Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,
E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua
"29" жовтня 2020 р. м. Житомир Справа № 906/1037/20
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Лозинської І.В.,
секретаря судового засідання Стретович Н.К.
без участі представників сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (м. Київ)
до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно - експлуатаційного комунального підприємства (Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинське)
про стягнення 54255,97 грн.
АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства про стягнення 54255,97 грн., з яких 38431,19 грн. пені, 7535,53 грн. 3% річних, 7145,94 грн. інфляційних втрат, 1134,31 грн. збитків, а також 2102,00 грн. судового збору.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на несвоєчасне виконання відповідачем оплати за переданий газ, чим порушено п. 6.1 укладеного між сторонами договору постачання природного газу № 5282/18-БО-10 від 04.10.2018.
Ухвалою від 03.09.2020 господарський суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі; постановив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням без виклику сторін; призначив засідання суду для розгляду справи по суті на 01.10.2020 о 16:30.
25.09.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву вих. № 133-ГП/20, від 24.09.2020 із обгрунтуванням заперечення проти позовних вимог, оскільки станом на вересень 2019 року відповідач повністю розрахувався в повному обсязі за поставлений газ; підприємство не є кінцевим споживачем природного газу, а виробляє теплову енергію, яка подається в даному випадку бюджетним установам/ організаціям; відповідач знаходиться в тяжкому фінансовому становищі та має значну кількість зобов'язань перед третіми особами, в тому числі перед позивачем за зобов'язаннями на поставку природного газу в поточному році, тому вважає ситуацію винятковою; крім того, заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 90% з відповідним обгрунтуванням щодо цього (а. с. 95 - 101).
Ухвалою від 01.10.2020 господарський суд призначив засідання суду для розгляду справи та клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 29.10.2020 о 10:30; витребував у позивача письмовий відзив на клопотання відповідача про зменшення розміру пені а також перевірити розрахунок заявлених до стягнення сум.
26.10.2020 до суду електронним зв'язком від позивача надійшли такі документи:
- заперечення щодо клопотання відповідача про зменшення неустойки від 26.10.2020, вих. №39/5-2786-20 в якому, серед іншого, зазначено, що збитковість підприємства не є винятковою обставиною для розміру неустойки; щодо розрахунку суми інфляційних втрат вказано, що нарахування інфляційних втрат за наступний період здійснюється з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього періоду (а. с. 106 - 108);
- заява про розгляд справи без участі позивача (а. с. 111).
В засідання суду представник відповідача не прибув.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -
1. Фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин.
04.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник, позивач) та Новогуйвинським виробничим житловим ремонтно - експлуатаційним комунальним підприємством (далі - споживач, відповідач) укладено договір № 5282/18-БО-10 постачання природного газу (далі - договір) (а. с. 12-21).
Згідно з п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями (п. 1.2 договору).
Пунктом 1.3 договору встановлено, що необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в п. 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно.
Відповідно до п. 2.1 договору (у редакції додаткової угоди від 20.03.2019) постачальник передає споживачу у березні 2019 замовлений обсяг природного газу в кількості 35,904 тис. куб. м.
Відповідно до п. 2.4 договору допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом відповідного періоду постачання газу в розмірі +- 5 відсотків від підтвердженого постачальником планового обсягу (номінацій) без узгодження сторін. Підписаний сторонами акт приймання-передачі природного газу, відповідно до цього договору, вважається узгодженням сторонами загального обсягу переданого газу у відповідному періоді постачання газу.
Пунктом 3.7 договору передбачено, що приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному періоді постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному періоді постачання встановлюється шляхом складення добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Пунктом 5.2 договору встановлено, що ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором на дату його укладання становить 7907,20 грн., крім того, ПДВ - 20%. Усього до сплати разом з ПДВ - 9488,64 грн.
Відповідно до п. 6.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
До договору між сторонами укладено такі додаткові угоди (а. с. 22 - 38): №1 від 19.10.2018; №2 від 27.10.2018; №3 від 01.11.2018; №4 від 28.11.2018, якою викладено у новій редакції договір постачання природного газу від 04.10.2018 № 5282/18-БО-10; №5 від 15.03.2019; №6 від 20.03.2019; №7 від 29.03.2019; №8 від 22.04.2019.
В матеріалах справи є такі акти приймання-передачі природного газу (а.с. 39-45): від 30.04.2019 - на суму 26398,66 грн.; від 31.03.2019 - на суму 231556,91 грн.; від 28.02.2019 - на суму 273788,77 грн.; від 31.01.2019 - на суму 379091,57 грн.; від 31.12.2018 - на суму 345524,58 грн.; від 30.11.2018 - на суму 298982,72 грн.; від 31.10.2018 - на суму 67340,88 грн.
Станом на дату звернення до суду з вказаною позовною заявою борг за отриманий природний газ у відповідача відсутній.
Оскільки відповідачем здійснювалась несвоєчасно оплата за переданий природний газ, позивач подав позов про стягнення 54255,97 грн., з яких, 38431,19 грн. пені, 7535,53 грн. 3% річних, 7145,94 грн. інфляційних втрат, 1134,31 грн. збитків.
Відповідач проти позову заперечив, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву вих. № 133-ГП/20, від 24.09.2020 (а. с. 95 -101).
2. Норми права (нормативно-правові акти), які застосував господарський суд.
За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
У ч. 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Також судом досліджено, що Закон України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" від 03.11.2016 № 1730-VIII, який набрав чинності 30.11.2016, до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.
