Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
02 листопада 2020 р. №520/13754/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тітова О.М. розглянувши в порядку письмового позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс", про визнання протиправними та скасування постанов, -
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименко Роман Васильович (вул. Поправки Юрія, буд. 6, оф. 31, м. Київ, 02094), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (вул. Січових Стрільців, буд.37/41, м.Київ, 04053) в якому просить суд:
- визнати протиправними, скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження №63120861 від 24.09.2020; про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди виконавчого провадження №63120861; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №63120861.
- стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на користь ОСОБА_1 судові витрати; витрати на професійну правничу допомогу - 2400,00 грн.; витрати по сплаті судового збору - 840,80 грн., разом - 3240,80 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова винесена з порушенням приписів статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки виконавче провадження відкрито не за місцем проживання, перебування позивача або знаходження її майна з порушенням правил територіальної діяльності.
Ухвалою суду від 26.10.2020 відкрито спрощене провадження по справі в порядку з урахуванням вимог ст. 287 КАС України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, у якому з позовними вимогами не погодився, просив відмовити у їх задоволенні, зазначив, що у виконавчому написі нотаріуса адреса місця проживання позивача вказана: АДРЕСА_2 . Вказані відомості також були зазначені стягувачем у заяві про примусове виконання, при цьому чинною редакцією Закону України "Про виконавче провадження" не передбачено обов'язку виконавця перевіряти будь-яку інформацію стосовно боржника до відкриття виконавчого провадження.
Третя особа правом надати пояснення не скористалась.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч.4 ст. 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Московським РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області 12.05.2010 (а.с.9).
На примусовому виконанні приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Клименка Романа Васильовича перебуває виконавче провадження №63120861, у якому позивач є боржником.
24.09.2020 приватним виконавцем у межах виконавчого провадження №63120861 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
Вказане виконавче провадження відкрито на підставі заяви ТОВ "Фінансова Компанія "Сіті Фінанс" від 18.09.2020 про примусове виконання виконавчого напису вчиненого 14.09.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. за №46864 про стягнення з боржника, ОСОБА_1 , коштів у розмірі 51114,33грн.
У тексті вказаної заяви стягувач зазначив, що адресою реєстрації боржника є: АДРЕСА_3 , а фактична адреса проживання боржника: АДРЕСА_2 .
Зазначені відомості також відображені у згаданому вище виконавчому написі нотаріуса.
У зв'язку із відкриттям провадження приватним нотаріусом винесено постанови: про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди виконавчого провадження №63120861; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №63120861.
Не погоджуючись із винесеними постановами про відкриття виконавчого провадження, вважаючи їх протиправними, позивач звернулася до суду за захистом порушеного, на її думку, права.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі по тексту Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За змістом п. 3 ч. 1 статті 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих написів нотаріусів.
Відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Частиною 1 ст. 5 Закону №1404-VIII встановлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 23 Закону України від 02.06.2016 №1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі по тексту - Закон №1403-VIII) у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Частиною першою статті 25 Закону №1403-VIII передбачено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Відповідно до частини другої цієї статті, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Місце виконання рішення згідно до п. 10 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року за №512/5, визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону України "Про виконавче провадження".
Частиною другою статті 24 Закону №1404-VIII передбачено, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника фізичної особи, за місцезнаходженням боржника юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.
Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Отже, за виключно за вибором стягувача заява про примусове виконання рішення може бути подана: 1) до органу Державної виконавчої служби України за місцем проживання боржника; 2) до органу Державної виконавчої служби України за місцем перебування боржника, 3) до органу Державної виконавчої служби України за місцем роботи боржника; 4) до органу Державної виконавчої служби України за місцем знаходження майна боржника; 5) чи до приватного виконавця того приватного виконавчого округу, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місце проживання боржника, місце перебування боржника, місце роботи боржника, майно боржника.
За змістом статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1404-VIII у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
У тексті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" від 23.09.2020 про примусове виконання виконавчого напису приватного нотаріусом про стягнення ОСОБА_1 коштів у розмірі 51114,33 грн. стягувач зазначив, що адресою реєстрації боржника є: АДРЕСА_3 , а адресою проживання боржника: АДРЕСА_2 .
Судом встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданого Московським РВ ХМУ ГУ МВС України в Харківській області 12.05.2010 (а.с.9).
Вказана інформація щодо місця реєстрації проживання боржника міститься у кожному документі, який було подано до приватного виконавця на виконання виконавчого напису нотаріуса.
Також адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_3 зазначена у кредитному договорі №6/4/30/2007/980-К/245.
Доказів внесення сторонами змін до вказаного договору щодо адреси фактичного проживання позичальника відповідачем та третьою особою не надано.
За приписами ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Пунктом 1 розділом ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за №489/20802; далі - Інструкція №512/5) визначено, що виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення.
Згідно з пунктом 4 розділу ІІІ Інструкції №512/5 виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред'явлення виконавчого документа.
Пунктом 10 частини четвертої статті 4 Закону передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, зокрема, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Відповідно до пункту 5 розділу ІІІ Інструкції №512/5 у разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з пунктом 10 розділу ІІІ Інструкції №512/5 місце виконання рішення визначається відповідно до вимог, встановлених статтею 24 Закону.
Тобто, обов'язку приватного виконавця прийняти виконавчий документ до виконання, слідує обов'язок не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа, за відсутності сумнівів в достовірності поданих документів, винести постанову про відкриття виконавчого провадження.
З положень Закону №1404-VIII вбачається, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи, місце виконання яких знаходиться у межах його виконавчого округу, в іншому випадку - виконавець зобов'язаний повернути виконавчий документ стягувачу. У свою чергу, місце виконання визначається, виходячи із місця проживання/ перебування боржника або з місцезнаходження майна боржника.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду у справі №804/6996/17 від 08 квітня 2020 року.
Вирішуючи спірне питання, чи мав право державний виконавець при наявності даних щодо місця реєстрації боржника відкривати провадження за фактичним її місцем проживання, суд зазначає наступне.
Місцем постійного проживання фізичної особи, відповідно до ст. 29 Цивільного кодексу України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.
Однак, чинне законодавство дає ще й інше розуміння поняття «місце проживання», під яким слід розуміти адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік (ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»). Від місця проживання законодавець відмежовує «місце перебування», тобто адміністративно-територіальну одиницю, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.
Право на місце проживання, як особисте немайнове право фізичної особи, включає в себе такі основні повноваження:
- володіння місцем проживання, тобто можливість особи мати одно чи декілька місць проживання;
- використовувати своє місце проживання, тобто це гарантована законом можливість набувати цивільних прав та виконувати покладені на особу цивільні обов'язки за місцем проживання, якщо інше не передбачено законом чи домовленістю між сторонами.
- вільно обирати та змінювати місце проживання, тобто передбачена можливість вільно обирати країну, населений пункт де буде розташоване місце проживання, а також безпосереднє місце проживання.
Отже, законодавець дозволяє фізичній особі не проживати за місцем реєстрації та мати можливість мати одно чи декілька місць проживання.
За таких обставин є обґрунтованими доводи відповідача про наявність у нього законодавчо встановленого права відкрити виконавче провадження не за місцем реєстрації боржниці, а за місцем її проживання, проте адреса місця реєстрації позивачки у м. Харкові зазначена як у виконавчому документі, так і в кредитному договорі та заяві стягувача.
Відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, визначає Закон України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні від 11.12.2003 № 1382-IV (далі - Закон №1382-IV), відповідно до статті 3 якого місце проживання-житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.
Відповідно до частини 1 статті 6 Закону №1382-IV громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов'язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов'язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання.
Відповідно до частини 11 статті 6 Закону №1382-IV реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
З урахуванням досліджених обставин, суд зазначає, що поза розумним сумнівом, адресою реєстрації місця проживання позивача є: АДРЕСА_3 та вона була відомою для відповідача на момент прийняття рішення про відкриття виконавчого провадження.
Отже, відкриваючи виконавче провадження відповідач порушив правила територіальної діяльності приватних виконавців, оскільки, знаючи, що зареєстроване місце проживання позивача (боржника) не належить до його виконавчого округу, прийняв виконавчий документ з іншого виконавчого округу.
Особи, які не проживають за адресою, що зареєстрована як місце їх проживання, більше одного місяця і які мають невиконані майнові зобов'язання, накладені в адміністративному порядку чи за судовим рішенням, або призиваються на строкову військову службу і не мають відстрочки, або беруть участь у судовому процесі в будь-якій якості, зобов'язані письмово повідомити орган реєстрації про своє місце перебування (ч. 17 ст. 9 Закону № 1382-IV).
Тобто, саме зареєстроване місце проживання фізичної особи має визначальне значення для цілей визначення місця виконання виконавчого документа.
Враховуючи, що зазначені у виконавчому написі нотаріуса місце проживання боржника та фактичне місце реєстрації боржника відрізняються та територіально знаходяться у межах різних виконавчих округів, беручи до уваги, що відомості про місце проживання позивачки у м.Київ не підтверджені тими документами, які надавалися стягувачем разом із заявою про відкриття виконавчого провадження, суд вважає, що в цьому випадку приватний виконавець був зобов'язаний скористатися правом, наданим ч. 5 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" та здійснити перевірку відомостей щодо місця проживання боржника або місця знаходження його майна.
Наявність будь-якого майна у позивача (боржника) у м. Києві (в межах виконавчого округу відповідача) судом не встановлено.
Також суд не встановив відкритих рахунків боржника в банківських установах у межах виконавчого округу відповідача.
Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням викладеного, слід визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження №63120861 від 24.09.2020.
Враховуючи факт того, що постанова про відкриття виконавчого провадження винесена приватним виконавцем з порушенням приписів статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", слід визнати протиправними та скасувати постанови від 24.09.2020 про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди виконавчого провадження №63120861 та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №63120861.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що позивачем до позовної заяви надано докази понесення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2400,00 грн.
Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу складаються з витрат на: зустріч-консультацію з клієнтом, розробку правової позиції по справі; усне опитування клієнта-1 год., аналіз наданих клієнтом документів - 30 хв., аналіз судової практики за даною категорією справ - 1 год., розроблення тексту позовної заяви - 2 год., підготовка реквізитів для сплати судового збору, отримання інформаційної довідки 30 хв., узгодження тексту позовної заяви з клієнтом - 30 хв., підготовка та засвідчення копій документів - додатків до позовної заяви - 30 хв., направлення позовної заяви до суду - 30 хв.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано: договір від 28.02.2020 про надання правової допомоги, ордер на надання правничої допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, протокол №1.20 узгодження договірної ціни від 08.10.2020, детальний опис наданих адвокатом послуг, акт приймання-передачі правових послуг до вказаного договору від 06.10.2020, за яким позивачу надано юридичні послуги на загальну суму 2400,00 грн. за підготовку та подання позову в цій справі та дублікат квитанції про сплату коштів у сумі 2400,00 грн. за надання правових послуг.
Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Разом з тим, суд враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», у справі «East/West Alliance Limited» проти України» та «Ботацці проти Італії» (заява № 34884/97, п. 30), в яких ЄСПЛ, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними.
Вивчивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок відповідача у розмірі 2400,00 грн., оскільки є співмірними із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та є доведеними у встановленому законом порядку.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 90, 139, 242 246, 250, 251, 255, 260-263, 287, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича (вул. Поправки Юрія, буд. 6, оф. 31, м. Київ, 02094) третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіті Фінанс" (вул. Січових Стрільців, буд.37/41, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39508708), про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити.
Визнати протиправними, скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича про відкриття виконавчого провадження №63120861 від 24.09.2020; про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди виконавчого провадження №63120861; про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №63120861.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Клименка Романа Васильовича на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу - 2400,00 (дві тисячі чотириста) грн.; витрати по сплаті судового збору - 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) грн. 60 коп..
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Суддя О.М. Тітов