Головуючий у І інстанції Каліушко Ф.А.
Провадження №22-ц/824/12219/2020 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.
Іменем України
29 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,
суддів: Мельника Я.С., Поливач Л.Д.,
при секретарі: Ковтун М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей органу опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей органу опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей,
У грудні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей органу опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, служба у справах дітей органу опіки та піклування Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації, про стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей, який обґрунтовувала тим, що з 18 січня 2013 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 , від якого вонимають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12 жовтня 2017 року шлюб між сторонами було розірвано.
Позивачка на даний час проживає разом з дітьми у квартирі батьків, сама утримує та виховує дітей, при цьому відповідач жодної участі у матеріальному забезпеченні та вихованні дітей не приймає.
Враховуючи те, що відповідач не надає коштів на утримання дітей, хоча має постійне офіційне місце роботи та задовільний стан здоров'я, а також має значні фінансові збереження, що вбачається зі змісту його декларації, позивач просила суд на підставі ст. 180 СК України стягнути з нього аліменти на утримання дітей у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 23 жовтня 2017 року, та до досягнення дітьми повноліття.
Крім цього, позивачка просила суд визначити місце проживання малолітніх синів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з нею, оскільки діти завжди проживали і проживають з нею, вона повністю усвідомлює свою особисту відповідальність за їх виховання та утримання, створює для дітей належні соціально-побутові умови проживання. Зокрема, вони проживають у трьохкімнатній квартирі батьків позивача, яка має усі зручності для проживання дітей - місце для сну, гри та відпочинку, уроків. При вирішенні питання про визначення місця проживання дітей позивач просила суд прийняти до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, а саме: її безпосередню участь у житті синів та відсутність батька поруч з ними з причин створення ним іншої родини, а також врахувати особисту прихильність дітей до матері та їх малолітній вік.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2020 року позов задоволено частково.
Визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю - ОСОБА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04 грудня 2018 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, а після ІНФОРМАЦІЯ_5 - у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення ОСОБА_4 повноліття.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах платежу за один місяць.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду в частині розміру аліментів та строку їхнього стягнення, відповідач ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, в якій посилався на те, що судом при ухваленні рішення не було враховано тієї обставини, що в нього є ще двоє малолітніх дітей - двійнят: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , на утримання яких з 15.01.2020 року він вже сплачує аліменти, стягнуті з нього на підставі судового наказу. Таким чином, після ухвалення оскаржуваного рішення загальна сума відрахувань із його заробітної плати складає 2/3 частини (1/3 + 1/3), що суперечить ст. 128 КЗпП, згідно якої при відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п'ятдесят процентів заробітку. Крім того, зазначив, що судом неправильно визначено строк, з якого підлягають стягненню аліменти, які, на його думку, повинні бути стягнуті з моменту ухвалення судом рішення про визначення місця проживання дітей разом з позивачем ОСОБА_2 - 03 березня 2020 року. Враховуючи викладене, відповідач просив рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення аліментів, стягнувши з нього на користь позивачки аліменти на утримання малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 03 березня 2020 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, а після ІНФОРМАЦІЯ_5 у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення ОСОБА_4 повноліття. В решті відповідач просив рішення суду залишити без змін.
У відзиві, що надійшов від представника позивача - адвоката Богдан О.О., остання просила залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду - без змін.
В судовому засіданні позивачОСОБА_2 та її представник - адвокат Богдан О.О., проти скарги відповідача заперечили та просили залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач ОСОБА_1 , який повідомлявся про час та місце розгляду справи, до суду не з'явився, однак в матеріалах справи є докази належного повідомлення про час та місце розгляду справи його представника ОСОБА_10 , що свідчить про належне повідомлення про розгляд справи самого відповідача і є підставою для розгляду справи апеляційним судом.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно положень ч. 1 ст. 367 ЦПК України колегія суддів перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише в частині розміру стягнутих аліментів та строку їхнього стягнення, оскільки в іншій частині рішення суду відповідачем не оскаржується.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого вони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 1, а.с.11-12).
Сторони проживають окремо, діти проживають разом з матір'ю та знаходяться на її утриманні.
Відповідно до висновку про визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , №101-4048/03 від 07 травня 2019 року з урахуванням рекомендації комісії з питань захисту прав дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей разом з матір'ю - ОСОБА_2 (том 1, а.с.55-56).
Ухвалюючи рішення про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів, суд першої інстанції виходив із задекларованого законом обов'язку батьків утримувати неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ч. 1 ст. 18 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття (ст. 51 Конституції України) та яке знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними (ч. 1 ст. 181 СК України).
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції, задовольняючи вимогу позивача про стягнення на її користь з відповідача аліментів на утримання їх спільних дітей, виходив з обов'язку відповідача, який проживає окремо від дітей, брати участь у їх матеріальному забезпеченні та врахував при цьому обставини, визначені ст. 182 СК України, дійшовши обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення аліментів у визначеному позивачем розмірі.
Доводи апеляційної скарги про необхідність зміни розміру аліментів з урахуванням тієї обставини, що з відповідача з січня 2020 року стягуються аліменти на утримання інших дітей у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), законності та обґрунтованості висновків суду в цій частині не спростовують, оскільки права малолітніх дітей позивача не підлягають звуженню у порівнянні з правами інших дітей відповідача. Крім того, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення та визначаючи розмір аліментів, не володів інформацією щодо наявності на утриманні відповідача інших малолітніх дітей, а апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення на підставі тих доказів, які були предметом оцінки суду першої інстанції. При цьому колегія суддів зауважує, що відповідач ОСОБА_1 не позбавлений можливості захистити свої права шляхом звернення до суду з позовом про зміну розміру аліментів з визначених законом підстав.
Висновок суду про стягнення аліментів з 04 грудня 2018 року, з дня пред'явлення ОСОБА_2 даного позову до суду, відповідає ст. 191 СК України, згідно якої аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, і доводи скарги відповідача законності рішення суду в цій частині не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки рішення в оскарженій частині судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги відповідача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ОСОБА_1 - без задоволення. Рішення суду в іншій частині апеляційним судом не переглядається, оскільки не є предметом апеляційного оскарження.
Зважаючи на те, що дана справа в частині, що переглядається апеляційним судом, є малозначною згідно п. 3 ч. 6 ст.19 ЦПК України, постановлене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 березня 2020 року в частині стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 04 грудня 2018 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, а після ІНФОРМАЦІЯ_5 - у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення ОСОБА_4 повноліття - залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий:
Судді: