вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" жовтня 2020 р. Справа№ 910/12527/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Копитової О.С.
суддів: Суліма В.В.
Грека Б.М.
за участю секретаря судового засідання: Гуньки О.В.
у присутності представників сторін згідно протоколу судового засідання
від 20.10.2020 року
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центренерго"
на рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2020 року
(повний текст складено 04.06.2020 року)
у справі №910/12527/19 (суддя Плотницька Н.Б.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест Трейдінг"
до публічного акціонерного товариства "Центренерго"
про стягнення 5 193 435,68 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.05.2020 року по справі №910/12527/19 позов задоволено повністю. Стягнуто з публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест Трейдінг" 4 887 366,92 грн. основної заборгованості, 286 224,84 грн. вартості доставки вугілля, 16 867,33 грн. пені та 2 976,59 грн. 3% проценти річних та витрати по сплаті судового збору у розмірі 77 901,54 грн.
Не погоджуючись з винесеним рішенням суду першої інстанції, публічне акціонерне товариство "Центренерго" подало апеляційну скаргу на рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2020 року по справі №910/12527/19, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу в частині задоволення позовних вимог за основною заборгованістю та вартості доставки вугілля скаржник зазначає, що вважає рішення, в частині стягнення заборгованості у сумі 5 173 591,76 грн. за Договором №111/15 від 29.03.2020 року таким, що прийняте з грубим порушенням норм процесуального права та невірним застосуванням норм матеріального права.
Апелянт вказує, що позивачем під час виконання своїх зобов'язань було допущено виконання зобов'язання по поставці вугілля з порушенням строків поставки, зокрема на адресу вантажоотримувача покупця Вуглегірську ТЄС у кількості 1 854,29 тон у липні 2019 року було здійснено постачання з затримкою строків постачання на 78 календарних днів, що підтверджується підписаними сторонами Актом приймання-передачі вугільної продукції № 36-УДІТ від 18.07.2019 року, в зв'язку з чим у відповідності до ч. 3 ст. 538 Цивільного кодексу України апелянт призупинив виконання своїх обов'язків по договору.
Крім того, скаржник зазначає, що при укладенні договору поставки вугілля від 29.03.2019 року №111/15 публічне акціонерне товариство "Центренерго" розраховувало, що товариство з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест Трейдінг" поставить якісне вугілля, яке відповідатиме встановленим стандартам, технічних умовам та технічній документації. Натомість, на підставі вищевказаного договору було поставлено неякісне вугілля, яке не відповідає встановленим стандартам, технічним умовам та технічній документації.
Враховуючи вищевикладене, скаржник вважає поставку неякісного вугілля за Договором поставки вугілля істотними порушеннями зазначеного договору, що відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України є підставою для його розірвання в судовому порядку.
Таким чином, на думку скаржника суд першої інстанції в неповному обсязі з'ясувавши обставини справи, зокрема, щодо підтвердження матеріалами справи виконання позивачем взятих зобов'язань за Договором від 29.03.2019 року №111/15 дійшов неправомірного висновку про задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест Трейдінг" у розмірі 5 173 591,76 грн.
При цьому, скаржник не погоджується з прийнятим рішенням в частині стягнення штрафних санкцій у сумі 16 867,33 грн. та 3% річних у сумі 2 976,59 грн.
Скаржник вважає, що нарахування штрафних санкцій під час дії мораторію введеного господарським судом в справі про банкрутство публічного акціонерного товариства "Центренерго" є незаконним.
Крім того, апелянт зауважує, що ухвалою господарського суду міста Києва від 19.08.2019 року у справі №15/76-б-43/624-б провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства "Центренерго" закрито, дію мораторію припинено. Однак, при цьому ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.09.2019 року зупинено дію оскаржуваної ухвали господарського суду м. Києва від 19.08.2019 року до розгляду апеляційних скарг. Постанова за результатами апеляційного перегляду була прийнята Північним апеляційним судом 15.10.2019 року. Отже дія мораторію у справі № 15/76-б-43/624-б фактично було припинено з 15.10.2019 року, з дня набрання законної сили ухвали господарського суду м. Києва від 19.08.2019 року після її перегляду в апеляційному порядку, а тому висновки суду першої інстанції про нарахування неустойки за період з 28.08.2019 року по 03.09.2019 року, тобто після припинення дії мораторію є помилковими та безпідставними.
