Справа № 640/11441/19 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б.
27 жовтня 2020 року м. Київ
Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я. М., Степанюка А. Г.,
за участю секретаря Кірієнко Н. Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), за апеляційною скаргою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2020, -
Позивач звернувся з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, у якому просив скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) за формою «Ф» від 08 травня 2019 року №66267-17.
В обґрунтування позову зазначає що спірна вимога не відповідає встановленим у частині 2 статті 2 КАС України критеріями правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, і порушує права та законні інтереси позивача, які підлягають до судового захисту шляхом скасування відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2020 року позовні вимоги задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В судове засідання з'явився представник апелянта, підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.
Позивач в судовому засіданні просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як убачається з матеріалів справи, Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві прийнято 08 травня 2019 року вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-66267-17, якою ОСОБА_1 повідомлено, що станом на 30 квітня 2019 року заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів, пені становить 8 189,66 грн.
19 травня 2019 року позивач подав до Державної фіскальної служби України скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки), у якій просив скасувати повністю дану вимогу у зв'язку з тим, що триває процедура судового оскарження реєстрації його як особи, що здійснює незалежну професійну діяльність та нарахування у зв'язку з цим єдиного внеску, штрафів та пені.
За результатами розгляду вказаної скарги позивача Державна фіскальна служба України 18 червня 2019 року прийняла рішення про результати розгляду скарги №27855/6/99-99-11-05-02-25, яким вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08 травня 2019 року №Ф-66267-17 залишено без змін, виходячи з того, що згідно реєстраційних даних АІС «Податковий блок» скаржник перебуває на обліку як фізична особа-підприємець та як фізична особа, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат) встановлення ознаки незалежної професійної діяльності з 27 лютого 2018 року. Інформація щодо припинення/зупинення підприємницької діяльності скаржником не прийнято. Згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів загальна сума заборгованості станом на 30 квітня 2019 року становила 8 189,66 грн., відтак, на думку контролюючого органу, вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 08 травня 2019 року №Ф-66267-17 сформовано на підставі даних податкового органу відповідно до вимог чинного законодавства.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи вимогу протиправною, а свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що безпідставними є посилання представника податкового органу на наявність у базах даних відомостей про позивача як фізичну особу, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат) (встановлення ознаки незалежної професійної діяльності з 27 лютого 2018 року), оскільки в судовому порядку встановлено протиправність дій контролюючого органу щодо включення його до реєстру (обліку) осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.
Апелянт мотивує свої вимоги тим, що для звільнення від обов'язку по сплаті єдиного соціального внеску, необхідно знятись з обліку у контролюючих органах як самозайнята особа, оскільки саме факт обліку у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, і є підставою для нарахування ЄСВ.
Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Підпунктом 14.1.180 ПК України встановлено, що податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Згідно підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ).
Частиною 1 статті 2 Закону №2464-VІ встановлено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 вищевказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно вимог статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців); фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).
Вимогами п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI визначено, що застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 9 Закону №2464-VI обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Частиною 8 статті 9 Закону №2464-VI визначено, що періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464 передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Особи, які провадять, в тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VІ до платників єдиного внеску.
Згідно з пункту 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.
Пунктом 11 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до абзацу 1, 3 та 4 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) прийнята у зв'язку з наявністю у базах даних Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві інформації про перебування позивача на обліку як фізичної особи-підприємця та як фізичної особи, що здійснює незалежну професійну діяльність (адвокат) встановлення ознаки незалежної професійної діяльності з 27 лютого 2018 року.
Разом з тим, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2019 року у справі №640/2116/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії адміністративний позов задоволено частково, вирішено:
- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо включення ОСОБА_1 до реєстру (обліку) осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність;
- визнати протиправними дії Головного управління ДФС у м. Києві, Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві щодо донарахування ОСОБА_1 єдиного соціального внеску в розмірі 9 009, 66 грн., нарахування штрафу за не сплату єдиного соціального внеску в розмірі 1 354, 48 грн., пені - у розмірі 402, 41 грн.;
- зобов'язати Головне управління ДФС у м. Києві, Державну податкову інспекцію у Дарницькому районі Головного управління ДФС у м. Києві виключити ОСОБА_1 з реєстру (обліку) осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.
Вказане рішення набрало законної сили.
Оскільки позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець згідно з Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», до нього не можуть застосовуватись положення ч. 3 статті 5 Закону.
У податкових органів були відсутні правові підстави для включення позивача до реєстру (обліку) осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність, а у позивача був відсутній обов'язок по сплаті єдиного соціального внеску.
Зважаючи на вищенаведене, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-66267-17 від 08 травня 2019 року винесена контролюючим органом протиправно, а тому підлягає скасуванню.
У взаємозв'язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.
Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Таким чином, враховуючи вищенаведене у сукупності, беручи до уваги при цьому кожен аргумент, викладений учасниками справи, рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, та колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2020 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
А. Г. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 02.11.2020