СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
(заочне)
ун. № 759/24284/19
пр. № 2/759/2466/20
14 вересня 2020 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Кириленко Т.В.
за участю секретаря судових засідань Істоміній О.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іско» (03148, м. Київ, вул. С.Стешенків, 9) про стягнення грошових коштів,-
В грудні 2019р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іско», в якому просить стягнути з відповідача на її користь сплачені на забезпечення договору кошти в розмірі 181 350, 00 грн., моральну шкоду в розмірі 15 000грн. та судові витрати по справі.
Позов мотивовано невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за попереднім договором купівлі-продажу від 21.12.2017р., договором про розірвання Попереднього договору від 23.11.2018р. та Угодою про розірвання договору про забезпечення зобов'язань.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04.02.2020року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 41).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 18.08.2020 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (а.с 53).
Позивачка подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала.
Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, про день розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не подав, а тому суд вважає можливим слухати справу у його відсутність відповідно до ст. 280 ЦПК України та ухвалити заочне рішення.
Судом встановлено, що 21.12.2017р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Іско» був укладений Попередній договір купівлі-продажу квартири в житловому будинку АДРЕСА_2 , відповідно до умов якого сторони зобов'язались у строки, встановлені Попереднім договором, укласти Договір купівлі-продажу квартири (а.с.16-19).
Відповідно до п.1.1 Попереднього договору сторони зобов'язуються в строки, встановлені в п. 1.4 розділу 1 попереднього договору, укласти Договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність (продати) окрему квартиру, характеристики якої вказані в підпункті 1.4.1 п. 1.4 розділу 1 попереднього договору, яка знаходиться в житловому будинку АДРЕСА_2 , а покупець зобов'язується прийняти у власність (купити) об'єкт та належним чином сплатити вартість в обсязі згідно розділу 2 попереднього договору.
Відповідно до п. 1.4 договору сторони зобов'язуються укласти основний договір протягом ІII кварталу 2019 року.
Згідно п. 1.3 Попереднього договору плановий строк введення в експлуатацію будинку - ІІ квартал 2019 р.
Згідно п. 1.2 Попереднього договору сторони встановили, що виконання зобов'язання щодо укладення основного договору повинно бути забезпечено. Вид та порядок забезпечення виконання вказаного зобов'язання сторони визначають в окремому договорі про забезпечення виконання зобов'язання.
На виконання вимог п.п. 1.2, 2.2. Попереднього договору, 21.12.2017 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Іско» було укладено договір про забезпечення виконання зобов'язань № ПК/5/8/1008, відповідно до якого ОСОБА_1 сплачує ТОВ "Іско" грошові кошти в розмірі 195 000грн. (а.с. 20-23).
Відповідно до п. 2.3.1 вказаного договору, платежі по договору здійснюються наступним чином: перший платіж у розмірі 140000 грн. в тому числі ПДВ 20% у розмірі 22333 грн. 30 коп. покупець зобов'язується здійснити у строк до 26 грудня 2017 року, другий платіж у розмірі 55000 грн. у тому числі ПДВ 20 % у розмірі 9166 грн. 67 коп. покупець зобов'язується здійснити у строк до 22 січня 2018 року.
22.12.2017р. та 18.01.2018р. ОСОБА_1 на рахунок ТОВ «Іско» було перераховано кошти в розмірі 195 000грн., що підтверджується квитанціями. (а.с. 27).
Отже судом встановлено, що позивачка свої зобов'язання за попереднім договором виконала належним чином, що відповідачем не заперечується.
23 листопада 2018 року між сторонами був укладений договір про розірвання договору, відповідно до якого сторони дійшли згоди з 23 листопада 2018 року розірвати укладений між ними попередній договір договору купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ляхар О.М., 21 грудня 2017 року за реєстровим номером № 2424. (а.с. 24- 25).
23 листопада 2018 року між сторонами укладено угоду про розірвання договору про забезпечення виконання зобов'язань № ПК/5/8/1008 від 21.12.2017 року відповідно до умов даного договору ТОВ «ІСКО» зобов'язується повернути ОСОБА_1 кошти в сумі 181 350 грн., в тому числі ПДВ 20% 30 225 грн. (а.с. 26).
24.12.2019р. ОСОБА_1 звернулась до ТОВ "Іско" з вимогою про повернення коштів в порядку досудового врегулювання, однак відповіді на неї не отримала (а.с. 28-35).
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори.
Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Статтею 635 ЦК України передбачено, що попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завдані простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства. Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.
Як вбачається з п.1.4. Попереднього договору, сторони зобов'язуються укласти основний договір купівлі-продажу квартири протягом ІІ кварталу 2019 р.
Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Позивачка виконала свої зобов'язання, передбачені умовами попереднього договору від 21.12.2017 р. та договору про забезпечення виконання зобов'язань від 21.12.2017р. та сплатила відповідачу кошти в сумі 195000 грн. Однак основний договір так і не було укладено і сторони дійшли згоди щодо розірвання попереднього договору з поверненням позивачці коштів в розмірі 181350грн.
Відповідно до ст. ст. 525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:
1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;
2) зміна умов зобов'язання;
3) сплата неустойки;
4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 653 ЦК України встановлено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Таким чином, у зв'язку з розірванням попереднього договору між сторонами та невиконанням відповідачем взятого на себе зобов'язання по поверненню коштів, з нього на користь позивачки підлягають стягненню кошти, визначені даним договором, в розмірі 181350грн.
Щодо вимоги позову про стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Заявляючи зазначені позовні вимоги позивачка зазначила, що невиконання відповідачем зобов'язань за договором призводить до нервового перенавантаження в зв'язку з тим, що існує можливість втрати всіх грошових коштів, сплачених нею в якості забезпечення виконання зобов'язань, що призвело знервованості та дратівливості, втрати сну. Враховуючи характер діянь відповідача, позивачка оцінила розмір моральної шкоди в 15000 грн.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Моральна шкода відшкодовується незалежно від матеріальної шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
За загальним правилом, визначеним ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. Виключення, що не потребують доведення вини, визначені у ч. 2 вказаної норми.
Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди і умовою цивільно-правової відповідальності.
Зокрема, умовами укладених між сторонами договорів не передбачено відшкодування моральної шкоди, а правові наслідки порушення зобов'язання перезбачені ст. 611 ЦК України.
У зв'язку з зазначеним, законних підстав для стягнення з відповідача моральної шкоди у суду немає.
Щодо вимоги позову про стягнення витрат по оплаті юридичних послуг суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» від 20.12.2011 №4191-VI, розмір компенсації витрат на правову допомогу в цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, в судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, небхідно з'ясувати склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
При стягненні витрат на правову допомогу необхідно враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності чи відповідного договору.
Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений законом №4191-VI.
Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад, копіювання документів).
На підтвердження понесених витрат на отримання правничої допомоги позивачем надано Договір № Т-375 від 12.12.2019 р. про надання професійної правничої допомоги та копію квитанції про сплату коштів у розмірі 8790 грн. (а.с. 34).
Однак, в порушення ст. 137 ЦПК України, позивачка не надала доказів надання їй юридичних послуг адвокатом або іншим фахівцем у галузі права, а також детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат за кожну роботу окремо із зазначенням витраченого для цього часу, що позбавляє суд можливості вирішити питання розподілу цих витрат між сторонами разом із іншими судовими витратами.
У зв'язку з викладеним, достатніх підстав для стягнення понесених позивачкою витрат по оплаті юридичних послуг немає.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1813, 50грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11,23, 525, 526, 530, 599, 611, 635, 651, 653 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 77-80, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Іско» (03148, м. Київ, вул. С.Стешенків, 9) про стягнення грошових коштів- задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Іско» (код ЄДРПОУ 39683331, місцезнаходження: м. Київ, вул. С. Стешенків, 9) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНН НОМЕР_1 , грошові кошти в розмірі 181 350 грн., сплачені в рахунок забезпечення зобов'язань за договором, судовий збір в розмірі 1813,50 грн., а всього підлягає стягненню 183 163,50 грн.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Кириленко Т.В.