Відповідно до витягу з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 10.07.2020 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центренерго" у справі №910/12527/19 передано колегії суддів у складі головуючого судді: Копитової О.С., суддів: Суліма В.В., Грека Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.07.2020 року апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2020 року по справі №910/12527/19 залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали, протягом десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, але не менший, ніж строк карантину, пов'язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2020 року по справі №910/12527/19 та призначено справу до розгляду на 23.09.2020 року.
22.09.2020 року через відділ документообігу суду від товариства з обмеженою відповідальністю "Укрдонінвест Трейдінг" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити без задоволення апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центренерго", а оскаржуване рішення - без змін.
Представник позивача у відзиві зазначає, що вважає апеляційну скаргу безпідставною, та необґрунтованою, а рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2020 року у даній справі таким, що ухвалене за результатами повного з'ясування всіх обставин, що мають значення для справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права законним та обґрунтованим.
Позивач наголошує, що ним на виконання умов Договору поставки №111/15, у строк (термін), обсягах, асортименті та по реквізитах, погоджених сторонами була поставлена (відвантажена) вугільна продукція у розмірі 51 579 тон на загальну суму 152 051 413,58 грн., у тому числі вартість вугілля 140 695 851,38 грн. та вартість перевезення 11 355 562,20 грн.
При цьому, скаржник не виконав п. 7.7 Договору поставки та не оплатив у повному обсязі вартість поставленого вугілля та не відшкодував вартість його доставки в установлений строк, в результаті чого, станом на 03.09.2019 року загальна сума прострочення грошового зобов'язання склала 4 887 366.92 грн.
Твердження скаржника про те, що позивачем в порушення умов Договору поставлено неякісне вугілля, яке не відповідає встановленим стандартам, технічним мовам та технічній документації, позивач вважає необґрунтованим, оскільки вказані твердження всупереч вимогам ст. 74 Господарського кодексу України, скаржник не підтверджує жодними належними доказами.
Позивач наголошує, що умовами договору чітко визначені вимоги, які стосуються якості поставленого вугілля, порядку посвідчення перевірки та погодження сторонами договору такої якості. На виконання умов договору, позивачем у встановленому порядку і строки до моменту підписання актів звіряння кількості та якості вугілля було надано оригінали примірників посвідчень якості вугілля. Вказані посвідчення відображені, як в актах звіряння кількості та якості, так і в актах приймання-передачі вугільної продукції за договором, які підписані, в тому числі і представниками апелянта та долучені до матеріалів справи. У відповідності до умов договору, апелянт мав право не приймати і не оплачувати вугілля, якщо будь-який з його якісних показників виходить за межі встановленого договором допустимого діапазону, однак, вугілля прийнято представниками відповідача, що на думку позивача свідчить про належне виконання умов договору.
Також правомірним, в зв'язку з встановленим фактом прострочення сплати суми основного боргу, вважає позивач і вимоги про стягнення штрафних санкцій та 3% річних. При цьому позивач, з посиланням на ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та Постанову Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», зазначає, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Щодо питання дії мораторію позивач посилається на висновки викладені в Постанові Верховного Суду по справі №11/Б-1203 від 06.02.2019 року та вважає, що мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що ним законно та обґрунтовано нараховано пеню та 3% річних за порушення відповідачем зобов'язань по Договору поставки.
Більше того, ухвалою господарського суду міста Києва від 19.08.2019 року по справі № 15/76-6-43/624-6, провадження у справі про банкрутство публічного акціонерного товариства «Центренерго» закрито, дію мораторію припинено. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 року та Постановою Верховного Суду від 03.12.2019 року скарги залишені без задоволення, а ухвала господарського суду міста Києва від 19.08.2019 року - без змін.
Позивач, з посиланням на ч. 1 ст. 235 ГПК України та ч. 4 ст. 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (який був чинний на дату винесення ухвали Господарського суду міста Києва від 19.08.2019 р.)зазначає, що ухвала господарського суду м. Києва від 19.08.2019 р. по справі № 15/76-6-43/624-6 набрала законної сили в день її прийняття, не була скасована у встановленому законом порядку, а отже викладені в ній обставини, в тому числі, і щодо скасування мораторію є чинними саме з 19.08.2019 р.
22.09.2020 року через відділ документообігу суду від скаржника надійшло клопотання про проведення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи.
Відповідач зазначає, що звертався з відповідним клопотанням в ході розгляду справи в суді першої інстанції, однак суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні вказаного клопотання в зв'язку з чим, апелянт вважає за доцільне заявити його на стадії апеляційного розгляду.
Щодо економічної експертизи, то представник скаржника зазначає, що в обґрунтування розміру грошових сум, які позивач просить стягнути з публічного акціонерного товариства «Центренерго» у розмірі 5 193 435,68 грн. позивач надає до суду складні математичні розрахунки, достовірність і правильність яких має бути перевірена особою, яка володіє спеціальними знаннями в сфері економіки, оскільки будь-які математичні, розрахункові помилки можуть призвести до необґрунтованого стягнення з публічного акціонерного товариства «Центренерго» грошових коштів, що в подальшому призведе до зменшення надходження коштів у державний бюджет.
Необхідність призначення товарознавчої експертизи скаржник обґрунтовує тим, що на підставі договору поставки вугілля № 111/15 від 29.03.2019 було поставлено неякісне вугілля, яке не відповідає встановленим стандартам, технічним умовам та технічній документації, зокрема позивачем постачалося вугілля значно менш якісне, ніж вимагалось за домовленістю сторін по Договору поставки вугілля №111/15 від 29.03.2019 року та не відповідало якісним показникам передбачених ДСТУ 4083:2012.
Зокрема вміст сірки Std перевищував допустимі показники, за що у відповідності до ДСТУ 3528 передбачається знижка (підтверджується звітом лабораторії товариства з обмеженою відповідальністю «Матеріали, сертифікація, інспекція» про інспекцію вугілля на складах).
Відповідно до результатів випробувань, які наведенні у Звіті, усі три показники вугілля вмісту сірки Sdt перевищує 1,5% встановленого показника Sdt у ДСТУ, що є підставою для застосування додаткової знижки.
Саме тому, з метою визначення якості поставленого вугілля, його походження, місце збагачення, ринкової вартості, публічне акціонерне товариство «Центренерго» пропонує за необхідне подати клопотання про проведення судової товарознавчої експертизи.
23.09.2020 року судове засідання не відбулося в зв'язку з перебуванням головуючого судді Копитової О.С. у відпустці.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2020 року розгляд справи №910/12527/19 за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Центренерго» на рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2020 року призначено на 07.10.2020 року.
07.10.2020 року розгляд справи №910/12527/19 відкладено на 20.10.2020 року.
13.10.2020 року через відділ документообігу суду від скаржника надійшли докази надсилання копії клопотання про призначення експертизи з додатками позивачу.
20.10.2020 року через відділ документообігу суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про призначення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи у даній справі.
В своїх запереченнях представник позивача зазначає, що скаржником не заявлялось клопотання про призначення економічної експертизи на стадії розгляду справи місцевим судом, а надумана складність математичних розрахунків, не може бути підставою для призначення експертизи на стадії апеляційного розгляду справи.
Позивач вказує, що обґрунтовуючи необхідність призначення товарознавчої експертизи скаржник стверджував, про невідповідність поставленого вугілля щодо вмісту сірки, вимогам ДСТУ №4083:2012 «Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання та теплових електростанціях». Однак, відповідно до п. 6.1 Договору, сторонами не було передбачено такого критерію визначення якості поставленого вугілля, як вміст сірки.
Більш того, говорячи про невідповідність якості поставленої вугільної продукції ДСТУ №4083:2012, скаржник посилається не на проби, відібрані у встановленому порядку і строки, а на Звіт про інспекцію вугільної продукції на складах відокремленого підрозділу «Зміївська ТЕС» публічного акціонерного товариства «Центренерго» від 31.07.2019 року складений товариством з обмеженою відповідальністю «Матеріали, сертифікація, інспекція» на підставі зразків вугілля на вугільному складі «Зміївська ТЕС» та проведених ним випробувань показників якості.
