20 жовтня 2020 року м. Київ
Справа № 22-11269 Головуючий у1-й інстанції - Чірков Г. Є.
Унікальний № 363/2170/15-ц Доповідач - Пікуль А. А.
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого Пікуль А. А.
суддів Гаращенка Д. Р.
Невідомої Т. О.
за участю секретаря Осінчук Н. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Оксимчука Андрія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 , до якої приєдналась ОСОБА_2 , на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року у справі за позовом Прокуратури Київської області в інтересах держави до Вишгородської міської ради Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , Публічного акціонерного товариства «ПроКредит Банк» про визнання незаконними та скасування рішення міської ради, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та договору іпотеки,-
У травні 2015 року Прокуратура Київської області в інтересах держави пред'явила в суд позов до Вишгородської міської ради Київської області, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ПАТ «ПроКредит Банк» про визнання незаконними та скасування рішення міської ради, визнання недійсними державних актів на право власності на землю та договору іпотеки, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати незаконними та скасувати п. п. 1-11 рішення Вишгородської міської ради Київської області від 27 червня 2012 року N 12/34 "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам", визнати недійсними державні акти про право власності на земельні ділянки відповідачів та договір іпотеки N FIL.15987-ІД1, укладений 28 грудня 2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ПроКредит Банк».
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що оспорюваним рішенням Вишгородської міської ради всупереч вимог земельного і водного законодавства України відповідачам передано у власність земельні ділянки загальною площею 1,0044 га для ведення індивідуального садівництва повністю за рахунок земель водного фонду, які не можуть перебувати у приватній власності в силу приписів ст. ст. 59-61, 83 Земельного кодексу України, і які знаходяться в межах затвердженої Генеральним планом м. Вишгорода 100-метрової прибережної захисної смуги Канівського водосховища р. Дніпро.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року позовну заяву задоволено.
Суд визнав незаконними та скасував п. п. 1-11 рішення Вишгородської міської ради Київської області від 27 червня 2012 року N 12/34 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам». Визнано недійсними державні акти про право власності на земельні ділянки: - серії ЯМ № 152716, виданий 20 липня 2012 року на ім'я ОСОБА_11 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0209; - серії ЯМ № 152714, виданий 20 липня 2012 року на ім'я ОСОБА_10 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0210; - серії ЯМ № 152713, виданий 20 липня 2012 року на ім'я ОСОБА_2 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0214; - серії ЯМ № 152708, виданий 20 липня 2012 року на ім'я ОСОБА_9 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0213; - серії ЯМ № 152711, виданий 20 липня 2012 року на ім'я ОСОБА_8 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0218; - серії ЯМ № 152710, виданий 20 липня 2012 року на ім'я ОСОБА_7 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0212; - серії ЯМ № 152707, виданий 20 липня 2012 року на ім'я ОСОБА_6 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0211;- серії ЯМ № 152712, виданий 19 липня 2012 року на ім'я ОСОБА_5 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0216; - серії ЯМ № 152706, виданий 20 липня 2012 року на ім'я ОСОБА_1 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0215; - серії ЯМ № 152715, виданий 19 липня 2012 року на ім'я ОСОБА_4 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0207; - серії ЯМ № 152709, виданий 26 липня 2012 року на ім'я ОСОБА_3 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0217. Визнано недійсним договір іпотеки № FIL.15987-ІД1, укладений 28 грудня 2012 року між ОСОБА_3 та ПАТ «ПроКредит Банк».
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 , діючи через адвоката Оксимчук А. О., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити (т. 4, а.с.2-12).
18 вересня 2020 року - до початку розгляду справи в суді апеляційної інстанції, відповідач ОСОБА_2 , яка не була належним чином повідомлена про місце та час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, подала заяву про приєднання до апеляційної скарги ОСОБА_1 (т.4, а.с.151-152).
В порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, відзивів на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходило.
