ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.11.2020Справа № 910/11293/20
Господарський суд м. Києва у складі судді - Бондаренко-Легких Г. П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/11293/20
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "БІОПРО" (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд. 8, ідентифікаційний номер:38259845)
До - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спеценергоресурси" (03040, м. Київ, вул. Бурмистенка, буд. 8/9)
про стягнення 41 570,62 грн
Без виклику представників сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОПРО» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеценергоресурси» (далі - відповідач) про стягнення 41 570,62 грн. заборгованості.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання з боку відповідача його зобов'язань по оплаті поставленого товару за Договором поставки. У зв'язку з викладеним позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 41 570, 62 грн. заборгованості з яких: 40 444, 80 грн. - основного боргу; 600, 04 грн. - 3 % річних та 525, 78 грн. - інфляційних втрат. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати по оплаті судового збору у розмірі 2 102, 00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу.
10.08.2020 Господарський суд міста Києва ухвалив залишити позовну заяву без руху та надати позивачеві п'ятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання ухвали.
18.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання позивача про усунення недоліків яким останній усунув недоліки позовної заяви встановлені ухвалою суду від 10.08.2020 та конкретизував позовні вимоги.
31.08.2020 Господарський суд міста Києва ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи №910/11293/20 ухвалив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Зазначеною ухвалою встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду про відкриття провадження від 31.08.2020.
При цьому, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів ГПК України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 31.08.2020 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, а саме: 03040, м. Київ, вул. Бурмистенка, буд. 8/9 (поштовий конверт (відправлення №0105475104605) повернувся з причини відсутності адресата за вказаною в ЄДРПОУ адресою.
Згідно із пунктом 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, в тому числі, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Зі змісту даної статті вбачається, що, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.
Також у відповідності до ч. 7 ст. 120 ГПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
У даному випадку судом враховано, що за приписами ч. 1 ст.9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Згідно із ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.
З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 у справі № 910/11293/20 у Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду з 02.09.2020.
Однак, у строк, встановлений ухвалою суду від 31.08.2020 не подав до суду відзив на позовну заяву, та не подав до суду заяву про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, і за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
У разі неподання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
Як стверджує ТОВ «БІОПРО» (надалі також - позивач, постачальник), між ним та ТОВ «СПЕЦЕНЕРГОРЕСУРСИ» (надалі також - відповідач, покупець) у січні 2020 укладено Договір поставки (надалі також - Договір).
Разом з тим, поданий позивачем Договір поставки (без ідентифікаційних позначень: дати укладення та номеру договору) не містить підпису уповноваженої особи відповідача по справі (тобто покупця), а також не містить відтиску печатки відповідача у справі, зокрема, на п'ятій (останній) сторінці Договору.
Позивач стверджує, що ним було поставлено товар на загальну суму 40 444, 80 грн., що, на думку позивача, підтверджується листами з проханням відвантажити товар покупцю на його адресу, рахунком №СФ - 0000011 від 14.01.2020 року, видатковою накладною №РН-0000009 від 21.01.2020 та товарно-транспортною накладною №000001/21-02 від 21.01.2020.
Однак, в матеріалах справи міститься лише рахунок-фактура №СФ-0000011 від 14.01.2020 на суму 40 444, 80 грн. та видаткова накладна №РН-0000009 від 21.01.2020.
В свою чергу, видаткова накладна №РН-0000009 від 21.01.2020 не містить підпису та відтиску печатки уповноваженої особи покупця (відповідача по справі), що свідчило б про отримання останнім товару на суму 40 444, 80 грн.
На переконання суду, подані позивачем докази в підтвердження поставки товару на суму 40 444, 80 грн. не є належними доказами підтвердження отримання товару відповідачем на заявлену суму.
Згідно приписів ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Так, позивачем укладено Договір доручення №20/01/2020-01 від 20.01.2020 за п. 1. якого, довіритель (позивач), як дилер повіреного (ТОВ «АВАТТОМ, код ЄДРПОУ: 34564574), доручає останньому здійснити від імені та за рахунок довірителя відправку товару, а саме: Стабілізатор СНТПТ-16,5кВт (3 шт. х 5,5 Вт) у кількості 1 (один) комплект на адресу замовника довірителя, а саме на адресу ТОВ «Спеценергоресурси» (відповідача по справі), представник - ОСОБА_2, м. Корсунь-Шевченківський, Черкаської області, компанією перевізником ТОВ «Нова Пошта».
