03.11.2020 року м.Дніпро Справа № 912/2012/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Вечірко І.О. (доповідач)
судді Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.
розглянувши без повідомлення учасників провадження у справі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2020 року (повний текст підписано 03.08.2020 року)
у справі № 912/2012/20 (суддя - Поліщук Г.Б., м. Кропивницький)
за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ
до Комунального підприємства "Тепроенергетик", м. Кропивницький
про стягнення 95 677,13 грн.
1. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "Теплоенергетик" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пеню у розмірі 39 996,17 грн., 15 684,78 грн. 3 % річних, 2 102,00 грн. судового збору. Відмовлено в задоволенні позовних вимог в іншій частині.
Задовольняючи частково позов господарський суд виходив з того, що відповідач неналежно виконував умови Договору постачання природного газу №5323/18-БО-18 від 08.10.2018 року в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого природного газу. Господарський суд визнав обґрунтованим наданий позивачем розрахунок пені, але задовольнив клопотання відповідача та зменшив розмір стягуваної пені на 50%.
2. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи учасників справи.
Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2020 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позовні вимоги задовольнити, судові витрати відшкодувати за рахунок відповідача.
2.1. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погоджується з рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2020 року у справі №912/2012/20 в частині зменшення пені і вважає, що рішення прийняте в цій частині з неправильним застосуванням норм матеріального права. Матеріали справи не містять жодних доказів, які б свідчили про відсутність коштів на рахунках, відсутність майна, загрозу банкрутства відповідача тощо. Проаналізувавши фінансові документи відповідача, зокрема-баланс станом на кінець 2019 року, позивач звертає увагу на декілька показників: відсутність дебіторської заборгованості за розрахунками з державою (враховуючи період постачання природного газу кінець 2018-2019 рік це ставить під сумнів аргументацію відповідача щодо заборгованості держави по субвенціям); наявність коштів на рахунках у банках; наявність майна (основних засобів); наявність товару тощо. Не містять матеріали справи і будь-яких доказів проведення відповідачем судової/позасудової роботи з контрагентами щодо прискорення розрахунків за отриманий товар, а відтак відсутні будь-які докази вчинення з боку відповідача усіх належних дій для прискорення розрахунків, покращення фінансового стану підприємства. Сам лише факт наявності заборгованості контрагентів не може слугувати підставою для послаблення відповідальності за відсутності доказів вчинення усіх належних дій для усунення негативних наслідків. Не є належною та достатньою підставою для зменшення пені і посилання відповідача на невідповідність тарифів. Дане твердження має декларативний характер та не доведене належними доказами. У разі наявності порушених прав та інтересів відповідач не позбавлений права на захист у передбаченому законодавством порядку його прав та інтересів. Відповідач не надав суду жодної інформації щодо будь-яких заходів для усунення спірних нормативів. Однією з обов'язкових умов застосування ст. 233 ГК України є дослідження судом майнового стану сторін- і боржника, і кредитора, обставини, що обумовили прострочення. Судом також не враховано, що відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан НАК "Нафтогаз України" за 6 місяців 2019 року торгова дебіторська заборгованість (а основним видом діяльності підприємства є продаж газу) становила 57 910 млн. грн. Торгова кредиторська заборгованість за 6 місяців 2019 року становила 8 376 млн. грн., відстрочені податкові зобов'язання складають 37 629 млн. грн. Розмір короткострокових позик складає 31 834 тис. грн., довгострокових - 4 696 млн. грн. Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018років. Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
2.2. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі.
Відповідач наданим йому процесуальним правом не скористався та не направив на адресу суду відзив на апеляційну скаргу, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду судового рішення.
3. Апеляційне провадження.
3.1. Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 31.08.2020р. відкрито апеляційне провадження у справі, постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати без повідомлення учасників провадження у справі за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.11.2020 року у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Кузнецова В.О. для розгляду даної справи визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Вечірко І.О. (доповідач), судді Верхогляд Т.А., Чередко А.Є.
3.2. Фактичні обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
08.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством "Теплоенергетик" (Споживач) укладено договір постачання природного газу №5323/18-БО-18 (далі - Договір) (а.с. 9-18), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах Договору.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №226 від 06.03.2019 постановлено змінити тип публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з публічного на приватне та перейменування його в акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
За пунктом 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2018 по 17 жовтня 2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 531 тис. куб. метрів.
Додатковими угодами №2 від 31.10.2018 , №3 від 02.11.2018, №4 від 29.11.2018, №6 від 20.03.2019, №8 від 22.04.2019 до Договору змінено період та обсяг постачання природного газу.
Згідно з п. 3.1. Договору постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований природний газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Згідно умов Договору, приймання-передача природного газу оформлюється актом приймання-передачі (пункт 3.7).
Відповідно до п. 4.1. Договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 та Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2493.
Оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. (пункт 6.1.).
Сторонами підписано Додаткові угоди до Договору №1 - №8 (а.с. 19-35).
Додатковою угодою № 4 від 29.11.2018 сторони змінили строк дії Договору, передбачивши, що Договір діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (а.с. 31).