Позивач, аналізуючи поданий скаржником Звіт про інспекцію вугільної продукції на складах відокремленого підрозділу «Зміївська ТЕС» публічного акціонерного товариства «Центренерго» від 31.07.2019 року складений товариством з обмеженою відповідальністю «Матеріали, сертифікація, інспекція» зазначає, що поданий Звіт не відповідає жодним критеріям, оскільки стосується вугілля, яке знаходилось у трьох штабелях на відкритих складських майданчиках Зміївської ТЕС і вказане вугілля не можливо ідентифікувати, як таке, що поставлено згідно Договору та встановити, чи взагалі воно поставлене саме позивачем. В свою чергу, для визначення фактичних якісних показників з вугілля відбирають проби, готують їх для лабораторних випробувань та здійснюють випробування за відповідними чинними нормативними документами на методи відбору і підготовки проб до лабораторних випробувань та на методи аналізування.
Крім того, позивачем зазначено, що враховуючи те, що сторонами було підписано Акти звіряння кількості і якості та Акти приймання-передачі вугілля, зразки проб не потребували подальшого зберігання, а скаржником не надано жодних доказів, що проби у нього на даний час наявні та зберігалися в належних умовах.
Підсумовуючи подані заперечення на клопотання про призначення експертизи, представник позивача просить суд відмовити публічному акціонерному товариству «Центренерго» в задоволенні клопотання про призначення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи у справі №910/12527/19.
20.10.2020 року представники, які з'явилися в судове засідання надали усні пояснення по справі.
Заслухавши пояснення сторін, стосовно клопотання відповідача про призначення комплексної судової економічної та товарознавчої експертизи у справі №910/12527/19 колегія суддів відхилила заявлене клопотання з огляду на наступне.
Відповідно до змісту ст. 269 Господарського процесуального України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
При цьому, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Згідно ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1)письмовими, речовими і електронними доказами; 2)висновками експертів; 3)показаннями свідків.
В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 98 Господарського процесуального України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Більше того, ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов:
1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо;
2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема, через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
В обґрунтуваннях поданого клопотання відповідачем зазначено, що в порушення умов Договору поставки, позивачем поставлено неякісне вугілля, яке не відповідає встановленим стандартам, технічним умовам та технічній документації.
Обґрунтовуючи необхідність призначення товарознавчої експертизи, скаржник стверджує, про невідповідність якості поставленого вугілля щодо вмісту сірки, вимогам ДСТУ № 4083:2012 «Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання та теплових електростанція», що затверджено Наказом Мінекономрозвитку України від 29.12.2012 року №1525.
При цьому на підтвердження невідповідності якості поставленої вугільної продукції ДСТУ № 4083:2012, скаржник посилається на Звіт про інспекцію вугільної продукції на складах відокремленого підрозділу «Зміївська ТЕС» публічного акціонерного товаритсва «Центренерго» від 31.07.2019 року, складений товариством з обмеженою відповідальністю «Матеріали, специфікації, інспекції» на підставі зразків вугілля на вугільному складі «Зміївська ТЕС» та проведених ним випробувань показників якості.
В даному випадку колегія суддів відхиляючи клопотання позивача про призначення експертизи враховує той факт, що товарознавча експертиза щодо якості поставленого товару може бути проведена належним чином за наявності певних умов. По-перше, в розпорядженні експерта повинен бути саме той товар щодо якості якого заперечує одна із сторін. По-друге, стороною повинно бути доведено, що умови зберігання товару відповідали певним характеристикам для зберігання вказаного товару.
Як убачається з матеріалів справи спір між сторонами виник стосовно поставки вугілля по Договору № 111/15 від 29.03.2019 року, зокрема згідно Акту 36-УДІТ від 18.07.2019 року. При цьому, як убачається з додатків до позовної заяви вугілля за вказаним актом було поставлено на Вуглегірську ТЕС. Акт позивача щодо невідповідності вугілля ДСТУ № 4083:2012 складений товариством з обмеженою відповідальністю «Матеріали, специфікації, інспекції» на підставі зразків вугілля на вугільному складі «Зміївська ТЕС».
При цьому, колегія враховує той факт, що з дати підписання Акту 36-УДІТ від 18.07.2019 року минуло майже три місяці, позивач є не єдиним постачальником вказаної продукції, вугільна продукція зберігається відповідачем в такий спосіб, що достеменно ідентифікувати яким саме постачальником її було поставлено не виявляється за можливе.
Крім того, колегія суддів зважає і на той факт, що всі документи поставки підписані з боку відповідача та спорів щодо якості у встановленому договором порядку відповідачем не заявлялось.
В судовому засіданні 20.10.2020 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі статтею 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2019 року між публічним акціонерним товариством «Центренерго» (покупець за договором) та товариством з обмеженою відповідальністю «Укрдонінвест Трейдінг» (постачальник за договором) укладено Договір поставки вугілля №111/15 (надалі по тексту Договір), відповідно до умов якого постачальник поставить (передасть) у власність покупця, а покупець прийме і оплатить вугільну продукцію (далі вугілля) на зазначених у договорі умовах.
Відповідно до пункту 1.2. Договору кількість, асортимент і строки (терміни) поставки вугілля погоджуються сторонами в залежності від потреби покупця, але в будь-якому випадку в межах загальної суми договору і терміну його дії та разом з назвами виробників, вантажовідправників, відокремлених підрозділів покупця (ТЕС) - вантажоотримувачів, залізничних станцій відправлення, залізничних станцій вантажоотримувачів (далі - залізничні станції призначення) і їх реквізитами вказуються в специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною договору (далі - специфікація).
Пунктом 2.1. Договору визначено, що поставка вугілля по договору здійснюється залізничним транспортом на умовах DDP (залізнична станція призначення) згідно «Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі», з урахуванням передбачених договором особливостей.
Згідно з пунктом 2.6. Договору право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля у відповідності до пункту 4.6. договору.
За умовами пунктів 7.1., 7.2. Договору враховуючи положення пункту 45 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України щодо тимчасового звільнення від оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) операцій з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення (далі - податкова пільга) базова ціна вугілля, що поставляється по договору, встановлюється за одну тонну при визначених в пункті 6.1. договору базових показниках якості і становить 2725,00 грн. без ПДВ. У випадку відмови постачальника від використання податкової пільги сторони укладають додаткову угоду до договору щодо встановлення базової ціни вугілля з врахуванням ПДВ на період, визначений на підставі наданих покупцю завірених копій підтверджуючих документів про відмову постачальника від використання податкової пільги у цьому періоді.
Загальна сума договору складається з визначеної відповідно до умов Договору фактичної вартості поставленого вугілля, плати за перевезення вугілля перевізником, ПДВ у випадку його нарахування та не може перевищувати 160 000 000,00 грн.
Відповідно до пунктів 7.6, 7.7. Договору плату за перевезення оплачує постачальник. Покупець відшкодовує постачальнику вказану в залізничних накладних плату за перевезення виключно по території України.
Підставою для відшкодування покупцем плати за перевезення є акт відшкодування плати за перевезення до кожного акту приймання-передачі вугілля, який повинен містити (в тому числі, але не виключно) назву вантажовідправника та залізничної станції відправлення, номер залізничної накладної, номер залізничного вагону, кількість вугілля, розмір плати за перевезення, яка підлягає відшкодуванню, номер та дату відповідного акту приймання-передачі вугілля.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, колегія суддів дійшла висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов укладеного договору поставки вугілля від 29.03.2019 року № 111/15 позивач поставив, а відповідач прийняв вугілля відповідно до наявних в матеріалах справи актів приймання-передачі партії вугільної продукції від 19.04.2019 № 4 -УДІТ на суму 24 183 330 грн 23 коп., від 19.04.2019 № 5 - УДІТ на суму 7 968 404 грн 67 коп., від 19.04.2019 № 6 - УДІТ на суму 10 000 462 грн 96 коп., від 19.04.2019 № 7 - УДІТ на суму 17 195 926 грн 62 коп., від 18.07.2019 № 36-УДІТ на суму 4 887 366 грн 92 коп., від 22.04.2019 № 59/УДІ на суму 36 684 600 грн 46 коп., від 23.04.2019 № 60/УДІ на суму 1 508 378 грн 74 коп., від 25.04.2019 № 1-УДІТ/15 на суму 27 267 380 грн 78 коп., актів звіряння по кількості та якості від 19.04.2019 № 4 -УДІТ, від 19.04.2019 № 5 -УДІТ, від 19.04.2019 № 6 -УДІТ, від 19.04.2019 № 7 -УДІТ, від 18.07.2019 № 36-УДІТ, від 22.04.2019 № 59/УДІ, від 23.04.2019 № 60/УДІ, від 25.04.2019 № 1-УДІТ/15, залізничних накладних, а також актів відшкодування плати за перевезення до акту приймання-передачі партії вугільної продукції від 19.04.2019 № 4 -УДІТ на суму 2 175 121 грн 20 коп., від 19.04.2019 № 5 - УДІТ на суму 455 575 грн 56 коп., від 19.04.2019 № 6 - УДІТ на суму 903 625 грн 20 коп., від 19.04.2019 № 7 - УДІТ на суму 975 311 грн 04 коп., від 18.07.2019 № 36-УДІТ на суму 286 224 грн 84 коп., від 22.04.2019 № 59/УДІ на суму 2 182 938 грн 60 коп., від 23.04.2019 № 60/УДІ на суму 1 168 479 грн 60 коп. та від 25.04.2019 № 1-УДІТ/15 на суму 3 208 286 грн 16 коп.
Відповідачем частково оплачено поставлений позивачем товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Судом встановлено, що відповідач в порушення умов Договору та норм чинного законодавства належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання з повної та своєчасної оплати поставленого позивачем вугілля, а також не відшкодував постачальнику вартість за його перевезення, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед постачальником за отриманий товар у розмірі 4 887 366,92 грн. та заборгованість з відшкодування вартості за його перевезення у розмірі 286 224,84 грн., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару на суму 4 887 366,92 грн. та доказів оплати відшкодування вартості за його перевезення на суму 286 224,84 грн.
Як убачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами відповідачем не було оплачено товар, поставлений згідно Акту № 36-УДІТ від 18.07.2020 року та не відшкодовано постачальнику вартість за його перевезення.
Під час судового розгляду справи відповідач наголошував на поставці товару неналежної якості, в зв'язку з чим ним не було проведено оплату вказаного товару.
Як убачається з матеріалів справи приймання вугілля, якість та асортимент вугілля, що поставляється за договором, передбачені розділами 4 та 6 Договору.
Відповідно до п. 4.1 Договору приймання вугілля за Договором здійснюється спільно Вантажоотримувачем і уповноваженими представниками Постачальника в місці надходження - на території і на обладнанні Вантажоотримувача.
За письмовим погодженням сторін приймання вугілля в місці надходження може здійснюватись незалежною інспекторською організацією або в присутності представника такої організації ( п. 4.3 Договору).
В п. 4.4. Договору закріплено, що спірні ситуації щодо якісних показників вугілля, прийнятого без участі представника незалежної інспекторської організації, вирішуються шляхом виконання хіманалізів контрольних та арбітражних зразків лабораторних проб.
Хіманаліз арбітражних зразків лабораторних проб здійснюється на письмову вимогу Постачальника або Покупця після оцінки результатів хіманалізу відповідних контрольних зразків лабораторних проб. Результати хіманалізу арбітражних зразків лабораторних проб вважаються остаточними без врахування всіх попередніх попередніх хіманалізів в будь-яких лабораторіях та застосовуються для виконання умов Договору.
Порядок відбору арбітражних зразків визначений п. 6.3 Договору, при цьому зазначено, що арбітражні зразки проб зберігаються в Вантажоотримувача до моменту підписання актів звіряння кількості та якості вугілля, з яких відбирались ці зразки.
Матеріали справи не містять доказів того, що апелянтом вчинялись відповідні дії щодо встановлення якості вугілля, зокрема проводився хіманаліз арбітражних зразків спірної партії вугілля, як то передбачено умовами договору.
Натомість представниками сторін було підписано Акт № 36-УДІТ звіряння по кількості і якості, яким сторони підтвердили, що позивач поставив, а відповідач отримав вугільну продукцію загальною вагою 1 854,286 в звітному періоді з 07.04.2019 року по 09.04.2019 року. При цьому в акті вказано, що вказаний акт є підставою для проведення взаєморозрахунків без звернення до Держарбітражу.
18.07.2019 року сторонами було підписано Акт № 36-УДІТ приймання-передачі вугільної продукції, яким сторони підтвердили отримання продукції за показниками якості та ціни у відповідності до умов договору та вартістю з урахуванням кількісних та якісних показників відповідно до п. 7.3, 7.4 Договору.
