вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"27" жовтня 2020 р. Справа№ 910/5402/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Мартюк А.І.
Зубець Л.П.
при секретарі судового засідання Позюбан А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020
у справі № 910/5402/20 (суддя Морозов С.М.)
за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко"
про стягнення 251 293,11 грн
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" про стягнення суми пені та штрафу в розмірі 251 293,11 грн, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №УБГ4/015-19 від 08.01.2019 з вчасної поставки товару.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі № 910/5402/20 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Данко" на користь АТ "Укргазвидобування" пеню в розмірі 170 927,17 грн, штраф в розмірі 80 365,94 грн та судовий збір в розмірі 3 769,40 грн.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши обставини прострочки виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки, керуючись приписами ст. ст. 525, 526, 530, 610, 625 ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Данко" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі № 910/5402/20 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи з порушення норм матеріального і процесуального права. На переконання апелянта, судом не було наведено достатніх і аргументованих висновків щодо встановлення фактів порушення відповідачем зобов'язань.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.08.2020 року, справу № 910/5402/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О.( головуючий ), Мартюк А.І., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2020 у справі № 910/5402/20 поновлено ТОВ "Данко" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Данко" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020; запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання та повідомлено строки на їх подання.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 розгляд справи призначено на 14.09.2020.
В межах встановлених судом процесуальних строків від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач зазначає, що апеляційна скарга не містить конкретизації які саме докази не були досліджені судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення. На думку позивача, апелянт у своїй скарзі лише обмежився загальними посиланнями на порушення судом норм права.
Судове засідання, що було призначене на 14.09.2020, не відбулось у зв'язку з перебуванням головуючої судді Алданової С.О. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 розгляд справи призначено на 27.10.2020.
26.10.2020 від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до результатів розгляду справи № 910/15339/20, в рамках якої вирішується питання щодо наявності підстав для визнання недійсним умов договору поставки, зокрема, п. 7.9 договору, на підставі якого позивачем у даній справі нараховано неустойку.
З урахуванням вищенаведеного, відповідач вважає, що наявні об'єктивні причини неможливості розгляду цієї справи до вирішення вищенаведеного спору, а тому, на думку апелянта, провадження підлягає зупиненню на підставі ст. 227 ГПК України.
Колегія суддів, розглянувши доводи заявленого клопотання про зупинення, заслухавши пояснення представника відповідача, відмовляє у його задоволенні, оскільки зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти) щодо наявності/відсутності підстав для нарахування штрафних санкцій.
При цьому, судом враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, що викладена в постанові від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010, згідно якої в ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Оскільки на час перегляду справи в апеляційному порядку презумпцію правомірності умов договору поставки щодо наявності у позивача права на нарахування неустойки не спростовано, а відкриття провадження у справі № 910/15339/20 не є безумовною підставою для задоволення позову, судова колегія не вбачає об'єктивної неможливості розгляду спору у цій справі.
Представник відповідача в судовому засіданні 27.10.2020 вимоги своєї апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог.
Представник позивача в судовому засіданні 27.10.2020 заперечив проти доводів апелянта та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.
08.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Данко» (постачальник за договором, відповідач у справі) та Акціонерним товариством «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз» (покупець за договором, позивач у справі) було укладено договір поставки №УБГ4/015-19 (далі - договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, постачальник зобов'язується поставити покупцеві сіль кам'яну для промислового переробляння (далі - товар), зазначену в специфікації, що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити такий товар.
Відповідно до п. 1.2. договору, найменування/асортимент товару, одиниця виміру, кількість, ціна за одиницю товару та загальна ціна договору вказується у специфікації, яка є Додатком №1 до договору та є його невід'ємною частиною. Строк поставки товару визначається графіком поставки товару, який є Додатком №3 до договору та є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 3.1. договору, ціна цього договору вказується в специфікації в гривнях з урахуванням ПДВ або в іноземній валюті без урахування ПДВ (якщо постачальник є нерезидентом).
Загальна ціна договору визначається загальною вартістю товару, вказаного в специфікації до цього договору (п. 3.2. договору).
У п. 4.1. договору визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред'явлення постачальником рахунку на оплату (інвойсу) та підписаного сторонами Акта приймання-передачі товару або видаткової накладної, шляхом перерахування на рахунок постачальника, на умовах зазначених у специфікації або з урахуванням умов, передбачених п. 3.4. цього Договору.
Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації та графіку поставки до цього договору.
Відповідно до п. 5.2. договору, датою поставки товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку №4 до цього договору, який є його невід'ємною частиною (для нерезидентів) або видаткової накладної. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акта приймання-передачі товару або видаткової накладної.
За змістом п. 6.3.1. договору, постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
Згідно з п. 7.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором.
Відповідно до п. 10.1. Договору, він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін (за наявності), за умови надання постачальником забезпечення виконання своїх зобов'язань по договору, які відповідають вимогам, вказаним у п. 10.2. цього Договору і діє до повного виконання сторонами зобов'язань.
Специфікацією №1 від 06.09.2018 визначено поставку товару - сіль кам'яна для промислової переробки у загальній кількості 1156 тон, загальною вартістю разом з ПДВ - 1 655 997,74 грн зі строком оплати - по факту поставки протягом 30 календарних днів з дати постачання товару.
Згідно визначеного в додатку № 3 від 08.01.2019 до договору графіку поставки товару (а.с. 28), відповідач зобов'язався здійснити доставку в такому порядку: 340 т. на протязі 60 днів з моменту підписання договору; 408 т. на протязі 90 днів з моменту підписання договору; 408 т. на протязі 120 днів з моменту підписання договору.
На виконання умов договору відповідачем здійснено поставку товару, що підтверджується видатковими накладними №РН-0000001 від 18.01.2019, №РН-0000002 від 21.01.2019, №РН-0000003 від 21.02.2019, №РН-0000004 від 25.02.2019, №РН-0000019 від 21.05.2019, №РН-0000032 від 03.06.2019, №РН-0000054 від 25.07.2019.
Оскільки відповідач виконав свої зобов'язання з порушенням строку поставки, АТ "Укргазвидобування" пред'явлено позов у даній справі про стягнення з ТОВ «Данко» неустойки, нарахованої в порядку п. 7.9 договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до ст. 173 ГК України, що кореспондується зі ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дослідивши зміст договору №УБГ4/015-19 від 08.01.2019, який укладений між ТОВ «Данко» та АТ «Укргазвидобування» в особі філії Бурове управління «Укрбургаз», колегія суддів встановила, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, правове регулювання якого здійснюється за правилами норм Цивільного, Господарського кодексів України та інших нормативно-правових актів.
Відповідно до ч. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 ст. 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Згідно з статтями 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частинами 1 і 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Місцевим господарським судом на підставі визначених в додатку № 3 від 08.01.2019 до договору графіку поставки товару (а.с. 28) вірно встановлено, що відповідач зобов'язаний був поставити товар в строки: 340 т. відповідач мав поставити до 09.03.2019 року, 408 т. - до 08.04.2019 року та 408 т. - до 08.05.2019 року.
Відповідачем ні в суді першої інстанції, а не під час апеляційного перегляду даної справи, належними і допустимим доказами не спростовано того, що поставка товару за видатковими накладними №РН-0000019 від 21.05.2019, №РН-0000032 від 03.06.2019, №РН-0000054 від 25.07.2019 здійснена відповідачем з порушенням строків, визначених сторонами в додатку. Товар на суму 766002,44 грн відповідачем не поставлено.
Оскільки факт наявності прострочення виконання договірного зобов'язання з поставки ТОВ «Данко» товару в строк визначений умовами договору підтверджується матеріалами справи, судова колегія вважає, що відповідач є таким що допустив порушення договірних зобов'язань, а тому наявні підстави для застосування встановленої законом та договором відповідальності.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Нормами ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною 6 статті 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Сторонами в п. 7.9 договору узгоджено, що у разі невиконання постачальником взятих на себе зобов'язань з поставки товару у строки, зазначені в графіку поставки товару до даного договору, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару.
Північний апеляційний господарський суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок позовних вимог, погоджується із висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача 170927,17 грн пені та 80365,94 грн штрафу, оскільки вказані нарахування є арифметично вірними та такими, що відповідають матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом не було наведено достатніх і аргументованих висновків щодо встановлення фактів порушення відповідачем зобов'язань відхиляються апеляційною інстанцією як необґрунтовані та, відповідно, вони не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.
Таким чином, аргументація апеляційної скарги щодо прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, - не знайшла свого підтвердження під час перегляду справи Північним апеляційний господарським судом.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі № 910/5402/20 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Данко" на рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі №910/5402/20 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.06.2020 у справі №910/5402/20 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Данко".
4. Справу №910/5402/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді А.І. Мартюк
Л.П. Зубець
Повний текст постанови складено 02.11.2020