Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
21 жовтня 2020 р. № 520/9424/2020
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Шляхової О.М.,
при секретареві судового засідання - Молчановій О.М.,
за участі: представника позивача - Петренко О.М.,
представника відповідача - Саган Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної шкоди ,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Галицької митниці Державної митної служби України, в якому просить суд : визнати протиправним та скасувати рішення Галицької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 30.03.2020 № UA209000/2020/700051/2 та зобов'язати повернути суми надмірно сплачених податків і зборів позивачу, у розмірі 39764,36 (тридцять дев'ять тисяч сімсот шістдесят чотири гривні тридцять шість копійок); стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду у розмірі 3700 грн. (три тисячі сімсот гривень); стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1681 грн. 60 коп.; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000 грн. (п'ятнадцять тисяч гривень); стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 2745,79 грн. (дві тисячі сімсот сорок п'ять гривень сімдесят дев'ять копійок).
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що ним були вчинені всі необхідні дії щодо митного оформлення товару та надано всі необхідні наявні у нього документи у відповідності до вимог чинного законодавства, однак відповідачем не прийнято їх до уваги при прийнятті спірного рішення. У зв'язку з чим, позивач вважає спірне рішення необґрунтованим та протиправним, а отже, таким, що підлягає скасуванню. Також позивач вважає, що має право на повернення відповідних платежів.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, просив його задовольнити, посилаючись на наведені у ньому обставини.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив у його задоволенні відмовити з огляду на доводи наданого суду відзиву на позов в контексті того що за результатом вивчення документів, наданих до митниці на підтвердження заявленої митної вартості транспортного засобу позивача у митного органу виник обґрунтований сумнів щодо достовірності митної вартості товару.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступне.
До митного оформлення подано митну декларацію від 17.03.2020 року UA209180/2020/017981 на товар: «Легковий автомобіль, марка FORD, модель С-МАХ, рік виготовлення 2014р., модельний рік 2014р., номер двигуна - не має даних, номер кузова НОМЕР_1 , об'єм двигуна 2000 см. куб., 104 Кw, тип двигуна-бензин/гібрид, кількість сидячих місць включаючи водія 7, колір синій, призначення для використання по дорогах загального користування». Заявлена фактурна вартість склала 1773 дол. США. Митна вартість була визначена декларантом на рівні 167106,87 грн. або еквівалент 6300 дол. США за курсом НБУ на дату подання декларації (26,5249 - грн. за дол. США).
Під час здійснення митного оформления т/з за вказаною декларацією декларантом було надано наступні документи: рахунок - фактура (інвойс) №02.03/2268 від 02.03.2020; коносамент №101541459 від 02.03.2020; декларація про походження товару №б/н від 02.03.2020; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA209180/2020/14619 від 09.03.2020, cвідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 12.11.2019; паспортний документ фізичної особи, що дає право на перетин державного кордону України № НОМЕР_3 , паспортний документ фізичної особи, що містить інформацію про місце постійного або тимчасового проживання на території України № НОМЕР_4 від 12.10.2000.
Як вказував представник відповідача, під час здійснення контролю поданих до митного оформлення за МД від 17.03.2020 року UA209180/2020/017981 документів було виявлено, що жоден з поданих декларантом документів не містить підтвердження заявленої митної вартості у розмірі 6300 дол. США, а подана до митного оформлення Рахунок-фактура (інвойс) №02.03/2268 від 02.03.2020 не підтверджує факт купівлі транспортного засобу, водночас, прибутковий касовий ордер, касовий чек, платіжний (або банківський) документ, що підтверджує факт оплати за транспортний засіб чи інший документ про прийняття визначеної суми готівки від громадянина до митного оформлення не подавалися.
Представник відповідача вказав, що шляхом пошуку інформації в мережі Інтернет було встановлено, що автомобіль з ідентичним VIN-кодом був проданий на аукціоні у США 27.11.2019 за ціною 1768 дол. США (з урахуванням комісії). Як засвідчують фото, автомобіль на момент продажу мав пошкодження переднього краю та значні ушкодження заднього краю. Дата продажу відповідає запису в техпаспорті щодо дати набуття права власності Caucasus Autoimport. Заявлена фактурна вартість (1773 дол. США) приблизно відповідає вартості продажу з аукціону в США пошкодженого автомобіля без врахування доставки до Грузії/ України.
В акті про проведення огляду від 09.03.2020, складеного у пункті пропуску "Чорноморський морський торговельний порт", відділ митного оформлення №3 митного поста "Чорноморський" вказано, що авто оновлено після ДТП.
Таким чином, митницею встановлено, що транспортний засіб позивача з аварійними ушкодженнями був проданий 27.11.2019 на аукціоні за 1768 дол. США, а в подальшому - позивачу та ввезений на митну територію , країни без аварійних ушкоджень. Документи, що підтверджували б заявлену митну вартість у розмірі 6300 дол. США до митного оформлення не подавалися.
Митницею 18.03.2020 року направлено позивачу повідомлення про подачу документів на підтвердження заявленої митної вартості, проте, додаткові документи подано не було.
Послідовно розглянувши можливість застосування методів визначення митної вартості митницею визначено митну вартість товару за резервним методом на суму 9300 дол. США або 251857,95 грн. та винесено рішення про коригування митної вартості товарів від 30.03.2020 № UA209000/2020/700051/2 в якому, за основу для обрахунку митної вартості даного товару взято інформацію щодо вартості транспортного засобу з такими ж характеристиками в Інтернет каталозі за ціною 8 600 дол. США, також додано транспортні витрати у розмірі 700 дол. США. Визначена митна вартість - 9 300 дол. США.
Крім того, на користь недостатності поданих документів для митного оформлення за першим методом, як вказував представник відповідача, свідчить те, що декларантом самостійно визначено резервний метод ( графа 43 - показник 6).
Позивач, у свою чергу, вказував, що ним, у зв'язку з коригуванням митної вартості сплачено 98210 грн. платежів (мито, акциз, ПДВ), а, посилаючись на висновок експертного авто-товарознавчого дослідження № 10311 від 02.06.2020 року ХНДІСЕ ім. Засл. Проф. М. С. Бокаріуса вказував про протиправність рішення про коригування митної вартості та зазначав, що враховуючи дані калькулятора митної вартості та платежів при митному оформленні, який розміщено на офіційному сайті Державної митної служби України, сума митних платежів повинна складати 58445,64 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.
Частиною 1 ст. 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до п. 23, п. 29 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами, а також автоматизованою системою митного оформлення з метою дотримання вимог законодавства України з питань митної справи.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно приписів ч.1, ч.2 ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
В силу ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу ч.1 та ч.2 ст.53 Митного кодексу України вбачається, що наведені норми Кодексу містять вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Вказана норма закону кореспондує з положеннями ч.3 ст.318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);4) виписку з бухгалтерської документації;5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 4 та ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а також у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Згідно з ч. 3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Пунктом 2 ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.
Вказана норма законодавства спрямована на те, щоб декларант був обізнаний з недоліками (хибами), які виявлені митним органом, які, в свою чергу, перешкоджають митному органу підтвердити задекларовану митну вартість товарів, за яких декларант мав би реальну можливість їх усунути шляхом подання додаткових документів.
Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.2 ст. 55 Митного кодексу України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом.
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з'ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.
Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання витребуваних документів може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Розглядаючи вказану справу, суд враховує правову позицію у подібних правовідносинах, викладену Верховним Судом в постанові від 06 серпня 2020 року (справа № 814/694/16 ), щодо того, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому, Верховний Суд у названій постанові звернув увагу, що витребовувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.
Суд вказує, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів ч. 2 ст. 55 МК України, оскільки не містить належного обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та у своїх висновках, враховуючи відповідні зауваження митного органу, виходить з наступного.
Щодо посилань відповідача на те, що задекларований рівень митної вартості товару нижчий рівня митної вартості подібних товарів, останнім не надано доказів подібності товару, який декларувався, іншим товарам, про які він вказував, та схожості умов поставки.
Суд вказує, що посилання на використання даних інформаційних баз відкритих ресурсів у Рішенні допускається з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, комерційних умов тощо, тобто з зазначенням докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Водночас, оскаржуване рішення не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Окрім того, відповідачем зазначено лише цінову інформацію електронного каталогу на відповідній Інтернет сторінці, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості.
У свою чергу, в силу частини другої статті 55 Митного кодексу України та вимог наказу Міністерства фінансів України №598 від 24 травня 2012 року «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» - рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.
Суд зазначає, що у спірному рішенні не наведено обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості, що є самостійною підставою для його скасування.
Аналогічні висновки викладено Верховним Судом в постанові від 21.12.2018 р. у справі №815/1670/17.