Про розгляд справи учасники справи повідомлені належним чином, про що свідчать завірені штемпелем поштового відділення та підписом начальника відділення зв'язку зворотні повідомлення про вручення судових повісток (т. 4, а.с.209-219).
Суд ухвалив розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явились, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 372 ЦПК неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., пояснення: представника ОСОБА_1 адвоката Оксимчука А. О., представника ОСОБА_11 адвоката Українця М. П., які підтримали подану апеляційну скаргу та просили суд її задовольнити; прокурора відділу Івашина О. Є., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та, із посиланням на правила господарського судочинства, вказав, що повторний апеляційний перегляд даного судового рішення є неможливим, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За правилом ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 318 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного рішення) якщо апеляційні скарги на рішення або ухвалу суду першої інстанції були подані в установлені цим Кодексом строки, але надійшли до суду після закінчення апеляційного розгляду справи або коли строки на подання апеляційної скарги у зв'язку з пропущенням їх з поважних причин були поновлені або продовжені і особа, яка подала апеляційну скаргу, не була присутня під час розгляду справи, апеляційний суд розглядає цю скаргу за правилами цієї глави.
Оскільки ОСОБА_1 не була повідомлена про розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанцій, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, копію оскаржуваного рішення отримала лише 07 липня 2020 року, - після закінчення апеляційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції поновив строк на подання апеляційної скарги та відкрив апеляційне провадження за її апеляційною скаргою.
На час апеляційного розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , до якої приєдналася відповідач ОСОБА_2 , порядок розгляду апеляційної скарги, що надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, визначено статтею 370 ЦПК України.
Відповідно до положень указаної статті, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами цієї глави (ч.1 ст. 370 ЦПК).
За результатами розгляду апеляційної скарги суд приймає постанову відповідно до статті 382 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, вказану в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
У даній справі мав місце апеляційний перегляд за апеляційним скаргами ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 .
Апеляційна скарга ОСОБА_11 містила наступні доводи (узагальнено): 1) при вирішенні справи судом було порушено принцип змагальності сторін, в основу рішення покладено лише докази позивача без мотивування висновків щодо відхилення інших доказів; розгляд справи по суті було проведено лише за одне судове засідання; 2) невідповідність обставинам справи висновку районного суду про те, що спірні земельні ділянки знаходяться в акваторії Канівського водосховища (р. Дніпро), у межах м. Вишгород і повністю накладаються на затверджену генеральним планом м. Вишгород 100-метрову прибережну захисну смугу Канівського водосховища, адже спірні земельні ділянки розташовані поряд з обвідним каналом Київської ГЕС, що підтверджується письмовими доказами; 3) будь-яке накладення земельної ділянки площею 0,0930 га, що належить ОСОБА_11 на землі водного фонду відсутнє, тому ця земельна ділянка не належить до земель водного фонду; 4) суд допустив порушення і неправильне застосування норм матеріального права, дійшовши неправильного висновку, що земельна ділянка площею 0,0930 га, що належить ОСОБА_11 згідно державного акту на право власності на землю, повністю накладається на прибережну захисну зону р. Дніпро, чим порушуються вимоги Водного кодексу України (т.3, а.с.1-6).
Апеляційна скарга ОСОБА_9 містила наступні доводи (узагальнено): 1) при вирішенні справи судом було порушено принцип змагальності сторін, в основу рішення покладено лише докази позивача без мотивування висновків щодо відхилення інших доказів; розгляд справи по суті було проведено лише за одне судове засідання; 2) невідповідність обставинам справи висновку районного суду про те, що спірні земельні ділянки знаходяться в акваторії Канівського водосховища (р. Дніпро), у межах м. Вишгород і повністю накладаються на затверджену генеральним планом м. Вишгород 100-метрову прибережну захисну смугу Канівського водосховища, адже спірні земельні ділянки розташовані поряд з обвідним каналом Київської ГЕС, що підтверджується письмовими доказами; 3) будь-яке накладення земельної ділянки площею 0,0930 га, що належить ОСОБА_9 на землі водного фонду відсутнє, тому ця земельна ділянка не належить до земель водного фонду; 4) суд допустив порушення і неправильне застосування норм матеріального права, дійшовши неправильного висновку, що земельна ділянка площею 0,0930 га, що належить ОСОБА_9 згідно державного акту на право власності на землю, повністю накладається на прибережну захисну зону р. Дніпро, чим порушуються вимоги Водного кодексу України (т.3, а.с.8-14).
