вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" жовтня 2020 р. Справа№ 910/13065/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів: Владимиренко С.В.
Зубець Л.П.
при секретарі Гуцал О.В.
за участю представників
від позивача: Горошко В.І. (ордер серія КС №755649 від 14.07.20)
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: Друцька О.Г. (розпорядження №983 від 07.07.2020 року)
розглянувши у відкритому судовому
засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будавтотранс"
на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2020р.
у справі № 910/13065/19 (суддя Грєхова О.А.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будавтотранс"
до 1. Комунального підприємства "Керуюча компанія з
обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва"
2. Київської міської ради
про виділення у власність частини спільного майна - не житлового приміщення, припинення права спільної часткової власності на нежитлове приміщення
Товариство з обмеженою відповідальністю "Будавтотранс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" та Київської міської ради про виділення у власність частини спільного майна - нежитлового приміщення, припинення права спільної часткової власності на нежитлове приміщення.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 року у справі № 910/13065/19 у задоволенні позову відмовлено повністю. Витрати по сплаті судового збору покладено на позивача.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будавтотранс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 року у справі № 910/13065/19 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будавтотранс" задовольнити в повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2020 апеляційну скаргу, Товариства з обмеженою відповідальністю "Будавтотранс" передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуюча суддя - Мартюк А.І., судді Алданова С.О., Пашкіна С.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2020 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Будавтотранс" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 року у справі № 910/13065/19, розгляд справи призначено на 16.09.2020 року.
02.09.2020 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 року у справі № 910/13065/19 без змін.
Розпорядження №09.1-08/3083/20 Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 р., у зв'язку з перебуванням судді Алданової С.О. та судді Пашкіної С.А. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/13065/19.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 р апеляційну скаргу у справі №910/13065/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Владимиренко С.В., Зубець Л.П.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.09.2020 року прийнято справу №910/13065/19 до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Мартюк А.І., судді: Владимиренко С.В., Зубець Л.П. Розгляд справи №910/13065/19 призначено на 16.09.2020 року.
16.09.2020 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача 1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
16.09.2020 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2020 року оголошено перерву у судовому засіданні до 21.10.2020 р.
Представник позивача у поясненнях наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд її задовольнити а рішення Господарського суду міста Києва від 22.06.2020 року у справі № 910/13065/19 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідачів-2 у поясненнях наданих у судовому засіданні, заперечували проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просили суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи.
21.10.2020р. представники відповідачів-1 у судове засідання не з'явились. Причини неявки суду не повідомили, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи те, що в матеріалах справи мають місце докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійснити перевірку рішення першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представників відповідачів-1.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів-2, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила таке.
Як встановлено судом першої інстанції, 08 жовтня 1998 року між Представництвом Фонду державного майна України у Мінському районі м. Києва (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будавтотранс" (далі - покупець, позивач) укладено Договір купівлі-продажу приміщення № 92 (далі - Договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Руденком В.О. за реєстровим № 7981, за умовами якого, продавець зобов'язується передати у власність покупця частину нежитлового підвального приміщення (зазначену у технічному плані літерою "А"), що складає згідно довідки-характеристики № 211192-8, виданої Київським міським БТІ 19.09.98 - 8/100 від ідеальної частки. Означена частка нежитлового приміщення площею 124,4 м.кв., знаходиться у підвальному нежитловому приміщенні п'яти поверхової житлової будівлі і розташована з адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 16-а та належить продавцеві на підставі свідоцтва про право власності на нежиле приміщення серії НП № 010001728 виданого Головним управлінням житлового господарства та майна міста Київської міської держадміністрації від 09.09.98, на підставі наказу "Про оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна від 31.08.98 за № 408-В, зареєстрованого Київським міським БТІ, під № 2814-П від 16.09.98.
Покупець зобов'язується прийняти вказане приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в цьому Договорі та пройти реєстрацію приміщення у бюро технічної інвентаризації. Характеристика приміщення наводиться в технічному паспорті, який видається БТІ і є додатком до цього Договору.
Згідно з п. 1.3 Договору право власності на приміщення переходить до покупця з моменту нотаріального посвідчення цього Договору.
Відповідно до п. 3.2 Договору передача об'єкта продавцем і прийняття об'єкта покупцем засвідчується актом прийому-передачі, який підписується сторонами.
12 жовтня 1998 сторонами складено Акт передачі нежитлового приміщення, відповідно до якого, продавець передав, а покупець прийняв нежитлове приміщення за адресою: 254074, м. Київ, вул. Вишгородська, 16-А, (підвал) загальною площею 124,4 кв.м.
Відповідно до Витягу № 30652340 від 09.12.2014 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, за позивачем зареєстровано право власності на 8/100 нежитлового приміщення (під літерою "А") площею 124,4 кв.м., як знаходиться в підвальному нежитловому приміщенні п'яти поверхової нежитлової будівлі, за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, будинок 16-а.
16.09.2019 позивач звернувся до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" (далі - відповідач 1) із Пропозицією про виділення частини нежитлового приміщення в натурі яке перебуває у спільній сумісній частковій власності.
В обгрунутування своїх вимог позивач зазначає, що Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" на звернення представника позивача про виділення частки ніякої відповіді не надав, в зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить виділити Товариству з обмеженою відповідальністю "Будавтотранс" у власність частину спільного майна, а саме: нежитлове приміщення (під літерою А) загальною площею, 124,4 кв.м., що складає 8/100 від ідеальної частки та знаходиться в підвальному нежитловому приміщенні п'яти поверхової житлової будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 16-А та припинити право спільної часткової власності на частину спільного майна, а саме: нежитлове приміщення (під літерою А) загальною площею, 124,4 кв.м., що складає 8/100 від ідеальної частки та знаходиться в підвальному нежитловому приміщенні п'яти поверхової житлової будівлі, що розташована за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 16-А, яке належить ТОВ "Будавтотранс".
У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач-1 заперечує проти позову та зазначає, що згідно Розпорядження Оболонської районної в місті Києві від державної адміністрації від 31.01.2015 № 41 "Про деякі питання комунального майна територіальної громади міста Києва, що віднесене до сфери управління Оболонської районної в місті Києва державної адміністрації", житловий будинок № 16-А по вул. Вишгородській належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва, закріплений на праві господарського відання без права розпорядження за Комунальним підприємством "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району міста Києва", експлуатаційне обслуговування будинку здійснює обслуговуюча дільниця № 506. Згідно вказаного розпорядження, нежитлові приміщення у житловому будинку № 16 по вул. Вишгородській, відсутні. Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" не є власником (співвласником) житлового будинку № 16А по вул. Вишгородській у м. Києві та не має частки у майні вказаного будинку, а отже не наділене правом розпоряджатися таким майном та надавати згоду на виділ співвласником у натурі частки, про що як зазначає відповідач-1, позивач був повідомлений Листом № 463-5056 від 15.10.2019.
Відповідач-2 заперечуючи проти позову, зазначає, що позивач у позовній посилаючись на належність Київській міській раді зазначених нежитлових приміщень, жодних доказів на підтвердження своїх тверджень не надає, інших доказів щодо зареєстрованих прав спільної часткової власності на зазначені нежитлові приміщення за іншими співвласниками також позивачем не додані. Київська міська рада не є власником (співвласником) нежитлових приміщень за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 16-а, а отже на має права надавати згоду на виділ співвласником у натурі частки.
Відповідач-2 зазначає, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про питання організації управління районами в місті Києві" № 1112 від 10.12.2010, зазначене майно було передано до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації.
Крім того, відповідно до рішення Київської міської ради "Про питання комунальної власності територіальної громади міста Києва" № 284/5096 від 02.12.2010, у власності територіальної громади міста Києва нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 16-а - відсутні.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції зазначив, що обравши способом захисту права подання позову про виділ в натурі частки спільного майна, позивач в силу статті 13 ГПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог. Крім того, матеріали справи не містять жодного доказу в підтвердження перебування нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 16-А у спільній частковій власності як Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва" так і Київської міської ради.
Крім того, колегія судді констатує, що будинок за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 16-А є в якому квартири можуть належати на праві власності фізичним особам.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Частиною 1 статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Статтею 355 ЦК України унормовано, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з частинами 1-3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
Частинами 1 та 4 статтею 364 ЦК України визначено, що співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.
Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. (ч.3 ст. 358 ЦК України)
Відповідно до ст. 361 ЦК України співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 364 ЦК України, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Статтею 183 ЦК України унормовано, що подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Таким чином, визначальним для виділу частки або поділу приміщення в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки або поділу приміщення відповідно до часток співвласників (правова позиція Верховного Суду України викладена у постанові від 03.04.2013 у справі 6-12цс13).
Матеріали справи не містять жодного доказу в підтвердження перебування нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Вишгородська, 16-А у спільній частковій власності як Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Оболонського району м. Києва", так і Київської міської ради.
За приписами ч. 2 ст. 48 ГПК України, заміна неналежного відповідача, можлива лише за клопотанням позивача, яке останнім не заявлялось.
Як зазначалось вище, розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Про питання організації управління районами в місті Києві" № 1112 від 10.12.2010, зазначене майно було передано до сфери управління Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, однак, позивач клопотань про заміну неналежного відповідача не подав.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Також, жодних доказів на підтвердження можливості виділу у натурі частки позивача із спільного майна, позивачем до матеріалів справи не надано.
Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Таким чином, позивача мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню. Аналогічну позицію викладено у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 р. "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні заявленої вимоги незалежно від інших встановлених обставин справи.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на як. вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи відповідачів.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обставини викладені Товариством з обмеженою відповідальністю "Будавтотранс" в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 22.06.2020 р. в справі № 910/13065/19 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, та з додержанням норм матеріального й процесуального права. У зв'язку із чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Будавтотранс" не підлягає задоволенню.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Будавтотранс".
Керуючись ст.ст. 129, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будавтотранс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 22.06.2020 р. у справі № 910/13065/19 - без змін.
2. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Будавтотранс".
3. Матеріали справи № 910/13065/19 повернути до Господарського суду м. Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складений 03.11.2020року.
Головуючий суддя А.І. Мартюк
Судді С.В. Владимиренко
Л.П. Зубець