3. Щодо обгрунтованності позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 7154,94 грн. та 3% річних у сумі 7535,53 грн.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Поряд з цим, суд зазначає, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, інфляційні втрати та три відсотки річних підлягають стягненню на підставі закону як вид відшкодування за завдані втрати незалежно від укладення договору та не є штрафними санкціями, право на нарахування яких виникає у зв'язку з невиконанням або несвоєчасним виконанням зобов'язань за договором.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Інфляційні нарахування та 3 % річних на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
3.1. Позивач заявив до стягнення з відповідача 7154,94 грн. інфляційних втрат.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція)
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в інформаційно-пошуковій системі "Законодавство" і "Ліга" (п. 3.2. Постанови Пленуму ВГС України № 14 від 17.12.2013).
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перерахунок інфляційних втрат з березня 2019 року по серпень 2019, суд вважає, що розмір інфляційних втрат за вказаний період становить 4228,84 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 2926,10 грн. інфляційних слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням приписів чинного законодавства України.
3.2. Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 7535,53 грн. 3% річних.
Перевіривши за допомогою правового порталу України "Ліга Закон" - "Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій" розрахунок 3% річних, нарахованих за такі періоди, відповідно:
- з 27.11.2018 по 29.11.2018 - на борг у розмірі 67340,88 грн. - 16,60 грн.;
- з 26.12.2018 по 27.12.2018 - на борг у розмірі 298982,72 грн. - 49,15 грн.;
- з 26.01.2019 по 30.01.2019 - на борг у розмірі 345524,58 грн. - 142,00 грн.;
- з 26.02.2019 по 27.03.2019 - на борг у розмірі 379091,57 грн. - 934,75 грн.;
- з 28.03.2019 по 30.05.2019 - на борг у розмірі 290000,00 грн. - 1525,48 грн.;
- з 26.03.2019 по 31.07.2019 - на борг у розмірі 273788,77 грн. - 2880,41 грн.;
- з 26.04.2019 по 31.07.2019 - на борг у розмірі 231556,91 грн. - 1846,11 грн.;
- з 28.05.2019 по 31.07.2019 - на борг у розмірі 26398,66 грн. - 41,03 грн., суд вважає, що правомірно нарахованими є 3% річних у розмірі 7535,53 грн., тому заявлена сума підлягає задоволенню.
4. Щодо обгрунтованості позовних вимог в частині стягнення 38431,19 грн. пені.
Пунктом 7.2 договору (в редакції додаткової угоди від 28.11.2018 № 4) визначено, що у разі прострочення споживачем оплати згідно з п. п. 5.1, 5.6 договору, він зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.
Згідно із ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У ч. 1 ст. 546 ЦК України також зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Відповідно до ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України і ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996 № 543/96-ВР (зі змінами) платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Перевіривши за допомогою вищевказаного правового порталу України "Ліга Закон" розрахунок пені за такі періоди, відповідно:
- з 27.11.2018 по 29.11.2018 - на борг у розмірі 67340,88 грн. - 84,68 грн.;
- з 26.12.2018 по 27.12.2018 - на борг у розмірі 298982,72 грн. - 250,65 грн.;
- з 26.01.2019 по 30.01.2019 - на борг у розмірі 345524,58 грн. - 724,18 грн.;
- з 26.02.2019 по 27.03.2019 - на борг у розмірі 379091,57 грн. - 4767,21 грн.;
- з 28.03.2019 по 30.05.2019 - на борг у розмірі 290000,00 грн. - 7779,95 грн.;
- з 26.03.2019 по 31.07.2019 - на борг у розмірі 273788,77 грн. - 14690,08 грн.;
- з 26.04.2019 по 31.07.2019 - на борг у розмірі 231556,91 грн. - 9415,17 грн.;
-з 28.05.2019 по 31.07.2019 - на борг у розмірі 26398,66 грн. - 719,27 грн., суд вважає, що правомірно нарахованою є пеня у розмірі 38431,19 грн., тому заявлена сума пені підлягає задоволенню.
5. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені до 90 %, яке викладено у відзиві на позовну заяву вих. № 133-ГП/20, від 24.09.2020 (а. с. 95).
Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи та судовою практикою, тому судом не приймається з огляду на загальне правило закріплене у ч. 1 ст. 625 ЦК України, згідно з яким боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином. За ч. 2 цієї ж статті кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Аналогічна норма щодо обов'язковості виконання зобов'язання його сторонами закріплена у ст. 526 Цивільного кодексу України.
Вирішуючи справу, суд прийшов до висновку, що до стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат призвело затягування і зволікання відповідачем із виконанням своїх договірних обов'язків.
6. Висновок господарського суду за результатами розгляду позовної заяви.
Судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати позивачу за отриманий природний газ, в обумовлений договором строк.
За ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на загальну суму 50195,56 грн., з яких 38431,19 грн. пені, 7535,53 грн. 3% річних та 4228,84 грн. інфляційних втрат.
В частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 2926,10 грн. слід відмовити.
7. Розподіл судових витрат між сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розподіл судових витрат врегульовано ст.129 ГПК України, згідно з п. 2 ч. 1 якої судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим, ч. 9 ст. 129 ГПК України унормовано, що, зокрема, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Враховуючи викладене, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно - експлуатаційного комунального підприємства (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинське, вул. Миру, 15; код ЄДРПОУ 30273396) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720):
- 38431,19 грн. пені;
- 7535,53 грн. 3% річних;
- 4228,84 грн. інфляційних втрат;
- 2102,00 грн. судового збору.
3. Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2926,10 грн. інфляційних втрат.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 03.11.20
Суддя Лозинська І.В.
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу та на електронну пошту: ngu@naftogaz.com
3 - відповідачу та на електронну пошту: 466319@ukr.net