Апеляційна скарга ОСОБА_10 містила наступні доводи (узагальнено): 1) ОСОБА_10 був позбавлений права приймати участь у судовому розгляді, подати заперечення, докази та заявляти клопотання; судом не забезпечене його право на отримання правової допомоги; 2) судом першої інстанції проведена неправильна оцінка доказів, зокрема, листа Державного агентства водних ресурсів України № 3/393 від 28 лютого 2013 року (т.2, а.с.137), який не може вважатись допустимим доказом, за наявності листа Дніпровського басейнового управління водних ресурсів в м. Києві та Київській області на ім'я Вишгородського міського голови від 20 квітня 2020 року (т.1, а.с.53); беззаперечне прийняття відомостей листа ДПУДНДІПМ "Діпромісто" від 14 вересня 2016 року № 129дск з долученою схемою за наявності конкуренції відомостей інших письмових доказів (т.2, а.с.170,173); 3) судом першої інстанції в ході оцінки доказів не було враховано: відомості Публічної кадастрової карти України, згідно з якими належна ОСОБА_10 земельна ділянка знаходиться на відстані 34,6 метрів від водного каналу, через який надходить вода до відвідного каналу ГЕС і який є відмежованим від річки Дніпро; відомості Генерального плану м. Вишгород, затвердженого рішенням Вишгородської міської ради № 3/2 від 16 лютого 2011 року, згідно якого належна ОСОБА_10 земельна ділянка знаходиться в межах м. Вишгород; 4) наведення в рішенні суду двох протилежних за змістом висновків, по-перше, про те, що земельна ділянка, належна ОСОБА_10 , повністю накладається на затверджену генеральним планом м. Вишгород 100-метрову прибережну смугу Канівського водосховища; по-друге, про те, що відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом; 5) невідповідність дійсним обставинам справи висновку районного суду про те, що 100-метрова прибережна захисна смуга затверджена генеральним планом м. Вишгород, який містить лише пропозиції по встановленню захисної смуги р. Дніпро, однак відвідний канал Київської ГЕС до неї не належить (т.3, а.с.31-37).
Подана після закінчення апеляційного розгляду справи апеляційна скарга ОСОБА_1 містить наступні доводи (узагальнено): 1) надуманість, безпідставність та невідповідність наявним у матеріалах справи доказам висновків районного суду: про те, що всі одинадцять спірних земельних ділянок знаходяться в безпосередній близькості до р. Дніпро, в акваторії Канівського водосховища, в межах 100-метрової прибережної захисної смуги на території СТ "Ветеран" в межах м. Вишгород; відвідний канал Київської ГЕС знаходиться за межами міста, а тому пропозиції по встановленню меж прибережної захисної смуги каналу не надавались; вказаний відвідний (дренажний) канал Київської ГЕС як гідротехнічна споруда знаходиться на північ від автодороги Київ Десна на території Хотянівської сільської ради та обслуговується ПАТ "Укргідроенерго". Землі, на яких він розташований, відповідно до виданого ПАТ "Укргідроенерго" філія "Каскад Київських ГЕС і ГАЕС" державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 140222 від 10 жовтня 2012 року загальною площею 66,4282 га перебувають у постійному користуванні вказаного товариства для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами; що спірні земельні ділянки знаходяться безпосередньо в акваторії Канівського водосховища (р. Дніпро) у межах м. Вишгород і повністю накладаються на затверджену генеральним планом м. Вишгород 100-метрову прибережну смугу Канівського водосховища (р. Дніпро); що вказані земельні ділянки відповідачів повністю накладаються на прибережну захисну смугу; 2) неузгодженість висновків суду за своїм змістом, оскільки суд першої інстанції вважав встановленим факт затвердження генеральним планом м. Вишгород 100-метрової прибережної захисної смуги Канівського водосховища (р. Дніпро), а в дійсності ДПУДНДІПМ "Діпромісто" в генеральному плані лише надані містобудівні пропозиції щодо подальшого визначення відстаней від водних поверхонь Канівського водосховища р. Дніпро у розмірі 100 м; 3) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, унаслідок неправильної оцінки письмових доказів, зокрема, листа ПАТ "Укргідроенерго" № 20/964 від 25 липня 2016 року (т. 2, а.с.170); 4) неправильне застосування норм матеріального права - ст. 88 Водного кодексу України, ст. ст. 50-54 Закону України "Про землеустрій"; 5) порушення норм процесуального права, яке призвело до позбавлення ОСОБА_1 можливості взяти участь у розгляді справи у суді першої інстанції (т.4, а.с.2-12).
Отже, ураховуючи положення ст. 370 ЦПК України, апеляційна скарга адвоката Оксимчука Андрія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 , до якої приєдналась ОСОБА_2 , розглядається лише в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду за апеляційними скаргами ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .
Ураховуючи вищевикладене, аргументи Прокурора про те, що суд мав відмовити у відкритті повторного апеляційного провадження, які підкріплені посиланням на практику Верховного Суду у справах господарської юрисдикції (т.5, а.с.18-26), відхиляються апеляційним судом як неприйнятні.
При розгляді справи в суді першої інстанції встановлені наступні обставини.
Згідно з п. п. 1-11 рішення Вишгородської міської ради від 27 червня 2012 року № 12/34 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам» відповідачам надано земельні ділянки загальною площею 1,0044 га для ведення індивідуального садівництва у м. Вишгороді.
На підставі вказаного рішення 19 та 20 липня 2012 року видано державні акти на право власності на земельні ділянки: - серії ЯМ № 152716 на ім'я ОСОБА_11 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0209, площею 0,0930 га, - серії ЯМ № 152714 на ім'я ОСОБА_10 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0210, площею 0,0930 га, - серії ЯМ № 152713 на ім'я ОСОБА_2 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0214, площею 0,0930 га, - серії ЯМ № 152708 на ім'я ОСОБА_9 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0213, площею 0,0930 га, - серії ЯМ № 152711 на ім'я ОСОБА_8 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0218, площею 0,0868 га, - серії ЯМ № 152710 на ім'я ОСОБА_7 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0212, площею 0,0930 га, - серії ЯМ № 152707 на ім'я ОСОБА_6 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0211, площею 0,0930 га, - серії ЯМ № 152712 на ім'я ОСОБА_5 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0216, площею 0,0868 га, - серії ЯМ № 152706 на ім'я ОСОБА_12 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0215, площею 0,0931 га, - серії ЯМ № 152715 на ім'я ОСОБА_4 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0207, площею 0,0930 га, - серії ЯМ № 152709 на ім'я ОСОБА_3 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0217, площею 0,0868 га.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 25 листопада 2014 року в рахунок часткового погашення заборгованості за Рамковою угодою № FW106579 від 30 листопада 2012 року та Договором про надання траншу № 115.441116/FW106.579 від 28 жовтня 2013 року, звернуто стягнення на нерухоме майно, що перебуває в іпотеці Публічного акціонерного товариства «ПроКредитБАНК» (заставодержателя найвищого пріоритету 1 черги) відповідно до Договору іпотеки № FIL.15987-ІД1 від 28 грудня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Ніколенко В. М., зареєстрованого в реєстрі за № 5875, а саме: земельну ділянку, загальною площею 0,0868 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 3221810100:38:084:0217, що знаходиться за адресою: Київська область, м. Вишгород, яке належить на праві власності ОСОБА_13 , на підставі договору дарування земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Затварницькою І. П. 16 серпня 2012 року за реєстровим номером 2152, на загальну суму заборгованості 510240,06 грн, що підлягає сплаті позивачеві з вартості предмета іпотеки, шляхом реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.
Згідно листа Державного агентства водних ресурсів України N 3/393 від 28 лютого 2013 року СТ «Ветеран-3» розташоване на масиві садових товариств «Дніпро» на землях м. Вишгород. Згідно з Генеральним планом м. Вишгород, погодженим Дніпровським басейним управлінням водних ресурсів у січня 2009 року ширина прибережної захисної смуги Канівського водосховища складає 100 м, ширина смуги відведеного каналу Київської ГЕС 50 м.
Всі одинадцять спірних земельних ділянок знаходяться в безпосередній близькості до р. Дніпро, в акваторії Канівського водосховища, в межах 100-метрової прибережної захисної смуги на території СТ «Ветеран-3», в межах м. Вишгород.
Згідно листа ДПУДНДІПМ «Діпромісто» від 14 вересня 2016 року № 129дск та долученої до неї копії «Схеми планування обмежень та інженерної оцінки території» до генерального плану м. Вишгород, на час розробки вказаного генерального плану окремий комплексний проект землеустрою по визначенню меж прибережних захисних смуг водних об'єктів не розроблявся, тому ДПУДНДІПМ «Діпромісто» в генеральному плані надані містобудівні пропозиції щодо подальшого визначення відстаней від водних поверхонь Канівського водосховища р. Дніпро у розмірі 100 м.
Відвідний канал Київської ГЕС знаходиться за межами міста, а тому пропозиції по встановленню меж прибережної захисної смуги каналу не надавались.
Вказаний відвідний (дренажний) канал Київської ГЕС як гідротехнічна споруда знаходиться на північ від автодороги Київ Десна на території Хотянівської сільської ради та обслуговується ПАТ «Укргідроенерго».
Землі, на яких він розташований, відповідно до виданого ПАТ «Укргідроенерго» філія «Каскад Київських ГЕС і ГАЕС» державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 140222 від 10 жовтня 2012 року загальною площею 66,4282 га перебувають у постійному користуванні вказаного товариства для експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами.
Згідно листа ПАТ «Укргідроенерго» від 25 липня 2016 року за № 20/964 спірні земельні ділянки не межують з територією вищевказаного відвідного (дренажного) каналу Київської ГЕС.
Як вбачається з листа КДПГККГС «Київгеоінформатика» від 26 вересня 2016 року № 01-01/997 земельні ділянки відповідачів повністю накладаються на землі водного фонду, а саме 100-метрову прибережну захисту смугу, встановлену згідно генерального плану м. Вишгород, який затверджено рішенням Вишгородської міської ради № 3/1 від 16 лютого 2011 року.
За таких обставин районним судом встановлено, що спірні земельні ділянки знаходяться безпосередньо в акваторії Канівського водосховища (р. Дніпро) у межах м. Вишгород і повністю накладаються на затверджену генеральним планом м. Вишгород 100-метрову прибережну захисну смугу Канівського водосховища (р. Дніпро).
Задовольняючи позов прокуратури Київської області в інтересах держави районний суд виходив з того, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них». Тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, а відтак надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі суперечить нормам статей 59, 83, 84 ЗК України (правовий висновок ВСУ України в постанові від 22 квітня 2015 року в справі № 6-52цс15).
Оскільки спірні земельні ділянки відповідачів повністю накладаються на прибережну захисну смугу, з урахуванням вказаних вимог закону, фактичного розташування земельних ділянок та правових висновків ВСУ спірні земельні ділянки не можуть перебувати у приватній власності відповідачів, а тому рішення відповідача про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам слід визнати незаконним та скасувати.
Для захисту порушеного права слід відновити становище, яке існувало до порушення, і визнати недійсними державні акти про право власності на земельні ділянки відповідачів, які видані на підставі незаконного рішення.
Ураховуючи, що у розпорядженні суду відсутні дані про освоювання відповідачами отриманих у власність земельних ділянок, скасування державних актів про право власності на них не призведе до непропорційного втручання в їхні права на володіння майном, з метою захисту державних інтересів у сфері водоохоронної діяльності.
При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , до якої приєдналася ОСОБА_2 , апеляційний суд виходить з наступного.
Як вже зазначено вище, висновок районного суду про те, що спірні земельні ділянки знаходяться безпосередньо в акваторії Канівського водосховища (р. Дніпро) у межах м. Вишгород і повністю накладаються на затверджену генеральним планом м. Вишгород 100-метрову прибережну захисну смугу Канівського водосховища (р. Дніпро) перевірявся апеляційним судом при розгляді апеляційних скарг ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , та ОСОБА_10 , які містили доводи щодо невідповідності цього висновку обставинам справи.
Висновок районного суду про те, що 100-метрова прибережна захисна смуга затверджена генеральним планом м. Вишгород, перевірявся апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_10 , яка містила доводи щодо невідповідності цього висновку обставинам справи.
Правильність оцінки районним судом доказів, зокрема, листа Державного агентства водних ресурсів України № 3/393 від 28 лютого 2013 року (т.2, а.с.137), листа Дніпровського басейнового управління водних ресурсів в м. Києві та Київській області на ім'я Вишгородського міського голови від 20 квітня 2020 року (т.1, а.с.53), листа ДПУДНДІПМ "Діпромісто" від 14 вересня 2016 року № 129дск з долученою схемою, листа директора Філії "Каскад Київських ГЕС і ГАЕС" ПАТ "Укргідроенерго" № 20/964 від 25.07.2016 та листа ДП "ДІПРОМІСТО" № 129дск від 14.09.2016 (т.2, а.с.170,173) перевіряласьапеляційним судом при розгляді апеляційної скарги ОСОБА_10 , яка містила доводи щодо неправильної оцінки судом першої інстанції наявних у розпорядженні суду письмових доказів.
Ураховуючи вищенаведене у контексті положень ч. 4 ст. 370 ЦПК України, аналогічні доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , до якої приєдналася ОСОБА_2 , залишаються апеляційним судом без розгляду, як такі, що не підлягають повторній перевірці апеляційним судом.
З огляду на таке відомості нових письмових доказів, які були досліджені апеляційним судом в порядку, визначеному ч. 3 ст. 367 ЦПК України, також не можуть бути прийняті, оскільки стосуються обставин, що не підлягають повторній перевірці апеляційним судом.
Доводи апеляційної скарги щодо неправильної оцінки районним судом листа Дніпровського басейнового управління водних ресурсів (т.2, а.с.206) у контексті положень ст. 91 Водного кодексу України, відхиляються апеляційним судом як неприйнятні, оскільки положення указаної статті стосуються каналів на зрошувальних і осушувальних системах, а тому не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.
Відповідно до положень Водного кодексу України у ньому вживаються такі терміни: водний об'єкт - природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосховище, ставок, канал, водоносний горизонт); прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони (ст. 1 Водного кодексу України).
Усі води (водні об'єкти) на території України становлять її
водний фонд. До водного фонду України належать, зокрема, поверхневі води: природні водойми (озера); водотоки (річки, струмки); штучні водойми (водосховища, ставки) і канали (ч.1, п.1 ч. 2 ст. 3 Водного кодексу України).
До земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів (ст. 4 Водного кодексу України).