Застосування Митницею даних відповідних Інтернет ресурсів суд вважає необґрунтованим, позаяк самі по собі дані відомості не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Проте, у спірних правовідносинах, як з'ясовано судом, митницею такого порівняння зроблено не було. До суду документів, котрі б висвітлювали характеристики імпортованого позивачем товару та товару, митна вартість якого була взята митницею за зразок для обчислення, подано не було. А відтак, висновок митниці про можливість визначення митної вартості оцінюваних товарів на рівні митної вартості аналогічних товарів, перелічених на відповідних Інтернет ресурсах є недоведеним через відсутність доказів відповідності оцінюваних товарів раніше імпортованим.
Відповідач акцентував увагу суду, що подані до митного оформлення документи не підтверджують в повній мірі задекларований рівень митної вартості, що, з його доводів, наведених у відзиві на позов, полягає в наступному.
Як вказував представник відповідача, під час здійснення контролю поданих до митного оформлення за МД від 17.03.2020 року UA209180/2020/017981 документів було виявлено, що жоден з поданих декларантом документів не містить підтвердження заявленої митної вартості у розмірі 6300 дол. США, а подана до митного оформлення Рахунок-фактура (інвойс) №02.03/2268 від 02.032020 не підтверджує факт купівлі транспортного засобу, водночас, прибутковий касовий ордер, касовий чек, платіжний (або банківський) документ, що підтверджує факт оплати за транспортний засіб чи інший документ про прийняття визначеної суми готівки від громадянина до митного оформлення не подавалися.
Представник відповідача вказав, що шляхом пошуку інформації в мережі Інтернет було встановлено, що автомобіль з ідентичним VIN-кодом був проданий на аукціоні у США 27.11.2019 за ціною 1768 дол. США (з урахуванням комісії). Як засвідчують фото, автомобіль на момент продажу мав пошкодження переднього краю та значні ушкодження заднього краю. Дата продажу відповідає запису в техпаспорті щодо дати набуття права власності Caucasus Autoimport. Заявлена фактурна вартість (1773 дол. США) приблизно відповідає вартості продажу з аукціону в США пошкодженого автомобіля без врахування доставки до Грузії/ України.
В акті про проведення огляду від 09.03.2020, складеного у пункті пропуску "Чорноморський морський торговельний порт", відділ митного оформлення №3 митного поста "Чорноморський" вказано, що авто оновлено після ДТП.
Таким чином, митницею встановлено, що транспортний засіб позивача з аварійними ушкодженнями був проданий 27.11.2019 на аукціоні за 1768 дол. США, а в подальшому - позивачу та ввезений на митну територію , країни без аварійних ушкоджень. Документи, що підтверджували б заявлену митну вартість у розмірі 6300 дол. США до митного оформлення не подавалися.
За основу митної вартості, визначеної митницею, були взяті показники митної вартості аналогічних товарів, перелічених на відповідних Інтернет ресурсах, однак, необґрунтованість зазначеного в повній мірі знайшла своє підтвердження в ході розгляду справи.
Відтак, щодо тверджень відповідача про недостатність підтвердження факту сплати за товар, останнім не обґрунтовано належним чином, у чому саме полягає відповідний сумнів.
Щодо неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, суд вказує, що позивач при декларуванні товару скористався резервним методом, а спір виник виключно внаслідок незгоди позивача з відмовою відповідача у митному оформленні товару за заявленою декларантом вартістю з підстав невірно проведеного, на думку митного органу, розрахунку митної вартості, а не з підстав обрання іншого методу.
Крім того, згідно ч.2 ст.77 КАС України, у правовідносинах, з приводу яких подано позов, обов'язок доведення обставин того, що декларантом було невірно проведено розрахунок митної вартості, покладено на митний орган, як суб'єкт владних повноважень.
Відповідачем у свою чергу, таких обставин не доведено, що свідчить про наявність підстав для скасування спірного рішення про коригування митної вартості товару.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повернути суми надмірно сплачених податків та зборів суд вказує, що частиною 3 ст. 301 Митного кодексу України передбачено, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Такий порядок та послідовність дій визначені у Наказі Міністерства фінансів України 18.07.2017 № 643.
З положень вказаного Порядку повернення з державного бюджету помилково та/або надміру сплаченої суми митних платежів здійснюється за заявою платника податків з підстав та в строки, передбачені цим Порядком, до якої, зокрема, додається виконавчий лист суду та/або рішення суду, що набрало законної сили (за наявності), щодо скасування рішення митниці Держмитслужби, яке призвело до виникнення помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів та пені.
Тобто, вказана позовна вимога є передчасною.
