Справа № 826/2246/16 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Аблов Є.В. Суддя-доповідач Шурко О.І.
30 жовтня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Шурка О.І.,
суддів Василенка Я.М., Лічевецького І.О.,
при секретарі Коцюбі Т.М.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, -
ПАТ «Національна акціонерна компанія «Надра України» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення №008111503 від 23.09.2015, відповідно до якого позивача зобов'язано сплатити штраф у сумі 15109 грн. за затримку на 12 календарних днів сплати грошового зобов'язання у розмірі 151090 грн. за платежем «авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств» (код 11024000).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю.
Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається. Наголошував на тому, що мала місце прострочка платежу, що вже само по собі зумовлює обов'язок податкового органу прийняти оскаржуване рішення.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 008111503 від 23.09.2015. Присуджено на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві сплачений судовий збір у розмірі 2 893 (дві тисячі вісімсот дев'яносто три) грн 80 коп.
Постановою Верховного Суду від 18 лютого 2010 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві задоволено частково. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 у справі № 826/2246/16 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду, зазначив, що суд апеляційної інстанції в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі достеменно не перевірив наявність станом на 18.03.2015 (дата звернення позивача до органу доходів і зборів із заявою № 379/2/01/08) в інтегрованій картці платника суми коштів, яка на певну дату зарахована до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату, з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань).
Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши під час нового апеляційного перегляду законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, беручи до уваги наслідки касаційного провадження, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає про наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26 лютого 2015 року позивачем подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств (№9081088814) за звітний податковий період - 2014 рік. Задекларовано суму авансового внеску, що підлягатиме сплаті щомісячно - у сумі 204 711 грн. Враховуючи переплату у розмірі 53 621 грн, яка відображена у картці особового рахунку, копія якої наявна у матеріалах справи, підлягало сплаті - 151 090 грн.
18.03.2015 позивач звернувся до ДПІ із заявою за №379/2/01/08 про зарахування надміру сплачених грошових коштів у сумі 2 047 110 грн в рахунок сплати авансових внесків з податок на прибуток приватних підприємств.
У заяві, з посиланням на акт звірки від 10.03.2015 р. № 2625-20 та приписи п. 87.1 Податкового кодексу України (далі - ПК), зазначено прохання - грошові кошти в сумі 204 7110 грн, які були сплачені компанією по коду платежу 21010100 (частина чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань), зарахувати в рахунок погашення авансових внесків з податку на прибуток по коду 11024000.
Як зазначається у рішенні ДФС України від 27.01.2016 № 1498/6/99-99-10-01-02-25 (за результатами розгляду скарги позивача) на підставі заяви позивача підготовлено висновок від 29.04.2015 № 943-20, який реєстром від 30.04.2015 № 65 передано до Державного казначейства України, а 12.05.2015 виконано перерахування коштів.
Надалі, 21.04.2015 позивач повторно звернувся до відповідача із аналогічною заявою № 615/2/01/08, додавши акти звірки від 20.04.2015 № 6110-20 та № 6112-20, а такою копію попередньої заяви.
Станом на 12.05.2015 по картці особового рахунку вбачається проведення по графі «повернуто до бюджету» 2 047 110 грн з призначенням «Перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший», платіжне доручення № 943-20 від 12.05.2015.
ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» на предмет своєчасності сплати податку.
За результатами перевірки складено акт від 22.09.2015 № 4787/26-58-15-03-30-31169745, яким було встановлено, що платник порушує терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на прибуток протягом строків, визначених п. 57.1 ПК. Зокрема, самостійно визначене грошове зобов'язання з податку на прибуток (авансові внески) - 204 711 грн., граничний строк сплати - 30.04.2015 р., дата сплати - 12.05.2015 р., кількість днів затримки сплати - 12; сума сплаченого податкового боргу - 151 090 грн.
На підстав зазначених висновків акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 23.09.2015 № 0008111503, що залишено без змін рішенням ДФС України від 27.01.2016 № 1498/6/99-99-10-01-02-25, яким на позивача накладено штраф у розмірі 15109 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що несвоєчасне виконання ДПІ обов'язку щодо формування висновку не звільняє платника від обов'язку своєчасно сплатити кошти до бюджету за відповідним платежем та, відповідно, у разі прострочення платежу - не звільняє платника податків від відповідальності за несвоєчасну сплату. Також суд вказав, що позивач не позбавлений права, з урахуванням положень ст. 1173 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) на звернення до суду з відповідним позовом до відповідача про відшкодування завданої шкоди.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія судді зазначає наступне.
Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Пунктом 31.1 ст. 31 ПК передбачено, що строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Відповідно до п. 36.1 ст. 31 ПК податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Згідно п. 57.1 ст. 57 ПК платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як вбачається з матеріалів справи, у межах спірних правовідносин, позивач мав до 30.04.2017 сплатити 204 711 грн. авансового внеску податку на прибуток за квітень 2015 року.
Відповідно до п. 87.1 ст. 87 ПК джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.
Так, у відповідності до вказаних норм, оскільки за позивачем рахувалася переплата з податку на прибуток у розмірі 53 621 грн, то таку переплату було зараховано без заяви позивача у рахунок погашення частини самостійно визначеного грошового зобов'язання з авансового внеску податку на прибуток за квітень 2015 року. Тобто, непогашеною залишалась частина внеску у розмірі 151 090 грн.
Як зазначалося, п. 87.1 ст. 87 ПК окрім можливості погашення грошових зобов'язань за рахунок надміру сплачених сум цього ж платежу без згоди платника передбачає можливість сплати такого зобов'язання за рахунок надміру сплачених сум з інших платежів на підставі відповідної заяви платника.
Так, як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2015 позивач звернувся до ДПІ із заявою за №379/2/01/08 про зарахування надміру сплачених грошових коштів у сумі 2 047 110 грн. в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток приватних підприємств.
Відповідно до п.п. 43.4, 43.5 ст. 43 ПК платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Таким чином, у випадку дотримання податковим органом та органом казначейства строків розгляду вказаної вище заяви, кошти у розмірі 2 047 110 грн до 30.04.2015 мали слугувати джерелом погашення спірного грошового зобов'язання з авансового внеску податку на прибуток за квітень 2015 року у розмірі 151 090 грн.
Проте, як зазначалося, зазначені дії відповідачем були вчинені виключно за повторною заявою позивача у результаті чого кошти на рахунок податку на прибуток були зараховані лише 12.05.2015.
Колегія суддів звертає увагу на те, що на виконання вимоги ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2020 року Головне управління Державної податкової служби України у м. Києві надало суду належним чином завірену копію інтегрованої картки Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" з частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій (державних унітарних підприємств та їх об'єднань) за спірний період.
З вказаної інтегрованої картки Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Надра України" вбачається, що сальдо на початок року (31.12.2014) становить у переплаті 4 735 125, 00 грн. Станом на 18.03.2015 (дата звернення позивача до органу доходів і зборів із заявою № 379/2/01/08) в інтегрованій картці платника суми коштів переплати становить 4 735 125, 00 грн.
Станом на 12.05.2015 вбачається проведення по графі «повернуто до бюджету» 2 047 110 грн. з описом операції «Зараховано 12.05.2015 (2047110) Перерахування коштів з одного бюджетного рахунку на інший», платіжне доручення № 943-20 від 12.05.2015.
Колегія суддів зазначає, що позивачем, як добросовісним платником податку, були вчинені залежні від нього дії, передбачені п. 87.1 ст. 87 ПК щодо сплати (погашення) спірного грошового зобов'язання.
Платник податку не має нести відповідальність за порушення податкового законодавства, що стало результатом протиправної бездіяльності контролюючого органу.
Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає висновки суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав на задоволення позовних вимог необґрунтованими.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч.2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень
При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Проаналізувавши викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції рішення ухвалено при неповному з'ясуванні обставин справи та з помилковим застосуванням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 лютого 2017 року скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві № 008111503 від 23.09.2015.
Присудити на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Надра України» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві сплачений судовий збір у розмірі 2 893 (дві тисячі вісімсот дев'яносто три) грн 80 коп.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: Шурко О.І.
Судді: Василенко Я.М.
Лічевецький І.О.