Справа № 320/2724/20 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Терлецька О.О.
Суддя-доповідач: Шурко О.І.
30 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Кузьменка В.В.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Броварської міської ради Київської області третя особа: Служба у справах дітей Броварської міської ради Київської області про визнання протиправним та скасування рішення,-
ОСОБА_1 звернулася до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської міської ради Київської області третя особа: Служба у справах дітей Броварської міської ради Київської області, в якому просила скасувати рішення відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування «Прозорий офіс» Броварської міської ради Київської області від 11.03.2020 року про відмову у реєстрації місця проживання малолітньої дитини, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та зобов'язати відділ реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування «Прозорий офіс» Броварської міської ради Київської області зареєструвати місце проживання малолітньої дитини, а саме ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняте нове, яким позовні вимоги задовольнити.
В апеляційній скарзі позивач зазначає, що відсутність реєстрації місця проживання малолітньої дитини апелянта суперечить в першу чергу інтересам дитини та суттєво обмежує реалізацію її прав і свобод.
Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач 11.03.2020 звернулася до відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування «Прозорий офіс» Броварської міської ради Київської області із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідачем відмовлено позивачу у реєстрації місця проживання ОСОБА_2 із посиланням на пп.6.5 п.18 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016.
Вважаючи зазначену відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що відповідно до вимог чинного законодавства України, при реєстрації місця проживання особи, яка не досягла 14 років є обов'язковим згода обох батьків дитини, або рішення суду про реєстрацію місця проживання дитини з одним із батьків без згоди іншого.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Сімейним кодексом України, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», який регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст.1 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що орган реєстрації - виконавчий орган сільської, селищної або міської ради, сільський голова (у разі якщо відповідно до закону виконавчий орган сільської ради не утворено), що здійснює реєстрацію, зняття з реєстрації місця проживання особи на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на яку поширюються повноваження відповідної сільської, селищної або міської ради; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Реєстрація місця проживання особи передбачена ст.6 наведеного Закону, відповідно до якої Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
У разі якщо особа не може самостійно звернутися до органу реєстрації, реєстрація може бути здійснена за зверненням її законного представника або представника на підставі довіреності, посвідченої в установленому законом порядку (далі - представник).
Для реєстрації особа або її представник подає органу реєстрації (у тому числі через центр надання адміністративних послуг):
письмову заяву;
документ, до якого вносяться відомості про місце проживання. Якщо дитина не досягла 16-річного віку, подається свідоцтво про народження;
квитанцію про сплату адміністративного збору;
документи, що підтверджують право на проживання в житлі, перебування або взяття на облік у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту, проходження служби у військовій частині, адреса яких зазначається під час реєстрації;
військовий квиток або посвідчення про приписку (для громадян, які підлягають взяттю на військовий облік або перебувають на військовому обліку).
У разі подання заяви представником особи додатково подаються:
документ, що посвідчує особу представника;
документ, що підтверджує повноваження особи як представника, крім випадків, коли законними представниками є батьки (усиновлювачі).
Реєстрація місця проживання особи за заявою законного представника здійснюється за згодою інших законних представників.
За бажанням батьків чи одного з них документи, передбачені цією статтею для реєстрації місця проживання дитини, можуть бути подані органам державної реєстрації актів цивільного стану під час проведення державної реєстрації народження дитини. Органи державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, направляють зазначені документи органам реєстрації для реєстрації місця проживання новонародженої дитини.
Реєстрація місця проживання новонародженої дитини може здійснюватися також на підставі направлених органами соціального захисту населення даних, що зазначив законний представник, з яким постійно проживає дитина, у заяві про призначення допомоги при народженні дитини.
Відповідно до ст.91 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» Орган реєстрації відмовляє в реєстрації або знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала передбачені цим Законом документи або інформацію; у поданих особою документах містяться недостовірні відомості або подані нею документи є недійсними; для реєстрації або зняття з реєстрації звернулася особа, яка не досягла 14-річного віку.
Рішення про відмову приймається в день звернення особи. Заява про реєстрацію чи зняття з реєстрації місця проживання повертається особі із зазначенням у ній причин відмови.
Відповідно до ст.242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
Частиною 1 ст.160 СК України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.
Згідно з ст.10 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» правила здійснення реєстрації місця проживання, форми необхідних для цього документів, порядок передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм здійснення реєстрації / зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також встановлюють форми необхідних для цього документів визначено Правилами реєстрації місця проживання затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року №207, відповідно до п.11 яких орган реєстрації відмовляє в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання, якщо: особа не подала необхідних документів або інформації; у поданих документах містяться недостовірні відомості або подані документи є недійсними; звернулася особа, яка не досягла 14 років.
Рішення про відмову в реєстрації / знятті з реєстрації місця проживання приймається в день звернення особи або її представника шляхом зазначення у заяві про реєстрацію / зняття з реєстрації місця проживання підстав відмови. Зазначена заява повертається особі або її представнику.
Відповідно до абз.15 п.18 вказаних Правил у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що для реєстрації місця проживання дитини відповідний перелік документів подається її законним представником - одним з батьків, за обов'язкової наявності згоди інших законних представників - письмової згоди другого з батьків, яка надається у присутності особи, яка приймає заяву, або засвідченої в установленому порядку такої згоди.
В той же час, відповідно до ч.1 ст.161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Таким чином, при реєстрації місця проживання дитини надання письмової згоди другого з батьків не вимагається у випадку наявності відповідного рішення суду або органу опіки та піклування, яким визначено місце проживання дитини.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач надала відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування «Прозорий офіс» Броварської міської ради Київської області наступні документи: копію паспорту гр. ОСОБА_1 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 , заяву від 11.03.2020 встановленого зразка.
Однак, при поданні заяви про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини позивачем не було надано до відповідача необхідних документів та інформації, а саме, письмову згоду батька дитини - ОСОБА_3 .
Таким чином, приймаючи рішення про відмову у реєстрації місця проживання на підставі п.11.1 Правил, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, яке регулює спірні правовідносини, оскільки позивачем не було подано для реєстрації необхідних документів та інформації. Оскаржуване рішення відповідача є правомірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання його неправомірним та зобов'язання відповідача провести реєстрацію місця проживання малолітньої ОСОБА_2 за місцем проживання позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11 липня 2019 року №296/8597/16-а та від 27 квітня 2020 року у справі №642/5375/17.
Апелянт також посилається на порушення судом першої інстанції процесуального строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, а саме: 30 березня 2020 року було відкрито провадження, а 24 червня 2020 року лише ухвалено оскаржуване рішення. Втім, на думку колегії суддів, порушення судом першої інстанції інстанції процесуального строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не призвело до невірного вирішення справи по суті та не може бути підставою для скасування такого рішення.
З огляду на викладені обставини, за наслідком розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, колегія суддів доходить висновку щодо правомірності рішення Броварської міської ради Київської області про відмову у реєстрації місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 ., у зв'язку з чим позовні вимоги є необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та нормами права, зазначеними в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду.
При цьому, судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 червня 2020 року - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Кузьменко В.В.