На виконання умов Договору позивачем за період з жовтня 2018 року по квітень 2019 року передано відповідачу природний газ на загальну суму 47 700 314,17 грн, про що складено акти приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2018 на загальну суму 991 126,40 грн, від 30.11.2018 на суму 6 549 433,01 грн, від 31.12.2018 на суму 9 678 459,31 грн, від 31.01.2019 на суму 10 884 648,89 грн, від 28.02.2019 на суму 9 156 853,92 грн, від 31.03.2019 на суму 7 522 860,97 грн, від 30.04.2019 на суму 2 916 931,67 грн (а.с. 36, 42-47).
Вказані акти підписано обома сторонами без зауважень.
Згідно розрахунку і наданих позивачем до справи виписок з банківського рахунку, оплата за отриманий природний газ здійснена КП "Теплоенергетик" з порушенням договірних строків оплати (а.с. 49-53).
У зв'язку з порушенням строків оплати позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 79 992,35 грн і 15 684,78 грн 3% річних та звернувся до господарського суду з відповідним позовом.
3.3. Оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
3.3.1. Юридична оцінка доводів апеляційної скарги і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (частина 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне.
В апеляційній скарзі позивач оскаржує рішення господарського суду в частині відмови у стягненні 39 996, 18 грн. пені (зменшення суми нарахованої пені на 50%).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
В силу вимог частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У п. 7.2 Договору (з урахуванням додаткової угоди №4 від 29.11.2018) сторони узгодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1., 5.6. цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд встановив, що він є арифметично правильним, відповідає умовам договору та чинному законодавству, а сума пені становить 79 992,35 грн.
В той же час господарський суд врахував, що у відзиві на позовну заяву відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 1 000,00 грн. При цьому, відповідач вказав, що несвоєчасна оплата за використаний природний газ виникла внаслідок не внесення споживачами плати за отримані послуги теплопостачання.
Станом на 01.03.2020 дебіторська заборгованість перед КП "Теплоенергетик" складає 287616,4 тис. грн, що підтверджується довідкою про дебіторську заборгованість від 17.03.2020 №13/568/03 (а.с. 95). Водночас, КП "Теплоенергетик" постійно проводиться претензійно-позовна робота щодо зменшення дебіторської заборгованості.
У клопотанні відповідач зазначає, що підприємство має стратегічне значення для міста Кропивницького, оскільки від його ефективного функціонування залежить безперебійне постачання тепла мешканцям міста в опалювальний сезон.
КП "Теплоенергетик" самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунки зі спеціальним режимом використання, та оплати із таких рахунків відповідних послуг, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів.
Грошові кошти, які спрямовуються на поточний рахунок КП "Теплоенергетик" складають приблизно 15% від загального обсягу сплачених коштів споживачами і використовуються підприємством на першочергову виплату заробітної плати робітникам, податків, зборів, обов'язкових платежів та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг.
Необхідність зменшення пені на думку відповідача зумовлена також економічною необґрунтованістю тарифу підприємства на послуги з теплопостачання та заборгованістю по пільгам та субсидіям на оплату послуги з теплопостачання, що надані населенню. Так, обсяг заборгованості різниці в тарифах на теплову енергію, що надані бюджетним організаціям станом на 01.12.2019 складає: 48609273,39 грн; обсяг заборгованості по пільгам на оплату послуги з теплопостачання, що надані населенню станом на 01.12.2019 складає: 22299,85 грн; обсяг заборгованості по субсидіям на оплату послуги з теплопостачання, що надані населенню станом на 01.12.2019 складає: 1033806,44 грн, що підтверджується довідкою щодо заборгованості перед КП "Теплоенергетик" від 17.03.2020 №13/569/03 (а.с. 96).
Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. Водночас, судом повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з приписами частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення виконання; наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам; поведінки винної особи, тощо.
Разом з тим, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України) та засадах господарського судочинства, визначених статтею 2 ГПК України .
Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 27.03.2019 у справі №912/1703/18.
При розгляді заявленого відповідачем у справі клопотання про зменшення нарахованої позивачем пені, господарський суд врахував, що КП "Теплоенергетик" є підприємством, яке надає послуги з централізованого теплопостачання на території м. Кропивницький та селища Нового, а отже основним джерелом доходів такого підприємства є кошти, що надійшли за наданні послуги з теплопостачання.
Нормами ст. 19-1 Закону України "Про теплопостачання" встановлено, що оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ гарантованим постачальником, здійснюється споживачами теплової енергії та теплопостачальними організаціями, які купують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання, які відкривають теплопостачальні та теплогенеруючі організації для зарахування коштів, у тому числі від теплопостачальних організацій, які отримують теплову енергію для її подальшого постачання споживачам, в уповноваженому банку. Оплата теплової енергії шляхом перерахування коштів на інші рахунки забороняється. Кошти, що надійшли на рахунки із спеціальним режимом використання, перераховуються банками згідно з порядком розподілу коштів, затвердженим Кабінетом Міністрів України, виключно на рахунок: гарантованого постачальника; теплогенеруючої організації; теплопостачальної організації; теплотранспортуючої організації. На кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, не може бути звернено стягнення за зобов'язаннями гарантованого постачальника, теплогенеруючих, теплопостачальних та теплотранспортуючих організацій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 № 217 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов'язки.