Разом з тим, пунктом 2 Договору доручення №20/01/2020-01 від 20.01.2020 встановлено, що повірений призначає відповідальну особу, а саме: ОСОБА_1 для виконання даної відправки за адресою Довірителя.
З копій електронних листів, що містяться в матеріалах справи, вбачається, що позивач повідомив відповідача про відправку товару за експрес-накладними №59000480223856 та №59000480371636.
Згідно наявних в матеріалах справи документів вбачається, що через відповідальну особу повіреного 21.01.2020 здійснено відправку товару (опис: стабілізатори) оголошеною вартістю: 15 000, 00 грн. за експрес-накладною №59000480223856 на адресу відповідача зазначену в Договорі доручення №20/01/2020-01 від 20.01.2020 (м. Корсунь-Шевченківський). З листа ТОВ «Нова Пошта» №05378 від 26.03.2020 вбачається, що товар був отриманий уповноваженою особою відповідача (ОСОБА_2) 24.01.2020.
Окрім цього, позивачем 21.01.2020 було здійснено відправку товару (опис: блок живлення) за експрес-накладною №59000480371636 оголошеною вартістю 200, 00 грн. на адресу відповідача ( в м. Корсунь-Шевченківський). Представником відповідача отримано товар 24.01.2020, про що свідчить підпис у відповідній графі експрес-накладної.
За таких обставин, з огляду на вірогідність поданих до матеріалів справи доказів, суд може достеменно дійти висновку, що між сторонами було досягнуто домовленості про укладення договору поставки у спрощений спосіб, оскільки додані до матеріалів справи експрес-накладні містять короткий опис найменування товару, його кількість, ціну та підтвердження отримання товару уповноваженою особою одержувача.
Судом встановлено, що 02.06.2020, позивач звернувся до відповідача (адреса в м. Корсунь-Шевченківський) з досудовою вимогою про сплату коштів у розмірі вартості поставленого товару, що, на думку позивача, становить 40 444, 80 грн. Докази надсилання досудової вимоги на адреси відповідача в м. Київ та м. Корсунь-Шевченківський наявні в матеріалах справи.
Однак, у зв'язку з тим, що кошти відповідачем сплачені не були, позивач просить стягнути з відповідача на його користь 41 570, 62 грн. заборгованості з яких: 40 444, 80 грн. - основного боргу; 600, 04 грн. - 3 % річних та 525, 78 грн. - інфляційних втрат у судовому порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи принцип змагальності сторін, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОПРО» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі статтею 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).
Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.
Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Як встановлено судом вище, між сторонами мало місце укладення правочину на поставку товару у спрощений спосіб.
У відповідності до ст. 712 ЦК України за договором поставки, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Також, відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити вартість товару. До відносин поставки неврегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (аналогічна норма міститься в ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
В якості доказів здійснення поставки на адресу відповідача, позивачем надано видаткову накладну № РН-0000009 від 21.01.2020, на якій, зокрема, відсутній підпис та відтиск печатки уповноваженої особи відповідача про отримання товару, що на переконання суду не є належним доказом підтвердження поставки товару на суму 40 444, 80 грн.
Натомість, з наявної в матеріалах справи експрес-накладної №59000480223856 перевізника ТОВ «Нова Пошта» вбачається, що 21.01.2020 позивач через особу повіреного за Договором доручення №20/01/2020-01 20.01.2020 здійснив відправку товару оголошеною вартістю 15 000, 00 грн. (опис: стабілізатори) на адресу відповідача обумовлену в Договорі доручення №20/01/2020-01 від 20.01.2020. Листом від 26.03.2020 ТОВ «Нова Пошта» повідомила повіреного про те, що вантаж за вище зазначеною накладною одержано представником відповідача (ОСОБА_2) 24.01.2020.
Окрім цього, з експрес-накладної №59000480371636 вбачається, що позивачем, також 21.01.2020 було здійснено відправку товару оголошеної вартості 200 грн. (опис: блок живлення) на адресу відповідача. З поданої копії експрес-накладної вбачається, що представником відповідача (ОСОБА_2) було отримано товар 24.01.2020.
