами факт припинення провадження у цій справі, зокрема, щодо вимоги тотожній вимозі у справі № 904/5511/16 про стягнення з відповідача суми боргу за договором, дійшов висновку про втрату АТ "НАК "Нафтогаз України" права на судовий захист та на задоволення цієї вимоги в судовому порядку.
Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 09.07.2019 у справі № 904/6892/17 відзначив, що втрата АТ "НАК "Нафтогаз України" права на задоволення в судовому порядку своєї вимоги щодо стягнення з АТ "Криворіжгаз" суми основного зобов'язання за договором, як у цій справі, так і у справі № 904/5511/16, між тим не припиняє цього зобов'язання у розумінні статей 598 та 599 Цивільного кодексу України.
Також Верховний Суд у постанові від 09.07.2019 у справі № 904/6892/17 зазначив, що незважаючи на те, що АТ "НАК "Нафтогаз України" відмовлено у справі № 904/5511/16 у задоволенні вимог про стягнення основного зобов'язання за договором з підстав невстановлення судом обставин прострочення виконання зобов'язання АТ "Криворіжгаз", однак при цьому не встановлено обставин припинення цього зобов'язання, а у справі № 904/6892/17 припинено провадження в частині тотожних вимог, викладені обставини не є перешкодою для дослідження та встановлення судами у цій справі обставин існування/відсутності цього зобов'язання відповідача за договором (у зв'язку з простроченням його виконання) з урахуванням висновків в постанові Вищого господарського суду від 02.11.2016 у справі № 910/497/16 (щодо редакції договору в частині умов щодо строку виконання відповідачем зобов'язання за договором).
Верховний Суд постановою від 09.07.2019 у справі № 904/6892/17 скасував постанову Центрального апеляційного господарського суду від 20.03.2019 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.08.2017 у справі № 904/6892/17 в частині стягнення пені в сумі 4 005 124,18 грн, трьох відсотків річних у сумі 2 514 829,17 грн та інфляційних втрат в сумі 9 067 915,01 грн, нарахованих за період з 22.06.2016 по 31.05.2017, та направив справу на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
За результатами нового розгляду справи № 904/6892/17 Господарським судом Дніпропетровської області 08.04.2020 ухвалено рішення, яким у задоволенні позову АТ "НАК "Нафтогаз України" до АТ "Криворіжгаз" про стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені за неналежне виконання грошового зобов'язання відмовлено у повному обсязі.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2020 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2020 у справі №904/6892/17 в частині відмови у стягненні пені скасовано. Прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з АТ "Криворіжгаз" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 4 005 124,18 грн пені, 60 678,44 грн судового збору. В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2020 у справі № 904/6892/17 залишено без змін. Стягнуто з АТ "Криворіжгаз" на користь АТ "НАК "Нафтогаз України" 115 904, 49 грн судових витрат за подання апеляційної скарги та 45 688,04 грн за подання касаційної скарги.
Судом також встановлено, що позивач і відповідач звернулись до Верховного Суду з касаційними скаргами на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2020 у справі № 904/6892/17, про що свідчать наявні у Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали Верховного Суду від 21.09.2020 та від 25.09.2020 про залишення вказаних касаційних скарг без руху.
Крім того, як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, Господарським судом Дніпропетровської області 11.08.2020 постановлено ухвалу про відкриття провадження за нововиявленими обставинами у справі № 904/6892/17 у зв'язку з надходженням 19.06.2020 заяви від АТ "Криворіжгаз" про перегляд рішення Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/6892/17 від 08.04.2020 в частині розгляду заяви АТ "Криворіжгаз" про поворот виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 за нововиявленими обставинами, в якій АТ "Криворіжгаз" просить суд в порядку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №904/6892/17 стягнути з АТ "НАК "Нафтогаз України" на користь АТ "Криворіжгаз" грошові кошти в сумі 1 682 756,90 грн.
Разом з тим, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.08.2020 у справі № 904/6892/17 зупинено провадження з розгляду заяви АТ "Криворіжгаз" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2020 у справі № 904/6892/17 до розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги АТ "НАК "Нафтогаз України" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2020 та повернення матеріалів справи до Господарського суду Дніпропетровської області.
З огляду на вищенаведене, спір між АТ "Криворіжгаз" та АТ "НАК "Нафтогаз України" щодо стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу природного газу №31-156-ВТВ від 04.01.2013 розглядався у судовому порядку та продовжує розглядатися у межах справи № 904/6892/17, тобто спір за вимогами АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з АТ "Криворіжгаз" заборгованості за Договором купівлі-продажу природного газу № 31-156-ВТВ від 04.01.2013 остаточно не вирішений.
