Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/13740/2020
02 листопада 2020 року місто Київ
справа № 753/6871/20
Київський апеляційний суд у складі судді-доповідача Борисової О.В., перевіривши виконання вимог ст.356 ЦПК України за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Мицик Ю.С., у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Червоний Хутір» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року позов ОСББ «Червоний Хутір» задоволено частково.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 06 жовтня 2020 року подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2020 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків вказаної апеляційної скарги протягом десяти днів з дня вручення копії ухвали, а саме для сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у розмірі 3153 грн.
29 жовтня 2020 року на адресу Київського апеляційного суду від представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надійшло клопотання, в якому остання просила відстрочити ОСОБА_1 оплату судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року до ухвалення судового рішення у справі.
В обґрунтування клопотання посилалася на те, що відповідач ОСОБА_1 не має жодної можливості сплатити судовий збір, позаяк з 25 вересня 2020 року не має доступу до соціальних виплат.
Вказувала, що відповідач ОСОБА_3 є пенсіонером та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», однак, у зв'язку із відкриттям приватним виконавцем Телявським А.М. виконавчого провадження за заявою позивача, відповідач ОСОБА_3 позбувся єдиного засобу до існування, бо на пенсійний рахунок ОСОБА_4 , відкритий у AT«Ощадбанк» накладено арешт.
Вважаю, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі.
Частиною 3 ст.136 ЦПК України передбачено, що з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до оплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити їх від оплати.
Така ж правова норма містилася й у статті 8 Закону України «Про судовий збір».
Тобто даними нормами законодавства визначена виключна підстава для відстрочення, розстрочення, звільнення або зменшення сплати судового збору - незадовільний майновий стан сторони.
Відповідно до вимог Закону України «Про судовий збір» та ЦПК України єдиною підставою для відстрочення, розстрочення, звільнення або зменшення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, про склад сім'ї, про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
При цьому, судові процедури повинні бути справедливими, особа не може бути безпідставно позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції.
Однією з основних засад судочинства, визначених у статті 129 Конституції України, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У пункті 55 рішення у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) підкреслив, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти.
Відповідно до практики ЄСПЛ пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає від держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Разом з тим, там де такі суди існують, гарантії, що містяться у статті 6 Конвенції, повинні відповідати, зокрема, забезпеченню ефективного доступу до цих судів для того, щоб учасники судового процесу могли отримати рішення, яке стосується їх «цивільних прав та обов'язків» (рішення ЄСПЛ у справі «Гоффман проти Німеччини» («Hoffmann v. Germany») від 11 жовтня 2001 року, пункт 65; рішення ЄСПЛ у справі «Кудла проти Польщі» («Cudla v. Poland») від 26 жовтня 2000 року).
ЄСПЛ також вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення пункту 1 статті 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення ЄСПЛ у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland») від 19 червня 2001 року, пункт 59).
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
На підтвердження зазначених у клопотанні обставин представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надала суду: копію довідки ГУ Пенсійного фонду України в місті Києві від 29 вересня 2020 року №17298 про перебування ОСОБА_1 у них на обліку, результат пошуку виконавчих проваджень в АСВП станом на 29 жовтня 2020 року відносно боржника ОСОБА_1 ; копію виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 відкритого в АТ «Ощадбанк».
Разом з тим, наведені доводи щодо відстрочення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги та надані у їх підтвердження докази не можна визнати такими, що унеможливлюють чи утруднюють сплату судового збору, оскільки апелянтом не надано суду доказів на підтвердження складного майнового стану ОСОБА_1 , який би унеможливлював сплату ним судового збору, зокрема довідки з податкових органів.
Надана скаржником копія довідки ГУ Пенсійного фонду України в місті Києві від 29 вересня 2020 року №17298 про перебування ОСОБА_1 у них на обліку та отримання пенсії за вислугу років не є документом фінансового характеру, а відтак не є належним доказом його скрутного майнового стану, оскільки не містить даних щодо розміру отриманої ним пенсії, а також не підтверджує того, що отримана ним пенсія є його єдиним джерелом доходу.
Крім того, з результатів пошуку виконавчих проваджень в АСВП станом на 29 жовтня 2020 року відносно боржника ОСОБА_1 та копії виписки по картковому рахунку ОСОБА_1 відкритого в АТ «Ощадбанк» не вбачається, що на пенсійний рахунок ОСОБА_1 накладено арешт.
Також апелянтом не надано доказів того, що у відповідача ОСОБА_1 відсутні інші доходи та відсутні грошові кошти на інших рахунках.
Таким чином, дослідивши матеріали справи, додані до клопотання докази, приходжу до висновку, що доводи, наведені представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , не дають підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору за подачу апеляційної скарги, оскільки на їх підтвердження не надано належних доказів, а безпідставне відстрочення сплати судового збору є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливих судових процедур і рівності учасників судового процесу перед законом.
Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за необхідне продовжити апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду апеляційної інстанції оригіналу квитанції про сплату судового збору в розмірі 3153 грн. на реквізити: отримувач коштів - УК у Солом.р-ні/Соломян. р-н/22030101, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), розрахунковий рахунок: UA548999980313101206080026010, МФО банку отримувача: 899998, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38050812, код класифікації доходів бюджету: 22030101.
Керуючись ст.357 ЦПК України, -
У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
Продовжити представнику відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 строк для усунення недоліків апеляційної скарги на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 21 серпня 2020 року на десять днів з дня отримання ухвали для надання суду апеляційної інстанції оригіналу квитанції про сплату судового збору в розмірі 3153 грн.
У разі не виконання вимог ухвали у визначений строк скарга буде вважатись неподаною та повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: Борисова О.В.