Регулювання послуг наданих ТОВ «Нова Пошта» з організації перевезення відправлень та надання комплексу послуг, пов'язаних із перевезенням відправлень територією України здійснюється відповідно до Умов надання послуг ТОВ «НоваПошта» (надалі - Умови), які розміщені офіційному сайті ТОВ «НОВА ПОШТА» за посиланням https://novaposhta.ua/uploads/misc/doc/Terms_of_Service.pdf .
Так, згідно з п. 6.1. Умов, оголошена вартість - вартість відправлення, заявлена Відправником в експрес-накладній.
Оголошена вартість повинна дорівнювати реальній (ринковій) вартості відправлення (п. 6.2. Умов).
Таким чином, на підставі всебічно досліджених доказів, судом встановлено, що позивач здійснивши передачу товару, що є об'єктом поставки, до компанії-перевізника, а саме ТОВ «Нова пошта», уклав публічний Договір про надання послуг з організації перевезення відправлень, що розміщений на сайті перевізника за посиланням: https://novaposhta.ua/uploads/misc/doc/public_offer.pdf . З огляду на що, позивач повинен був дотримуватись, в тому числі п. 6.2. Умов надання послуг щодо зазначення в графі «оголошена вартість» реальну (ринкову) вартість відправлення.
У відповідності до інформації, яка зазначена в експрес-накладній №59000480223856, копія якої наявна в матеріалах справи, відправником є відповідальна особа повіреного з яким позивач уклав Договір доручення №20/01/2020-01 , адреса відправника: м. Запоріжжя, Відділення № 1; одержувачем є ТОВ «СПЕЦЕНЕРГОРЕСУРСИ» ОСОБА_2 , адреса: одержувача: м. Корсунь-Шевченківський, Відділення №1, Черкаська обл.; тип відправлення: вантаж, вага: 82 кг (фактична), місць: 3, опис: стабілізатори, оголошена вартість 15 000 грн. Згідно Листа ТОВ «НОВА Пошта» №05378 від 26.03.2020 зазначений вантаж отримано відповідачем 24.01.2020.
У відповідності до інформації, яка зазначена в експрес-накладній №59000480371636, копія якої наявна в матеріалах справи, відправником є ТОВ «БІОПРО» (позивач) , адреса відправника: м. Київ, Відділення № 66, вул. Сирецька, 9; одержувачем є ТОВ «СПЕЦЕНЕРГОРЕСУРСИ», адреса: одержувача: м. Корсунь-Шевченківський, Відділення №1, вул. Героїв Майдану, 12а, кількість місць: 1, фактична вага: 1 кг, об'ємна вага: 1 кг, повний опис відправлення: блок живлення, оголошена вартість 200 грн. Зазначений вантаж отримано представником одержувача (ОСОБА_2) 24.01.2020, про що свідчить підпис у відповідній графі ЕН.
Таким чином, суд критично оцінює твердження позивача викладені в заяві по суті про те, що загальна вартість поставленого товару відповідачеві становить 40 444, 80 грн., оскільки з наявних в матеріалах справи вірогідних доказів (експрес-накладних) на підтвердження такої поставки вбачається, що позивач, передаючи товар на відправлення компанії-перевізнику вказав оголошену вартість відправлення, яка має відповідати реальній вартості відправлення по двом накладним в сукупності 15 200, 00 грн.
В силу положень ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, положення якої кореспондується з ч. 1 ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до приписів ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 02.06.2020 була надіслана досудова вимога на адреси відповідача в м. Києві та м. Корсунь-Шевченківський про сплату заборгованості протягом 7 днів з дня отримання даної вимоги.
Однак, у зв'язку з тим, що у суду відсутні підстави вважати, що між сторонами було оформлено домовленості з поставки товару у вигляді єдиного письмового документу (договору), укладеного належним чином уповноваженими представниками сторін, а з наявних в матеріалів справи доказів на укладення договору поставки у спрощений спосіб не вбачається, що між сторонами було погоджено чіткий строк сплати вартості поставленого товару, суд дійшов висновку, що обов'язок відповідача зі сплати вартості поставленого товару настав з моменту отримання вимоги відповідачем.
