Житомирський апеляційний суд
Справа №287/1645/20 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
28 жовтня 2020 року Житомирський апеляційний суд
в складі: головуючого ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
адвоката ОСОБА_7 ,
користувача майна ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Олевського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та накладено арешт на майно у рамках кримінального провадження №12020060260000252 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,-
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді в частині заборони користування вантажним автомобілем марки «ЗІЛ», моделі - 131, державний номерний знак НОМЕР_1 , 1980 року випуску, зеленого кольору, типу ПЛГ з облаштованим маніпулятором для завантаження лісопродукції, власником якого є ОСОБА_10 , та яким користується ОСОБА_8 - скасувати та передати вказане майно на відповідальне зберігання та користування ОСОБА_8 .. Вважає ухвалу слідчого судді незаконною, постановленою з порушенням вимог кримінального процесуального закону, без повного та всебічного дослідження обставин справи. Зазначає, що матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що ОСОБА_8 притягувався до адміністративної чи кримінальної відповідальності, а тому виходячи з принципу індивідуалізації покарання, висновок слідчого судді про те, що вказаний вантажний автомобіль з облаштованим маніпулятором для завантаження лісопродукції вже використовувався для незаконного перевезення деревини, не може слугувати підставою для заборони користування таким майном. Вказує, що слідчим в клопотанні та прокурором в судовому засіданні не було доведено необхідність арешту вказаного майна, так само як і наявність будь-яких ризиків, передбачених абз.2 ч.1 ст.170 КПК України. Крім того, зазначає, що приймаючи рішення слідчий суддя не прийняв до уваги той факт, що ОСОБА_8 повністю визнає провину та готовий співпрацювати зі слідством. Стверджує, що слідчий суддя не врахував, що ОСОБА_8 постійно проживає в сільській місцевості, веде підсобне господарство, має на утриманні неповнолітніх дітей, а також те, що вказаний транспортний засіб використовується ним для роботи і він є єдиним джерелом його доходу.
Від прокурора Коростенської місцевої прокуратури ОСОБА_11 надійшло заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначено про безпідставність доводів апелянта та про залишення ухвали слідчого судді без зміни.
В ухвалі слідчого судді зазначено, що слідчий СВ Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 звернувся до суду з клопотанням про арешт майна, яке було вилучено в ході огляду місця події 17.09.2020 року, а саме: вантажного автомобіля марки «ЗІЛ», моделі - 131, державний номерний знак НОМЕР_1 , 1980 року випуску, зеленого кольору, типу ПЛГ з облаштованим маніпулятором для завантаження лісопродукції, власником якого є ОСОБА_10 , проживаючий : АДРЕСА_1 та яким фактично користується ОСОБА_8 - шляхом тимчасового позбавлення власника ОСОБА_10 та користувача ОСОБА_8 права на відчуження, розпорядження і користування вказаним майном, а також на лісопродукцію породи «сосна» в кількості 22 сортименти різної довжини та діаметру - шляхом тимчасового позбавлення права на відчуження, розпорядження і користування вказаним майном.
В клопотанні слідчий вказав, що у провадженні Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 18.09.2020 року за №12020060260000252 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.246 КК України.
Так, 17.09.2020 року біля 20 год. 00 хв. працівниками Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області, в польовому масиві, неподалік с. Радовель Олевського району. Житомирської області було зупинено вантажний автомобіль марки «ЗІЛ», моделі - 131, державний номерний знак НОМЕР_1 , 1980 року випуску, зеленого кольору, типу ПЛГ з облаштованим маніпулятором для завантаження лісопродукції, під керуванням ОСОБА_8 , який перевозив лісопродукцію породи «сосна», в кількості 22 сортименти різної довжини та діаметру, без відповідних документів.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 власником зазначеного автомобіля являється ОСОБА_10 .
Цього ж дня, в ході огляду місця події, вказаний вантажний автомобіль з облаштованим маніпулятором для завантаження лісопродукції та деревину було вилучено та постановою слідчого від 18.09.2020 року вантажний автомобіль марки «ЗІЛ», моделі - 131, державний номерний знак НОМЕР_1 , зеленого кольору, типу ПЛГ з облаштованим маніпулятором для завантаження лісопродукції та лісопродукцію породи «сосна», в кількості 22 сортименти різної довжини та діаметру визнано речовими доказами у кримінальному провадженні. Крім того, за постановою слідчого СВ Олевського ВП від 18.09.2020 року зазначений автомобіль визнано знаряддям вчинення кримінального правопорушення.
Враховуючи, обставини кримінального провадження, мету та підстави застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді арешту майна, а також беручи до уваги, що майно, на яке слідчий просить накласти арешт відповідає критеріям визначеним ч.2 ст.167 КПК України, є речовими доказами у кримінальному провадженні та може бути використано в подальшому як доказ вчинення вказаного злочину, слідчий суддя дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання та накладення арешту на майно.
Заслухавши доповідача, доводи користувача майном ОСОБА_8 та його адвоката ОСОБА_7 в підтримання апеляційної скарги, думку прокурора, який заперечував проти апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Враховуючи, що ухвала слідчого судді в частині накладення арешту на лісопродукцію породи «сосна» не оскаржується, колегія суддів не переглядає ухвалу слідчого судді у вказаній частині.
Згідно ч.1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Під час апеляційного розгляду колегією суддів встановлено, що зазначені вимоги закону слідчим суддею дотримані.
З матеріалів клопотання вбачається, що слідчим відділенням Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020060260000252 від 18.09.2020 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України (а.п. 7).
Згідно клопотання слідчого, 17.09.2020 року біля 20 год. 00 хв. працівниками Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області, в польовому масиві, неподалік с. Радовель Олевського району. Житомирської області було зупинено вантажний автомобіль марки «ЗІЛ», моделі - 131, державний номерний знак НОМЕР_1 , 1980 року випуску, зеленого кольору, типу ПЛГ з облаштованим маніпулятором для завантаження лісопродукції, під керуванням ОСОБА_8 , який перевозив лісопродукцію породи «сосна», в кількості 22 сортименти різної довжини та діаметру, без відповідних документів
Постановами слідчого у кримінальному провадженні від 18.09.2020 року, вантажний автомобіль марки «ЗІЛ», моделі - 131, державний номерний знак НОМЕР_1 , визнаний речовим доказом та знаряддям вчинення кримінального правопорушення у вказаному кримінальному провадженні (а.п. 24, 25).
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами в справі є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.
Таким чином, у клопотанні слідчого про арешт майна зазначено підставу і мету, відповідно до положень ст.170 КПК України, а також відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Колегія суддів вважає, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно належним чином обґрунтоване та відповідає вимогам КПК України.
Таким чином, з огляду на наведене, з метою забезпечення кримінального провадження, враховуючи можливість використання вказаного майна як доказу у кримінальному провадженні, оскільки воно визнано речовим доказом, та з метою збереження речових доказів, для проведення повного, всебічного, об'єктивного розслідування, слідчим суддею обґрунтовано накладено арешт на вказане в клопотанні майно.
Доводи апелянта про те, що висновок слідчого судді про повторне використання вказаного вантажного автомобілю з облаштованим маніпулятором для завантаження лісопродукції для незаконного перевезення деревини, не може слугувати підставою для заборони користування таким майном, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки з матеріалів клопотання вбачається, що вказаний автомобіль вже використовувався у злочинних цілях, а саме у кримінальному провадженні №12020060260000130 від 23.04.2020 року за фактом незаконного перевезення ОСОБА_12 незаконно зрубаної лісопродукції породи «сосна», без відповідних документів, за ч. 1 ст. 246 КК України, в межах якого був визнаний речовим доказом.
Ухвалою слідчого судді Олевського районного суду Житомирської області від 05.06.2020 року у справі №287/690/20 накладено арешт на лісопродукцію породи «сосна», а також на зазначений автомобіль марки «3IЛ», моделі - 131, державний номерний знак НОМЕР_3 , зеленого кольору, типу ПЛГ з облаштованим маніпулятором для завантаження лісопродукції, власником якого являється ОСОБА_10 та яким фактично користується ОСОБА_12 - шляхом тимчасового позбавлення права ОСОБА_10 та ОСОБА_12 на відчуження та розпорядження автомобілем (а.п. 30-34).
05.06.2020 року вказаний автомобіль під розписку переданий на відповідальне зберігання ОСОБА_12 (а.п. 35)
Вироком Лугинського районного суду Житомирської області від 01.09.2020 року у справі №287/1236/20 затверджено угоду про визнання винуватості з ОСОБА_12 , яким останнього визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України та призначено узгоджене сторонами покарання, а також скасовано накладений ухвалою суду від 05.06.2020 року у справі №287/690/20 арешт на автомобіль марки «ЗІЛ», моделі - 131, державний номерний знак НОМЕР_1 (а.п .36-39).
Станом на 07.10.2020 року вказаний вирок суду набрав законної сили.
Таким чином, ОСОБА_12 , достовірно знаючи, що його засуджено вироком суду за ч.1 ст. 246 КК України та те, що автомобіль марки «ЗІЛ», моделі - 131, державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуває під арештом, передав вказаний автомобіль у користування односельчанину ОСОБА_8 , який 17.09.2020 року використав арештований автомобіль для перевезення незаконно зрубаної лісопродукції.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що у разі накладення арешту на вказаний автомобіль без заборони користування, існують реальні ризики використання даного автомобіля у нових злочинних діях як ОСОБА_8 , так і ОСОБА_12 , який також має право користування зазначеним автомобілем.
Наведене узгоджується з положеннями ч.11 ст. 170 КПК України, згідно якої заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Доводи апелянта про те, що ОСОБА_8 вказаний транспортний засіб використовує для роботи і він є єдиним джерелом його доходу, є безпідставними, оскільки не підтверджуються жодними доказами.
Зазначення апелянтом про те, що ОСОБА_8 повністю визнає провину та готовий співпрацювати зі слідством не спростовує висновків слідчого судді. Крім того, як вбачається з копії протоколу допиту свідка від 18.09.2020 року, ОСОБА_8 відмовився на підставі ст. 63 Конституції України від надання показів (а.п. 22).
Вказання апелянтом на те, що дії ОСОБА_8 повинні бути кваліфіковані за ч.1 ст. 185 КК України не є предметом даного апеляційного розгляду.
Таким чином, доводів, які б були безумовною підставою для спростування висновку слідчого судді апелянтом не наведено.
Також, колегія суддів звертає увагу, що згідно практики ЄСПЛ втручання у власність (користування) юридичних осіб це вимушений захід, який держава застосовує тимчасово для досягнення певного результату.
Втручання держави у володіння майном є виправданим, якщо воно здійснюється для задоволення суспільного інтересу, у визначенні якого Суд надає державам право користуватися значною свободою розсуду з огляду на те, що національні органи влади краще знають потреби власного суспільства і перебувають у кращому становищі, ніж міжнародний суддя для оцінки того, що становить суспільний інтерес.
Правомірним є арешт за умови одночасного існування критеріїв правомірності цього втручання (зокрема, законності, суспільного інтересу та справедливого балансу).
Отже, колегія суддів вважає, що в даному випадку дотримано вимоги правомірності втручання у право власності фізичних осіб, таке втручання є законним, відповідає суспільному інтересу та при цьому враховано розумність та співмірність (справедливий баланс) обмеження права власності завданням кримінального провадження, передбаченим ст.2 КПК України, оскільки іншим чином неможливо збереження речових доказів.
За таких обставин, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно є такою, що відповідає вимогам ст.ст. 170-173 КПК України, підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Олевського районного суду Житомирської області від 24 вересня 2020 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Олевського ВП Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та накладено арешт на майно у рамках кримінального провадження №12020060260000252 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: