Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16
тел. 230-31-77
Іменем України
"03" серпня 2007 р. Справа № А18/080-07
м. Київ, вул. Комінтерну, 16
(зал судових засідань № 205)
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика при секретарі розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Авіакомпанія "Авіалінії України"
до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
За участю представників:
Позивач - Мільчаков О.Л.
Відповідач - Коноваленко О.М.
Суть спору:
До господарського суду Київської області Відкритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Авіалінії України»(далі - позивач) подано адміністративний позов до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень рішень №074842400/0 від 17.07.2006 року та №074842400/1 від 28.08.2006 року.
Провадження в адміністративній справі було відкрите відповідно до ухвали від 26.02.2007 року та призначено розгляд справи на 20.03.2007 року. В ході розгляду спору за клопотанням сторін строки розгляду справи були продовжені.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, що його діяльність відповідає вимогам п.п.8.6.6 п.8.6 ст.8 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами»№ 2181-ІІІ, оскільки продавались та здавались в оренду активи, реалізація яких не потребує письмового узгодження з податковим органом. Крім того, повітряний простір не може перебувати у власності чи повному господарському віданні юридичних осіб, а право користування повітряними авіалініями ґрунтується на відповідному дозволі уповноваженого органу влади -ліцензії, тому не може вважатись майновим правом.
Відповідач в запереченнях на позов зазначив, що в ході перевірки було встановлено факт реалізації позивачем за період з 14.10.2005 року по 30.06.2006 року нерухомості (авіаційна стоянка ІЛ-62), агрегатів та запчастин до літаків на загальну суму 402 979,38 грн. та надання в оренду нерухомого та рухомого майна та майнових прав, за що підприємством отримані кошти в сумі 578576,21 грн., в той час, як майно та майнові права підприємства знаходяться у податковій заставі з 21.11.2003 року, яка Бориспільською ОДПІ не відкликалась, дозвіл про реалізацію або надання в оренду майна та майнових прав Бориспільською ОДПІ не надавався.
Відповідач вважає, що у відповідності до п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами»до позивача за виявлені порушення законодавства, а саме: за самостійне, без попереднього дозволу податкового органу, відчуження та надання в оренду активів, що перебувають у податковій заставі, застосовано штрафні санкції в сумі 981555,59 грн., про що було винесено податкове повідомлення-рішення № 074842400/0 від 17.07.2006 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши подані ними докази, суд встановив наступне.
30.06.2006 року на підставі посвідчення від 30.06.2006 року № 3/7/24-06 податковим керуючим, головним податковим ревізором-інспектором Бориспільської ОДПІ Бурлаченко В.О. проведено перевірку ВАТ «Авіакомпанія Авіалінії України»з питання збереження активів, що перебувають у податкової заставі, за результатами якої 14.07.2006 року складено Акт перевірки № 3/7/4-06.
Як вбачається з Акту перевірки, відповідачем встановлено порушення позивачем вимог п. 8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»в період з 14.10.2005 року по 30.06.2006 року в частині продажу майна, що перебуває у податковій заставі.
На підставі Акту перевірки від 14.07.2006 року Бориспільської ОДПІ, прийнято податкове повідомлення - рішення № 074842400/0 від 17.07.2006 року (на підставі рішення про результати розгляду скарги № 13836/7/24-06 від 15.08.06 року - повідомлення-рішення № 074842400/1 від 28.08.2006 року) про нарахування штрафних санкцій у сумі 981555,59 грн. на підставі підпункту 17.1.8 пункту 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»2181-ІІІ за самостійне відчуження активів, які перебувають у податковій заставі, а саме без письмового узгодження з податковим органом було реалізовано майно та надавалось в оренду майно та майнові права підприємства.
Як вбачається з Акту перевірки, відповідач керуючись п.п.8.6.6 п.8.6 ст.8 Закону № 2181-ІІІ, дійшов висновку, що письмовому узгодженню з податковим органом підлягають продаж, всі види відчуження майна та майнових прав за винятком товарів, товарних запасів, робіт та послуг, дійшов висновку, що нерухомість (докова платформа - стоянка ІЛ-62), агрегати, блоки, радіостанції, а також запасні частини до літаків не можуть відноситись і не відносяться до категорії товарів і товарних запасів, тому їх реалізація потребує письмового узгодження з податковим органом.