З трекінгу відстеження поштових відправлень «Укрпошта» вбачається, що досудова вимога від 02.06.2020 була отримана відповідачем за адресою в м. Корсунь-Шевченківський 20.07.2020. Досудова вимога від 02.06.2020 за адресою відповідача в м. Київ останнім не отримана.
Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на що, за висновками суду обов'язок відповідача зі сплати вартості поставленого товару настав з 21.07.2020, а останнім днем сплати вартості поставленого товару є 28.07.2020, зв'язку з чим відповідач вважається таким, що прострочив зобов'язання в частині сплати вартості поставленого товару з 29.07.2020.
Враховуючи вище викладене, суд вважає помилковими висновки позивача про те, що відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання з 24.01.2020.
Окрім того, за висновками суду, станом на день звернення позивача з позовною заявою до Господарського суду міста Києва (28.07.2020) відповідач взагалі не порушив зобов'язання зі сплати вартості поставленого товару.
Таким чином, суд констатує, що відповідачем не було допущено порушення права позивача на отримання вартості поставленого товару, проте строк оплати настав в процесі розгляду справи та станом на момент винесення рішення відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Відповідно до п. 3 статті 236 ГПК України, судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеним статтею 2 ГПК України, з метою ЕФЕКТИВНОГО захисту ПОРУШЕНИХ прав позивача.
Доказів сплати вартості поставленого товару відповідачем суду не надано, з огляду на що, суд дійшов висновку про доведеність вимог в частині наявності заборгованості за поставлений товар у розмірі 15 200, 00 грн., відповідно позовні вимоги підлягають задоволенню в цій частині.
Одночасно, зі змісту позовної заяви вбачається, що за прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем було нараховано відповідачеві 3 % річних за користування коштами у сумі 600, 04 грн, а також інфляційні втрати у розмірі 525, 78 грн за період прострочення з 24.01.2020 по 22.07.2020.
Натомість, суд не вбачає підстав для задоволення зазначених вимог, з огляду на те, що за висновками суду викладеними вище, у визначений борговий період позивачем, а саме з 24.01.2020 по 22.07.2020 відповідач не вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, оскільки обов'язок зі сплати вартості поставленого товару виник лише з 21.07.2020.
Разом з тим, пунктом 1.12. Постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність про порушення грошових зобов'язань» господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Відтак, у зв'язку з тим, що суд не може збирати докази за власною ініціативою, а в силу принципів господарського судочинства, зокрема і принцип змагальності, саме на сторону покладається обов'язок здійснити розрахунок пені у відповідності до умов укладеного договору у спрощений спосіб, а також неможливість самостійного визначення та обґрунтування позовних вимог та їх розрахунків судом, замість позивача, оскільки саме на позивача вимогами процесу покладено такий обов'язок, заявлена позивачем до стягнення з відповідача сума 3 % річних та інфляційних втрат у сукупному розмірі 1125,82 грн. - задоволенню не підлягає.
Разом з тим, дослідивши подані позивачем докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд констатує наступне:
Пунктом 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, опис наданих робіт , платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено рішення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №372/1010/16-ц.
Однак, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, зокрема: Акту наданих послуг та платіжного доручення про оплату послуг Адвокатського об'єднання «КУРС-8».
З огляду на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесені витрати на професійну правничу допомогу, позовні вимоги в частині покладення на відповідача витрат на професійну правничу допомогу є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а отже покладаються на позивача.
Відповідно до приписів ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з пункту 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 15 200, 00 грн. як такі, що є доведеними та обґрунтованими, відповідачем у встановленому порядку не спростовані.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розмірі задоволених вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 73-77, 86, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОПРО» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦЕНЕРГОРЕСУРСИ» про стягнення 41 570,62 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СПЕЦЕНЕРГОРЕСУРСИ» (03040, м. Київ, вул. Бурмистенка, буд. 8/9, ідентифікаційний код: 36776936) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІОПРО» (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, буд. 8, ідентифікаційний номер:38259845) 15 200 (п'ятнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп. - основного боргу, 756 (сімсот п'ятдесят шість) грн. 72 коп. - судового збору.
3. У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 600, 04 грн. - 3 % річних та 525, 78 грн. - інфляційних витрат - відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Г. П. Бондаренко-Легких