Відповідно до положень ст. 88 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і
засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо
озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон
виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та
навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею
менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина
прибережної захисної смуги подвоюється.
Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках
всіх категорій земель, крім земель морського транспорту.
Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та
комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для
цілей, визначених цим Кодексом.
У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга
встановлюється з урахуванням містобудівної документації.
Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами
землеустрою.
Ураховуючи вищенаведені положення чинного законодавства у контексті тієї обставини, що правильність висновків районного суду про те, що спірні земельні ділянки знаходяться безпосередньо в акваторії Канівського водосховища (р. Дніпро) у межах м. Вишгород і повністю накладаються на затверджену генеральним планом м. Вишгород 100-метрову прибережну захисну смугу Канівського водосховища (р. Дніпро), вже підтверджена судом апеляційної інстанції і в рамках даного апеляційного провадження не перевіряється, доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права - ст. 88 Водного кодексу України, ст. ст. 50-54 Закону України "Про землеустрій", також не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення та відмови у позові.
Водночас доводиапеляційної скарги ОСОБА_1 , до якої приєдналася ОСОБА_2 , про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке призвело до позбавлення ОСОБА_1 можливості взяти участь у розгляді справи у суді першої інстанції, приймаються апеляційним судом як обґрунтовані з огляду на таке.
З матеріалів справи убачається, що оскаржуване рішення ухвалене за відсутності відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т. 2, а.с.230-236).
При цьому ОСОБА_1 не була обізнана у встановлений процесуальним законом спосіб про існування провадження у справі проти неї та жодного разу не була належним чином повідомлена про дату, місце та час розгляду справи, оскільки направлені їй судові повістки та інша кореспонденція від суду повернулися без вручення з відмітками уповноваженої особи відділення зв'язку - "відсутня вулиця", "неправильно зазначена адреса". Відповідач ОСОБА_2 , хоча і була обізнана у встановлений процесуальним законом спосіб про існування провадження у справі проти неї, оскільки 23.07.2015 отримала копію ухвали про відкриття провадження у справі, та була повідомлена про судове засідання, яке відбулося 23.08.2016, - до подання Прокурором уточнення до позовної заяви, однак також не була належним чином повідомлена про дату, місце та час розгляду справи, оскільки інші направлені їй судові повістки повернулися без вручення з відмітками уповноваженої особи відділення зв'язку - "за закінченням терміну зберігання" (т.1, а.с.87, 99, 116-117; 126-127; 139, 177; т.2, а.с.73, 89, 118, 125, 142, 155, 162, 193-194; 196, 218).
Відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Ураховуючи вищенаведені обставини щодо неповідомлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про дату, час і місце засідання суду у контексті доводів апеляційної скарги та положень п. 3 ч. 3 ст. 376, ч.3 ст. 370 ЦПК України, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення та ухвали Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2017 року щодо апеляційного перегляду цього рішення в частині вирішення позовних вимог Прокуратури Київської області в інтересах держави до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати та ухвалення в цій частині нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 367-368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу адвоката Оксимчука Андрія Олександровича в інтересах ОСОБА_1 , до якої приєдналась ОСОБА_2 , задовольнити частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 09 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 12 червня 2017 року щодо апеляційного перегляду цього рішення в частині вирішення позовних вимог Прокуратури Київської області в інтересах держави до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Визнати незаконними та скасувати п. п. 1, 2 рішення Вишгородської міської ради Київської області від 27 червня 2012 року № 12/34 «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам».
Визнати недійсними державні акти про право власності на земельні ділянки:
- серії ЯМ № 152713, виданий 20 липня 2012 року на ім'я ОСОБА_2 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0214.
- серії ЯМ № 152706, виданий 20 липня 2012 року на ім'я ОСОБА_1 , з кадастровим номером 3221810100:38:084:0215.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України та/або у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 02 листопада 2020 року.
Головуючий А. А. Пікуль
Судді Д. Р. Гаращенко
Т. О. Невідома