Так, за умовами Договору, зокрема п. 7.3, 7.4 визначено, якщо фактичні якісні показники вугілля відрізняються від встановлених в п. 6.1 Договору базових показників, ціна 1 тонни вугілля визначається з врахуванням знижок за кожен відсоток відхилення від базових показників; ціна 1 тонни вугілля в партії складає 10% від вказаної в п. 7.1 Договору, якщо по відношенню до цієї партії вугілля виникне хоча б одна з наступних умов: вміст золи перевищить 30%, вміст вологи перевищить 16%.
Згідно акту від 18.07.2019 року вартість партії вугілля в зв'язку з недоліками по зольності та вологості зменшено на 145 527,65 грн. та 20 034,79 відповідно.
Таким чином сторонами при прийманні продукції перевірялись питання її якості та в зв'язку з виявленими недоліками було враховано відповідну знижку. Інших доказів матеріали справи не містять.
Підтверджуючи факт неякісної поставки вугілля по Договору згідно Акту 36-УДІТ від 18.07.2019 року позивач посилається на Акт щодо невідповідності вугілля ДСТУ № 4083:2012 складений товариством з обмеженою відповідальністю «Матеріали, специфікації, інспекції». При цьому, як убачається з матеріалів справи вугілля за вказаним актом було поставлено на Вуглегірську ТЕС. Акт позивача щодо невідповідності вугілля ДСТУ № 4083:2012 складений товариством з обмеженою відповідальністю «Матеріали, специфікації, інспекції» на підставі зразків вугілля на вугільному складі «Зміївська ТЕС».
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на порушення строків поставки за вказаним актом не приймаються апеляційним судом. Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що і у відповідності до Акту звіряння по кількості і якості № 36-УДІТ від 18.07.2019 року і відповідно до Акту приймання-передачі партії вугільної продукції № 36-УДІТ від 18.07.2019 року період надходження вугілля енергетичного визначений з 07.04.2019 по 09.04.2019 року, 18.07.2019 року -дата підписання актів.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з місцевим судом, що відповідачем не доведено жодними належними та допустимими доказами поставки позивачем неякісного вугілля з викладених відповідачем обставин.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Пункт 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач у визначені строки оплату за поставлений товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 16 867,33 грн. пені та 2 976,59 грн. 3 % річних за період прострочення з 28.08.2019 року по 03.09.2019 року.
Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Нормами ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до пункту 8.14. договору за порушення виконання грошового зобов'язання за договором постачальник має право стягнути з покупця пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, з якої допущено прострочення за кожний день простроченням, крім випадків, передбачених пунктом 9.4.2. договору.
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Колегія зазначає, що право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи індекс інфляції та трьох відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також, отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
При цьому, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Дії відповідача є порушенням умов договору, що є підставою для застосування відповідальності (стягнення пені) відповідно до умов пункту 8.14. договору та захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм ст. 625 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів перевіривши розрахунок позивача, прийшла до висновку, що даний розрахунок є арифметично правильним, а вимоги позивача про стягнення з відповідача 16 867,33 грн. пені та 2 976,59 грн. 3 % річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідач, заперечуючи проти розміру штрафних санкцій, свого котррозрахунку суду не надав.
Пеня нарахована позивачем на поточні зобов'язання та за період прострочення з 28.08.2019 року по 03.09.2019 року, тобто після припинення мораторію ухвалою господарського суду м. Києва від 19.08.2019 року у справі №15/76-б-43/624-б, якою провадження у справі № 15/76-б-43/624-б про банкрутство публічного акціонерного товариства «Центренерго» закрито та відповідно дію мораторію припинено.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Апелянт не надано належних доказів на підтвердження своїх доводів викладених в апеляційній скарзі.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2020 року у справі № 910/12527/19 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 269, 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України та Законом України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", Північний апеляційний господарський суд -
1.Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2020 року у справі №910/12527/19 - залишити без задоволення.
2.Рішення господарського суду міста Києва від 25.05.2020 року у справі №910/12527/19 - залишити без змін..
3.Копію постанови суду надіслати сторонам у справі.
4.Матерали справи № 910/12527/19 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядки та строки встановлені ст. ст. 286 -291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 02.11.2020 року
Головуючий суддя О.С. Копитова
Судді В.В. Сулім
Б.М. Грек