13 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № П/811/1802/16
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач),
суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,
за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П.,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні в м. Дніпрі
апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області
на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року (головуючий суддя - Момонт Г.М.) в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області
про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області (далі - Відповідач) в якому просила визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №175656-13 від 30.06.2016 р., яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік у сумі 25000,00 грн.
В обґрунтування адміністративного позову Позивач, зокрема, зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки вартість автомобіля є меншою ніж 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року адміністративний позов задоволено (т. 1, а.с.237-238).
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що легковий автомобіль, належний Позивачу на праві власності, не був об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, а тому у Відповідача не було правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі Відповідач, із посиланням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити у в повному обсязі.
Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що представником Відповідача були надані письмові пояснення, в яких суду була надана чітка відповідь з приводу причин ненадання контролюючим органом інформації щодо автомобілів, які відносяться до об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році. Відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було в повній мірі здійснено та надано правової оцінки усім доводам Відповідача.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що легковий автомобіль LEXUS RX 350 не був об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, а тому у Відповідача не було правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи в судове засідання своїх представників не направили, про причини їх неявки суд не сповістили.
Клопотань від учасників справи про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
За таких обставин, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представників учасників справи та без фіксування судового засідання технічними засобами у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України.
Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником легкового автомобіля LEXUS RX 350, д/н НОМЕР_1 з об'ємом двигуна 3456 см3. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу зазначений автомобіль зареєстрований 30.10.2012 р.
Відповідно до акта виконаних робіт №М-00004601 від 09.06.2016 р. пробіг легкового автомобіля LEXUS RX 350, д/н НОМЕР_1 становив 33549 км.
Податковим повідомленням рішенням №175656-13 від 30.06.2016 р. Кіровоградською ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області Позивачу визначено грошове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб у сумі 25000,00 грн.
Судом встановлено, що 13.09.2016 р. ОСОБА_1 подано до Кіровоградської ОДПІ заяву про звірку нарахувань транспортного податку з фізичних осіб за 2016 рік щодо легкового автомобіля LEXUS RX 350, 3,5 внутрішнього згорання. Бензин, АТ, 2012 року випуску, пробіг 40000 км, середньоринкова вартість 924950,49 грн.
Відповідно до пп.267.1.1 п.267 ст.267 Податкового кодексу України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Згідно з пп.267.3.1 п.267.3 ст.267 Податкового кодексу України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 р. №928-VIII установлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня 1378 гривень.
Таким чином, платником транспортного податку за 2016 рік є власник легкового автомобіля, середньоринкова вартість якого становить понад 1033500,00 грн. (1378,00 грн. х 750) та з року випуску якого минуло не більше п'яти років (включно).
Механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об'єктів оподаткування транспортним податком встановлена Методикою визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 р. №66 (далі за текстом - Методика).
Згідно з п.2 Методики, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 р. №403, де за ціну нового транспортного засобу (Ц н) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.
Відповідно до п.3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 р. №403 середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100) х (1 ± (Г к / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні; Г коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1; Г к коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.
З огляду на п.13 Методики, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Пунктом 14 Методики, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
Зважаючи на зміст додатків 1 та 2 Методики, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, на коефіцієнт коригування ринкової вартості транспортних засобів впливає строк експлуатації та нормативний та фактичний середньорічний пробіг. При цьому технічний стан автомобіля відповідно до Методики не впливає на обрахунок середньоринкової вартості автомобіля.
З аналізу зазначених норм судом встановлено, що підставою для висновку про наявність/відсутність підстав для віднесення транспортного засобу до об'єкта оподаткування транспортним податком у 2016 році та прийняття органом доходів і зборів податкового повідомлення-рішення про визначення транспортного податку, є інформація Мінекономрозвитку про визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля з урахуванням даних про його марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об'єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг.
На виконання ухвали суду першої інстанції від 12.02.2020 р. Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (Мінекономіки) листом від 27.02.2020 р. №3841-06/13172-05 повідомлено, що розрахована у 2016 році згідно з Методикою середньоринкова вартість автомобіля Lexus RX 350 з об'ємом циліндрів двигуна 3,5 літра, бензин, автоматичною коробкою передач, 2012 року випуску з пробігом 33549 км становила 942402,38 грн.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що легковий автомобіль, належний на праві власності Позивачу, не був об'єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, а тому у Відповідача не було правових підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом у судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 22 травня 2020 року необхідно залишити без змін.
Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Кіровоградській області - залишити без задоволення.
Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 22 травня 2020 року по справі №П/811/1802/16 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
В повному обсязі постанова складена 02 листопада 2020 року.
Головуючий - суддя В.В. Мельник
суддя С.В. Сафронова
суддя Д.В. Чепурнов