Справа № 757/58121/19 Головуючий у суді першої інстанції: Вовк С.В.
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/721/2020 Доповідач у суді апеляційної інстанції: Волошина В.М.
05 жовтня 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Волошиної В.М.
Суддів Слюсар Т.А., Мостової Г.І.
Секретаря судового засідання Рудик О.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання договору недійсним в частині.
Заслухавши доповідь судді Волошиної В.М., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи скарги, колегія суддів, -
У жовтні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_3 , в якому просив визнати недійсним частково, укладений між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» в частині передачі прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року, укладеним Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ».
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання договору недійсним в частині.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» про залишення позову без розгляду.
Позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання договору недійсним в частині залишено без розгляду з підстав передбачених частиною третьою статті 44, пунктом 11 частини 2 статті 257 ЦПК України ( після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів), з тим самим предметом та з однакових підстав).
Не погоджуючись з постановленою ухвалою суду першої інстанції, представник позивача подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до Печерського районного суду міста Києва для продовження розгляду, мотивуючи тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції під час вирішення питання про залишення позову без розгляду мав пересвідчитися та з'ясувати, чи подано інші позови позивачем до Печерського районного суду щодо того самого предмету спору та з тих самих підстав, щодо того самого договору факторингу та в якій саме частині договір факторингу визнається недійсним, але в порушення норм ч. 1 ст. 257 ЦПК України Печерським районним судом м. Києва вказаних обставин не з'ясував та безпідставно залишив позов ОСОБА_2 без розгляду.
У визначений ухвалою суду строк, відповідачі ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», ПАТ «УкрСиббанк» та третя особа ОСОБА_3 не скористались процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги. Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» - Прохоров І.Р. та представник відповідача Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» Люта В.В. - заперечували, посилаючись, зокрема, на те, що позивачем подано декілька позовів до суду з тим самим предметом та з однакових підстав і такі дії кваліфікуються відповідно до положень цивільного процесуального законодавства як зловживання процесуальними правами.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, про час і місце розгляду справи судом повідомлена у встановленому законом порядку, у тому числі у порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 Цивільного процесуального кодексу України, з опублікуванням оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
У відповідності до вимог статті 128, 130, 372 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, а тому колегія суддів вважає можливим слухати справу у її відсутності.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із направлених до суду апеляційної інстанції матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_3 .
Матеріально-правова вимога позивача до відповідачів щодо якої він просить ухвалити рішення зводиться до вимог про визнання недійсним частково, укладений між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» в частині передачі прав вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року, укладеним Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ».
Свої вимоги обґрунтовував тим, що його дружина ОСОБА_3 уклала з ПАТ «УкрСиббанк» договір про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року. В забезпечення виконання зобов'язання ОСОБА_3 за вказаним договором між Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» та ним, ОСОБА_2 , укладено договір поруки.
Заочним рішенням Подільського районного суду міста Києва від 16 червня 2010 року задоволено позов Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_3 солідарно з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року у розмірі 5 921 049,51 грн.
Рішення суду звернуто стягувачем до примусового виконання. Відділом примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві відкрито виконавче провадження № 25836896.
В подальшому між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» укладено договір факторингу № 1 від 12 грудня 2011 року, за яким, утому числі, передано право вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року, укладеним з ОСОБА_3 .
Позивач вважає оспорюваний договір факторингу часткового недійсним, укладеним з порушенням вимог чинного законодавства, таким, що не спрямований на реальне настання правових наслідків і не підтверджує перехід до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» права вимоги за договором про надання споживчого кредиту № 11132232000 від 23 березня 2007 року.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 05 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання договору недійсним в частині (а.с. 79 том 1).
13 листопада 2019 року представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» подана до суду заява про залишення позову ОСОБА_2 у справі № 757/58121/19-ц без розгляду (а.с. 96-103 том 1).
В обґрунтування доводів заяви посилався на те, що на веб-сайті «Судова влада України» в розділі «стан розгляду справ» міститься інформація про те, що 28 жовтня 2019 року здійснено автоматичний розподіл справ: № 757/57082/19-ц, № 757/57077/19-ц, № 757/57084/19-ц, № 757/57772/19-ц за позовами ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору факторингу.
Розподіл справ за поданими позовами ОСОБА_2 здійснено на суддю Підпалого В.В. справа № 757/57082/19-ц, стан розгляду справи «призначено склад суду»; на суддю Писанець В.А. № 757/57077/19-ц, стан розгляду справи «призначено склад суду»; на суддю Підпалого В.В. № 757/57084/19-ц, стан розгляду справи «призначено склад суду»; на суддю Остапчук Т.В. справа № 757/57772/19-ц, стан розгляду справи «призначено склад суду».
Зазначав, що представник позивача ОСОБА_1, подаючи декілька позовів до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» з тим самим предметом та з однакових підстав, вчинив дії, які кваліфікуються відповідно до статті 44 ЦПК України як зловживання процесуальними правами. Вказані обставини є підставою для повернення позовної заяви у даній справі та застосування судом заходів процесуального примусу.
Задовольняючи заяву представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», із залишенням без розгляду позову ОСОБА_2 у справі № 757/58121/19-ц, суд першої інстанції свій висновок мотивував тим, що позивачем подано до цього самого суду низку позовів до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» з тим самим предметом та з однакових підстав, що визнається судом зловживання процесуальними правами із застосуванням положень частини третьої статті 44, пункту 11 частини першої статті 257 ЦПК України.
Перевіряючи додержання судом першої інстанції вимог процесуального законодавства при вирішенні питання про залишення позовної заяви ОСОБА_2 у справі № 757/58121/19-ц без розгляду, колегія суддів виходить з такого.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи.
Стаття 257 ЦПК України передбачає вичерпний перелік підстав для залишення позовної заяви, провадження за якою відкрите, без розгляду через виникнення обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 257 ЦПК України позов залишається без розгляду, якщо після відкриття провадження судом встановлено, що позивачем подано до цього самого суду інший позов (позови) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з однакових підстав і щодо такого позову (позовів) на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, що розглядається, не постановлена ухвала про відкриття або відмову у відкритті провадження у справі, повернення позовної заяви або залишення позову без розгляду.
Аналіз процесуальної норми вказує на те, що правом на залишення заяви без розгляду з цієї підстави суд наділений лише у разі підтвердження факту подання позивачем до цього самого суду іншого тотожного позову (позовів) допустимими доказами.
Такими доказами може слугувати зареєстрована в суді позовна заява, з якої випливає характер спору.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено колегією суддів, що судом першої інстанції висновок про те, що позивачем ОСОБА_2 , окрім позовної заяви у даній справі, подано до цього самого суду позови з тим самим предметом та з однакових підстав зроблено на підставі роздруківки інформації з вей-сайту «Судова влада України», яка не містить даних щодо предмету позову (що конкретно вимагає позивач), підставу позову (чим він обґрунтовує свої вимоги) і зміст вимоги (який спосіб захисту свого права він обрав) - а.с. 102 том 1.
Відсутність вказаної інформації позбавляє можливості суд з'ясувати обставини від яких залежить залишення позову без розгляду з підстав подання позивачем до цього суду позову (позовів) із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Тоді як висновок суду про тотожність позовів не повинен ґрунтуватися на припущеннях і може свідчити про порушення прав позивача на судовий захист, оскільки у статті 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Крім того, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що подані ОСОБА_2 позовні заяви до Печерського районного суду міста Києва у справах, на які є посилання у судовому рішення про залишення позову без розгляду, на підставі ухвал Печерського районного суду міста Києва у складі судді Писанець В.А. від 18 листопада 2019 року (справа № 757/57077/19-ц), у складі судді Підпалого В.В. від 06 листопада 2019 року (справа № 757/57082/19-ц), у складі судді Остапчук Т.В. від 05 листопада 2019 року (справа № 757/57772/19-ц), у складі судді Підпалого В.В. від 30 жовтня 2019 року (справа № 757/57084/19-ц) повернені позивачеві ОСОБА_2 .
Не ґрунтується на вимогах цивільного процесуального законодавства висновок суду першої інстанції щодо зловживання позивачем процесуальними правами із застосуванням положень частини третьої статті 44 ЦПК України, з огляду на таке.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб'єктивних прав. Суб'єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб'єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб'єктивного процесуального права.
Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Частинами третьою, четвертою статті 44 ЦПК України передбачено, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
Із приписів цієї статті вбачається, що суд зобов'язаний вживати заходів у разі виявлення зловживання процесуальними правами учасником процесу.
Отже, визначаючи наявність передбачених статтею 44 ЦПК України підстав, за яких суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, суд повинен визначити межу між добросовісним використанням своїх процесуальних прав і зловживанням ними, зокрема, враховувати, що така підстава, як зазначено у пункті 2 частини другої цієї статті - подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав застосовується у тому разі, коли судом достовірно встановлено, що позивачем дійсно подано ідентичні позови, в яких збігаються сторони, предмет і підстави позовів, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
За обставин цієї справи зловживання позивачем своїми процесуальними права у розумінні пункту 2 частини другої статті 44 ЦПК України не встановлено.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ», Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа ОСОБА_3 про визнання договору недійсним в частині з підстав передбачених частиною третьою статті 44, пунктом 11 частини 2 статті 257 ЦПК України не ґрунтується на вимогах цивільного процесуального законодавства, що призвело до постановлення помилкової ухвали.
Відповідно до статті 379 ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема: порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 та достатніми для скасування оскаржуваної ухвали, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - представника ОСОБА_2 задовольнити.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 09 грудня 2019 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. При оголошенні вступної та резолютивної частин судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: