Справа № 185/10558/19
Провадження № 2/185/1211/20
02 листопада 2020 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Зінченко А.С., за участю секретаря судового засідання - Кучеренко Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу ЄУ № 185/10558/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок вчинення злочину,-
В листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в якому просить (згідно уточненої позовної заяви від 05.05.2020) стягнути в солідарному порядку з відповідачів на свою користь відшкодування суми матеріальної шкоди 25 000,00 грн. та відшкодування моральної шкоди 140 000,00 грн. В обґрунтування позову позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_5 о 23.00 годині на Київському проспекті м. Донецьк з вини водіїв ОСОБА_4 , який керував автомобілем таксі ЗАЗ ДЄУ Т 131110 д/н НОМЕР_1 , та ОСОБА_2 , який керував своїм автомобілем ОРЕЛЬ НОМЕР_2 , трапилася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої позивач отримала легкі тілесні ушкодження. Відповідач по справі ОСОБА_3 є власником автомобіля, яким керував у час ДТП ОСОБА_4 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 23 лютого 2005 року. ОСОБА_4 порушив правила дорожнього руху та скоїв дорожньо-транспортну пригоду. Відповідач ОСОБА_3 незаконно, але добровільно передав транспортний засіб ОСОБА_4 без укладання з ним будь-якого передбаченого законом, нотаріально посвідченого цивільно-правового договору для використання під таксі для перевезення пасажирів, незважаючи на те, що добре знав, що ОСОБА_4 не мав досвіду керування цим транспортним засобом, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, в тому числі за перевищення руху. Щоб уникнути кримінальної та цивільної відповідальності за незаконну передачу у керування автомобіля злочинцю ОСОБА_3 надав підроблену довіреність на представництво від імені власника на ім'я ОСОБА_5 (начебто виданої нотаріусом за місяць до ДТП ) та досі використовує її. По факту використання підробної довіреності було відкрито кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12012050810000601 від 14 грудня 2012 року СВ Ворошиловського РВ Донецького МУ ГУМВС України в Донецької області. В зв'язку з проведенням АТО, проведення досудового слідства по зазначеному кримінальному провадженню не є можливим. В зв'язку із тим, що довіреність є підробною ОСОБА_3 як власник джерела підвищеної небезпеки має відповідати за спричинену шкоду. ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були притягнуті до кримінальної відповідальності за ст.286 ч.2 КК України. Постановою від 07.09.2007 року Київського районного суду м. Донецька ОСОБА_4. та постановою від 09.12.2013 року Київського районного суду ОСОБА_2 були звільнені від кримінальної відповідальності у зв'язку з амністією, на підставі ст.ст.1,6 Закону України «Про амністію» від 19.04.2007 року. З вищезазначених підстав позивач вважає, що відшкодування потрібно стягнути з відповідачів в солідарному порядку. Позивач також зазначає, що під час розгляду кримінальних справ цивільний позов не розглядався. Матеріальна шкода, спричинена внаслідок отримання позивачем тілесних ушкоджень з вини відповідачів, яка складається з витрат на лікування та відновлення здоров'я на яке було витрачене 23000,00 грн., також відновлення обличчя потребує затрат в сумі 27000,00 грн. Позивач також зазначає, що їй нанесено моральну шкоду, яка складається із глибини фізичних та душевних страждань, які вона зазнала внаслідок загибелі свого друга - ОСОБА_6 та внаслідок своїх отриманих тілесних ушкоджень. Позивач зазначає, що внаслідок ДТП отримала легкі тілесні ушкодження, позивач постійно перебуває у стресовому стані, без лікування та постійного прийому ліків. Нанесену моральну шкоду позивач оцінює в 140 000 гривень.
26.11.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишено без руху та надано термін для усунення недоліків.
06.03.2020 ухвалою суду відкрито загальне позовне провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, спричинена джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок вчинення злочину та призначено до підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 06.04.2020 в задоволенні клопотань позивача про витребування доказів та призначення почеркознавчої експертизи по справі ЄУ № 185/10558/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, спричинена джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок вчинення злочину - відмовлено, закрито підготовче провадження у зазначеній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судове засідання позивач не з'явилася, надіслала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, уточнені позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 , його представник - адвокат Суботіна Н.М. в судове засідання не з'явилися, представник надала до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовної заяви у повному обсязі посилаючись на те, що позивачем не наведено в позовній заяві розрахунку спричиненої їй матеріальної шкоди, не надано жодних належних доказів, які б підтвердили розміру спричиненої їй матеріальної шкоди, як то здійснених витрат на лікування та відновлення здоров'я, вартості необхідної реабілітації та психологічної допомоги фахівців, вартості пластичної операції та інше. Відповідно до копії медичної картки позивача останній запис лікарів складений в 2013 році. Також позивач зазначає, що вона зазнала моральної шкоди яка складається із глибини фізичних страждань, які вона зазнала внаслідок отримання нею тілесних ушкоджень, загибелі друга - ОСОБА_6 , та внаслідок отримання тяжких тілесних ушкоджень іншого пассажира ОСОБА_7 , однак вказані позивачем особи не є членами її сім'ї або близькими родичами а тому не підпадає під дію п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України, яка відносить такі душевні страждання до моральної шкоди. Також в матеріалах справи міститься копія рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15.04.2016 відповідно до якого з відповідачів стягнуто в тому числі моральну шкоду на користь потерпілого ОСОБА_7 . Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 13.03.2017 з відповідачів стягнуто в тому числі моральну шкоду на користь батьків загиблого ОСОБА_6 .
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, надіслав до суду відзив відповідно до якого просить відмовити в задоволенні позовної заяви у повному обсязі посилаючись на те, що діяльність пов'язана з використанням транспортного засобу, яка здійснюється особою, що на відповідних правових підставах володіє джерелом підвищеної небезпеки. Відповідач ОСОБА_4 на відповідній правовій підставі на момент скоєння ДТП не тільки керував транспортним засобом, а й володів ним. Інша особа керувала автомобілем ОСОБА_3 , а останній надав нотаріально посвідчену довіреність, за якою автомобіль передавався йому у володіння та користування. Таким чином підстав для настання у відповідача ОСОБА_3 перед позивачем цивільно-правової відповідальності не існує.
Відповідач ОСОБА_4 , його представник адвокат Бакумов О.С. у судове засідання повторно не з'явилися, про дату, час і місце судового засідання повідомлялися належним чином, причину неявки суду не повідомили, відзив не подали.
Дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини 1 та 3 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено та визнається сторонами, що ІНФОРМАЦІЯ_5 за участю автомобіля ЗАЗ ДЄУ Т 131110 д/н НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_8 та автомобіля ОРЕL НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої загинув ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а позивач ОСОБА_1 отримала легкі тілесні ушкодження.
Постановою Київського районного суду м. Донецька від 07.09.2007 року ОСОБА_4 звільнений від кримінальній відповідальності у зв'язку з амністією, на підставі ст.1,6 Закону України « Про амністію» від 19.04.2007.
Постановою Київського районного суду м. Донецька від 09.12.2013 року ОСОБА_2 був звільнений від кримінальній відповідальності у зв'язку з амністією, на підставі ст.ст.6, 1 "в" Закону України « Про амністію» від 19.04.2007.
Під час розгляду зазначених кримінальних справ цивільні позови потерпілих в результаті дорожньо-транспортної пригоди ІНФОРМАЦІЯ_5 року судом не розглядалися.
В результаті зазначеного ДТП ОСОБА_1 отримала легкі тілесні ушкодження, відповідно до висновку експерта №1299 від 14.04.2005 та зазначених постанов суду.
Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15.04.2016 справа № 242/5392/16-ц р. позовні вимоги ОСОБА_10 про стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди були задоволені частково, стягнуто солідарно матеріальну шкоду в розмірі 4680,32 грн, моральну шкоду в розмірі 50000 грн. Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 06.07.2016 р. зазначене рішення залишено без змін.
Рішенням від 13 березня 2017 року Селидівський міський суд Донецької області позов ОСОБА_11 і ОСОБА_12 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - задовольнив частково. Стягнув солідарно з відповідачів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_11 відшкодування суми матеріальної шкоди 51422 (п'ятдесят одна тисяча чотириста двадцять дві) грн. 89 коп. та відшкодування моральної шкоди 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. Стягнуто солідарно з відповідачів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_12 відшкодування моральної шкоди 150000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. В задоволені решти позовних вимог - відмовлено.
Рішенням від 29 червня 2017 року Апеляційний суд Донецької області зазначене рішення Селидівського міського суду Донецької області від 13 березня 2017 року в частині стягнення солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_11 майнової шкоди та розподілу судового збору скасовано. Позовні вимоги ОСОБА_11 про стягнення майнової шкоди задовольнив частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_11 у відшкодування майнової шкоди суму у розмірі 11085 (одинадцять тисяч вісімдесят п'ять) грн., яка складається з витрат на поховання 3 891 грн. та витрат на місце поховання та пам'ятник у сумі 7 194 грн. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_11 до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди у розмірі 40 337 грн. 89 коп. , яка складається з: вартості одягу, що прийшов в непридатність у сумі 5000 грн., втраченого заробітку у розмірі 4423 грн. та витрат понесених на придбання ліків у сумі 30914 грн. 89 коп., відмовлено. Рішення суду в частині стягнення солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 моральної шкоди по 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. на користь ОСОБА_11 та ОСОБА_12 кожному залишено без змін. В частині вимог про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3 провадження закрито відповідно до пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України 2004 року так як набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 13 березня 2017 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 29 червня 2017 залишені без змін Постановою ВС від 05 грудня 2018 року № 242/5392/ 16-ц, провадження № 61-16105св18.
Згідно ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непередобної сили або умислу потерпілого (ч.5 ст.1187 ЦК України, п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодовувати шкоду.
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 р. № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» шкода, завдана кількома особами, відшкодовується кожною з них у частці, завданій нею (у порядку часткової відповідальності). Особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов'язаними сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (ст. 543, 1190 ЦК України). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.
Відповідно до ч.2 ст.1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані відшкодовувати незалежно від їхньої вини.
Таким чином, судом встановлено, що в спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_1 є вина обох учасників дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується висновком судової авто-технічної експертизи № 2592/18 від 13.06.2005 р., висновком експерта №1299 від 14.04.2005, та дослідженими вище рішеннями судів.
Суд не сприймає доводи відповідача ОСОБА_3 щодо того, що він є неналежним відповідачем по справі, оскільки його вина встановлена рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 15.04.2016, яке було залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 06.07.2016, та рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 13 березня 2017 року та рішенням Апеляційного суду Донецької області від 29 червня 2017, які залишені без змін Постановою ВС від 05 грудня 2018 року № 242/5392/16-ц, провадження № 61-16105св18.
В зазначених рішеннями судами встановлено, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , довіреність, яку видав 28 лютого 2005 року ОСОБА_3 на ім'я ОСОБА_8 не можна вважати правомірною та дійсною, тому всі відповідачі мають відповідати за завдану ОСОБА_10 матеріальну та моральну шкоду.
Таким чином, судом встановлено, що позивачу була завдана матеріальна шкода, внаслідок ДТП, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_5, відповідальність за яку повинні нести відповідачі солідарно.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу, щодо розміру спричиненої матеріальної шкоди в сумі 25000 грн., як то здійснених витрат на лікування та відновлення здоров'я, вартості необхідної реабілітації та психологічної допомоги фахівців, вартості пластичної операції, інших операцій (чеки, квитанції, накладні, інше) тощо. Позивачем надано лише копія медичної картки позивача, яка підтверджує лікування позивача, але не містить жодних даних щодо сум витрачених позивачем на лікування.
Так як, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд без жодного доказу вартості лікування не може встановити суму завданої майнової шкоди, так як не зрозуміло з чого (яких підстав та обрахунків) вона визначена позивачем в розмірі 25000 грн , тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення моральної шкоди необхідно зазначити наступне.
Статтею 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав і така шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 р. № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Факт спричинення моральної шкоди суд вважає доведеним, оскільки у результаті ДТП позивач отримала легкі тілесні ушкодження, пошкодження обличчя у вигляді рубця, та зазнала моральних страждань, у зв'язку з чим вона мала докладати додаткових зусиль для організації і нормалізації свого здоров'я та життя.
З урахуванням конституційної значимості життя та здоров'я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачами вимога щодо стягнення моральної шкоди обґрунтована і підлягає задоволенню частково.
При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує глибину моральних страждань позивача, характер, тривалість, важкість змушених змін у здоров'ї та житті , те, що ДТП зумовила нервовий стрес та викликала вимушені зміни у звичайному способі життя, а тому суд, виходячи із засад розумності та справедливості, вважає за необхідне стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача 20 000 грн в порядку відшкодування моральної шкоди.
На підставі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 89, 133, 141, 258-265, 212, 280-289 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, внаслідок вчинення злочину - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 в відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася ІНФОРМАЦІЯ_5 - 20 000 (двадцять тисяч) гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 256,13 гривень.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в сумі 256,13 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 256,13 гривень.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП: НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_4 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк, з дня його проголошення, апеляційної скарги.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя А. С. Зінченко