Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
22-ц/824/13735/2020
м. Київ Справа №756/11122/20
02 листопада 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Борисової О.В.
- Левенця Б.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року, постановлену під головуванням судді Андрейчука Т.В., про передачу на розгляд іншому суду справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство соціальної політики України, Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю ОСОБА_2 , Урядовий уповноважений з прав людей з інвалідністю ОСОБА_3 , Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Денісова Людмила Леонтіївна, Уповноважений Президента України з прав дитини ОСОБА_4 , Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Верховної Ради України про встановлення факту, що має юридичне значення, -
07 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство соціальної політики України, Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю ОСОБА_2 , Урядовий уповноважений з прав людей з інвалідністю ОСОБА_3 , Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Денісова Людмила Леонтіївна, Уповноважений Президента України з прав дитини ОСОБА_4 , Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Верховної Ради України.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство соціальної політики України, Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю ОСОБА_2 , Урядовий уповноважений з прав людей з інвалідністю ОСОБА_3 , Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Денісова Людмила Леонтіївна, Уповноважений Президента України з прав дитини ОСОБА_4 , Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Верховної Ради України про встановлення факту, що має юридичне значення, - надіслано за підсудністю на розгляд Дарницькому районному суду міста Києва у зв'язку з тим, що вказана справа не підсудна Оболонському районному суду міста Києва.
Не погоджуючись з такою ухвалою суду першої інстанції, 03 жовтня 2020 року заявник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року та направити справу на новий розгляд.
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що оскаржувана ухвала суду є незаконною, постановлена з порушенням норм процесуального права.
Зазначав що, передаючи справу за його заявою за підсудністю до Дарницького районного суду м.Києва, суддя Оболонського районного суду м.Києва безпідставно посилався на те, що він як заявник у справі про встановлення факту, що має юридичне значення, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а тому вказана справа підсудна саме Дарницькому районному суду м. Києва.
Судом першої інстанції не було враховано, що він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , а тому заяву про встановлення факту, що має юридичне значення було ним подано за встановленою підсудністю до Оболонського районного суду м. Києва.
Звертає увагу на те, що він фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 - з понеділка по четвер, а за адресою: АДРЕСА_1 проживає з п'ятниці по неділю і дана адреса була зазначена ним у позові для зручності в отриманні ним поштової кореспонденції.
Відзиву на апеляційну скаргу подано не було.
У відповідності до вимог статті 353, 369 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду про передачу справи на розгляд іншого суду, що є об'єктом апеляційного оскарження, розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 07 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме : встановлення факту, що ОСОБА_1 мав захворювання та настання інвалідності з першого року народження до шестирічного віку та з шестирічного віку до вісімнадцятирічного віку внаслідок захворювання з дитинства.
У вказаній заяві ОСОБА_1 вказав адресу зареєстрованого місця свого проживання : АДРЕСА_2 та адресу проживання: АДРЕСА_1 .
Передаючи справу за підсудністю на розгляд до Дарницького районного суду міста Києва, суддя Оболонського районного суду м.Києва посилався на те, що ОСОБА_1 своїй заяві вказує, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 , що свідчить про те, що заявник не мешкає в Оболонському районі міста Києва, тому відповідно до правил ч. 2 ст. 316 ЦПК України дана справа не підсудна Оболонському районному суду міста Києва, незважаючи на те, де зареєстроване місце проживання заявника.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, так як вони не ґрунтується на вимогах процесуального права, з огляду на наступне.
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена права на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий суд.
Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Частиною 1 ст.316 ЦПК України визначено, що заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Отже, провадження у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, відкриваються судом на підставі подання письмової заяви, і така заява подається за місцем проживання фізичної особи - заявника.
За положеннями статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», документами, до яких вносяться відомості про місце проживання, є паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Таким чином, при визначенні підсудності заяви фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення має значення саме зареєстроване місце проживання заявника, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі №449/1352/15-ц та в постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 758/15840/16-ц.
Суд першої інстанції помилково послався в оскаржуваній ухвалі, що його висновок про непідсудність вказаної справи Оболонському районному суду м.Києва узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 жовтня 2019 року у справі №449/1352/15-ц
З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що зареєстроване місце проживання заявника не має значення при вирішенні питання про підсудність заяви фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, а визначальним фактором є саме фактичне місце проживання заявника.
З довідки про реєстрацію місця проживання особи вбачається, що заявник ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 .
З огляду на те, що зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання заявника у справі є адреса, що територіально відноситься до Оболонського району м. Києва, колегія суддів вважає, що справа за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення підсудна саме Оболонському районному суду м. Києва.
Проте, суд першої інстанції не звернув уваги на вищезазначене та, в порушення вимог ст.ст.31, 316 ЦПК України, помилково передав справу на розгляд до Дарницького районного суду м. Києва.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що справа за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення не підсудна Оболонському районному суду м. Києва та про її передачу за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.
Відповідно до ч. 6 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року про передачу справи на розгляд до Дарницького районного суду м. Києва постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому за правилами ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до Оболонського районного суду міста Києва.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 369, 374, 379, 381 - 382, 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 22 вересня 2020 року про передачу справи на розгляд іншому суду скасувати.
Справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство охорони здоров'я України, Міністерство соціальної політики України, Уповноважений Президента України з прав людей з інвалідністю ОСОБА_2 , Урядовий уповноважений з прав людей з інвалідністю ОСОБА_3 , Уповноважений Верховної Ради України з прав людини Денісова Людмила Леонтіївна, Уповноважений Президента України з прав дитини ОСОБА_4 , Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів Верховної Ради України про встановлення факту, що має юридичне значення направити для продовження розгляду до Оболонського районного суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: