ЄУНС №357/6764/20 Постанова винесена суддею Гавенко О.Л.
Провадження №33/824/4470/2020
Категорія: ч.ч. 1, 2 ст. 172-7 КУпАП
30 жовтня 2020 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Павленко О.П., перевіривши апеляційну скаргу прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Шлапацького Ореста Володимировича на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2020 року стосовно ОСОБА_1 ,
Постановою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2020 року провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1, ч. 2
ст. 172-7 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Не погодившись з таким рішенням суду, прокурор Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Шлапацький О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, прийняти нову постанову, якою ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, та накласти на неї стягнення у виді штрафу в межах санкції статті.
За містом апеляційної скарги право на оскарження судового рішення прокурор обґрунтовує положеннями ст. ст. 55, 129 Конституції України, ст. 250 КУпАП та ст. 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Шлапацькому О.В. з наступних підстав.
Згідно зі ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Як зазначено в ч. 1 ст. 250 КУпАП прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення, окрім іншого, має право оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення. Частиною другою цієї норми визначено, що при провадженні у справах про адміністративні правопорушення, передбачені ст.ст. 172-4 - 172-9 цього Кодексу, участь прокурора у розгляді справи судом є обов'язковою.
Разом із цим, згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 287 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим. Постанова районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду (судді) про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
При цьому, відповідно до положень ч. 5 ст. 7 КУпАП прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів виключно при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
В цьому аспекті положення ч. 1 ст. 287 та ч. 5 ст. 7 КУпАП кореспондуються з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якого однією із функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Повноваження прокурора при здійсненні такого нагляду визначені ст. 26 цього Закону і спрямовані на захист прав і свобод особи, яка примусово тримається в будь-яких місцях згідно з судовим рішенням або рішенням адміністративного органу.
Крім того, слід зазначити, що п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, водночас право на оскарження судового рішення на підставі ч. 1 ст. 55 Конституції України, як норми прямої дії, в аспекті оскарження судового рішення в справі про адміністративне правопорушення може бути реалізовано прокурором у випадках порушення прав людини, громадянина в разі, коли таке право прокурора не охоплюється вимогами ч. 5 ст. 7 КУпАП.
У справі про адміністративне правопорушення суддя місцевого суду ухвалив рішення про закриття провадження відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, ч. 2 ст. 172-7 КУпАП, і дана справа ніяким чином не пов'язана із застосуванням заходів примусового характеру, що пов'язані з обмеженням особистої свободи громадян. Крім того, в апеляційній скарзі не наведено будь-яких даних про порушення прав ОСОБА_1 при розгляді відносно неї справи про адміністративне правопорушення, зокрема, права на справедливий судовий розгляд, а тому немає підстав вважати, що прокурор подає апеляційну скаргу на постанову судді місцевого суду у цій справі з метою відновлення прав чи особистої свободи громадян.
Тобто, в даному конкретному випадку прокурор не наділений функцією нагляду відповідно до ч. 5 ст. 7 КУпАП та не має повноважень на апеляційне оскарження судового рішення згідно з ч. 1 ст. 287 КУпАП та ч. 2 ст. 294 КУпАП.
Мотивуючи своє право на апеляційне оскарження рішення судді у справі про адміністративне правопорушення, пов'язаного з корупцією, прокурор в своїй апеляційній скарзі також посилається на лист ВССУ № 9-749/0/4-15 від 30 квітня 2015 року, в якому зазначено, що право прокурора на апеляційне оскарження постанови місцевого суду з огляду на зміни, внесені підпунктом 2 пункту 5 Прикінцевих положень Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру»може бути реалізоване під час участі у провадженнях про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією (статті 172-4 - 172-9 КУпАП).
Однак апелянт не врахував, що в роз'ясненнях, які містяться в пункті 8 листа ВССУ №223-943/0/4-17 від 22 травня 2017 року зазначено, що правом на апеляційне оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення, згідно з ч. 2 ст. 294 КУпАП, наділено вичерпний перелік осіб, до яких належать особа, яку притягають до адміністративної відповідальності, її законний представник, захисник, потерпілий, його представник. Згідно зі змінами до ст. 294 КУпАП, внесеними Законом України від 16 березня 2017 року №1952-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб», прокурор може оскаржити відповідну постанову судді лише у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7та ч. 1 ст. 287 КУпАП. Тобто, як зазначається в листі ВССУ, прокурор може реалізувати своє право на апеляційне оскарження у справах про адміністративне правопорушення у визначених законом випадках виключно на стадії виконання судового рішення. В інших випадках, виходячи зі змісту ч. 2 ст. 294 КУпАП, апеляційна скарга підлягає поверненню прокурору як така, що подана особою, яка не наділена правом апеляційного оскарження.
Крім того, Ухвалою Конституційного Суду України від 08 грудня 2015 року за №49-у/2015 встановлено неузгодженість положень ч. 5 ст. 7, ст. 250, ч. 1 ст. 287та ч. 2 ст. 294 КУпАПщодо повноважень прокурора оскаржувати постанови суду у справах про адміністративне правопорушення. Усунення таких розбіжностей може бути вирішене лише у законодавчому порядку.
За вказаних обставин вважаю, що прокурор Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Шлапацький О.В. не наділений правом на оскарження постанови судді в справі про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, стосовно ОСОБА_1 , а тому апеляційна скарга подана особою, яка не має на це права, що є підставою для її повернення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,
Апеляційну скаргу прокурора Білоцерківської місцевої прокуратури Київської області Шлапацького Ореста Володимировича на постанову судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 вересня 2020 року стосовно ОСОБА_1 повернути особі, яка її подала.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського апеляційного суду О.П. Павленко