Справа № 755/9426/20 Головуючий в суді І інстанції - Федосєєв С.В.
Провадження № 33/824/4050/2020 Доповідач в суді II інстанції - Свінціцька О.П.
27 жовтня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд
в особі судді судової палати з розгляду кримінальних справ Свінціцької О.П., з участю: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , його захисника - адвоката Лисенка С.В., іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року,-
Постановою судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП, ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік .
ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за те, що він 18 червня 2020 року о 12 годині 05 хвилин, керуючи автомобілем «Skoda Superb», номерний знак НОМЕР_1 , по проспекту Гагаріна, 19 у м. Києві, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки та не дотримався безпечного інтервалу, внаслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом «Renault Laguna», номерний знак НОМЕР_2 , внаслідок чого обидва транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. п. 13.1, 2.3 б ПДР України.
Крім того, ОСОБА_1 , 18 червня 2020 року о 12 годині 05 хвилин, керував транспортним засобом «Skoda Superb», номерний знак НОМЕР_1 , по проспекту Гагаріна, 19 у м. Києві з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме зіниці очей звужені, які не реагують на світло, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 у встановленому законом порядку у медичному закладі, у лікаря нарколога, відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 указано на незаконність постанови судді та необхідність її скасування. В обґрунтування доводів апеляційної скарги послався на те, що постанова винесена із порушенням норм чинного законодавства, обставини справи з'ясовані неповно. Зазначив, що судом першої інстанції було порушено його право на захист, оскільки йому та його захиснику не було надано достатнього періоду часу для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки для захисту. Крім того, апелянтом звернуто увагу на те, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено та безпосередньо встановлено шляхом допиту свідків чи дійсно мала місце його відмова від проходження медичного огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, також не було належним чином досліджено матеріали справи щодо дорожньо-транспортної пригоди. Поряд з цим, апелянт указав також на необхідність закриття провадження за ч. 1 ст. 130 КУпАП у зв'язку із скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність. Просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 6 ст. 247 КУпАП та в частині притягнення його до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які подану апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, пояснення іншого учасника ДТП - ОСОБА_2 , який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з огляду на таке.
Питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судом не вирішується, оскільки, як вбачається з матеріалів справи постанова щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.124, ч.1 ст. 130 КУпАП ухвалена Дніпровським районним судом м. Києва 26.08.2020, апеляційну скаргу на вказану постанову ОСОБА_1 подав шляхом відправлення поштовою кореспонденцією 07.09.2020 року. Наведене вказує на те, що апеляційна скарга ОСОБА_1 подана у строк, передбачений ст. 294 КУпАП, що виключає необхідність вирішення питання про його поновлення та розгляду відповідного клопотання.
Висновки судді місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП стверджуються схемою місця ДТП, поясненнями водіїв, відеозаписом з відеореєстратора, який був встановлений у автомобілі ОСОБА_1 . Дослідивши указані докази суддя дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні вимог п.2.3Б та 13.1 Правил дорожнього руху України, що спричинило пошкодження транспортних засобів та правильності кваліфікації його дій за ст. 124 КУпАП.
Доводів, які б спростовували наявність в діях водія ОСОБА_1 порушень вимог п. 2.3Б та п.13.1 Правил дорожнього руху апеляційна скарга не містить.
Також відповідають фактичним обставинам справи і є обґрунтованими висновки судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у порушенні ним вимог п.2.5 ПДР України, тобто у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Такий висновок підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення від 18.06.2020, в якому викладені фактичні обставини вчинення правопорушення, відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції, відповідно до якого водій ОСОБА_1 в присутності двох свідків відмовився пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, іншими доказами.
Зі змісту письмових пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вбачається, що ОСОБА_1 дійсно у їх присутності відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Дослідивши вказані докази суддя місцевого суду дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, правильності кваліфікації його дій за ч.1 ст. 130 КУпАП, необхідності накладення на нього стягнення та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 23 і 33 КУпАП наклав на нього стягнення у межах санкції, передбаченої ч.1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про недоведеність вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП у виді відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння не ґрунтуються на матеріалах справи.
З об'єктивної сторони адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП може проявлятись у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
Підстави, умови та порядок проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння визначені ст. 266 КУпАП, п.2.5 ПДР України та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України 09.11.2015 року № 1452/735 (в подальшому Інструкція). За змістом цих нормативних документів водій зобов'язаний на вимогу поліцейського пройти медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння.
Суддя ухвалює рішення про притягнення особи до відповідальності у випадку наявності доказів, які доводять кожну із обставин, що в своїй сукупності утворюють об'єктивну сторону даного адміністративного правопорушення.
Цих вимог закону у ході провадження у справі, в тому числі і при ухваленні рішення щодо ОСОБА_1 дотримано у повній мірі. Так ОСОБА_1 у ході з'ясування поліцейськими обставин правопорушення підтверджувався факт керування ним транспортним засобом. Дані обставини також були підтверджені ОСОБА_1 в ході розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до наявного в матеріалах справи відеозапису поліцейські повідомили ОСОБА_1 про наявність ознак наркотичного сп'яніння. Також із зазначеного вище відеозапису вбачається, що у ході фіксації вчиненого адміністративного правопорушення були присутні свідки, відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 вчинив у присутності двох свідків. Ці свідки засвідчили таку відмову у протоколі про адміністративне правопорушення та надали письмові пояснення, які знаходяться у матеріалах адміністративної справи. Суд звертає увагу на те, що за своїм змістом письмові пояснення свідків відповідають фактичним обставинам події, об'єктивно зафіксованим на згаданому вище відеозаписі. Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованого визнання у якості доказу відеозапису, зробленого за допомогою нагрудної камери поліцейського є не обґрунтованими. Так, на даному відеозаписі об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення у об'ємі достатньому для вирішення питання про наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та винності ОСОБА_1 у його вчиненні. Із урахуванням викладеного суд приходить до висновку про те, що наданий відеозапис є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
За таких обставин доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо неповноти дослідження обставин справи не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об'єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.
Не грунтуються на вимогах закону доводи апеляційної скарги щодо необхідності закриття провадження у справі в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП на підставі п.6 ст. 247 КУпАП.
Відповідно до п.6 ч.1 ст. 247 КУпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку скасування акта, який встановлює адміністративну відповідальність. Під скасуванням акта про адміністративну відповідальність необхідно розуміти видання нормативного акта, яким повністю скасовується караність того діяння, за яке передбачалась адміністративна відповідальність, або встановлюється відповідальність більш м'яка, ніж адміністративна. Між тим, Законом України від 22.11.2018 № 2617 VIII « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень», який набрав чинності з 01.07.2020 року відповідальність за діяння, які підпадали під ознаки статті 130 КУпАП була посилена, ці діяння були криміналізовані і підпали під ознаки кримінального проступку. Наведене дає підстави стверджувати про відсутність скасуванняакта, який встановлює адміністративну відповідальність, оскільки така відповідальність була не скасована, а посилена, тому відсутні підстави для застосування положень п.6 ч.1 ст. 247 КУпАП.
У відповідності до положень ст. 58 Конституції України та ч.2 ст.8 КУпАП Закон України від 22.11.2018 № 2617 VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень»як такий, що посилює відповідальність за діяння, які підпадали під ознаки ст. 130 КУпАП не має зворотної сили, тобто не поширюється на адміністративні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 130 КУпАП, які були вчинені до 01.07.2020 року. Особи, які вчинили такі правопорушення до 01.07.2020 року, у відповідності до ч.1 ст. 8 КУпАП повинні нести відповідальність за законом, який діяв на час вчинення адміністративного правопорушення, тобто за ч.1 ст. 130 КУпАП у відповідній редакції цього Закону, яка діяла до 01.07.2020 року.
На думку суду Закон України від 17.06.2020 № 720-XI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» жодним чином не впливає на вирішення питання про відповідальність ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Так, цим законом внесені нові зміни до Закону України від 22.11.2018 № 2617-VIII, а саме виключені пункти/підпункти цього Закону, якими запроваджено нову редакцію ст. 130 КУпАП та доповнено КК України статтею 2861. Між тим, правовий статус ОСОБА_1 у зв'язку із набранням чинності Законом України від 17.06.2020 № 720-XI не змінився, оскільки він до набрання чинності цим законом підлягав відповідальності за ч.1 ст. 130КУпАП в редакції статті, яка діяла на час вчинення адміністративного правопорушення, відповідно до вимог ч.1 ст. 8 КУпАП, а після набрання чинності цим Законом була відновлена дія того закону у тій же самій його редакції, за яким ОСОБА_1 притягується до відповідальності.
Таким чином зміни у законодавстві в частині відповідальності за діяння, що підпадало під ознаки ч.1 ст. 130 КУпАП, не поширюються на осіб, які вчинили це діяння до 01.07.2020 року, що вказує на відсутність підстав для закриття адміністративної справи щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП відповідно до п.6 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Інші доводи, які наведені ОСОБА_1 у апеляційній скарзі, не дають підстав для визнання незаконною та необґрунтованою ухваленої щодо нього постанови та необхідності її скасування.
Суд вважає, що у ході розгляду цієї справи у суді першої інстанції із належною повнотою були доведені як подія адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 130, ст. 124 КУпАП так і вина ОСОБА_1 у їх вчиненні.
Підстав для скасування чи зміни постанови судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року щодо ОСОБА_1 суд не вбачає, у зв'язку із чим залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Дніпровського районного суду м. Києва від 26 серпня 2020 року щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя О.П. Свінціцька