Реалізація активів -основних засобів підприємства (докова платформа, агрегати, блоки, радіостанції, силова установка та інш.) відбувалась з рахунку 10 «Основні засоби», а реалізація інших запчастин до літаків з рахунку 20 «Виробничі запаси».
Крім того, відповідач посилаючись на ст. 759 Цивільного кодексу України, вважає, що предметом договору найму можуть бути і майнові права, зокрема, позивачем надавались у користування за плату на певний строк, тобто в оренду майно та майнові права без дозволу ОДПІ, а тому в діях посадових осіб підприємства вбачається порушення вимог п.8.6 ст.8 Закону № 2181-ІІІ.
У зв'язку з чим відповідач стверджує, що на підставі Угоди № 494.221-2005 року підприємством надавався для використання міжнародний код 611 підприємству КП «Авіакомпанія «Донбасаеро»для виконання рейсів по маршрутам Одеса-Стамбул-Одеса, Харків-Стамбул-Харків, та інші, де, згідно ліцензії, виданої Державіаслужбою, призначеним перевізником є ВАТ «Авіакомпанія «Авіалінії України», за що підприємством отримано 153631,00 грн., при цьому відповідач наголошує, що позивачем надавались для використання (тобто в оренду) не право на виконання рейсів по маршрутам, а свій міжнародний код 611, за що, згідно угоди від 09.08.2005р. № 94.221-2005р., отримали кошти в сумі 153631,00 грн. Вказаний міжнародний код присвоюється авіапідприємству Міжнародною організацією цивільної авіації - ІСАО, і являється власністю підприємства.
При цьому відповідач не надав доказів в обґрунтування свого висновку про власність позивача на міжнародний код, проти якого позивач заперечує.
Позивач не погоджується з прийнятими повідомленнями-рішеннями № 074842400/0 від 17.07.2006 року та № 074842400/1 від 28.08.06, якими визначено суму штрафних санкцій, відповідно до 17.1.8 пункту 17.1 ст. 17 Закону України 2181-ІІІ, оскільки підставою для нарахування суми штрафних санкцій зазначено порушення вимог п. 8.6 ст.8 Закону України 2181-ІІІ в період з 14.10.2005 року по 31.06.2006 року в частині продажу майна, здавання в оренду майна та майнових прав, що перебувають у податкової заставі, без попереднього дозволу податкового органу.
Позивач вважає, що здійснював підприємницьку діяльність на підставі Законів України, у тому числі дотримуючись вимог п. 1.7 ст. 1 та п. 8.6 ст. 8 та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»2181-ІІІ. У п. 1.7 Закону України 2181-ІІІ визначено, що активи платника податків кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання", у п. 8.6 ст. 8сказано, що платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі,здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом, зокрема, купівлі чи продажу, інших видів відчуження, оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовуються у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької; товарних запасів, робіт та послуг).
Оскільки майно, яке здавалось авіакомпанією в оренду, не передбачало переходу права власності, а товари, які були продані, не потребують згоди податкового органу, то підприємство мало право ними вільно розпоряджатися без узгодження з податковою інспекцією.
Також позивач повідомив, що в додатку № 1 до Акту перевірки відображені грошові кошти, які надійшли на розрахункові рахунки підприємства за оренду в період з 14.10.05 року по 30.06.06 року всього, без урахування погашення підприємствами-орендаторами заборгованості за минулий період. Порівняльна таблиця за даними перевірки і за даними авіакомпанії додається. Розбіжність складає 294932,13грн.
В зазначеному додатку відображено договір № 94.221-2005 від 09.08.05 з КП «Авіакомпанія Донбасаеро»про спільне використання кодів та зазначено, що надійшовші грошові кошти по цьому договору складають 153631,00грн.
Позивач стверджує, що зазначений договір не передбачає ані оренди, ані продажу.
Судом досліджено зазначену обставину та встановлено, що відповідно до ст. 1 Повітряного кодексу України Україні належить виключний суверенітет над повітряним простором України, що є частиною території України, тобто власником повітряної лінії є держава. Згідно Повітряного кодексу України правом на здійснення господарської і комерційної діяльності в галузі авіації може володіти будь-яка юридична та фізична особа, яка займається експлуатацією, технічним обслуговуванням, ремонтом, виробництвом, розробкою та іншою діяльністю в галузі авіаційної техніки та одержала ліцензію, якщо це передбачено законодавством України. Ліцензія не дає права власності на маршрут і має короткострокову, на обмежений час.
Таким чином, позивач не є власником повітряної лінії, зазначена повітряна лінія не є активом авіакомпанії в розумінні п. 1.7 ст. 1 Закону України 2181-ІІІ, оскільки не відноситься до коштів, матеріальних чи нематеріальних цінностей, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності або повного господарського відання.
У зв'язку з чим позивач пояснив, що грошові кошти надходили від КП «Авіакомпанія Донбасаеро»за комерційне використання маршруту Одеса-Стамбул-Одеса, де згідно ліцензії виданою Державіаслужбою призначеним перевізником є ВАТ «Авіакомпанія Авіалінії України». До того ж КП «Авіакомпанія Донбасаеро»не використовувала коди позивача, а виконувала польоти під своїми кодами.
Судом встановлено, що позивач тимчасово має право користуватись повітряними лініями до закінчення терміну дії ліцензії, тобто позивач має лише право тимчасового користування, що виключає факт його належності до активів позивача.
Таким чином, договір про користування повітряними лініями і взаємовідносини по ньому не пов'язані з орендою чи продажем активів позивача. Крім того, вищезазначена угода стосується умов спільного використання міжнародних кодів, і не має жодних ознак орендних відносин.
В Акті перевірки вказано, що отримані грошові кошти позивач використав лише на заробітну плату та господарські потреби. Позивач наголошує, що відповідні висновки акту перевірки не відповідають дійсності, оскільки з надійшовши коштів було сплачено у місцевий, державний бюджет та до державних цільових фондів 991523,20 грн. та, а саме зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 30428,00 грн., з розстрочених прибуткового податку та ПДВ у сумі 173267,21грн., на доходи фізичних осіб - 1 88051,62 грн., комунальному податку - 2663,86 грн., податку на землю -16610,71грн., з податку з власників транспортних засобів -1468,25 грн. та інші поточні комунальні та соціальні платежі.
Відповідач зазначає, що для встановлення порушення вимог п.п.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону № 2181 не обов'язково встановлення факту направлення коштів, виручених від продажу майна, що знаходиться у податковій заставі, на погашення податкового боргу, заробітну плату чи інші господарські потреби, а лише сам факт реалізації майна, що знаходиться у податковій заставі, без дозволу податкового органу. У даному випадку, незважаючи на те, що підприємством значні суми направлені на сплату податків до бюджету та інших платежів до державних цільових фондів, за відчуження та надання в оренду активів, що перебувають у податковій заставі, платник податків у відповідності до п.п.17.1.8 ст.17 Закону України № 2181-ІІІ сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині застосування штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку з передачею в оренду повітряних ліній та міжнародного коду, які не можуть відноситись до активів позивача.
У зв'язку з чим відповідачем на виконання вимог суду надано детальний розрахунок штрафних санкцій за порушення п. 8.6 ст.8 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»по кожній фінансовій операції, зокрема, штрафні санкції за надання в оренду без згоди податкового органу активів позивачем складають всього 578 576,21 грн. , з яких за право на використання та здійснення авіаперевезень з використанням міжнародного коду складають 153631 грн.
Щодо решти суми штрафних санкцій, судом встановлено, що вони нараховані у зв'язку з наданням в оренду та реалізацією без погодження з податковим органом активів позивача, які перебувають у податковій заставі і потребують відповідного погодження. Таким чином, в частині нарахування 827924,59 грн. висновки відповідача обґрунтовані, тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги і заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
За таких обставин, господарський суд, дослідивши обставини справи, перевіривши докази в обґрунтування вимог і заперечень сторін, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 074842400/0 від 17.07.2006 року та № 074842400/1 від 28.08.06 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 153631 грн.
Керуючись ст.ст. 71, 105, 158-163 КАС України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції № 074842400/0 від 17.07.2006 року та № 074842400/1 від 28.08.06 в частині нарахування штрафних санкцій в сумі 153631 грн.
3. В задоволенні решти позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя