27 жовтня 2020 року м. Київ
Справа № 22-13380 Головуючий у 1-й інстанції: Волчко А. Я.
Унікальний № 2-753/12 Доповідач- Пікуль А. А.
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого Пікуль А. А.
суддів Гаращенка Д. Р.
Невідомої Т. О.
за участю секретаря Осінчук Н. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Покотило Марини Борисівни в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2020 року у справі за заявою ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа,-
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, в якій просила видати дублікат виконавчого листа « 2-753/2012 у справі 2-753/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення коштів (а.с. 3, 4).
В обґрунтування заяви було зазначено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 квітня 2012 року у справі № 2-5078/2011 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення 366 706 грн боргу та 3 219 грн судового збору. На виконання вище вказаного рішення суду було видано виконавчий лист від 14 червня 2012 року № 2-753/2012.
Для примусового виконання рішення суду до Відділу державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції мною було подано заяву про відкриття виконавчого провадження разом із оригіналом виконавчого листа від 14 червня 2012 року, на підставі чого ВДВС Києво-Святошинського РУЮ було відкрито виконавче провадження, про що винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 07 липня 2012 ВП № 33356802.
Станом на сьогодні вищевказане виконавче провадження ВП № 33356802 триває на примусовому виконанні у Києво-Святошинському районному відділі державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Довідкою Києво-Святошинського відділу Державної виконавчої служби від 17 серпня 2020 року № 233356802 ОСОБА_1 було повідомлено, що 31 березня 2017 року старшим державним виконавцем відділу Долженко Д.О. (наразі - звільнено) було винесено постанову про повернення документа стягувачу на підставі п. 6 ч. І ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», яка була скасована тим самим державним виконавцем Постановою про скасування процесуального документу від 10 травня 2017 року ВП № 33356802 як така, що винесена помилково.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2020 року у задоволені заяви ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду, Покотило М. Б. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, що призвело до прийняття незаконної та необґрунтованої ухвали, просить ухвалу районного суду скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву про видачу дублікату виконавчого листа (а.с. 45-50).
В порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Ураховуючи зміст підпункту 17.4 пункту 17 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд ухвалив розглядати апеляційну скаргу на ухвалу щодо вирішення питання видачі дубліката виконавчого документа за відсутності осіб, які не з'явились.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., пояснення представника ОСОБА_1 , адвоката Покотило М. Б., яка підтримала подану апеляційну скаргу та просила суд її задовольнити, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 квітня 2012 року у справі № 2-5078/2011 року судом було видано виконавчий лист.
Як убачається з довідки про втрату виконавчого листа, виданої Києво-Святошинським районним відділом ДВС ЦМУМЮ (м. Київ), на виконанні у Києво-Святошинському районному відділі ДВС ЦМУМЮ (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 33356802 з примусового виконання вищезазначеного виконавчого листа.
31 березня 2017 року старшим державним виконавцем Відділу Долженко Д. О. було винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, на підставі п. 6 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Постанова про повернення виконавчого документа стягувачу разом з оригіналом виконавчого листа Києво-Святошинського районного суду Київської області № 2-753 від 14 червня 2012 року підлягала поверненню стягувачу.
Перевіркою журналу вихідної кореспонденції за період з 31 березня 2017 року по 17 серпня 2020 року - інформація про направлення відсутня, що свідчить про втрату поданих до відділу документів.
Отже, з вищевикладеного убачається наявним факт втрати оригіналу виконавчого документа заявника від 14 червня 2012 року у справі № 2-753/2012.
За встановлених обставин, відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа, районний суд виходив з того, що згідно даних виконавчого листа, виданого Києво-Святошинським районним судом Київської області від 14 червня 2012 року у справі № 2-753/2012, строк пред'явлення виконавчого листа до виконання діяв до 29 травня 2013 року. Строк пред'явлення виконавчого листа, виданого на виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 квітня 2012 року у справі № 2-5078/2011 року, пропущено. Заявником не подано заяви про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Заявницею ОСОБА_1 не надано жодного доказу на підтвердження того, що через об'єктивні, непереборні, істотні труднощі вона не змогла отримати та подати у встановлений законом строк виконавчий лист для примусового виконання.
При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини для цілей статті 6 (Конвенції) виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, п.40).
Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Пунктом 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Відповідно ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Частиною 1 ст. 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами
Отже виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Європейський суд наголосив, що п. 1 ст. 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).
Відповідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.
Згідно з підпунктом 17.4 пункту 17 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви.
Відповідно до положень пунктів 3, 4 розділу XV Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень», виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони можуть звернутися до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, за видачею дубліката виконавчого документа. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього дубліката виконавчого документа (крім випадків, передбачених абзацом другим пункту 3 цього розділу) виносить постанову про відновлення втраченого (знищеного) виконавчого провадження і не пізніше наступного дня надсилає її стягувачеві та боржникові.
У даному випадку з наявного в матеріалах справи витягу з автоматизованої системи виконавчого провадження щодо інформації про виконавче провадження № 33356802 убачається, що станом на серпень 2020 року вказане виконавче провадження триває на примусовому виконанні та по ньому здійснюються виконавчі дії (а.с.13-17).
Висновки районного суду про те, що з заявою про видачу дубліката виконавчого листа можна звернутися у межах пред'явлення його до виконання, а у разі пропуску такого строку одночасно із заявою про видачу дубліката слід подати і заяву про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, не мають правового значення для вирішення даної справи.
Адже, як убачається з наявних у матеріалах справи письмових доказів, виконавчий лист № 2-753, виданий 14 червня 2012 року, був пред'явлений до виконання стягувачем у строк, передбачений статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, на час виникнення спірних правовідносин). Отже у разі отримання стягувачем дубліката виконавчого листа, за яким уже відкрито виконавче провадження, питання про відкриття виконавчого провадження вирішуватись не буде.
Відповідно до відомостей довідки про втрату виконавчого документа (а.с.21) виконавчий лист був втрачений державним виконавцем в ході виконавчого провадження, і на час розгляду питання щодо видачі дубліката виконавчого листа державним виконавцем продовжуються виконавчі дії в рамках виконавчого провадження № 33356802 з виконання вказаного виконавчого листа, що відображено у автоматизованій системі виконавчого провадження (а.с.13-17).
Тому посилання районного суду на необхідність поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання є безпідставним.
Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 276 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
З огляду на викладене, апеляційний суд доходить висновку про те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про задоволення заяви ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа.
Керуючись ст. ст. 367-368, 374-376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу адвоката Покотило Марини Борисівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2020 року скасувати та постановити нову ухвалу про задоволення заяви ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа.
Видати дублікат виконавчого листа на виконання рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 квітня 2012 року у справі № 2-5078/2011 про стягнення з ОСОБА_3 366 706 грн боргу та 3 219 грн судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, визначених ч.2 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 02 листопада 2020 року.
Головуючий А. А. Пікуль
Судді Д. Р. Гаращенко
Т. О. Невідома