Справа № 523/14927/19
Провадження №2/523/1162/20
"21" жовтня 2020 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі
головуючого судді Сувертак І.В.
при секретарі Кругліков О. О.,
розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду №5 в місті Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Одеської міської ради (65017, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2Д) про примусове виселення та зняття з реєстрації,-
Установив:
Первісний позивач ПАТ «Дельта Банк» в вересні 2019 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та просив вилети їх з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Ухвалою суду від 12 травня 2020 року клопотання ОСОБА_1 щодо заміни сторони позивача, що подана в межах розгляду цивільної справи за позовом Публічного акціонерного товариства Дельта Банк» (01018, м. Київ, вул. Дружби Народів, 38) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Одеської міської ради (65017, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2Д) про примусове виселення та зняття з реєстрації - задовольнити.
Замінено позивача, в саме Публічне акціонерне товариство Дельта Банк» (01018, м. Київ, вул. Дружби Народів, 38) на позивача фізичну особу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Позовні вимоги мотивовані тим, що 03 жовтня 2006 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11050421000, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 71480,00 дол. США з розрахунку 10,30 % річних на строк з 03.10.2006 року по 03.10.2027 рік.
08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, AT «УкрСиббанк» передає (відступає) AT «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого AT «Дельта Банк» замінює AT «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від AT «УкрСиббанк» до AT «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до AT «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість AT «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами.
Таким чином, керуючись Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, AT «Дельта Банк» набуло статус Нового кредитора згідно ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України та відповідно всіх процесуальних прав та обов'язків Нового Кредитора.
З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Договором про надання споживчого кредиту іпотекодавець ОСОБА_2 за договором іпотеки б/н від 03.10.2006 року передала у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, житловою площею 39,7 кв. м., загальною площею 61,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідчений Гончарова С.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 03.10.2006 року за реєстровим № 4526.
Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконує, про що неодноразово повідомлявся в тому числі й шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору. Однак зобов'язання не виконані, у зв'язку з чим, станом на 08.07.2015 року за Відповідачем наявна заборгованість.
В рахунок виконання основного зобов'язання ПАТ «Дельта Банк» мав право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття (передачі) предмету іпотеки у власність згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі у порядку, передбаченому ст. 36, 37 ЗУ «Про іпотеку».
На підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна про право власності, номер запису про право власності: 31473619 від 07.05.2019р. власником майна за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 61,0 кв. м., житловою площею 39,7 кв.м., зазначено AT «Дельта Банк». Підстава виникнення права власності: Іпотечний договір, серія та номер:4526, виданий 03.10.2006, видавник: ПН ОМНО Гончарова С.Ю.; Повідомлення, серія та номер: 6508600970831, виданий 07.12.2018, видавник: Укрпошта; Лист-вимога, серія та номер: 02.4.1/1925/18, виданий 19.11.2018, видавник: AT «Дельта Банк».
Відповідно до ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
20 лютого 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири, що продана на аукціоні, згідно з яким продавець передає майно, а саме квартиру, загальною площею 61,0 кв. м., житловою площею 39,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , у власність покупцю, а покупець приймає майно і сплачує за нього обумовлену грошову суму. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В. та зареєстрований в реєстрі за №175.
На теперішній час у вищезазначеній квартирі зареєстровані та проживають відповідачі, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , чим суттєво порушують права позивача ОСОБА_1 , як власника нерухомого майна.
Ухвалою суду від 08 жовтня 2019 року по справі суддею Суворовського районного суду м. Одеси Сувертак І. В. відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та надано відповідачам строк для подання відзиву на позов та роз'яснено, що у випадку ненадання відзиву без поважних причин, суд розгляне справу за наявними матеріалами. (а.с. 70,71).
Ухвалою суду від 12 травня 2020 року замінено позивача, в саме Публічне акціонерне товариство Дельта Банк» (01018, м. Київ, вул. Дружби Народів, 38) на позивача фізичну особу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ). (а.с. 102,103).
Позивачка ОСОБА_1 та її представник, адвокат Шевцова Т. В. надали на адресу суду клопотання про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі та наполягали на їх задоволенні. (а.с. 126,128).
Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, хоча про дату та місце розгляду справи сповіщались належним чином, причин неявки суду не сповістили та з заявою про відкладення розгляду справи не звертались та відзиву на позов у встановлений строк не надали.
Відповідач ОСОБА_2 надала клопотання про відкладення розгляду справи оскільки її адвокат не має повноважень тому просила надати час скористатись конституційним правом для заключення договору з новим представником.
Суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 зловживає своїми правами, виходячи з наступного.
Згідно ч.1 ст.44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання правами не допускається.
Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлює, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" N 475/97-ВР від 17 липня 1997 року і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року.
Окрім цього, у відповідності до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частини 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що права особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Суд зазначає, що провадження по зазначеній справі відкрито судом ще 08 жовтня 2019 року в порядку спрощеного позовного провадження та надано відповідачам 15 днів для надання відзиву на позов. За 12 місяців жодним з відповідачів відзиву на позовну заяву так і не надано. Відповідачем ОСОБА_2 та її представником, адвокатом Лященко С. Л. надавались клопотання про відкладення розгляду справи 02 березня 2020 року, 12 травня 2020 року, 02 липня 2020 року та 20 жовтня 2020 року, що є зловживанням своїми правами.
Представник третьої особи, Служби у справах дітей Одеської міської ради Нікандрова Ю. Ю. надала клопотання від 12.11.19 року про розгляд справи за її відсутності, просила врахувати права та інтереси дитини. (а.с. 78).
Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст.6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності відповідачів.
З'ясував обставини справи, дослідив та проаналізував матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 03 жовтня 2006 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11050421000, згідно з умовами якого Банк надав Позичальнику кредитні кошти у розмірі 71480,00 дол. США з розрахунку 10,30 % річних на строк з 03.10.2006 року по 03.10.2027 рік. (а.с. 8-17).
З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Договором про надання споживчого кредиту іпотекодавець ОСОБА_2 за договором іпотеки б/н від 03.10.2006 року передала у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру, житловою площею 39,7 кв. м., загальною площею 61,0 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідчений Гончарова С.В. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 03.10.2006 року за реєстровим № 4526. (а.с. 18-23).
08.12.2011 року між Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених даним Договором, AT «УкрСиббанк» передає (відступає) AT «Дельта Банк» права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами, внаслідок чого AT «Дельта Банк» замінює AT «УкрСиббанк» як кредитора (стає новим кредитором) у зазначених зобов'язаннях, а внаслідок передачі від AT «УкрСиббанк» до AT «Дельта Банк» прав вимоги до боржників, до AT «Дельта Банк» переходить (відступається) право вимагати (замість AT «УкрСиббанк») від боржників повного, належного та реального виконання обов'язків за кредитними та забезпечувальними договорами. (а.с. 35,36).
Таким чином, керуючись Договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, AT «Дельта Банк» набуло статус Нового кредитора згідно ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України та відповідно всіх процесуальних прав та обов'язків Нового Кредитора.
На підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна про право власності, номер запису про право власності: 31473619 від 07.05.2019р. власником майна за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 61,0 кв. м., житловою площею 39,7 кв.м., зазначено AT «Дельта Банк». Підстава виникнення права власності: Іпотечний договір, серія та номер:4526, виданий 03.10.2006, видавник: ПН ОМНО Гончарова С.Ю.; Повідомлення, серія та номер: 6508600970831, виданий 07.12.2018, видавник: Укрпошта; Лист-вимога, серія та номер: 02.4.1/1925/18, виданий 19.11.2018, видавник: AT «Дельта Банк». (а.с. 25-27).
Відповідно до ст. 40 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.
20 лютого 2020 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу квартири, що продана на аукціоні, згідно з яким продавець передає майно, а саме квартиру, загальною площею 61,0 кв. м., житловою площею 39,7 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , у власність покупцю, а покупець приймає майно і сплачує за нього обумовлену грошову суму. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Мурською Н. В. та зареєстрований в реєстрі за №175. (а.с. 92-96).
На теперішній час у вищезазначеній квартирі зареєстровані та проживають відповідачі, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , чим суттєво порушують права позивача ОСОБА_1 , як власника нерухомого майна.
За приписами статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Наявність зареєстрованих у належній ОСОБА_1 на праві власності квартирі відповідачів створює перешкоди у реалізації позивачем свого права власності відносно вказаного майна.
У відповідності з імперативними положеннями статей 13, 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.
На підставі частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 316, частини першої статті 317 та частини першої, статті 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 321 цього ж Кодексу право власності є непорушним.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Водночас за змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Отже, відповідно до положень норм стст.16, 391, 386 ЦК власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Таким чином, позов в частині усунення перешкод у здійсненні ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно, квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , шляхом виселення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 підлягає до задоволення.
Також суд зазначає наступне.
Оскільки квартира за адресою: АДРЕСА_3 , була придбана за кредитні кошти, то при виселенні з такого житла при звернені стягнення на предмет іпотеки, інше житлове приміщення не надається.
Розглядаючи вимогу позову про зняття з реєстраційного обліку відповідачів, суд приходить до наступного висновку.
Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, а тому його положення підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року, зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою в день звернення особи із заявою в органи реєстрації.
У відповідності до п. 3.1. порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема судового рішення, яке набрало законної сили про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.
Реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС України) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС України) у день подання особою документів (п.1.3. Порядку).
Таким чином, вимога позову про зняття з реєстрації відповідачів задоволенню не підлягає, заявлена вимога окремого вирішення у даному випадку не потребує, оскільки задоволення попередньої позовної вимоги (про виселення) є підставою для зняття відповідачів з реєстрації у спірній квартирі, у порядку встановленому зазначеним Порядоком та Законом.
За встановлених обставин позов підлягає до часткового задоволення.
Керуючись ст.ст. 4-7,1-13,17-18,109,131,137,211,223,259, 263-265, 268, 352,354 ЦПК України,-
Вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей Одеської міської ради (65017, м. Одеса, вул. Косовська, буд. 2Д) про примусове виселення та зняття з реєстрації - задовольнити частково.
Виселити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 26 жовтня 2020 року.
Суддя