Щодо вимоги про стягнення 3700 грн. матеріальної шкоди, позивач вказував, що через протиправні дії відповідача автомобіль позивача перебував в зоні митного контролю у період з 17.03.2020 року по 22.04.2020 року, за що сплачено названі кошти суд вказує, що згідно ст.255 МК України митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу. Строк, зазначений у частині першій цієї статті, може бути перевищений на час виконання відповідних формальностей. Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується митним органом шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.
Відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу ( ст.256 МК України).
За змістом вказаних норм, відмова у митному оформленні є також завершенням митного оформлення, а, враховуючи що повідомлення про подання документів згідно ч.3 ст.53 МК України позивачем проігноровано, цей час не включається до часу митного оформлення за ст.255 МК України.
Таким чином, у задоволенні даної позовної вимоги належить відмовити.
Щодо стягнення з відповідача судового збору, витрат на проведення експертного дослідження та витрат на професійну правничу допомогу, суд вказує наступне.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа ( ч.1 ст.139 КАС України).
Вказаний позов судом було задоволено частково та, враховуючи, що позивачем сплачено загалом 1681,80 грн. ( 840,80 за немайнову вимогу про скасування рішення, решта - за майнові вимоги про стягнення коштів), за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню 840,80 грн.
Щодо стягнення витрат на проведення експертного дослідження, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 та 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються, зокрема, з витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, у тому числі пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.
Вказане експертне дослідження було проведено за ініціативою позивача до звернення до суду з вказаним позовом, відтак, вказані витрати не можуть бути віднесені до тих, які, у розумінні приписів КАС України, пов'язані з розглядом справи.
Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн., суд вказує наступне.
Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно ч.9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року у справі.
Так, між позивачем та адвокатом Петренко О.М. укладено договір про надання юридичних послуг № 24 від 11.06.2020 року.
Матеріали справи за вказаним договором містять квитанцію до прибуткового касового ордеру від 11.06.2020 року на суму 7500 грн.
Однак, до суду не надано жодних доказів, згідно п.1 ст.134 КАС України щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, витраченого часу.
Також, між позивачем та адвокатом Кузьміним С.О. укладено договір про надання юридичних послуг № 23 від 11.06.2020 року.
Матеріали справи за вказаним договором містять квитанцію до прибуткового касового ордеру від 11.06.2020 року на суму 7500 грн. та акт виконаних робіт.
Згідно вказаного акту позивачу було надано наступний перелік послуг:
- усна консультація з вивченням документів, витрачено 1 годину, вартість 500 грн;
- складання адвокатських запитів, витрачено 1 годину 10 хвилин, вартість 1000 грн;
- підготовка аналітичної довідки щодо судової практики, витрачено 3 години, вартість 2000 грн;
- складання позову, витрачено 5 годин, вартість 4000 грн.
Однак, складання адвокатських запитів нічим, окрім вказівки про це в акті, не підтверджено, позивачем не вказано, про які запити йде мова та їх зв'язок з розглядом справи.
Така послуга як підготовка аналітичної довідки щодо судової практики, не віднесена до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені статтями 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Крім того, в акті надано розрахунок вартості однієї години адвоката, з урахуванням прожиткового мінімуму, яка складає 960,50 грн.
Всупереч наведеному розрахунку, ціну однієї години роботи за таку послугу як усна консультація з вивченням документів знижено до рівня 500 грн., а ціну однієї години роботи за складання позову, занижено до рівня 800 грн. однак, у договорі жодним чином не прописано можливість такого заниження вартості однієї години роботи.
У п.4.1 договору вказано про розмір гонорару, яка узгоджена на рівні 7500 грн.
У свою чергу, виходячи, що адвокатом, згідно акту виконаних робіт витрачено загалом 10 годин, вартість однієї години визначено на рівні 960,50 грн, показники вартості визначені актом не відповідають умовам договору, а лише підігнані до нього.
Тобто, докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу (акт) за договором не узгоджуються з приписами самого договору.
Відтак, відсутні підстави для стягнення заявленої суми правничої допомоги у розмірі 15000 грн.
Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Галицької митниці Державної митної служби України (79000, м.Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ43348711) про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення матеріальної шкоди - задовольнити частково.
Скасувати рішення Галицької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 30.03.2020 № UA209000/2020/700051/2.
У задоволенні решти позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Галицької митниці Державної митної служби України (79000, м.Львів, вул. Костюшка, 1, код ЄДРПОУ43348711) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати по оплаті судового збору у розмірі 840,80 грн. ( вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання у повному обсязі шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме: до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.
Повний текст рішення складено 02 листопада 2020 року.
Суддя О.М. Шляхова