Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області
Справа № 191/4427/19
Провадження № 2/191/1209/19
Іменем України
27.10.2020 м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Твердохліб А.В.
за участю секретаря - Яришевої Н.В.
згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
02.12.2020 року Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області зареєстровано позовну заяву, яка надійшла до суду через засоби поштового зв'язку, Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у якій зазначено, що 09 серпня 2017 року Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 уклали Договір кредиту №095/03-16048-ДК. Внаслідок реорганізації, шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк», правонаступником усього майна, майнових прав та обов'язків є АТ «Альфа-Банк», з дати затвердження передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішення єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року. Відповідно до умов кредитного договору відповідач зобов'язався в порядку та на умовах, що визначені договором повернути кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та графіком погашення кредиту. У разі прострочення позичальником строків сплати процентів, визначених у кредитному договорі, комісій, передбачених умовами кредитного договору, а також прострочення строків повернення кредиту, визначених пунктами договору, позичальник сплачує кредиторові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період прострочення, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. ОСОБА_1 свої зобов'язання належним чином не виконує, в результаті чого станом на 18.06.2019 року утворилась заборгованість у сумі 72710,35 доларів США. На виконання умов договору позичальнику була направлена вимога про досудове врегулювання спору, але на дату подання позовної заяви, вимога не виконана. Посилаючись на ст. ст. 549, 550, 1049,1054 ЦК України позивач просить стягнути на свою користь з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у сумі 72710,35 доларів США, а також судовий збір.
Представником позивача Черкавським Ю.С. надано суду заяву про підтримання заявлених вимог і відсутність заперечень проти розгляду справи без його присутності. Не заперечував проти проведення заочного розгляду справи.
Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання, не з'явився в судове засідання без повідомлення причин та без подання відзиву.
Згідно умов та порядку, визначених ст.ст. 280, 281 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення.
Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, давши їм належну оцінку, встановив наступне.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
З матеріалів справи вбачається, що 09 серпня 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір кредиту №095/03-16048-ДК, за умовами якого позичальник отримав від кредитора у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового використання грошові кошти в сумі 32000 доларів США, зі сплатою 12,7 процентів річних та визначеним порядком щомісячного погашення суми основної заборгованості, з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 08 серпня 2027 року, на умовах, визначених договором, на придбання нерухомого майна - будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу від 09 серпня 2007 року, укладеного між ОСОБА_1 (покупець) та ОСОБА_3 (продавець). Пунктами 4.1-4.5 договору кредиту визначено відповідальність позичальника, вразі неналежного виконання ним умов договору, що має вираз у сплаті штрафних санкцій (а.с.6-8).
Внаслідок реорганізації, шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк», правонаступником усього майна, майнових прав та обов'язків є АТ «Альфа-Банк», з дати затвердження передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішення єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» від 15 жовтня 2019 року.
ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує, тому, згідно довідки-розрахунку заборгованості, наданої позивачем, станом на 18.06.2019 року має заборгованість за кредитним договором №095/03-16048-ДК від 09.08.2007 року у сумі 72710,35 доларів США, яка складається з наступного:
- строкової заборгованості - 14905,65 доларів США;
- простроченої заборгованості - 16617,85 доларів США;
- строкової заборгованості по нарахованим відсоткам - 159,37 доларів США;
- простроченої заборгованості по нарахованим відсоткам - 41027,48 доларів США (а.с.9).
Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки та відшкодування збитків.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У постанові Верховного Суду від 02 квітня 2019 року (справа №917/194/18) висловлено позицію про те, що згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому, як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року №464/3790/16-ц, зроблено висновок про те, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Що стосується можливості і порядку визначення в рішенні суду еквівалента суми боргу в національній валюті, то Велика Палата Верховного Суду зазначає, що була висловлена правова позиція з цього приводу, яку викладено у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 14-134цс18. Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Таким чином, з огляду не вищевикладені обставини судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 порушив умови договору кредиту №095/03-16048-ДК від 09.08.2007 року, укладеного між ним та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк», розмір заборгованості підтверджений документально, порушень ст. 61 Конституції України щодо наявності подвійної відповідальності судом не встановлено, тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Розподіл судових витрат здійснити відповідно до вимоги ч.1 ст.141 ЦПК України.
На підставі викладено, ст.ст. 526, 527, 611, 612, 623, 625, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 259, 263-265, 274, 279, 280, 281 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт Серія НОМЕР_1 , виданий 03 березня 2000 року Синельниківським МРВ УМВС України в Дніпропетровській області, ІПН: НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», розташованого за адресою: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_3 , заборгованість за договором кредиту №095/03-16048-ДК від 09.08.2007 року станом на 18 червня 2019 року в сумі 72710 (сімдесят дві тисячі сімсот десять) доларів США 35 центів, яка складається з:
- строкової заборгованості - 14905,65 доларів США;
- простроченої заборгованості - 16617,85 доларів США;
- строкової заборгованості по нарахованим відсоткам - 159,37 доларів США;
- простроченої заборгованості по нарахованим відсоткам - 41027,48 доларів США.
Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк», розташованого за адресою: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_3 , на користь держави: на користь держави: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в сумі 4526 (чотири тисячі п'ятсот двадцять шість) грн. 25 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт Серія НОМЕР_1 , виданий 03 березня 2000 року Синельниківським МРВ УМВС України в Дніпропетровській області, ІПН: НОМЕР_2 , на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», розташованого за адресою: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_3 , судовий збір у сумі 28817 (двадцять вісім тисяч вісімсот сімнадцять) грн. 23 коп.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: А. В. Твердохліб