Відповідно до вказаного Порядку уповноважений банк здійснює відповідно до реєстру нормативів розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів теплопостачальних і теплогенеруючих організацій та споживачів, і перерахування коштів на рахунки з урахуванням вимог пунктів 14 - 26 цього Порядку.
Згідно п. 14 Порядку, у разі коли теплопостачальна або теплогенеруюча організація здійснює продаж теплової енергії та/або надання комунальних послуг з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води та самостійно виробляє всю необхідну для цього теплову енергію, кошти, що надійшли на спеціальний рахунок, відкритий теплопостачальною або теплогенеруючою організацією, як плата за теплову енергію та/або надані комунальні послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води від споживачів, розподіляються згідно з нормативами, розрахованими відповідно до пунктів 15 - 26 цього Порядку, і перераховуються в частині вартості, зокрема, послуг з транспортування природного газу (якщо теплопостачальна або теплогенеруюча організація має чинний договір на транспортування природного газу з оператором газотранспортної системи) - на рахунок оператора газотранспортної системи.
З урахуванням наведених норм законодавства суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що КП "Теплоенергетик" - відповідач у справі, самостійно не визначає порядок розподілу коштів, які надійшли на його рахунок зі спеціальним режимом використання, та оплата із такого рахунку відповідних послуг, залежить від розміру коштів, які надійшли від споживачів.
Аналогічна правова позиція висловлена в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.01.2020р. у справі №912/684/19.
Згідно наданої відповідачем інформації, що міститься в матеріалах справи грошові кошти, що надходять від споживачів теплової енергії на спеціальні рахунки відкриті в АТ "Ощадбанк" для зарахування коштів, автоматично перераховуються на користь НАК "Нафтогаз України" згідно алгоритму розподілу коштів, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Господарським судом також прийнято до уваги той факт, що відповідачу необхідні грошові кошти на виплату заробітної плати працівникам та на підтримання технологічного процесу виробництва теплової енергії з метою забезпечення своєчасного та належного надання відповідних послуг, тоді як згідно довідки від 17.03.2020 № 13-569/03 обсяг заборгованості різниці в тарифах на теплову енергію, що надані бюджетним організаціям станом на 01.03.2020 складає: 48609273,39 грн; обсяг заборгованості по пільгам на оплату послуги з теплопостачання, що надані населенню станом на 01.03.2020 складає: 31585,9 грн; обсяг заборгованості по субсидіям на оплату послуги з теплопостачання, що надані населенню станом на 01.03.2020 складає: 1033806,44 грн (а.с. 96). А, згідно довідки про дебіторську заборгованість від 17.03.2020 № 13-/568/03, заборгованість перед КП "Теплоенергетик" станом на 01.03.2020 складає 287616,4 тис. грн (а.с. 95).
Судом враховано, що стягнення з боржника штрафних санкцій спрямоване на дотримання договірної дисципліни і має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора, а сплата надмірно великих штрафних санкцій зачіпатиме не лише майнові інтереси відповідача, а й, зокрема, можливість вчасного та якісного надання населенню відповідних послуг.
Діяльність позивача та відповідача, як суб'єктів ринку природного газу, провадиться за принципом забезпечення захисту прав та інтересів споживачів природного газу. У відносинах між сторонами відповідач є споживачем природного газу, а у відносинах з населенням та організаціями - постачальником теплової, електроенергії, тому суд враховує не лише майнові, але й інші інтереси сторін спору.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами позивача про те, що несвоєчасність оплати його контрагентами погіршує фінансове становище, впливає на своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів. Проте, суд першої інстанції прийняв до уваги, що позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Судом зазначено, що АТ НАК "Нафтогаз України", як підприємство державного сектору економіки, є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави.
Таким чином, судом враховано у тому числі інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Твердження АТ НАК "Нафтогаз України" про те, що зменшення судом першої інстанції пені, що підлягає стягненню з відповідача на 50% суперечить положенням статті 233 Господарського кодексу України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи судом апеляційної інстанції та спростовуються наведеним вище.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що місцевий господарський суд, дотримався принципів справедливості, пропорційності у господарському судочинстві, збалансованості інтересів сторін та правомірно задовольнив клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 50%.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення судом пені на 50% та задоволення позовних вимог в частині стягнення 39 996,17 грн пені та відмову у стягненні іншої частини пені.
3.3.2. Висновки апеляційного господарського суду за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на зазначене та відсутність порушень норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення судом першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та залишення без змін рішення місцевого господарського суду від 31.07.2020 року в частині відмови у стягненні пені у розмірі 39 996, 18 грн.
3.3.3. Розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 275-282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Кіровоградської області від 31.07.2020 року у справі №912/2012/20 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 39 996, 18 грн. - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження та строки на касаційне оскарження судових актів врегульовані статтями 287-288 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя _________________ І.О. Вечірко
Суддя _________________ Т.А. Верхогляд
Суддя _________________ А.Є. Чередко