Справа № 755/1683/20
02 листопада 2020 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Губської Л.В. та суддів Карпушової О.В., Степанюка А.Г., розглянувши клопотання громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 вересня 2020 року за адміністративним позовом громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про примусове видворення та заборону в'їзду на територію України,-
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від с у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду та постановити нове про задоволення позовних вимог.
В апеляційній скарзі міститься клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Клопотання обґрунтовується тим, що відповідний строк пропущено через те, що копію судового рішення не було вручено представникові та про його існування він дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень 12 жовтня 2020 року.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу примусового повернення чи примусового видворення іноземців або осіб без громадянства за межі території України визначені статтею 288 КАС України.
Так, згідно ч. 3 цієї статті, апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, визначених цією статтею, можуть бути подані в десятиденний строк з дня їх проголошення.
Слід зазначити, що представник позивача був обізнаний про призначення судового засіданні в суді першої інстанції на 21 вересня 2020 року ще під час судового засідання 17 червня 2020 року.
У день засідання судом першої інстанції отримано заяву від представника про розгляд справи без участі позивача.
Таким чином, представник позивача так само як і сам позивач мали змогу ознайомитись із прийнятим рішенням у день його прийняття.
Як вбачається з матеріалів справи, апеляційна скарга на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 21 вересня 2020 року подана до відділення поштового зв'язку для відправки 16 жовтня 2020 року.
Оскаржуване рішення було прийнято в порядку письмового провадження та скеровано позивачеві рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке згодом повернулось відправникові.
Отже, в матеріалах справи відсутні докази дотримання апелянтом строку на апеляційне оскарження. Відповідачем не обґрунтовано неможливості дотримання встановлених строків на звернення до суду, не наведено беззаперечних доказів поважності причин пропуску строку, натомість дотримання встановлених законодавством строків звернення до суду гарантує сталість судового рішення.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява № 23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі «UnionAlimentariaSanders S.A. v. Spain» Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження, вказані у клопотанні, та задоволення цього клопотання.
Керуючись ст. 121, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні клопотання громадянина Федеративної Республіки Нігерія ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Л.В. Губська
Судді О.В. Карпушова
А.Г. Степанюк