Постанова від 02.11.2020 по справі 755/2120/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

апеляційне провадження №22-ц/824/11969/2020

справа №755/2120/19

ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2020 року м.Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Поліщук Н.В.

суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В.

розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 червня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Колесника О.М.

у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

встановив:

В лютому 2019 року AT КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося до суду з позовом про стягнення із ОСОБА_1 122022,32 грн. заборгованості за кредитним договором в сумі 122022,32 грн.

Вимоги обґрунтовує тим, що 11 червня 2010 року між сторонами виникли кредитні правовідносини шляхом заповнення позичальником Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якої останній погодився, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становить договір про надання банківських послуг.

Згідно із доводами позовної заяви позичальник отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 100000 грн., при цьому кредитний ліміт може змінюватися за ініціативою банку.

У зв'язку із неналежним виконанням позичальником своїх зобов'язань станом на 07 січня 2019 року заборгованість становить 122022,32 грн. що складається із:

- 101109,18 грн. заборгованості за кредитом;

- 20913,14 грн. грн. заборгованості по процентам за користування кредитом;

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 червня 2020 року позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з ОСОБА_1 101109,18 грн. заборгованості та 1921 грн. у рахунок відшкодування судових витрат по сплаті судового збору.

Не погодившись з ухваленим рішенням, AT ''ПРИВАТБАНК" подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення в частині вирішення вимог, у задоволенні яких відмовлено, скасувати, позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Посилається на те, що між сторонами укладено договір, позичальник погодився на його умови, зокрема з тим, що, підписавши заяву, позичальник погоджується і з іншими умовами, які розміщені на сайті банку та у сукупності становлять весь договір та правом банку змінювати кредитний ліміт. Оскільки договір є кредитним, ним визначено проценти за користування коштами, розмір яких відображено у довідці про умови кредитування, яка підписана позичальником.

Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм, матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що банк не довів наявність між сторонами домовленості про сплату процентів за користування кредитними коштами. Натомість суд уважав доведеним фактичне отримання та використання коштів, відтак дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 2 статті 6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Тобто, метою договору є забезпечення фіксування тих умов, на які сторони погоджуються для врегулювання своїх взаємних прав і обов'язків щодо обраного ними кола відносин.

Умови договору та спосіб його вчинення можуть бути визначені сторонами з урахуванням вимог законодавства та із дозволеним відступом від нього, або на таких саме принципах запропоновані однією із сторін.

Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту частини 1 статті 638 та статті 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Правовідносини між сторонами можуть виникати унаслідок приєднання однієї сторони до умов іншої (стаття 634 ЦК України). Про ознайомлення із запропонованими умовами сторона, яка приєднується, має засвідчити своїм підписом, чи іншим способом про ознайомлення та погодження (стаття 207 ЦК України).

Платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді емітованої в установленому законодавством порядку пластикової чи іншого виду картки, що використовується для ініціювання переказу коштів з рахунка платника або з відповідного рахунка банку з метою оплати вартості товарів і послуг, перерахування коштів зі своїх рахунків на рахунки інших осіб, отримання коштів у готівковій формі в касах банків через банківські автомати, а також здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором

Кредитна банківська платіжна картка надає змогу здійснювати операції за дебетом картрахунку в межах установленого банком-емітентом ліміту кредиту.

Кредитна схема передбачає здійснення розрахунків за виконані клієнтом операції з використанням платіжної картки за рахунок коштів, наданих йому банком у кредит (у межах кредитної лінії).

Підставою позову є невиконання кредитних зобов'язань, що пов'язані із видачею кредитних коштів.

Статтею 1054 ЦК України установлено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у цій справі АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, такі повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома. Саме банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна уважати, що в такому випадку споживач послуг банку лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Оформлення договірних відносин, у разі виникнення спору, повинно забезпечувати рівні можливості для сторін доводити факт укладення договору на тих чи інших умовах, а суд дослідити та оцінити такі умови. Обравши спосіб, відповідно до якого клієнт AT "ПРИВАТБАНК" лише вказує, що він ознайомився з умовами, які викладені окремо на веб-сайті банку в мережі Інтернет та вони можуть змінюватися, проте клієнт зобов'язаний стежити за такими змінами, банк, тим самим, добровільно допускає настання ризику доведення своїх вимог та факту належної обізнаності клієнта банку із умовами, на яких відбувається кредитування.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із статтею 1049 цього Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 УК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно із частиною першої статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування коштами та неустойка поділяються на встановлені законом та договірні.

З матеріалів справи убачається, що 11 червня 2010 року у формулярі Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку заповнена інформація про персональні та контактні дані ОСОБА_1 а також останнім проставлено підпис під текстом у розділі "Ознайомившись з Умовами та Правилами надання банківських послуг, тарифами ПриватБанку, прошу надати мені перераховані нижче послуги".

Зазначений розділ передбачає проставляння відміток навпроти запропонованого виду карток. Відповідна відмітка проставлена навпроти "платіжна картка кредитка "Універсальна" та навпроти "зарплатна картка", у графі "бажаний кредитний ліміт по платіжним картам "Універсальна/Gold" зазначено "500 грн.".

В апеляційній скарзі банк посилається на те, що розмір процентів відображений у довідці про умови кредитування.

Проте така довідка не була надана суду першої інстанції, її копія (у зменшеному розмірі, який не дозволяє здійснити вивчення змісту цього документу) долучена до апеляційної скарги, але суд відхиляє її та вказує, що скаржником не надано доказів неможливості подання цього документу у визначені законом строки (зокрема, статтею 83 ЦПК України).

Статтею 83 ЦПК України на позивача покладений обов'язок подати докази разом із позовною заявою, а у разі неможливості цього вказати на поважні причини.

Подання доказів, які мають значення для вирішення справи, впливає на своєчасність та якість вирішення справи.

Відповідно до частини 3 статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.

Скаржником не зазначено причин неподання зазначеної довідки під час провадження у справі в суді першої інстанції з причин, які можливо було б уважати поважними, а також не зазначено про наявність об'єктивних обставин, які унеможливлювали б своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких також покладений на учасника справи, позивачем не зазначено.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 20 жовтня 2020 року у справі №756/671/19.

Отже така довідка судом апеляційної інстанції як доказ не приймається з огляду на положення частини 3 статті 367 ЦПК України, ураховуючи, що скаржником не доведено неможливості її подання до суду першої інстанції та не зазначено причин не вчинення цієї процесуальної дії.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи №342/180/17 (провадження №14-131цс19) у постанові від 03 липня 2019 року з аналогічних правовідносин зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Відтак відсутні підстави уважати, що при укладенні договору АТ КБ "ПРИВАТБАНК" дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-ХІІ щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які уважав узгодженими банк.

Верховний Суд в постановах від 18 грудня 2019 року у справі №205/2825/18, від 20 травня 2020 року у справі №588/62/18 вказав на те, що якщо між сторонами розмір процентів не встановлений, то такий має визначатися на рівні облікової ставки НБУ відповідно до статті 1048 ЦК України.

Проте судом апеляційної інстанції установлено, що банк вказує на існування між сторонами домовленості про сплату процентів за користування коштами у розмірі 36% річних, тобто установлення умовами договору розміру і порядку одержання процентів.

Стаття 1048 ЦК України врегульовує питання в тих випадках, коли договором не встановлений розмір процентів, проте в цій справі банк вказує, що встановив розмір процентів при видачі кредиту, але не довів цих обставин та розміру процентів в суді, що не дає підстав для застосування до правовідносин вказаної норми закону.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оскаржується, отже апеляційний суд, виходячи із наданих йому повноважень, не переглядає рішення суду в цій частині.

Порушень норм процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду, колегією суддів не установлено.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" залишити без задоволення, а заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 03 червня 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 02 листопада 2020 року.

Суддя-доповідач Н.В. Поліщук

Судді А.М. Андрієнко

В.В. Соколова

Попередній документ
92582737
Наступний документ
92582739
Інформація про рішення:
№ рішення: 92582738
№ справи: 755/2120/19
Дата рішення: 02.11.2020
Дата публікації: 03.11.2020
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Київський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них
Розклад засідань:
03.06.2020 15:00 Дарницький районний суд міста Києва
Учасники справи:
головуючий суддя:
КОЛЕСНИК О М
суддя-доповідач:
КОЛЕСНИК О М
відповідач:
Багрій Роман Володимирович
позивач:
АТ КБ "ПРИВАТБАНК"