У матеріалах справи містяться підписані обома сторонами та скріплені їхніми печатками Акти приймання-передачі природного газу за Договором купівлі-продажу природного газу №13-156-ВТВ від 04.01.2013 за період з січня 2013 року по грудень 2015 року на загальну суму 287 590 878,56 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2020 у справі №904/6892/17 та постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.07.2020, якою рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2020 у справі №904/6892/17 скасовано в частині відмови у стягненні пені встановлено, що АТ "Криворіжгаз" розрахувалось з АТ "НАК "Нафтогаз України" за поставлений природний газ частково, внаслідок чого у АТ "Криворіжгаз" утворилась заборгованість перед АТ "НАК "Нафтогаз України" у розмірі 109 228 155,83 грн, строк оплати вказаної заборгованості настав 20.01.2016.
Судом встановлено, що зобов'язання позивача сплатити відповідачу грошові кошти в сумі 1 682 756,90 грн виникло за Договором купівлі-продажу природного газу №13-156-ВТВ від 04.01.2013 та є частиною заборгованості за природний газ, спожитий АТ "Криворіжгаз" за вказаним договором протягом січня 2013 року - грудня 2015 року.
Стягнення вищевказаних грошових коштів у сумі 1 682 756,90 грн підтверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. про відкриття виконавчого провадження № 57370017 від 05.10.2018 та платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів в межах вказаного виконавчого провадження, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.
Однією із важливих умов, за наявності якої можливе припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних вимог, є безспірність вимог, які зараховуються, а саме відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої із наведених умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 11.10.2018 у справі №910/23246/17, від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з пунктом 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.
Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.
Тлумачення статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України свідчить, що для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, необхідним є: по-перше, пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; по-друге, наявність підстав для оспорення правочину; по-третє, встановлення чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Конструкція ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину.
При розгляді цієї справи, суд встановив, що станом на дату направлення відповідачем, як і станом на дату отримання позивачем заяви відповідача №39-3310/1.17-19 від 12.04.2019 про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог, остаточне рішення у справі №904/6892/17 не було прийнято, що свідчить про спірність вимог, які зараховуються, а саме наявність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язання, відтак вказана заява відповідача не відповідає встановленим законом умовам для зарахування зустрічних однорідних вимог.
Судом також встановлено, що АТ "Криворіжгаз" відмовило АТ "НАК "Нафтогаз України" у прийняті заяви № 39-3310/1.17-19 від 12.04.2019, про що направило на адресу відповідача повідомлення №50101.2-Сл-9730-0419 від 22.04.2019, посилаючись на те, що вказана заява є нікчемним правочином, який не припиняє зобов'язання відповідача щодо повернення позивачу грошових коштів у сумі 1 682 756,90 грн, вчинений з порушенням положень статті 601 Цивільного кодексу України, статті 203 Господарського кодексу України, у зв'язку з чим позивач відмовився від проведення такого зарахування.
При цьому, суд звертає увагу, що питання про поворот виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 904/6892/17 перебуває на розгляді Господарського суду Дніпропетровської області, яким відкрито провадження за нововиявленими обставинами у справі № 904/6892/17 за заявою АТ "Криворіжгаз", в якій позивач просить суд в порядку виконання постанови Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 904/6892/17 стягнути з АТ "НАК "Нафтогаз України" на користь АТ "Криворіжгаз" грошові кошти в сумі 1 682 756,90 грн.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про невідповідність одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог - заяви №39-3310/1.17-19 від 12.04.2019 статті 601 Цивільного кодексу України, оскільки на момент її вчинення був наявний спір щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, а також наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування, що виключає можливість зарахування у добровільному порядку.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак суд дійшов висновку про необхідність визнання недійсним одностороннього правочину АТ "НАК "Нафтогаз України" про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог - заяви від 12.04.2019 №39-3310/1.17-19.
Витрати позивача по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1 921,00 грн, за подання апеляційної скарги в розмірі 2 881,50 грн та за подання касаційної скарги в розмірі 3 842,00 грн, що разом становить 8 644,50 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 129, 236, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати недійсним односторонній правочин Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (ідентифікаційний код: 20077720) про припинення зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог - заяву від 12.04.2019 №39-3310/1.17-19.
3. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Україна, 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код: 20077720) на користь Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз" (Україна, 50051, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, просп. Металургів, буд. 1; ідентифікаційний код: 03341397) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг в розмірі 8 644 (вісім тисяч шістсот сорок чотири) грн 50 коп.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 02.11.2020 у зв'язку з перебуванням судді Нечая О.В. у період з 16.10.2020 по 29.10.2020 на лікарняному.
Суддя О.В. Нечай